Влияние новых регуляторов роста растений — производных N-оксид пиридина на двигательную активность и энергетическое состояние инфузорий Tetrahymena Pyriformis W

  • Авторы: О.П. Васецкая
  • УДК: 615.9 + 661.162.6 + 547.823 +593.17
Скачать вложения:

ГП «Научный центр превентивной токсикологии, пищевой и химической безопасности имени академика Л.И. Медведя МЗ Украины», г. Киев, Украина

Резюме. Цель исследований: определить функциональное состояние инфузорий Tetrahymena pyriformis W по параметрам двигательной активности и энергетических затрат на движение при остром воздействии регуляторов роста растений — производных N-оксид пиридина и их комплексов с органическими кислотами и солями метамов.
Материалы и методы исследования. В работе использованы N-оксид-2,6-диметил пиридин, N-оксид-2-метил пиридин и их комплексы с органическими кислотами (янтарной и малеиновой) или солями метамов (ZnCl2, ZnI2, CoCl2, MnCl2) (всего 13 веществ), синтезированных в Институте биоорганической химии и нефтехимии НАН Украины. Исследования проведены на инфузориях Tetrahymena pyriformis W в изотоксических дозах — на уровне токсичных концентраций — ЛК50, ЛК16 и недействующих концентраций (ЛК0). Двигательную активность и энергетическое состояние инфузорий оценивали с помощью автоматизированного лазерного допплеровского спектрометра.
Результаты исследований и выводы. Показано, что исследованные метильные производные N-оксид пиридина и их комплексы с органическими кислотами или солями металлов подавляют двигательную активность инфузорий и увеличивают энергозатраты на движение с наибольшим эффектом в концентрациях соответствующих ЛК50. Наибольшее токсическое воздействие на жизнеспособность инфузорий оказывали N-оксид-2,6-диметилпиридина, N-оксид-2-метилпиридина и их комплексы с янтарной кислотой и солями метамов CoCl2 и ZnCl2.
Таким образом, для оценки токсичности ксенобиотиков и жизнеспособности инфузорий Tetrahymena pyriformis W целесообразно рекомендовать показатели двигательной активности и энергозатрат на единицу пути, имеющих наибольшую критериальную значимость.
Ключевые слова: токсичность, регуляторы роста растений, производные N-оксид пиридина, Tetrahymena pyriformis W.

У зв’язку з інтенсифікацією хімізації народного господарства спостерігається забруднення навколишнього середовища різноманітними полютантами, які мають високу біологічну активність, що може призвести до зміни розвитку та функціювання екосистем і нанести значну шкоду довкіллю і здоров’ю людини. Сьогодні серед засобів захисту рослин одне із важливих місць посідають регулятори росту рослин (РРР). Вони широко використовуються для стимулювання росту і розвитку рослин, підвищення їхньої стійкості до несприятливих умов навколишнього середовища (засухи, холоду, вилягання), інфекційних та паразитарних хвороб [1–5]. В останнє десятиріччя широке застосування в Україні знайшли синтетичні РРР — метильні похідні N-оксид піридину (івін, потейтин, зеастимулін, агростимулін, бетастимулін, триман-1, тетран та інші). Асортимент та сфера використання РРР постійно розширюється [6], оскільки їхнє застосування в нових технологіях сприяє виробництву екологічно чистої сільськогосподарської продукції [7–10].

В Інституті біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України на сьогодні синтезовано понад 20 нових комплексів N-оксид-І-метил піридину і N-оксид-2,6-диметил піридину з органічними кислотами або солями металів, що проявили високу ауксинову або цитокінінову активність і є перспективними РРР на різних сільськогосподарських культурах. Показано, що вони мало або помірно токсичні, проявляють мембранотропну активність, інтенсифікують білок-синтетичні процеси в організмі лабораторних тварин. Виявлені ефекти не залежали від дози і часу дії. Криві залежності токсичного впливу від дози мали в більшості випадків нелінійний — U і бімодальний характер [1, 11, 12].

Токсичність похідних N-оксид піридину для об’єктів навколишнього середовища, зокрема гідробіонтів, ще не достатньо досліджена. Але відомо, що значна кількість полютантів спроможна чинити негативну дію на різні організми водного середовища. Так, показано, що Флотореагент РА-14 (ізодецилоксипропіламінацетат) у високих концентраціях, як і більшість ПАВ, викликає лізис інфузорій, а у низьких концентраціях — токсичний ефект [13, 14]. Солі важких металів чинять виражену токсичну дію на ціанобактерії Cynechocystis SP на рівні низьких доз (1,5 мкг/л-1), із зниженням температури водного середовища токсичність важких металів значно збільшується [15]. Токсичний вплив важких металів, деяких пестицидів та РРР встановлено і для інфузорій Tetrahymena pyriformis [11, 12, 16–20]. Показано, що РРР за гострого впливу на інфузорії є помірно або малотоксичними речовинами, за хронічного впливу криві залежності росту інфузорій від концентрації мають моно-, бі- або полімодальний вигляд. Доведено високу зіставність даних щодо гострої токсичності РРР для лабораторних щурів, визначеної експериментально та за методом експресного біотестування на інфузоріях Tetrahymena pyriformis W, що відкриває можливість екстраполяції гострої токсичності з інфузорій на ссавців [11, 12].

У зв’язку з цим актуальним є дослідження токсичних властивостей нових РРР-похідних N-оксид піридину, їхніх комплексів з органічними кислотами та солями металів для одноклітинних організмів, зокрема інфузорій, та визначення їх небезпечності для довкілля і людини.

Мета досліджень. Визначити функціональний стан інфузорій Tetrahymena pyriformis W за параметрами рухової активності та енергетичними затратами на рух за гострої дії регуляторів росту рослин — похідних N-оксид піридину їх комплексів з органічними кислотами та солями металів.

Матеріали та методи дослідження. У роботі використані N-оксид-2,6-диметилпіридин, N-оксид-2-метилпіридин та їхні комплекси з органічними кислотами або солями металів (всього 13 речовин), синтезованих в Інституті біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України, що проявили високу рістрегулюючу активність і рекомендовані до впровадження в практику сільського господарства України в якості РРР на різних сільськогосподарських культурах.

Дослідження проведені на інфузоріях Tetrahymena pyriformis W. Інфузорії Tetrahymena pyriformis W, як тест-система in vitro, широко використовуються в токсикології в якості альтернативного тест-об'єкта для дослідження токсичності багатьох полютантів водного середовища, пестицидів, важких металів, витяжок з полімерних матеріалів, консервуючих добавок та дезінфекційних засобів, органічних і неорганічних сполук [21, 22]. Як правило, в більшості випадків дослідження на інфузоріях проводиться за критерієм „загибель клітин” для визначення параметрів гострої і хронічної токсичності та прогнозування їх небезпечності для довкілля і людини. Крім критерію „загибель клітин”, важливою характеристикою функціонального стану інфузорій є їхня рухова активність та енергетичні витрати на підтримання життєздатності клітин.

Дослідження рухової активності та енергетичного стану інфузорій Tetrahymena pyriformis W проводили в ізотоксичних дозах: на рівні токсичних концентрацій — ЛК50, ЛК16 і недіючих концентрацій (ЛК0), що були визначені раніше [11].

Рухову активність і енергетичний стан інфузорій оцінювали за допомогою автоматизованого лазерного допплерівського спектрометра (АЛДС), який дозволяє реєструвати наступні характеристики життєздатності популяцій рухливих мікроорганізмів:
- частку рухомих клітин (рухливість) в популяції, %;
- швидкість поступального руху клітин, мкм/сек;
- частоту рухів, Гц;
- середні енерговитрати клітин на рух у в'язкому середовищі, ум.од.

Крім цього, визначали витрати енергії клітинами на одиницю шляху за формулою: С=А/В, де С — витрати енергії інфузоріями на одиницю шляху за секунду, А — загальна енергія (ум.од.), В — швидкість руху (мкм/сек).

Культивування інфузорій проводили в живильному середовищі з наступним складом: пептони — 20 г, глюкоза 5 г, NaCl — 1 г, дріжджовий екстракт — 1 мл, дистильована вода — 1 л, рН — 7,2. Інкубацію здійснювали при температурі 22 °С. Дослідження проводили в стаціонарній фазі росту інфузорій Tetrahymena Pyriformis W.

Для дослідження токсичних властивостей РРР в суспензію клітин інфузорій вносили досліджувану речовину, розчинену у середовищі інкубації в об’ємі, необхідному для відповідної кінцевої концентрації (мг/мл). В якості контрольної проби використовували культуру, що не містила досліджуваних речовин. Інкубація культури інфузорій з РРР тривала протягом 30 хв при кімнатній температурі 20–22 °С [21]. Після цього вимірювали на АЛДС. Всі показники рухомості автоматично реєструвались і усереднювалися. Час проведення вимірів становив 10 сек. Кількість вимірів — 5. Статистичну обробку проводили за допомогою загальноприйнятих методів математичної статистики: розраховували середнє арифметичне (М), похибку репрезентативності (m), критерій t-Стьюдента і вірогідну різницю отриманих результатів (Р) [23]. Ступінь вираженості токсичних ефектів досліджуваних речовин визначали за зміною рухової активності клітин і енерговитратами на рух.

Робота виконана на базі ДП „Міжвідомчий НТЦ „Агробіотех” НАН України. Висловлюємо щиру вдячність за консультативну допомогу в проведенні досліджень на АЛДС канд. біол. наук Власенко В.В.

Результати дослідження та їх обговорення. Характер змін рухової активності та енерговитрат на рух інфузорій Tetrahymena pyriformis W за впливу метильних похідних N-оксид піридину та їх комплексів з органічними кислотами наведений в табл. 1.

Таблиця 1. Вплив деяких метильиих похідних N-оксид піридину та їх комплексів з органічними кислотами на параметри життєздатності популяції інфузорій Tetrahymena Pyriformis W за гострої дії. Час експозиції 30 хв.

Як видно із табл. 1, за впливу N-оксид-2,6-диметилпіридину із збільшенням діючої концентрації збільшувалась частка рухомих інфузорій, і в найбільшій із досліджуваних концентрацій 34 мг/мл (на рівні ЛК50) приблизно втричі перевищувала даний показник контролю. Частота і швидкість рухів інфузорій в найменшій із досліджених концентрацій речовини незначно (на 11 %) збільшувались. З підвищенням діючої концентрації вказані показники знижувались з найбільшим ефектом (на 51,4 %) в концентрації відповідній ЛК50. Загальні енерговитрати на рухову активність інфузорій були найбільшими за впливу N-оксид-2,6-диметилпіридину в концентрації 9 мг/мл (ЛК0), що обумовлено збільшенням швидкості руху. По відношенню до контролю витрати енергії на одиницю шляху в залежності від діючої концентрації, зростали на 25–91,7 %.

Така ж тенденція зберігалась і для N-оксид-2-метилпіридину та комплексу N-оксид-2,6-диметилпіридину з бурштиновою кислотою. У разі впливу N-оксид-2-метил-піридину кількість рухомих клітин збільшувалась із збільшенням діючої концентрації та досягала максимуму (в 2,06 раза) в концентрації на рівні ЛК50, а за впливу комплексу N-оксид-2,6-диметилпіридину з бурштиновою кислотою в максимальній концентрації кількість рухомих клітин збільшувалась всього в 0,55 раза. Частота та швидкість рухів на рівні ЛК50 знижувалась за впливу N-оксид-2-метилпіридину на 26,6 %, комплексу N-оксид-2,6-диметилпіридину з бурштиновою кислотою — на 42,2 %. Загальні витрати енергіі на рух були високими в усіх досліджених концентраціях N-оксид-2-метилпіридину і збільшувались на 44,6–64 %, а витрати енергії на одиницю шляху були вищими на 35,4–125%, ніж в контролі. Для комплексу N-оксид-2,6-диметилпіридину з бурштиновою кислотою загальні витрати енергії на рух були менш вираженими, ніж за впливу N-оксид-2,6-диметилпіридину, а витрати енергії на одиницю шляху збільшувались на 25–47,7 %, ніж в контролі, але в максимальній концентрації на 44 % були меншими, ніж за впливу N-оксид-2,6-диметилпіридину.

За впливу комплексів Ди-N-оксид-2,6-диметилпіридину з бурштиновою кислотою і N-оксид-2,6-диметилпіридину з малеїновою кислотою частка рухомих інфузорій у 2-х менших концентраціях (на рівнях ЛК0 і ЛК16) незначно знижувалась і становила від 14,1 % до 22,7 %, частота і швидкість рухів практично не змінювалась (у випадку комплексу Ди-N-оксид-2,6-диметилпіридину з бурштиновою кислотою) або збільшувалась на 22–24 % (у випадку комплексу N-оксид-2,6-диметилпіридину з малеїновою кислотою); загальні витрати енергії на рух незначно відрізнялись від контролю. В максимальній концентрації (на рівні ЛД50), як і за впливу інших досліджених речовин, зазначених вище, відбувалось збільшення кількості рухомих інфузорій за впливу комплексів Ди-N-оксид-2,6-диметилпіридину з бурштиновою кислотою на 26,14 %, N-оксид-2,6-диметилпіридину з малеїновою кислотою — на 42,15 %, частота і швидкість рухів за дії вказаних речовин зменшувались на 22,4 % і 37,9 %, відповідно. Загальні енерговитрати в першому випадку збільшувались на 76,43 %, в другому — зменшувались на 9,4 %, але витрати енергії клітинами на одиницю шляху, в порівнянні з контролем, були більше на 130 % за дії комплексу Ди-N-оксид-2,6-диметилпіридину з бурштиновою кислотою і на 47,6 % за дії комплексу N-оксид-2,6-диметилпіридину з малеїновою кислотою.

Частка рухомих інфузорій за впливу комплексу N-оксид-2-метилпіридину з бурштиновою кислотою у 2-х менших концентраціях (на рівнях ЛК0 і ЛК16) збільшувалась на 35,4 % і 28,6 %, частота і швидкість рухів — на 20 % і 46 %, відповідно. За впливу комплексу Ди-N-оксид-2-метилпіридину з бурштиновою кислотою — частота рухомих інфузорій знижувалась на 12,2 % і 14,5 % відповідно до діючих концентрацій; частота і швидкість рухів по відношенню до контролю практично не змінювались. У максимальній концентрації (на рівні ЛД50) кількість рухомих клітин знижувалась значно менше за дії комплексу N-оксид-2-метилпіридину з бурштиновою кислотою, ніж Ди-N-оксид-2-метилпіридину з бурштиновою кислотою і становила 10,2 % і 47,1 % від контролю; частота і швидкість рухів приблизно знижувались однаковою мірою (на 32 % і 29 % відповідно). Загальні витрати енергії на рух клітин за впливу комплексу Ди-N-оксид-2-метилпі ридину з бурштиновою кислотою в усіх досліджених концентрацій практично не відрізнялись від контролю, комплексу N-оксид-2-метилпіридину з бурштиновою кислотою значно збільшувались. Виявлений ефект не залежав від діючої концентрації і становив на 174–45,7 % більше, ніж в контролі. Разом з тим, витрати енергії клітинами на одиницю шляху обох вказаних речовин мали концентраційну залежність і збільшувались у порівнянні з контролем за впливу максимальної концентрації комплексу N-оксид-2-метилпіридину з бурштиновою кислотою на 113 %, комплексу Ди-N-оксид-2-метилпіридину з бурштиновою кислотою на 90 %.

Як видно з наведених даних, N-оксид-2,6-диметилпіридину N-оксид-2-метилпіридину комплекс N-оксид-2,6-диметилпіридину з бурштиновою кислотою із збільшенням концентрації викликають збільшення частки рухомих інфузорій, зменшення частоти і швидкості руху, загальних енерговитрат на рух, при цьому витрати енергії клітинами на одиницю шляху збільшуються. Збільшення частки рухомих клітин можна пов’язати з хемотаксичною реакцією клітин на підвищений вміст хімічного чинника в живильному середовищі. За дії речовин в менших концентраціях зміна частоти і швидкості рухів інфузорій різниця від контролю незначна, але спостерігається збільшення витрат енергії клітинами на одиницю шляху, що свідчить про напруження адаптаційних можливостей інфузорій. За впливу речовин у максимальній дослідженій концентрації поряд із зниженням частоти і швидкості рухів значно збільшуються енерговитрати на одиницю шляху, що свідчить про посилення токсичного ефекту і поглиблення змін життєздатності інфузорій.

Токсичний вплив на інфузорії комплексів Ди-N-оксид-2,6-диметилпі ридину з бурштиновою кислотою і N-оксид-2,6-диметилпіридину з малеїновою кислотою, N-оксид-2-метилпіридину з бурштиновою кислотою і, Ди-N-оксид-2-метилпіридину з бурштиновою кислотою у 2-х менших концентраціях невиражений, про що свідчать незначні різно направлені зміни досліджених показників та збільшення енерговитрат на рух. На рівні середньолетальних концентрацій для комплексів Ди-N-оксид-2,6-диметилпіридину з бурштиновою кислотою і N-оксид-2,6-диметилпіридину з малеїновою кислотою, як і для інших вище зазначених сполук, характерним є збільшення кількості рухомих інфузорій, для комплексів N-оксид-2-метилпіридину з бурштиновою кислотою і Ди-N-оксид-2-метилпіридину з бурштиновою кислотою, як і в менших концентраціях, спостерігається більш виражене зниження частки рухомих клітин, зниження частоти і швидкості рухів та збільшення витрат енергії клітинами на одиницю шляху, що вказує на підвищення токсичної дії цих речовин.

Характер змін досліджених показників життєздатності інфузорій Tetrahymena pyriformis W за впливу комплексів метильних похідних N-оксид піридину з солями металів наведений в табл. 2.

Таблиця 2. Вплив комплексів деяких метильних похідних N-оксид піридину з солями металів на параметри життєздатності популяції інфузорій Tetrahymena Pyriformis W за гострої дії. Час експозиції 30 хв.

Як видно із табл. 2, комплекси Ди-N-оксид-2,6-диметилпіридину з ZnCl2 і Ди-N-оксид-2-метилпіридину з ZnCl2 в найменшій концентрації збільшували частку рухомих клітин, із збільшенням концентрації діючих речовин кількість рухомих інфузорій знижувалась і в максимальній концентрації зменшення даного показника становило 57,3 % і 59,1 %, відповідно. Частота і швидкість рухів, загальні енергозатрати клітин на рух були зниженими в більшості через вплив Ди-N-оксид-2,6-диметилпіридину з ZnCl2 ніж Ди-N-оксид-2-метилпіридину з ZnCl2. У максимальній концентрації (відповідній ЛК50) зниження вказаних показників у порівнянні з контролем для Ди-N-оксид-2,6-диметилпіридину з ZnCl2 становило відповідно 77,4; 77,4 і 59,6 %, для Ди-N-оксид-2-метилпіридину з ZnCl2 — 48,1; 48,1 і 1,4 %. Витрати енергії клітинами на одиницю шляху за впливу вказаних комплексів з ZnCl2 збільшувались на 74 % і 90 %, відповідно.

Вплив на інфузорії комплексу Ди-N-оксид-2,6-диметилпіридину з ZnI2 в порівнянні з комплексом Ди-N-оксид-2,6-диметилпіридину з ZnCl2 був дещо менш вираженим. У всіх досліджених концентраціях даної речовини частка рухомих клітин була вищою за контроль на 48,2–106,3 %, але частота і швидкість рухів знижувалась і в концентрації 2,76 мг/мл (ЛК50) були нижчою за контроль на 47,4 %. Разом з тим, загальні енерговитрати на рух у менших концентраціях мали тенденцію до збільшення, а в максимальній концентрації знижувались на 18,56 %. Із збільшенням діючої концентрації речовини витрати енергії клітинами на одиницю шляху збільшувались і в максимальній концентрації були на 56 % вищими, ніж в контролі.

Комплекси Ди-N-оксид-2,6-диметилпіридину з CoCl2 і N-оксид-2-метилпіридину з CoCl2 збільшували частку рухомих клітин у всіх досліджених концентраціях: перша речовина — на 17,87–71,5 %, друга — на 2,87–42,58 %, ступінь вираженості змін не залежав від діючої концентрації. Із збільшенням концентрації вказаних речовин частота і швидкість рухів, загальні енерговитрати на рух знижувалась, а витрати енергії клітинами на одиницю шляху збільшувались і в максимальній концентрації, відповідній ЛК50, становили: для комплексу Ди-N-оксид-2,6-диметилпіридину з CoCl2 — 63,4; 63,4; 48,2 і 42,55 % відповідно, для комплексу N-оксид-2-метилпіридину з CoCl2 — 64,7; 64,7; 51,0 і 40,0 % відповідно. За цими показниками можна вважати, що обидва комплекси з CoCl2 за дослідженими критеріями чинять однакову токсичну дію на інфузорії.

За гострого впливу на інфузорії комплексу N-оксид-2-метилпіридину з MnCl2 в усіх досліджених концентраціях частка рухомих клітин була вищою за контроль на 21,58–47,30 %, частота і швидкість рухів інфузорій, загальні енерговитрати на рух знижувались залежно від діючої концентрації і були найбільш вираженими в максимальній концентрації (на рівні ЛК50) і відповідно становили на 47,13; 47,13 і 21,12 % нижче, ніж в контролі. Із збільшенням діючої концентрації речовини витрати енергії клітинами на одиницю шляху збільшувались і в максимальній концентрації становили на 50 % вище, ніж в контролі.

Як видно з наведених даних, із збільшенням діючої концентрації комплекси Ди-N-оксид-2,6-диметилпіридину з ZnCl2 і Ди-N-оксид-2-метилпіридину з ZnCl2 знижують частку рухомих інфузорій, а Ди-N-оксид-2,6-диметилпіридину з ZnI2, Ди-N-оксид-2,6-диметилпіридину з CoCl2, N-оксид-2-метилпіридину з CoCl2 і N-оксид-2-метилпіридину з MgCl2 збільшують частку рухомих інфузорій без чіткої концентраційної залежності. Для всіх досліджених комплексів метильних похідних N-оксид піридину з солями металів характерним є зниження частоти і швидкості рухів, загальних енерговитрат на рух, вираженість змін залежала від діючої концентрації. Витрати енергії клітинами на одиницю шляху зростали із збільшенням діючої концентрації. Найбільший токсичний вплив на життєздатність інфузорій чинили комплекси Ди-N-оксид-2-метилпіридину з ZnCl2, Ди-N-оксид-2,6-диметилпіридину з ZnCl2, і Ди-N-оксид-2,6-диметилпіридину з CoCl2.

Таким чином, виходячи з одержаних даних, найінформативнішими в оцінці токсичного впливу досліджених речовин є показники зниження рухової активності та збільшення енерговитрат на одиницю шляху, які можуть бути одним із критеріїв токсичності ксенобіотиків для інфузорій та оцінки їхньої життєздатності.

Висновки

1. Досліджені метильні похідні N-оксид піридину та їхні комплекси з органічними кислотами (бурштиновою, малеїновою) та солями металів (ZnCl2, ZnI2, CoCl2, MnCl2) пригнічують рухому активність інфузорій і збільшують енерговитрати на рух з найбільшим ефектом у концентраціях, відповідних ЛК50.

2. Найбільший токсичний вплив на життєздатність інфузорій чинили N-оксид-2,6-диметилпі ридин, N-оксид-2-метилпіридин та їхні комплекси з бурштиновою кислотою і солями металів CoCl2 і ZnCl2.

3. Для оцінки токсичності ксенобіотиків і життєздатностіі інфузорій Tetrahymena pyriformis W доцільно рекомендувати показники рухової активності та енерговитрат на одиницю шляху, що мають найбільшу критеріальну значущість.

 

Література

1. New plant growth regulators: basic research and technologyes of application. Monograph. [Editors S.P. Ponomarenko, H.O. Iutynska]. —Kyiv: Nichlava, 2011. —210 р

2. Пономаренко С.П. Новий напрямок у рослинництві — застосування природних полікомпонентних регуляторів росту рослин з біозахисним ефектом / С.П. Пономаренко, В.А. Циганкова, Я.Б. Блюм, А.П. Галкін // Наука та інновації. —2013. —Т. 9, №5. —С. 69–77.

3. Регуляторы роста растений в ряду производных никотиновой кислоты // Научный журнал КубГАУ №100(06). —2014. —С. 1–11.

4. Підвищення регуляторами росту імунітету рослин до патогенних грибів, шкідників і нематод / В.А. Циганкова, Я.В. Андрусевич, О.В. Бабаянц [та ін].// Фізіологія та біохімія культурних рослин. —2013. —Т. 45, №2. —С. 138–147.

5. Бабаянц О.В. Роль регуляторов роста в иммуно-защитных реакциях растений на болезни, вызванных патогенными организмами. / О.В. Бабаянц, В.А. Цыганкова, С.П. Пономаренко, А.И. Медков // Посібник українського хлібороба. 2014. —№1. —С. 161–165.

6. Доповнення до Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. Спеціальний випуск журналу „Пропозиція”. —К.: Юнівест Медіа, 2017. —528 с.

7. Титов В.Н. Регуляторы роста растений как биологический фактор снижения уровня тяжелых металлов в растении / В.Н. Титов, Д.Г. Смыслов, Г.А. Дмитриева, B.И. Болотова // Вестник ОрелГАУ. —2011. —№4 (31). —C. 4–7.

8. Коротченко И.С. Влияние регулятора роста растений «Рибав-Экстра» на степень токсичности тяжелых металлов для тест-растений / И.С. Коротченко, Н.Н. Кириенко // Вестник ОрелГАУ. —2013. —№9. —С. 117–122.

9. Пономаренко С.П. Біостимулятори росту. Шлях до екологічно чистої сировини для виготовлення продуктів дитячого харчування / С.П. Пономаренко // Захист рослин. —1998. —№ 4. —С. 21.

10. Зінченко В.О. Вплив синтетичних стимуляторів росту рослин на урожайність та якість бульб картоплі в умовах радіоактивного забруднення / В.О. Зінченко, І.М. Євтушок, М.А. Присяжний // Вісник державної агроекологічної академії. —2000. —Спецвипуск, жовтень. —С. 322–324.

11. Васецька О.П. Гостра токсичність нових регуляторів росту рослин — похідних N-оксид піридину / О.П. Васецька // «Сучасні проблеми токсикології, харчової та хімічної безпеки», Київ. —2016. —№3 (75). —С. 5–11

12. Васецкая О.П. «Парадоксальные» эффекты в токсикологии, механизмы и методические подходы к их прогнозированию (по данным литературы и собственных исследований) / О.П. Васецкая, П.Г. Жминько // «Сучасні проблеми токсикології, харчової та хімічної безпеки», Киев. —2015. —№1/2 (68/69). —С. 54–66

13. Присный А.В. Механизмы устойчивости инфузорий к химическим повреждениям и их преодоление летальными концентрациями синтетических поверхностно активных веществ (СПАВ) / А.В. Присный, Ю.Л. Волынкин, Н.Н. Кампос // Научные Ведомости, 2009. —№ 11(66). —С. 45–54.

14. Лукин А.А. Токсичность некоторых СПАВ после разложения их в воде / А.А. Лукин // Вторая всесоюзная конференция по рыбохозяйственной токсикологии, посвященная 100-летию проблемы качества воды в России: Санкт-Петербург, ноябрь 1991 г. —Санкт-Петербург, 1991. —Т. 1. —С. 340.

15. Богачева А.С. Чувствительность цианобактерий Cynechocystis SP к токсическому действию солей тяжелых металлов / А.С. Богачева, В.В. Шилов, Е.В. Полозова // Актуальные проблемы токсикологии и радиобиологии. Российская научная конференция с международным участием. —Санкт-Петербург 19–20 мая 2011 года. —Санкт-Петербург, Фолиант. —2011. —С. 26.

16. Nilson Jytte R. Tetrahymena in cytotoxicology: With special reference to effects of heavy metals and selected drugs / Jytte R. Nilson // EurJ. Protstol. —1989. —25, №1. —P. 2–25.

17. Seth R. Influence of some factors on the toxicity of y-HCH to Tetrahymena pyriformis: [Pap.] I-st Eur. Congr. Protozool., Reading, Apr. 5 —10th, 1992. / R. Seth, D.M. Saxina // EurJ. Protstol. —1992. —28, №3. —P. 356.

18. Богдан А.С. Токсиколого-гигиеническая оценка инсектицида метоксихлора на Тетрахимена пириформис / А.С. Богдан // Тез. Всес. конф.”Акт. вопросы токсик., гиг. прим. пестицидов и полимер. мат-лов в н/х”, Киев, 30–31 окт. 1990 г. —К. —1990. —С. 51.

19. Garad U. Toxic effects of monocrotophos on Paramecium caudatum / U. Garad, S.N. Desai, P.V. Desai // African J. of Biotechnology. —2007. —V. 6 (19). —P. 2245–2250.

20. Жмінько О.П. Вплив деяких похідних N-оксид піридину на ріст популяції інфузорій Tetrahymena pyriformis W. / О.П. Жмінько, М.Г. Проданчук // Современные проблемы токсикологии. —2002. —№2. —С. 33–37.

21. Комплексная биологическая оценка объектов природного и искусственного происхождения на Tetrahymena pyriformis W. // Методические рекомендации. —Минск. —1996. —19 с.

22. “Методика експресного біотестування хімічних речовин, синтетичних матеріалів господарського, побутового та медичного призначення й оцінки їх небезпеки для людини” / П.Г. Жмінько, М.В. Янкевич, В.Г. Герасимова, К.О. Лисенко, О.П. Жмінько // Реєстр галузевих нововведень, вип. 14–15, 2001 року. —№45/14/01.

23. Лапач С.Н. Статистика в науке и бизнесе / С.Н. Лапач, А.В. Губенко, П.Н. Бабич / Киев.: Морион, 2002. —640 с.

 

REFERENCES

1. New plant growth regulators: basic research and technologies of application. Monograph. [Editors S.P.Ponomarenko, H.O.Iutynska]. – Kyiv: Nichlava, 2011. – 210 р

2. Ponomarenko S. P. Recent trend in plant growing - use of natural multicomponent plant growth regulators with bioprotective effect / S. P. Ponomarenko, V. A. Tsyhankova, Ya. B. Blium, A. P. Halkin // Science and Innovation. - 2013. - Vol. 9, No. 5. – P.69–77.

3. Plant growth regulators in a range of nicotinic acid derivatives // Scientific Journal of Kuban State Agrarian University No. 100 (06). – 2014. – P.1–11.

4. Increase in plant immunity to pathogenic fungi, vermin, nematodes by growth regulators / V. A. Tsyhankova, Ya. B. Andrusevych, O. V. Babaiants [et al.].// Physiology and Biochemistry of Cultural Plants. 2013.– Vol. 45, No. 2.– P.138–147.

5. O. V. Babaiants  Role of growth regulators in plant immunity protection against diseases induced by pathogenic organisms. / O. V. Babaiants, V. A. Tsyhankova, S. P. Ponomarenko, A. I. Medkov // Guidance of Ukrainian Cereal Farmer - 2014.– No. 1.– P.161–165.

6. Addendum to the List of pesticides and agrochemicals authorised for use in Ukraine: Special edition of journal “Propozytsiia”. -K.: Yunivest Media, 2017. – 528 p.

7. Titov V. N. Plant growth regulators as biological factor in the reduction of the level of heavy metals in plants / V. N. Titov, D. H. Smyslov, H. A. Dmitriieva, V. I. Bolotova // Bulletin of Orel State Agrarian University.– 2011.– No. 4 (31).– P.4-7.

8. Korotchenko I. S. Effect of plant growth regulator “Ribav-Extra” on the degree of heavy metal toxicity for test plants / I. S. Korotchenko, N. N. Kiriienko // Bulletin of Orel State Agrarian University. – 2013. -No. 9. – P.117–122.

9. Ponomarenko S. P. Growth biostimulators. Strategies of environmentally safe raw materials for production of baby food products / S. P. Ponomarenko // Plant protection. – 1998. – No. 4. – P. 21.

10. Zinchenko V. O. Effect of synthetic plant growth stimulators on yield and quality of potatoes under condition of radioactive pollution / V. O. Zinchencko, I. M. Ievtushok, M. A. Prysiaznyi // Bulletin of State Agro Ecological Academy. – 2000. – Special edition, October. – P. 322–324.

11. O. P. Vasetska Acute toxicity of the new plant growth regulators – N-oxide pyridine derivatives / O. P. Vasetska // Current issues of toxicology, food and chemical safety, Kyiv. – 2016. – No. 3 (75). – P.5–11

12. O. P. Vasetska Paradoxical effects in toxicology, mechanisms and methodological approaches to their prediction (per literature data and own studies) / O. P. Vasetska, P. H. Zhminko // Current issues of toxicology, food and chemical safety, Kyiv. – 2015. – No. 1/2 (68/69). – P.54–66

13.  Prisnyi A. V. Mechanisms of resistance of infusoria to chemical injuries and their overcoming with lethal concentrations of synthetic surface-active substances (SSAS) / A. V. Prisnyi, Yu. L. Volynkin, N. N. Kampos // Scientific Sheet – No. 11 (66). – P. 45–54.

14. A. A. Lukin Toxicity of some SSAS after their decomposition in water / A. A. Lukin // The second All-Union Conference on Fishery devoted to 100 years of water quality problem in Russia: Saint Petersburg, November 1991 – Saint Petersburg, 1991. – Vol. 1. – P. 340.

15. A. S. Bohacheva Sensitivity of cyanobacteria Cynechocystis SP to the toxic action of heavy metal salts / A. S. Bohacheva, V. V. Shylov, Ye. V. Polozova // Current issues of toxicology and radiobiology. Russian Scientific Conference with International Participation. - Saint Petersburg May 19–20, 2011. – Saint Petersburg, Foliant. – 2011. – P.26

16. Nilson Jytte R. Tetrahymena in cytotoxicology: With special reference to effects of heavy metals and selected drugs / Jytte R. Nilson // Eur.J.Protstol. – 1989. – 25, No.1. – P. 2–25.

17. Seth R. Influence of some factors on the toxicity of y-HCH to Tetrahymena pyriformis: [Pap.]I-st Eur.Congr.Protozool., Reading, Apr.5-10th, 1992. / R.Seth, DM.Saxina // Eur.J.Protstol. – 1992. – 28, No. 3. – P. 356.

18. Bohdan A. S. Toxicological and hygienic assessment of insecticide methoxychlor on Tetrahymena pyriformis / A. S. Bohdan // Theses of All-Union Conference “Current Issues of Toxicology, Hygiene of Pesticide and Polymer Materials Use in National Economy”, Kyiv, October 30–31, 1990 – K.–1990.–P. 51.

19. Garad U. Toxic effects of monocrotophos on Paramecium caudatum / U. Garad, S.N.Desai, P.V. Desai // African J. of Biotechnology. – 2007. – V. 6 (19). – P. 2,245–2,250.

20. Zhminko O. P. Effect of some N-oxide pyridine derivatives on growth of population of Tetrahymena pyriformis W. infusoria. / O. P. Zhminko, M. H. Prodanchuk. // Current issues of toxicology. – 2002. – No. 2 – P.33–37.

21. Complex biological assessment of natural and artificial objects on Tetrahymena pyriformis W.  // Methodological recommendations. – Minsk. – 1996. – 19 p.

22. “Procedure of express biotesting of chemical substances, synthetic economic, household and medical materials and assessment of their hazard for human” / P. H. Zhminko, M. V. Yankevych, V. H. Herasymova, K. O. Lysenko, O. P. Zhminko // Registry of sectoral innovations, ed. 14–15, 2001, No. 45/14/01.

23. Lapach S. N. Statistics in science and business. / S. N. Lapach, A. V. Hubenko, P. N.  Babych, Kyiv: Morion, 2002 – 640 p.

 

Надійшла до редакції 20.06.2018 р.