ВПЛИВ ПЛАТИДІАМУ НА СТАН ГЛУТАТІОНОВОЇ ДЕТОКСИКУЮЧОЇ СИСТЕМИ ТА АКТИВНІСТЬ ГЛУТАТІОН-ДЕГРАДУЮЧИХ ФЕРМЕНТІВ У ЩУРІВ З КАРЦИНОМОЮ ГЕРЕНА, РЕЗИСТЕНТНОЮ ДО ЦИСПЛАТИНУ

  • Автори: Л.В. Бойцова, І.В. Данова
Завантажити прикріплення:

Бойцова Л.В., Данова І.В.
ДУ "Інститут фармакології та токсикології НАМН України", м. Київ, Україна

Протипухлинний засіб платидіам широко використовується в медичній практиці для лікування низки злоякісних пухлин різної локалізації. Проте платидіам накопичується не лише в тканині пухлин, але і активно циркулює по організму, а його вплив поширюється і на здорові тканини та органи. Як результат цитотоксичної дії препарату спостерігається ряд побічних ефектів, що проявляються в нефротоксичності, зниженні слуху, нейропатіях, порушенні електролітного балансу, імунодепресії, пригніченні процесів кровотворення, гепатотоксичності та інших. Препарати платини є алкілуючими засобами та мають високу реакційну здатність по відношенню до нуклеофільних груп, тому у механізмі їх цитотоксичної дії суттєва роль належить взаємодії з різними елементами глутатіонової системи. Мета дослідження: вивчення впливу платидіаму на ключові ферменти, що беруть участь в процесах детоксикації та катаболізму глутатіону та його кон'югатів у незмінених органах щурів з резистентним підштамом карциноми Герена (КГР) . КГР був отриманий шляхом послідовних перевивок пухлин після лікування цисплатином (гальмування росту пухлини — 9,3 %). Спектрофотометричними та флуоресцентними методами реєстрували вміст відновленого глутатіону (ГSH), активність глутатіон-S-трансферази (ГТ), γ-глутамілтранспептидази (γ-ГТП), пептидази, амінопептидази М та γ-ліази при введенні платидіаму в МПД (6 мг/кг, в/в, однократно).

При розвитку пухлинного росту у щурів, що викликаний КГР відмічено підвищення в печінці вмісту ГSH на 20,3 %, зниження загальної ГТ активності на 47 %, пригнічення активності в нирках γ-ГТП на 21,5 % та незначне збільшення активності амінопептидази М у порівнянні зі здоровими щурами. Введення платидіаму нормалізувало в незміненій тканині печінки рівень ГSH протягом всього періоду спостереження, підвищувалась активність ГТ по відношенню до цього показника у тварин-пухлиноносіїв, проте кон'югуюча здатність не сягала рівня, відміченого у здорових щурів. Платидіам не лише відновлював активність γ-ГТП до нормальних значень в нирках, але було зареєстроване суттєве підвищення активності ферменту через 1 год. та 3 год. після введення препарату (60,7 % та 93 %, відповідно) по відношенню до здорових тварин. Подальші процеси катаболізму глутатіонових кон'югатів у щурів з КГР головним чином реалізуються за участі дипептидази, активність якої в нирках через 6 год. після введення препарату зростала на 42,5 % по відношенню до норми, тоді як активність амінопептидази М нормалізувалась у ранні терміни інтоксикації та була суттєво знижена через 6 год. після введення платидіаму. Відхилень у функціонуванні γ-ліази в тканині печінки у тварин-пухлиноносіїв після введення платидіаму не відмічено. Таким чином, у щурів на тлі розвитку пухлинного процесу, викликаного КГР реєструвались зміни тіолового статусу, зниження загальної детоксикуючої функції печінки та активності першого етапу деградації глутатіонових кон'югатів. Платидіам нормалізував вміст ГSH в печінці, підвищував процеси кон'югації у порівнянні з тваринами-пухлиноносіями та активізував подальший процес катаболізму глутатіонових кон'югатів (γ-ГТП, дипептидази) в нирках.