ОСТРЫЕ ОТРАВЛЕНИЯ М-ХОЛИНОБЛОКАТОРАМИ (М-ХБ) У ВЗРОСЛЫХ: НЕЙРОТОКСИЧЕСКИЕ ЭФФЕКТЫ И ОСОБЕННОСТИ ПРОВЕДЕНИЯ ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНОЙ КЛИНИЧЕСКОЙ ДИАГНОСТИКИ НА ДОГОСПИТАЛЬНОМ ЭТАПЕ

  • Авторы: И.С. Зозуля, О.В. Иващенко, Н.В. Курдиль, В.Ф. Струк
Скачать вложения:

Зозуля І.С., Іващенко О.В., Курділь Н.В., Струк В.Ф.
Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, кафедра медицини невідкладних станів, Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги

На сьогоднішній день в світі четверте місце у переліку найбільш небезпечних природних речовин займає беладона. Популярність М-холіноблокаторів (М-ХБ) обумовлена їх різноманітними властивостями, широким спектром лікувальних та токсичних проявів, які не можуть залишитися без уваги практикуючих лікарів різних спеціальностей. М-ХБ широко застосовуються у амбулаторно-поліклінічній, плановій та ургентній медичній практиці. Використовуються в протоколах надання швидкої та невідкладної медичної допомоги, анестезіології та реаніматології, неврології та психіатрії, офтальмології, хірургії та гастроентерології, алергології та пульмонології, нефрології та урології, наркології, кардіології, отоларингології, токсикології (в тому числі військової) та інших спеціальностей. Представники групи М-ХБ входять до складу багатьох засобів народної та нетрадиційної медицини, ветеринарії, косметології тощо. Широкий спектр фармакологічних властивостей М-ХБ викликає різноманіття побічних терапевтичних та токсичних ефектів.

Клінічна картина при отруєнні М-ХБ яскрава та характерна. Важкий холінолітичний синдром — стан, потенційно небезпечний для життя людини, тому потребує невідкладних медичних заходів. За оперативними даними Київського токсикологічного центру пацієнти з типовою картиною антихолінергічного синдрому складають від 10-15% від всіх отруєнь психотропними речовинами, або 2,5-3,5% від загальної кількості пацієнтів з гострими отруєннями. Летальність складає 4,5 випадки на 1000 пролікованих пацієнтів. За десять останніх років спостереження відмічено збільшення загальної кількості гострих отруєнь М-ХБ, майже в два рази. Серед токсичних речовин переважали медикаменти, яки приймались, переважно, з метою суїциду. Серед пацієнтів переважали чоловіки (54%), у віці від 15 до 35 років. Середній термін госпіталізації становив 4,5 л/дня. Суїцидальні спроби склали 64%, кримінальні отруєння — 25%, випадкові — 9%. Більша частина пацієнтів (85%) в тяжкому стані госпіталізувались до лікарні бригадами швидкої медичної допомоги, в першу чергу — з проявами тяжкого ураження нервової системи. У зв'язку із широким полем медіаторного впливу, різноманіттям патологічних змін у майже всіх органах і системах організму людини, передозування чи отруєння М-ХБ ще на догоспітальному етапі важливо диференціювати із іншими патологічними станами та захворюваннями.

Розроблені підходи для проведення диференціяльного діагнозу — із запальними захворюваннями центральної нервової системи, патологічними процесами лобних ділянок головного мозку, психічними захворюваннями, психозами ендогенного походження, екзогенними отруєннями (хлорованими вуглеводнями; важкими металами, зокрема — літієм; амфетамінами, антидепресантами, карбамазепінами, кокаїном, метамфетаміном, інгібіторами МАО, грибами-галюциногенами та іншими галюциногенами, нейролептиками, фенциклідином, симпатоміметиками, тироксином), нейролептичним синдромом, ендокринними порушеннями (тиреотоксикозом, гіпоглікемією), дитячими інфекційними захворюваннями (кір, скарлатина, гельмінтози, гострі запальні процеси органів черевної порожнини, ускладнені перитонітом) та іншими фактори, які формують гіпертермію та тахікардію. Важливим методом остаточної верифікації діагнозу є токсикологічні дослідження вмісту атропіноподібної речовини в крові та сечі пацієнтів. Призначення антидотів значно скорочує терміни лікування та покращує прогноз.