Методические принципы отнесения отходов к определенной классификационной категории по опасности

  • Авторы: Л.И. Повякель, О.П. Васецкая, А.И. Петрашенко, О.О. Бобылева, В.Е. Кривенчук, Е.С. Зубко
  • УДК: 615/9+351777.6+502.3+502.084
  • DOI: 10.33273/2663-4570-2021-90-1-60-69

ГП «Научный центр превентивной токсикологии, пищевой и химической безопасности имени академика Л.И. Медведя МЗ Украины», г. Киев, Украина

 

РЕЗЮМЕ. Цель. Обосновать подходы к решению проблемы оценки негативного действия отходов на здоровье населения и окружающею среду, которое возникает с момента образования и на всех этапах обращения с отходами.

Материалы и методы. Одним из приоритетных направлений приближения к требованиям Европейского союза при обращении с отходами является гармонизация современного украинского законодательства с европейскими стандартами, адаптация положений нормативно-правовых актов, в том числе классификация отходов по степени опасности. В статье проводится сравнительный анализ законодательной базы по оценке опасности отходов существующей в настоящее время в Украине с рекомендациями ВОЗ и Директивами ЕС. Обоснованы и рекомендованы для внедрения методические принципы отнесения отходов к определенной классификационной категории по опасности.

Результаты и выводы. Научно обосновано, что отнесение отходов к определенной классификационной категории по опасности должно основываться не только на количественных расчетах по химическому составу и токсичности составляющих ингредиентов, которые входят в состав отходов, но и на экспериментальной проверке образцов с использованием альтернативных методов.

Ключевые слова: отходы, Директивы ЕС, классификация, биотестирование, токсичность, опасность, альтернативные методы.

Протягом останніх 10–15 років спостерігається стійка тенденція щодо несприятливого впливу різних факторів довкілля на здоров’я людини, що призводить до негативних наслідків — погіршення здоров’я, підвищення захворюваності, а іноді смертності. Безсумнівно, що саме забруднене навколишнє середовище особливо погіршує стан здоров’я і самопочуття людей, які ослаблені або мають хронічні захворювання. Сьогодні мова піде про відходи життєдіяльності людини, промислового виробництва, агротехнологій та ін. — саме вони є одним з найнебезпечніших забруднювачів довкілля. У засобах масової інформації, з Трибун наукових та екологічних форумів все частіше лунають слова «Прокляття нашого часу» — саме так називають відходи — наслідки господарювання людини [1, 2].

Мета. Обґрунтувати підходи з'ясування проблеми оцінки негативного впливу відходів на здоров'я населення та навколишнє середовище, який виникає з моменту утворення і на всіх етапах поводження з відходами.

Матеріали та методи. Одним з пріоритетних напрямків наближення до вимог Європейського Союзу при поводженні з відходами є гармонізація сучасного українського законодавства до європейських стандартів, адаптація положень нормативно-правових актів, у тому числі класифікація відходів за ступенем небезпеки. У статті проводиться порівняльний аналіз законодавчої бази з оцінки небезпеки відходів існуючої в даний час в Україні з рекомендаціями ВООЗ та Директивами ЄС. Обґрунтовані і рекомендовані для впровадження методичні принципи віднесення відходів до певної класифікаційної категорії за небезпекою.

Результати. За даними Держстатистики в Україні нині:

  • на кожного жителя припадає близько 300 т відходів, і ця кількість постійно збільшується;
  • накопичилося 13 млрд. т відходів;
  • існує за далеко неповними даними близько 35 000 незаконних звалищ.

Це красномовні цифри, тому весь світ замислився над вирішенням цієї проблеми, про актуальність якої вже й годі говорити. Це очевидно.

В ЄС право у сфері управління відходами представлено десятьма директивами та іншими нормативними документами [3]:

  • Директива 2008/98/ЄС про відходи (Рамкова)
  • Директива 1999/31/ЄС про захоронення відходів
  • Директива 2006/21/ЄС про керування відходами добувної промисловості
  • Директива 96/59/ЄС про видалення поліхлорованих біфенілів і поліхлорованих терфенілів (ПХБ/ПХТ)
  • Директива 94/62/ЄС про упаковку та відходи упаковки
  • Директива 91/689/ЄС про небезпечні відходи
  • Директива 94/67/ЄС про спалювання небезпечних відходів
  • Директива 2012/19/ЄС про відходи електронного та електричного обладнання
  • Директива 2006/66/ЄС про видалення відпрацьованих батарейок і акумуляторів
  • Стокгольмська конвенція про СОЗ (ратифікована в Україні від 18.04.2007 № 949-V)
  • Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням (приєднання України Закон №803-XIV від 01.07.99 р.).
  • Роттердамська конвенція про процедуру попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин і пестицидів у міжнародній торгівлі (вступила в силу в Україні з 1 грудня 2019 року).

У вересні 2014 року розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом було затверджено план заходів з імплементації Директив ЄС, розроблено та подано на розгляд Кабінету Міністрів України проекти нормативно-правових актів з метою імплементації положень Директив, які вказані в додатку до Угоди [4].

В Україні в першу чергу необхідно імплементувати такі Директиви:

  • Директива 2008/98/ЄС Європейського парламенту та Ради Європейського союзу «Про відходи і скасування ряду Директив» (Рамкова) від 19 листопада 2008 року, де передбачено посилення вимог до збору та переробки відходів. На підставі пропозицій Європейської комісії були встановлені наступні вимоги: досягнення показника 65% утилізації від загальної кількості відходів і 10% допустимого захоронення відходів на території Європейського союзу;
  • Директива 1999/31/ЄС про захоронення відходів — політика управління відходами передбачає, що в майбутньому в межах спільноти повинні виконуватися тільки безпечні та керовані дії із захоронення відходів; оскільки відповідно до принципу «забруднювач платить» необхідно брати до уваги будь-які збитки, завдані навколишньому середовищу в результаті захоронення відходів;
  • Директива 2006/21/ЄС про керування відходами добувної промисловості, викладені рекомендації щодо запобігання та мінімізації ризиків, які можуть виникати при утворенні та утилізації відходів добувної промисловості.

Термін впровадження зазначених директив становить від 2-х до 5–6 років.

У Директивах ЄС викладені основні принципи, які регулюють поводження з відходами та окремими їх фракціями. Базовим моментом для всіх директив є класифікація відходів за ступенем їхньої небезпеки, що необхідно для:

  • правильного ведення обліку та паспортизації відходів
  • визначення плати за їх розміщення та зберігання
  • обґрунтування проектування і визначення місць розміщення полігонів
  • оцінки ступеня небезпеки для навколишнього середовища
  • оцінки небезпеки для здоров'я людини при поводженні з відходами
  • диференційованої розробки підходу для прийняття рішень при обґрунтуванні безпечного способу поводження з відходами – складування, утилізація, видалення.

Проблеми негативного впливу відходів на довкілля та здоров'я населення в місцях їхнього утворення та накопичення можуть виникати з моменту утворення, на всіх етапах обігу і до моменту видалення або утилізації.

При цьому, слід враховувати ризики:

  • на стадії їх утворення
  • на стадії їх зберігання (порушення умов і термінів)
  • на стадії перевезення (умови транспортування — контакт з киснем, процеси окислення, міграції мономерів з полімерів)
  • на стадії утилізації — використання технологій, які не відповідають європейським стандартам, що може призводити до забруднення навколишнього середовища
  • отримання сировини і продукції з відходів (показники токсичності)
  • ризик виникнення професійних захворювань у процесі поводження з ними.

Відповідно до Директиви ЄС про небезпечні відходи «відходи відносять до категорії небезпечних, якщо вони містять певні небезпечні хімічні речовини або характеризуються властивостями, які можуть зробити їх небезпечними».

При віднесенні відходів до певної класифікаційної категорії за небезпекою відповідно до Директив ЄС враховується як їх походження, так і складові компоненти, які можуть зробити їх небезпечними.

Згідно з рекомендаціями ООН, категорії небезпеки хімічних речовин класифікуються за такими властивостями [5]:

  • вибухонебезпечні речовини і вироби
  • легкозаймисті речовини
  • легкозаймисті тверді речовини
  • речовини, схильні до самозаймання
  • речовини, що виділяють легкозаймисті гази при зіткненні з водою
  • речовини, що окислюють
  • органічні пероксиди
  • токсичні речовини
  • речовини, що інфікують
  • радіоактивні матеріали
  • корозійні речовини
  • інші небезпечні речовини та вироби.

Сучасне Європейське законодавство відповідно до статті 2 Рішення Єврокомісії 2000/532/ЄС при оцінці небезпеки відходів рекомендує враховувати також і процентний вміст одного або більше перерахованих вище компонентів, класифікованих як [6, 7]:

  • сильнодіючі отруйні речовини > 0,1%;
  • токсичні речовини > 3,0%;
  • небезпечні речовини > 25,0%;
  • їдкі речовини (символ — R35) > 1,0%;
  • їдкі речовини (символ — R34) > 5,0%;
  • подразнюючі речовини (символ — R41) > 10,0%;
  • подразнюючі речовини (символи — R36, R37, R38) > 20,0%;
  • канцероген класу 1 або 2 > 0,1%;
  • канцероген класу 3 > 1,0%;
  • речовини, які проявляють репродуктивну токсичність класу 1 або 2 (символи — R60, R61) > 0,5%;
  • речовини, які проявляють репродуктивну токсичність класу 3 (символи — R62, R63) > 5,0%;
  • мутаген класу 3 (символ — R40) > 1,0%;
  • мутаген класу 1 або 2 (символ — R46) > 0,1%.

SGS S.A. (Société Générale de Surveillance) — швейцарська компанія, що надає послуги з незалежної експертизи, контролю, випробувань і сертифікації (загальна чисельність персоналу українського підрозділу SGS становить 1200 осіб) дозволяє провести класифікацію речовин за такими чинниками небезпеки, засновану на відомих даних про небезпечні властивості хімічних речовин і сумішей. SGS S.A. створена з метою приведення до єдиного стандарту критеріїв небезпеки речовин, використаних у різних країнах. У складних випадках враховуються надійні епідеміологічні дані та відомості про дію речовин на людей, а в разі сумішей, для яких достовірні дані випробувань можуть бути відсутніми, застосовується метод інтерполяції властивостей компонентів цих сумішей. З точки зору впливу на організм людини також виділяють 9 видів небезпеки, які перераховані вище (по гострій токсичності при одноразовому пероральному, інгаляційному впливах і через шкіру).

На підставі аналізу про наявність чи відсутність зазначених вище критеріїв за токсичністю для складових інгредієнтів відходів обґрунтовується їх віднесення до певної класифікаційної категорії за небезпекою.

Відповідно до доповнення 3 щодо Директиви по небезпечних відходів при оцінці небезпеки відходів, крім інших властивостей, необхідно враховувати їх екотоксичність. Для навколишнього середовища виділяють два види небезпек — для водного середовища та озонового шару.

Визначення екологічної небезпеки відходів дозволяє враховувати як пряму небезпеку при роботі з ними, так і віддалені ризики при використанні різних технологій поводження з ними, при їх розміщенні або переробці. Наявність небезпечних хімічних речовин в об'єктах середовища проживання людини визначається станом найбільш чутливих до кожного виду полютантів певних мікроорганізмів.

Наявність токсичності води, опадів, стічних вод, водних витяжок з ґрунтів встановлюють по зміні рівня флюоресценції хлорофілу, клітин водоростей. При застосуванні в якості тест-об'єкта ферментних систем (оцінка гноблення дегідрогенази) виявлено досить високу чутливість тест-реакцій на присутність у воді підвищених концентрацій іонів важких металів (ртуть, свинець, мідь, кадмій), а також ряду органічних сполук (феноли, резорцин, гідрохінон і т.д.).

Tetrahymena pyriformis W., як тест-система in vitro, широко використовується в токсикології як альтернативний тест-об'єкт для виявлення токсичності багатьох полютантів навколишнього середовища. Як правило, дослідження на інфузоріях проводяться за критерієм «загибель клітин» для визначення параметрів гострої та хронічної токсичності. Крім критерію «загибель клітин», важливою характеристикою функціонального стану інфузорій є їх рухова активність [8–12].

Перелік деяких біотестів, що застосовуються у природоохоронних цілях представлені в табл. 1.

 

Таблиця 1

Перелік деяких біотестів, що застосовуються у природоохоронних цілях

 

На 1 з'їзді токсикологів Росії повідомлення щодо альтернативних методів дослідження були виділені в окрему секцію [13]. Використання в токсикології альтернативних моделей рекомендовано по трьох напрямках:

  • встановлення параметрів токсикометрії індивідуальних хімічних речовин або сумішевих продуктів з метою оцінки їхньої токсичності;
  • оцінки ступеня токсичності води, донних відкладень, ґрунтів при багатофакторному забрудненні;
  • санітарно-токсикологічна оцінка продуктів виробничої діяльності людини, а також відходів виробництва, як етапу їх санітарно-епідеміологічної експертизи.

Впровадження альтернативних моделей і методів у токсикології підтримується ВООЗ і міжнародною медико-біологічною спільнотою. Контролюється міжнародними організаціями, такими як Європейський центр валідації альтернативних методів тестування (ECVAM — European Centre for the Validation of Alternative Methods), Міжвідомчий координаційний комітет з оцінки альтернативних методів (ICCVAM), Європейське співтовариство токсикологів in vitro (ISTIV).

У багатьох секторах промисловості при оцінці токсичності відходів обсяг тестувань на тваринах поступово скорочується. Надійність методів біотестування та їх відповідність поставленим завданням координується незалежною експертизою, що оцінюють у сферах біології, хімії, агрохімії та фармацевтики.

Перевагами методів біотестування є:

  • універсальність, експресність, простота, доступність, дешевизна та висока чутливість методу;
  • оперативність отримання відповіді;
  • доступність і репрезентативність тест-об'єктів.

Основні тест-об’єкти для оцінки екотоксичності представлені в табл. 2.

У дослідницьких цілях, відповідно до даних Агентства навколишнього середовища США (ЕРА), здійснюється оцінка небезпеки відходів з використанням 145 тест-об'єктів у 4650 тестах.

У даний час розроблені наступні альтернативні моделі:

  1. Безхребетні тварини
  2. Гідробіонти
  3. Мікроорганізми
  4. Рослини
  5. Культури клітин людини і тварин Перелік альтернативних тест-об’єктів для оцінки токсичності представлений в табл. 3.

Представлені в літературі дані по оцінці токсичності ряду відходів, проведені на лабораторних тваринах, а також з використанням методів біотестування на Daphnia Magna Straus і Scenedesmus quadricauda (Табл. 4) свідчать про значну чутливість методів біотестування в порівнянні з дослідженнями на лабораторних тваринах [14].

 

Таблиця 2

Основні тест-об'єкти для оцінки екотоксичності

Примітка: * OECD 210 «Fish, Еarly-life Stage Toxicity Test»

** OECD 202 «Daphnia sp, Acute Immmobilisation Test», OECD 211 «Daphnia magna Reproduction Test»

*** OECD 201 «Freshwater Alga and Cyannobacteria, Growth Inhibition Test»

 

Таблиця 3

Альтернативні тест-об'єкти для оцінки токсичності відходів

 

Таблиця 4

Порівняльна оцінка результатів досліджень за токсичністю відходів на лабораторних тваринах і з використанням методів біотестування

Примітка: *ДСанПіН 2.2.7.029-99 [15]

 

Особливо гострим для України є питання віднесення відходів до певної категорії за небезпекою, що пов'язане, по-перше, з відсутністю нормативної бази, по-друге — невідповідність між класифікацією відходів в ЄС (небезпечні, безпечні, інертні) і в Україні (1–4 класи небезпеки ). Існуюча до теперішнього часу в Україні методика визначення класів небезпеки відходів за токсикологічними критеріями (ЛД50, ГДК у ґрунті), фізико-хімічними параметрами (летючістю і розчинністю), не враховувала ряд чинників їхньої потенційної небезпеки. Застосування зазначеної методики для оцінки більш повних, екологічних ризиків було неможливим. У даний час дія цього нормативного документу щодо визначення класів небезпеки призупинена [15]. При віднесенні відходів за ступенем небезпеки користуються вимогами, викладеними в Постанові Кабінету Міністрів №1120 до Базельської конвенції [16]. Цей документ рекомендує відносити відходи до жовтого переліку (небезпечні) або зеленого переліку (безпечні) з урахуванням складових інгредієнтів відходів. Списки хімічних речовин, розроблені міжнародною організацією економічного розвитку і співпраці (ОЕРС) та за переліком небезпечних властивостей, узгоджуються з європейським законодавством. Однак дана класифікація зроблена і може бути використана тільки під час транскордонного перевезення небезпечних вантажів, часто відсутні дані про технології утворення відходів, складові інгредієнти та їх сумісність, умови зберігання відходів.

Нами були проведені порівняльні дослідження токсичності водних витяжок деяких відходів на тваринах — при одноразовому внутрішньошлунковому введенні (за середньосмертельною дозою — ЛД50) і на культурі одноклітинних (за відсотком загибелі) інфузорій Tetrahymena pyriformis W (табл. 5) [17, 18].

Результати, представлені в табл. 5, свідчать про можливий негативний вплив на навколишнє середовище (відсоток загибелі інфузорій 5–100%) деяких з аналізованих відходів (компост після розкладання непридатних та заборонених до застосування пестицидів — НЗП, премікси, чорний шлам, сірчаний колчедан, відходи після буріння свердловин), що дозволяє віднести їх до небезпечних відходів. У той же час для цих відходів не виявлено токсичних ефектів у теплокровних організмів за одноразового внутрішньошлункового введення та щодо впливу на шкіру [19].

На основі результатів хімічних і токсикологічних досліджень відпрацьованих автомобільних масляних фільтрів проведено аналіз потенційної небезпеки для здоров'я людини та довкілля. Для досліджень використовували сумішеві зразки з відпрацьованих фільтрів (масла і матеріал цих фільтрів), вилучених з контейнерів для сміття на станціях технічного обслуговування автомобілів. Встановлено, що відрацьовані автомобільні масла відносяться до малонебезпечних сполук для теплокровних (4 клас небезпеки відповідно до ГОСТу 12.1.007-76 ЛД50 > 5000 мг/кг).

 

Таблиця 5

Результати досліджень порівняльної токсичної дії зразків відходів на інфузоріях Tetrahymena pyriformis W і лабораторних тваринах

Примітка: * — ГОСТ 12.1.007-76 [19]

** — інфузорії — % загибелі

 

Ознак подразнення шкірних покривів не виявлено. Але при використанні методу біотестування було встановлено, що в тесті на індукцію аберацій хромосом у культурі лімфоцитів периферичної крові людини in vitro у варіантах експерименту без і з метаболічною активацією виявлена мутагенна активність олії з відпрацьованих фільтрів автомобіля [20, 21].

Систематичне складування цих відходів на полігони та сміттєзвалища при проходженні хімічних процесів під впливом факторів природного середовища (кислотність, волога, температура, сонячна інсоляція) сприятиме міграції в екосистеми токсичних речовин і матиме негативну дію на об'єкти навколишнього середовища і населення, яке проживає на прилеглих територіях. Загроза негативного впливу і забруднення ґрунтових та поверхневих вод досить велика. Вищевикладене дозволило вважати відпрацьовані автомобільні фільтри токсичними відходами, що потребує більш жорсткої регламентації при роботі з ними щодо збору та утилізації, а також контролю з боку держави.

Результати проведених досліджень підтверджують ефективність методів біотестування при оцінці небезпеки відходів у порівнянні з традиційними хіміко-аналітичними підходами до оцінки ступеня забруднення екосистем, що узгоджується з європейськими підходами по оцінці ризиків полютантів для людини і середовища її проживання.

Висновки. 1. Одним з пріоритетних напрямків наближення до вимог Європейського союзу щодо поводження з відходами є гармонізація сучасного українського законодавства до європейських стандартів, адаптація положень нормативно-правових актів, зокрема щодо відходів виробництва і споживання.

2. Суттєвим моментом при впровадженні державної системи поводження з відходами в Україні є розробка і впровадження інструктивного документа методології віднесення відходів до певної класифікаційної категорії за небезпекою з урахуванням сучасних рекомендацій ВООЗ і вказівок Європейських Директив щодо поводження з відходами.

3. Віднесення відходів до певної класифікаційної категорії по токсичності і небезпеці для навколишнього середовища і здоров'я населення має ґрунтуватися не тільки на кількісних розрахунках за хімічним складом небезпечних хімічних компонентів, що містяться в них, але й на експериментальній біологічній перевірці зразків.

4. Принципи, на яких ґрунтується заснована методологія оцінки небезпеки відходів:

  • інтегральна оцінка сумарної небезпеки відходу від забруднення всіх контактуючих середовищ;
  • комплексність оцінки відходу як єдиного небезпечного агента з урахуванням динаміки і форм його трансформації в об'єктах навколишнього середовища;
  • врахування специфіки шкідливого впливу відходів у кожного із контактуючого з людиною середовища;
  • оцінка відходів за провідними інгредієнтами, що визначає характер їхньої небезпечної дії.

5. Експериментальне визначення ступеня небезпеки відходів за своєю суттю — це лабораторні дослідження екологічної токсичності зразків, що аналізуються, з використанням біологічних об'єктів.

 

ЛІТЕРАТУРА

  1. Гардашук ТВ. Поводження з відходами як глобальна проблема. Матеріали Національного форуму «Поводження з відходами в Україні: законодавство, економіка, технології»; 2016; Київ.

  2. Никуличев ЮВ. Управление отходами. Опыт Европейского союза. Аналит. обзор РАН. ИНИОН. Центр науч.-информ. исслед. глоб. и регионал. пробл. Отд. проб. европ. безопасности. М; 2017. 55 с.

  3. Повякель ЛІ, Сноз СВ, Смердова ЛМ, Кривенчук ВЄ. Нові підходи у сфері поводження з відходами в Україні у зв’язку з імплементацією природоохоронних директив Європейського союзу до вітчизняного законодавства. Сучасні проблеми токсикології, харчової та хімічної безпеки. 2016; 1: 5–12.

  4. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії з іншими державами з іншої сторони» № 847-р від 17.09.2014.

  5. ADR (European Agreement concerning the International Carriage of Dangerous Goods by Road), applicable since 1 January 2017. United Nations, 2017. https://unece.org/DAM/trans/danger/publi/adr/adr2017/ADR2017E_web.pdf.

  6. Commission Decision 2000/532/EC replacing Decision 94/3/EC establishing a list of wastes pursuant to article 1(a) of Council Directive 75/442/EEC on waste and Council Decision 94/904/EC establishing a list of hazardous waste pursuant to article 1(4) of Council Directive 91/689/EEC on hazardous waste. Official Journal L 226, 06/09/2000, 0003–24.

  7. Council Directive 91/689/EEC of 12 December 1991 on hazardous waste. Official Journal L 377, 31/12/1991, 0020–7.

  8. Еськов АП, Каюмов РИ, Соколов АЕ. Токсикологические испытания. Альтернативные методы. Токсикологический вестник. 2003; 5: 25.

  9. Трахтенберг ИМ, Коваленко ВМ, Кокшарева НВ. Альтернативные методы и тест-системы. Монография К: Авиценна; 2008. 272 с.

  10. Kazantsev AG. Method and control devices for aquatic toxicity test reaction dynamics galvanotaxis ciliates P.CAU- DATUM. Dis. Those candidate Sciences. St. Petersburg; 2010. P. 13.

  11. Пузаков АВ, Неумоина АА, Исаева СВ, Сафронова ЛА. Определение класса опасности медицинских отходов методом биотестирования. Мат. Всерос. науч.‐практ. конференции. Экология: синтез естественнонаучного, технического и гуманитарного знания; 2010 октября 19–22; Саратов; 167–8.

  12. Комплексная биологическая оценка объектов природного и искусственного происхождения на Tetrahymena Pyriformis W. Методические рекомендации. Минск; 1996. 19 с.

  13. Коршун МН. Теоретические и прикладные аспекты использования биологических моделей второго порядка в токсиколого-гигиенических исследованиях. Современные проблемы токсикологии. 2007; 3: 66–7.

  14. Сафронова ЛА, Юферова ЕВ. Методы биотестирования для определения класса опасности отходов. Бюллетень медицинских Интернет-конференций. 2012; 4(2): 217–8.

  15. ДСанПіН 2.2.7.029-99 «Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров’я населення»

  16. Постанова Кабміну України від 13 липня 2000 р. №1120 «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів»

  17. Жминько ПГ, Янкевич МВ, Герасимова ВГ, Лысенко КО, Жминько ОП. «Методика экспрессного биотестирования химических веществ, синтетических материалов хозяйственного, бытового и медицинского назначения и оценки их опасности для человека» Реестр отраслевых нововведений вып. 14–15, 2001, №45/14/01.

  18. Каспаров АА, Саноцкий ИВ. Токсикометрия химических веществ, загрязняющих окружающую среду. Москва; 1986. 428 с.

  19. ГОСТ 12.1.007-76 «Система стандартов безопасности труда. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности».

  20. Болтина ИВ, Повякель ЛИ. Свідоцтво на реєстрацію авторських прав на твір №23793 від 05.03.2008 р. «Применение теста на индукцию аберраций хромосом в культуре лимфоцитов периферической крови человека при исследовании мутагенного эффекта промышленных и бытовых отходов».

  21. Повякель ЛИ, Кривенчук ВЕ, Смердова ЛН, Жминько ОП, Болтина ИВ, Костик ЕЛ и др. Отработанные автомобильные масляные фильтры как источники опасных отходов. Современные проблемы токсикологии. 2005; 4: 11.

 

Надійшла до редакції 09/24/2020