Шарикіна Н.І., Григор'єва Т.І., Кудрявцева І.Г., Хавич О.О., Олійник Г.М., Пенделюк С.І., Григор'єва К.В.
ДУ "Інститут фармакології та токсикології НАМН України", м. Київ, Україна
Відомі ди (2-хлоретил)амін (норембіхін) з вираженою протипухлинною активністю та помірною токсичністю, та флюороурацил (5-фторурацил) із значним спектром протипухлинної активності, який широко застосовується в онкологічній практиці. Суттєвим недоліком цих сполук є токсичний вплив на органи та системи з високим рівнем проліферативної активності (система кровотворення, шлунково-кишковий тракт, імунна система та ін.).
Дослідження щодо підвищення вибірковості протипухлинної дії таких речовин були спрямовані на зниження токсичності. Одним з напрямків цих розробок є приєднання діючої речовини до фосфорильованого носія.
Позитивним результатом досліджень було створення Хлофідена (дозволений для клінічного застосування). Діючою речовиною препарата є ди (2-хлоретил)амін, приєднаний у вигляді аддукта до фенілортохлорфенілфосфорної кислоти. ЛД50 Хлофідена в 8 разів знижена в порівнянні з ди (2-хлоретил)аміном (240,0 мг/кг та 31,0 мг/кг відповідно, щури, підшкірно — III та IV класи токсичності).
Аналогичною спробою було зв'язування у вигляді аддукта флюороурацила з динатрієвою соллю дифенілфосфорної кислоти. Отримана сполука Флудинат, ЛД50 якої в 3,5 рази нижча, ніж у флюороурацила (450,0 мг/кг та 135,0 мг/кг відповідно, щури, внутрішньоочеревинно) при збереженні високого рівня протипухлинної активності.
Методами токослойної та високоефективної рідинної хроматографії показано утворення діючої речовини та фосфорильованих носіїв у вигляді дифенілфосфорних кислот. Дифенілфосфорні кислоти значимої протипухлинної активності не виявляють, тобто утворення аддуктів не зменшує рівня протипухлинної дії цитостатичних фрагментів.
Відзначені ефекти фосфорильованих носіїв щодо речовин з цитостатичною дією представляют интерес по відношенню до інших сполук, для яких бажано зменшення токсичності при збереженні рівня специфічної дії.