ТОКСИКАНТЫ-КСЕНОБИОТИКИ В ВОДЕ РЕКИ ДНЕСТР

  • Авторы: О.М. Станько
Скачать вложения:

Станько О.М.
Інститут клінічної патології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, м.Львів, Україна Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція, м.Львів, Україна

Потужним потенціальним джерелом надходження в організм ксенобіотиків за даними ВООЗ є вода. Практично не має чистих поверхневих вод, які б відповідали вимогам стандартів. Вони і нині належать до найзабрудненіших природніх ресурсів. На їх екологічний стан впливають різні фактори, включаючи і антропогенне навантаження. Найбільше різних токсикантів викидається на територіях урбанізованих міст. У водоймища України щорічно скидається більше 2,6 млрд.куб. м забруднених стічних вод, які вміщують біля 8 млн. т різних забруднювачів, в тому числі важких металів. Свинець потрапляє у річкові води із стічними водами металургійної, хімічної промисловості. Кобальт і марганець — із стічними водами марганцевих фабрик, металургійних заводів. Кадмій — із промисловими стоками свинцево-цинкових заводів, рудозбагачувальних фабрик, хімічної промисловості. Нікель — зі стічними водами цехів нікелювання, заводів синтетичного каучуку, нікелієвих збагачувальних фабрик. Цинк — із стоками рудозбагачувальних фабрик гальванічних цехів, виробництв пергаментного паперу, мінеральних фарб, штучного волокна. Сумарна кількість забруднень, які потрапляють у водойми і водотоки із поверхневим стоком урбанізованих територій, становить близько 15-20% від показників забруднення господарсько-побутових стічних вод. Навіть у сьогоднішніх умовах, коли більшість промислових підприємств не працює, вода інтенсивно забруднюється іонами важких металів з донних відкладень. Основний шлях забруднення — комплексоутворення іонів важких металів із гумусом. Досліджували стан забруднення води р. Дністер важкими металами (свинець, кадмій, марганець, цинк, кобальт, нікель, мідь) атомно-абсорбційним методом протягом 2000-2009 років на території Львівської області у 5 контрольних створах (№1-№5). Оцінка якості води — згідно вимог СанПіНу №4830-88 "Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения". Визначення металів проводилось згідно міжнародного стандарту ISO 8288 "Определение кобальта, никеля, меди, цинка, кадмия и свинца" та методики "Определение елементов атомно-абсорбционным спектрометрическим (ААС) методом" ( Новиков Ю.В., Ласточкина К.О.,1990). На підставі проведеного аналізу якості води р. Дністер можна зробити висновок, що найвищий рівень забруднення спостерігався у 2005 р. марганцем (Жидачівський район) , свинцем (м. Старий Самбір, м. Самбір, Миколаївський, Жидачівський райони) та у 2008 р. кадмієм (Турківський район, м. Старий Самбір, м. Самбір, Жидачівський район) за рахунок ймовірного потрапляння забруднення через притоки. Це: р. Стрв'яж, в яку скидаються недостатньо очищені стічні води з об'єктів м. Самбора, не каналізованих на КОС; річки Серет і Тисмениця, в які скидаються стічні води з КОС південних міст області; р. Верещиця, в яку потрапляють недостатньо очищені стоки смт. Івано-Франково; р. Стрий з КОС м. Стрия, які перевантажені та застарілі; р. Луг з КОС м. Ходорова, які потребують реконструкції. Основними можливими джерелами забруднення р. Дністер є неочищені господарсько-побутові стоки комунальних підприємств на територіях вказаних адміністративних районів. Значну потенціальну загрозу також становлять накопичення відходів на Стебницькому ДГХП "Полімінерал" та Роздільському ДГХП "Сірка".