Влияние авермектинов на инициированные нитрозодиэтиламином гепатоциты крыс

  • Авторы: Е.А. Баглей, Н.Н. Недопитанская, В.С. Лисовская, Е.В. Решавская
Скачать вложения:

Є.А. Баглій, доктор мед. наук, Н.М. Недопитанська, кандидат біол. наук, B.C. Лісовська, О.В. Решавська

ДП "Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України"

РЕЗЮМЕ. Изучено влияние комплекса авермектинов на трансформацию гепатоцитов на модели гепатоканцерогенеза "НДЭА-частичная гепатектомия"у крыс Вистар. Установлена слабая промоторная активность комплекса этих веществ в составе препарата Аверсектин "С" на уровне максимально переносимой дозы. Этот эффект не является лимитирующим в оценке онкогенной опасности Аверсектиш "С"при использовании его как инсектоакарицида. Промоция трансформации гепатоцитов вероятно обусловлена влиянием аверсектинов группы А.
Ключевые слова: Аверсектин "С" авермектины, крысы, N-нитрозодиэтиламин, трансформация гепатоцитов, НДЭА-частичная гепатэктомия.

Авермекгини є продуктом життєдіяльності ґрунтових актиноміцет Streptomyces avermitilis і являють собою макроліди. Основою їх хімічної структури є макроциклічний лактон, зв'язаний з двома залишками сахарі в [1]. Ці речовини позначаються якА1; А2; В1; В2і є біологічно активними речовинами. На базі комплексів цих речовин створено ряд препаратів, які широко використовуються у ветеринарії та сільському господарстві як інсектоакарициди та нематодициди [2–4]. Пропонується використання цих речовин для лікування онкологічних захворювань [5–8].

Найбільш вивчений є антипаразитарний препарат Абамектин, який являє собою суміш Авермекгину "В" (80 %) і метилового похідного Авермектину "А", Авермектину "В" (20 %), та Івермектин — дегідрована похідна Авермектину "В1". В Україні та країнах СНД широко використовується Аверсектин "С" — етанольний концентрат 8 індивідуальних авермектинів, виділених із сухої біомаси відповідних штамів Streptomyces avermitilis, який є діючою речовиною біопрепарату, інсектоакарициду "Акофіт", а також інших препаратів.

На відміну від Абамектину в складі цього комплексу 30 % авермектинів группи А, серед яких кількість авермектину А1 становить близько 10–12 % [9].

Авермектини модифікують функцію клітинних мембран і внутрішньоклітинний кальцієвий гомеостаз, впливають на проліферацію та диференцировку клітин [5, 7, 10, 11]. Завдяки цим властивостям вони можуть змінювати перебіг канцерогенезу, який був ініційований іншими чинниками.

Метою роботи було вивчення впливу авермектинів на трансформацію гепатоцитів, які були ініційовані канцерогенними нітрозосполуками.

Матеріали та методи дослідження

В експериментах використовувались авермектини, які входять до складу препарату Аверсектину "С" НПО "Фармбіомед". Це авермектиновий комплекс з 8 авермектинів, здебільшого групи В1.

Для досліджень обрано класичну модель гепатоканцерогенезу, який ініціювався нітрозодіетиламіном (НДЕА). Це найбільш поширенний у довкіллі канцероген цього хімічного класу, що широко використовується в експериментальних дослідженнях. Ініціація гепатоканцерогенезу проводилась шляхом одноразової внутрішньочеревної ін'єкції НДЕА (Sigma) щурам в дозі 200 мг/кг.

Щури Вістар були придбані у розпліднику фірми ООО "Три-Ю" (м. Київ, вул. Ежена Потьє, 14) і через ЧП "Біомодельсервіс" передані до віварію інституту. В дослідженнях використано 40 щурів-самців Вістар, середнюю масою тіла 200–250 г, які пройшли 14-денний карантин і ветеринарний огляд у віварії Інституту екогіїієни і токсикології ім. Л.І. Медведя МОЗ України. Тварини були рандомізовані і поділені на експериментальні групи відповідно до протоколу експерименту та ідентифіковані за допомогою індивідуальних позначок.

Піддослідні і контрольні тварини утримувались в однакових умовах і одержували стандартний раціон віварію, який складався із концентрованого гранульованого комбікорму і овочів. Тварини споживали відстояну водопровідну воду із скляних поїлок.

Щури, по п'ять особин, знаходились у клітках типу Т4. Корпус кліток (40х30х15 см3) виготовлено з пластику і накрито металевими з'ємними гратами. Підстилкою слугувала дерев'яна тирса, яка змінювалась тричі на тиждень. Клітки мили та стерилізували двічі на місяць. Тварини знаходились у приміщеннях при температурі — 21+2 °С, відносній вологості повітря — 40–60 %, природному освітленні, з припливною вентиляцією, що виключала можливість рециркуляції повітря.

Вплив Аверсектину "С" на трансформацію гепатоцитів вивчався на моделі гепатоканцерогенезу щурів "НДЕА-гепатектомія" за протоколом Іто зі співробітниками [12]. Щури були поділені на 4 групи — перші дві з них були контрольними (негативний та позитивний контроль), а також дві експериментальні групи, до яких входило по 10 щурів. Речовина вводилась у максимально переносимій дозі (МПД) і дозі, з якою реально може контактувати людина. Орієнтовно МПД Аверсектину "С" для щурів була встановлена на рівні 5 мг/кг м.т., що відповідає 1/12 ЛД50 (4 гр.). Такий дозовий рівень вибрано на підставі даних вивчення субхронічної токсичності близьких за хімічною структурою речовин [2, 4]. Друга доза була у 10 разів менша — 0,5 мг/кг м.т. (3 гр.). Дози вибрані таким чином, щоб визначити недіючий рівень препарату, а також вивчити можливість виникнення канцерогенного ефекту при максимальному надходженні речовини до організму.

Всім тваринам вводили нітрозодіетиламін (НДЕА) (внутрішньочеревно одноразово у дозі 200 мг/кг), який використовується в якості ініціатора гепатоканцерогенезу. Через два тижні всі тварини почали отримувати згідно з протоколом воду, фенобарбітал, Аверсектин "С". Речовини вводилися внутрішньошлунково за допомогою металевого зонду, щоденно, натщесерце, 5 разів на тиждень, у вигляді водної емульсії. Через 3 тижні від початку експерименту щурів оперували — робили часткову гепатектомію (ГЕ) за методом, запропонованим Higgins and Anderson, 1931. Після гепатектомії речовини вводилися протягом семи тижнів.

Досліджуваний препарат розчиняли у відстояній водопровідній воді. Контрольній групі тварин (негативний контроль) вводили відстояну водопровідну воду (1 гр.). В якості позитивного контролю використовували групу тварин, які підлягали дії фенобарбіталу (ФБ) (2 гр.). Фенобарбітал використовували як завідомий промотор трансформації ініційованих гепатоцитів. Його вводили у вигляді 0,05 % водного розчину, в дозі 37,5 мг/кг.

Через 10 тижнів всі тварини підлягали евтаназії в парах ефіру. Вилучався шматочок печінки і після фіксації у холодному ацетоні кріостатних зрізів, проводилась гістохімічна реакція для визначення гама-глутамілтранспеїггидази (ГТП) — маркерного ферменту трансформації клітин. У тканині печінки в ході проліферації клітин утворюються пренеопластичні локуси, а потім гіперпластичні вузлики (ГВ). Саме наявність, кількість та розміри гіперпластичних ГТП позитивних вузликів в печінці і були головними критеріями для визначення активності досліджуваної сполуки.

Визначали кількість тварин, у печінці яких було виявлено вузлики. Підраховували загальну кількість вузликів, загальну площу, кількість та площу гіперпластичних вузликів на умовну одиницю площі печінки. Для оцінки розмірів вузликів використовували поліграфічну програму "Adoble Photoshop".

Проводили клінічне обстеження тварин з метою виявлення будь-яких відхилень від фізіологічного стану, пов'язаних з дією вивчаємої речовини. Оцінювались поведінка, рухливість, апетит, стан шкіри, шерсті, та слизових оболонок. Проводилось щотижневе зважування тварин.

Порівняння результатів досліджень піддослідних та контрольних тварин проводили за допомогою t-критерію Стьюдента та інших статистичних методів з використанням пакету комп'ютерних програм "Statistica for Windows Release 4.5 F. Copyright.©, Stat Soft, Inc. 1993".

Результати та їх обговорення

Протягом експерименту не встановлено щонайменших клінічних ознак, які б свідчили про токсичний вплив Аверсектину "С" на організм щурів, за винятком приросту маси тіла тварин. На рисунку 1 представлено динаміку зміни маси тіла щурів за умов експерименту Введення Аверсектину "С" у дозі 0,5 мг/кг м.т. щурам, ініційованим до гепатоканцерогенезу НДЕА, не впливало на приріст маси тіла.

Рис. 1. Вплив Аверсектину "С" на масу тіла щурів Вісгар

При підвищенні дози до 5 мг/кг м.т., приріст маси тіла знижувався на 10 % у порівняні зі щурами, які отримували воду, але не відрізнявся від тварин, що отримували фенобарбітал. Таким чином, загальна токсичність впливу досліджуваної речовини (Аверсектину "С" у дозі 5 мг/кг м.т,) і речовини (фенобарбітал), взятої у якості позитивного контролю при даних умовах експерименту була практично однаковою, про що свідчить динаміка маси тіла щурів протягом експерименту. Це дозволяє зробити висновок, що загальнотоксична дія речовин, які вводились щурам, не впливала на результати вивчення впливу комплексу авермектинів на ініційовані нітрозодіетиламіном гепатоцити щурів в умовах даного експерименту. Експериментально доведено, що вибрана доза Аверсекгину "С", 5 мг/кг м.т., є максимально переносимою для щурів (МПД) за умов даного експерименту.

Ініційовані нітрозодіетиламіном гепатоцити в процесі подальшої проліферації та дедиференціювання трансформуються до пухлинних клітин. За умов трансформації змінюється фенотип цих клітин — вони набувають ембріональні властивості. Маркером такого стану є експресія ферменту гамаглутамілтранспептидази. Цей процес може інгібуватись за рахунок генотоксичності та цитотоксичносгі авермектинів або підсилюватись за рахунок їх промоторних властивостей. Аналіз літературних даних [2–4] показав, що ці речовини не мають гепатотоксичної дії. Механізм токсичної дії цих речовин полягає в блокуванні передачі нервового імпульсу. При вивченні мутагенної активності абамектину в тестах in vitro, за умов відсутності та присутності метаболічної активації речовини на протокаріотах (тест Еймса) та на клітинах лімфоми мишей (V79) і яєчника китайського ховрашка (CHO/HGPR) не виявлено генотоксичності, але в концентраціях 0,3 і 0,6 тМ в культурі гепатоцитів щурів він індукував однониткові розриви ДНК. У тестах in vivo (тест на індукцію хромосомних аберацій та мікроядерний тест у клітинах кісткового мозку у мишей, тест на індукцію розривів ДНК у гепатоцитах щурів, тест на індукцію домінантних летальних мутацій у щурів) генотоксичного ефекту не виявлено. Індукції розривів ДНК у гепатоцитах не виявлено за умов введення щурам дози авермекгину нарівні 10,6 мг/кг (LD50).

Вплив Аверсектину "С" на трансформацію гепатоцитів, ініційованих до гепатоканцерогенезу НДЕА, вивчався на моделі Іто зі співробітниками [12], за вище представленим протоколом. Результати визначення такої промоторної активності Аверсектину "С" за допомогою цього тесту представлені у таблиці 1.

Таблиця 1. Результати гістохімічних досліджень з виявлення осередків гепатоцитів (гіперпластичних вузликів), експресуючих гамаглутамілтранспептидазу, у препаратах печінки

З таблиці 1 видно, що ініціація канцерогенезу НДЕА відбулася в усіх групах тварин. Кількість тварин, в печінці яких були виявлені вузлики, становила відповідно 33,0; 55,0, 60,0 і 100 % %. Статистична обробка цих результатів за допомогою критерію %2 і точного критерію Фішера для малих виборок виявила високу вірогідність різниці між негативним і позитивним контролем. Xі становив 9,74, р = 0,008, за точним критерієм Фішера р = 0,003. Це свідчить про високу чутливість моделі в даних умовах експерименту. Встановлено відсутність вірогідності різниці між даними негативного контролю і дослідних груп. У 3 групі %2 становив 0,22, р = 0,63, за точним критерієм Фішера р = 0,3. У 4 групі х2 становив 0,49, р = 0,48, за точним критерієм Фішера р = 0,2.

Таким чином, внутрі шн ьошлун кове введення Аверсектину "С" щурам, ініційованим до гепатоканцерогенезу НДЕА, не призводить до збільшення числа тварин, у печінці яких було виявлено осередки трансформованих гепатоцитів.

Важливим критерієм промоції трансформації клітин за канцерогенезу є показники загальної площі, середньої кількості вузликів та їх площі на одиницю площі зрізу печінки. Статистично оброблені результати цих досліджень методами параметричної та непараметричної статистики за критеріями Уілкінсона та Стьюдента представлено у таблиці 2. Методами параметричної статистики обробляли дані вимірювань вузликів, виявлених на зрізах печінки, тоді як за критерієм Уілкінсона для парних спостережень оброблялись всі отримані результати. Таким чином, було проаналізовано дані цих параметрів у всіх щурів з вузликами, тобто з наявністю ознак канцерогенезу, ініційованого НДЕА.

Таблиця 2. Результати гістохімічних досліджень з виявлення осередків гепатоцитів (гіперпластичних вузликів), експресуючих гамаглутамілтранспептидазу, у препаратах


Примітка: 1 — р<0,01; 2 — р<0,05.

Загальна площа всіх вузликів, розмір якої дає уяву про вплив чинника, що вивчається на проліферацію трансформованих клітин, розраховується в мм2 на см2 зрізу печінки. Як видно з таблиці, цей показник у групі тварин, що отримували промотор, більш, як у 11 разів перевищує значення його у групи тварин, що отримувала воду. Вірогідність різниці висока. Тоді як даний показник у групі тварин, які отримували Аверсектин "С" у дозі 0,5 мг/кг м.т., достовірно не відрізнявся від групи негативного контролю (р>0,05), у щурів, що отримували речовину у дозі 5 мг/кг м.т, різниця була достовірною (р<0,05).

Другим важливим показником промоції канцерогенезу є кількість вузликів на см2 зрізу печінки. У групі тварин, що отримували класичний промотор — фенобарбітал, він у 26 разів перевищує кількість вузликів, знайдених у контрольній групі тварин, які отримували воду. Вірогідність різниці висока. Але цей показник у групі тварин, які отримували Аверсектин "С", статистично не відрізнявся від групи негативного контролю (р<0,05).

Безпосередній вплив комплексу авермектинів на проліферацію трансформованих гепатоцитів можна визначити за показником "середня площа ГТП вузликів". З таблиці видно, що цей показник в печінці щурів, які отримували фенобарбітал був у 4,5 раза більшим, ніж у тварин негативного контролю. У тварин, які отримували Аверсектин "С" у дозі 0,5 мг/кг м.т., спостерігалось незначне збільшення середньої площі вузлика. Але при підвищенні дози до 5 мг/кг м.т. зареєстровано збільшення середньої площі у 1,5 раза, хоча достовірного значення змін цього показника у порівнянні з групою тварин негативного контролю не виявлено.

Аналізуючи результати досліджень, слід відзначити односпрямованість і залежність від дози змін всіх показників. У всіх випадках визначається збільшення значень показників промоторного ефекту з підвищенням дози Аверсектину "С". Але достовірний тренд залежності "доза–ефект" встановлено тільки для показника "загальна площа всіх вузликів" (р<0,05).

Підсумовуючи вищенаведені результати досліджень, можна дійти висновку, що внутрішньошлункове введення Аверсектину "С" у дозі 5 мг/кг м.т. щурам, ініційованим до гепатоканцерогенезу НДЕА, призводить до незначного промоторного ефекту, який проявляється у збільшенні загальної площі всіх вузликів у піддослідних тварин. Це наочно видно при порівнянні значень показників промоторного ефекту, викликаного фенобарбіталом і Аверсектином "С". Відомо, що канцерогени-промотори мають недіючий рівень [12]. NOEL промоторної дії Аверсектину "С" за умов даного експерименту — 0, 5 мг/кг м.т.

У літературі оприлюднені узагальнені результати вивчення канцерогенної активності Авермектину "В" у хронічних експериментах на щурах і мишах [4].

Щури отримували Авермектин "В" з дієтою в дозах — 0; 0,75; 1,5; 2,0 мг/кг м.т. протягом 24 місяців. Через 10 тижнів доза 2,0 мг/кг м.т. була підвищена до 2,5 мг/кг м.т. і прийнята за МПД. У самців і самиць, які отримували високу дозу було встановлено зміну ваги тіла, та тремор, який не можна було пояснити результатами біохімічних та патоморфологічних досліджень. При патологоанатомічному дослідженні всіх шурів, що були задіяні в експерименті, не було виявлено патологічних змін в органах жодної з груп тварин у порівнянні з контролем. Підвищення частоти пухлин та передпухлинних станів не встановлено в жодній групі тварин. Виживаємість тварин всіх груп не відрізнялась від контролю. NOAEL для самців було встановлено на рівні 1,5 мг/кг м.т.

При згодовуванні Авермектину "В" мишам лінії B6C3F1 впродовж 18 місяців у дозах: 0,2, 4,8 мг/кг м.т. на добу, онкогенного ефекту не виявлено. NOAEL для мишей обох статей встановлено на рівні 4 мг/кг м.т. на добу за критерієм тремор тіла у самиць і збільшення випадків дерматитів у самців.

Таким чином, дослідженням, адекватно виконаному до міжнародних вимог, встановлено відсутність канцерогенної активності Авермектину "В1".

Не виявлено впливу Авермектину "В1" на клітини лімфоми Р-388. Тоді як індивідуальні авермектини групи А інгібують ріст (А1 А2) и викликають загибель (A1) клітин лімфолейкозу Р-388 in vitro у маленьких концентраціях [5].

Враховуючи відсутність генотоксичного і мутагенного ефекту у Аверсектину "С", а також дані випробувань щодо канцерогенної активності за результатами хронічних експериментів, в котрих доведено, що МПД аверсектинів для щурів не може перевищувати 2 мг/кг м.т., виявлений промоторний ефект не має практичного значення при використанні його в якості діючої речовини інсекгоакарицидних препаратів.

Встановлена в Україні допустима добова доза (ДДД) Аверсектину "С" для людини, на рівні 0,00016 мг/кг м.т., та інші гігієнічні регламенти [13] повністю забезпечують відсутність можливості виникнення онкологічних захворювань.

Але треба звернути на увагу, що в складі Аверсектину "С" є 30 % авермектинів групи А, серед яких кількість найбільш біологічно активного авермектину А1, біля 10–12 % [5]. Логічно припустити, що виявлений промоторний вплив Аверсектину "С" на трансформацію гепатоцитів пов'язаний з цією групою авермектинів.

Таким чином, при вивченні впливу авермектинів на трансформацію гепатоцитів на моделі гепатоканцерогенезу НДЕА — гепатектомія у щурів, встановлено слабку промоторну активність комплексу цих речовин у складі препарату Аверсектин "С" на рівні МПД. Цей ефект вірогідно зумовлено впливом аверсектинів групи А.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. The exploration of macrocycles for drug discovery — an under exploited structural class / Driggers E.M., Hal S.P., Lee J., Terrett N.K. // Nature reviews. Drug discovery. — Macmillan Publishers Ltd. — 2008. — V. 7. — P. 608–624.

2. Avermectin B1 and its delta-8,9-isomer; [EPA-HQ-OPP-2008-0806; FRL-8427-7]AGENCY: Environmental Protection Federal Register / V. 74, No. 151 / Friday, August 7, 2009 / Rules and Regulations P. 39545–39551

3. Ray, D.E. Pesticides derived from plants and other organisms. In Handbook of Pesticide Toxicology. Hayes, W. J., Jr. and Laws, E. R., Jr., Eds. Academic Press, New York, NY, 1991. — 10. — 144 p.

4. Avermectin В and its delta-8,9-isomer; Pesticide Tolerance. //Environmental Protection Agency (EPA). Final rule. Federal Register. 1999. — V. 64, № 172. — P. 48548–48560

5. Действие авермектинов на клетки лимфолейкоза Р-388 in vitro / B.A. Мосин, Е.Б. Кругляк, Т.С. Стерлина, [и др.] // Антибиотики и химиотерапия, 1999. — № 6. — С. 16–20.

6. Пат. 2250775 Российская Федерация, "Средство, усиливающее противоопухолевую активность химиопрепаратов, и способ лечения онкологических заболеваний" / В.А. Мосин, В.А. Дриняев, Ю.М. Кокоз, [идр.] //— № 2140737, заявлен 10.11.1999 г. — Режим доступу;http://patents.justia.com.

7. Пат. 2160536 Российская Федерация, "Средство, подавляющее пролиферацию и вызывающее гибель опухолевых клеток, при этом защищающее нормальные клетки" / В.А. Мосин, В.А. Дриняев, Е.Б. Кругляк, [и др.] // — № 2160536, заявлен 20.12.2000 г. — Режим доступу: http://patents.justia.com.

8. Avermectins inhibit multidrug resistance of tumor cells / Y.N. Korystov, N.V. Ermakova, L.N. Kublika, [et al] // European Journal of Pharmacology — 2004. — V. 493, № 1–3. — P. 57–64

9. Аверсектин С: физико-химические и биологические свойства / В.А. Дриняев, Е.Б. Кругляк, В.А. Мосин, [и др.]. Приклад, биохим. микробиол. —1999. — 35,2. — С. 206–212.

10. Genetic and Biochemical Evidence for a Novel Avermectin-sensitive Chloride Channel in Caenorhabditis elegans / D.K. Vassilatis, J.P. Arena, R.H.A. Plasterk [et al] // J. Biol. Chem. — 2005 — V. 280. — P. 6392– 6398.

11. Effects of avermectins on neurite outgrowth in differentiating mouse neuroblastoma N2a cells / Ling-Jian Suna, c, Ding-Xin Longb, Wei Lib, [et al.] //Toxicology Letters — 2010. — V. 192, №2. — P. 206–211.

12. Medium-term bioassays for carcinogens / N. Ito, Shirai. & R. Hasegawa // Mechanism of carcinogenesis in risk identification. The IARC Scientific Publications No. 93 / Ed. H.Vainio, P.N. Magee, D.B. McGregor & Me Michael — Lyon: IARC, 1992. — P. 353–388.

13. Допустимі дози, концентрації, кількості та рівні вмісту пестицидів у сільськогосподарській сировині, харчових продуктах, повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді водоймищ, грунті. ДСанПін 8.8.1.2.3.4-000 — 2001 / МОЗ України. — Офіц. вид. — К. — 2001. — 239 с.

 

REFERENCES

1. The exploration of macrocycles for drug discovery — an under exploited structural class / Driggers E.M., Hal S.P., Lee J., Terrett N.K. // Nature reviews. Drug discovery. — Macmillan Publishers Ltd. — 2008. — V. 7. — P. 608–624.

2. Avermectin B1 and its delta-8,9-isomer; [EPA-HQ-OPP-2008-0806; FRL-8427-7]AGENCY: Environmental Protection Federal Register / V. 74, No. 151 / Friday, August 7, 2009 / Rules and Regulations P. 39545–39551

3. Ray, D.E. Pesticides derived from plants and other organisms. In Handbook of Pesticide Toxicology. Hayes, W. J., Jr. and Laws, E. R., Jr., Eds. Academic Press, New York, NY, 1991. — 10. — 144 p.

4. Avermectin В and its delta-8,9-isomer; Pesticide Tolerance. //Environmental Protection Agency (EPA). Final rule. Federal Register. 1999. — V. 64, № 172. — P. 48548–48560

5. Dejstvie avermektinov na kletki limfolejkoza R-388 in vitro / B.A. Mosin, E.B. Kruglyak, T.S. Sterlina, [i dr.] // Antibiotiki i khimioterapiya, 1999. — № 6. — S. 16–20.

6. Pat. 2250775 Rossijskaya Federaciya, "Sredstvo, usilivayuschee protivoopukholevuyu aktivnost' khimiopreparatov, i sposob lecheniya onkologicheskikh zabolevanij" / V.A. Mosin, V.A. Drinyaev, Yu.M. Kokoz, [idr.] //— № 2140737, zayavlen 10.11.1999 g. — Rezhym dostupu: http://patents.justia.com.

7. Pat. 2160536 Rossijskaya Federaciya, "Sredstvo, podavlyayuschee proliferaciyu i vyzyvayuschee gibel' opukholevykh kletok, pri etom zaschischayuschee normal'nye kletki" / V.A. Mosin, V.A. Drinyaev, E.B. Kruglyak, [i dr.] // — № 2160536, zayavlen 20.12.2000 g. — Rezhym dostupu: http://patents.justia.com.

8. Avermectins inhibit multidrug resistance of tumor cells / Y.N. Korystov, N.V. Ermakova, L.N. Kublika, [et al] // European Journal of Pharmacology — 2004. — V. 493, № 1–3. — P. 57–64

9. Aversektin S: fiziko-khimicheskie i biologicheskie svojstva / V.A. Drinyaev, E.B. Kruglyak, V.A. Mosin, [i dr.]. Priklad, biokhim. mikrobiol. —1999. — 35,2. — S. 206–212.

10. Genetic and Biochemical Evidence for a Novel Avermectin-sensitive Chloride Channel in Caenorhabditis elegans / D.K. Vassilatis, J.P. Arena, R.H.A. Plasterk [et al] // J. Biol. Chem. — 2005 — V. 280. — P. 6392– 6398.

11. Effects of avermectins on neurite outgrowth in differentiating mouse neuroblastoma N2a cells / Ling-Jian Suna, c, Ding-Xin Longb, Wei Lib, [et al.] //Toxicology Letters — 2010. — V. 192, №2. — P. 206–211.

12. Medium-term bioassays for carcinogens / N. Ito, Shirai. & R. Hasegawa // Mechanism of carcinogenesis in risk identification. The IARC Scientific Publications No. 93 / Ed. H.Vainio, P.N. Magee, D.B. McGregor & Me Michael — Lyon: IARC, 1992. — P. 353–388.

13. Dopustymi dozy, koncentracii, kil'kosti ta rivni vmistu pestycydiv u sil's'kohospodars'kij syrovyni, kharchovykh produktakh, povitri robochoi zony, atmosfernomu povitri, vodi vodojmysch, hrunti. DSanPin 8.8.1.2.3.4-000 — 2001 / MOZ Ukrainy. — Ofic. vyd. — K. — 2001. — 239 s.

Надійшла до редакції 22.03.2011