Недашківський С.М., Іващенко О.В., 1Падалка В.М.
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика;
1Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, м. Київ, Україна
Актуальність. За даними Київського токсикологічного центру, щорічно реєструється від 5-6 до 10-12 випадків укусів отруйних змій. Переважно це хворі, госпіталізовані внаслідок укусів гадюк, але зустрічаються і випадки укусів "екзотичних" рептилій серед обслуговуючого персоналу зоопарку та любителів домашніх тераріумів.
Мета. Покращити ефективність надання медичної допомоги на догоспітальному та госпітальному етапах постраждалим при укусах змій.
Результати. Проаналізовано 32 випадки укусів змій за останні 5 років. Серед них 29 випадків укусів гадюки, 2 випадки укусів ефи, один випадок укусу кобри. Переважали чоловіки (19 осіб), вік постраждалих становив 32,75±17,4 років. Час з моменту укусу до госпіталізації склав 5,075±3,66 год. Всі госпіталізовані були укушені у кінцівки. Термін перебування потерпілих у ВІТ та ЕД склав 59,16±26,52 год.
В отруті гадюк міститься віперотоксин і ферменти: гіалуронідаза, протеолітичні ферменти (місцеве ураження підшкірних структур та ендотелію капілярів), фосфоліпаза (гемоліз, коагулопатії), токсичні поліпептиди тощо. При дії цих речовин вивільняється гістамін, брадикінін, простогландини, серотонін.
Клінічні прояви розділялися на 1) місцеві та 2) загальні. До перших відносяться набряк навколо укусу, розповсюджений набряк, іноді за межі одного сегмента кінцівки, місцева гіперемія та гіпертермія, слабкий біль у місці укусу; при тяжкому перебігу отруєння спостерігався лімфангоїт, лімфаденіт, множинні крововиливи та пухирі, тромбоз відводячих вен. Згодом за рахунок гіпокоагуляції може спостерігатися кровотеча з рани, надалі при розвитку фази гіперкоагуляції навколо рани можуть з'являтися виразки та некрози.
До загальних прояв інтоксикації отрутою гадюк відносяться млявість, занепокоєння, блідість шкіряних покривів, підвищене потовиділення, спрага, зміна присмаку, нудота, блювання, субфебрильна температура, біль у животі, гіпотензія, бронхіолоспазм, екзантема. В перші 30-90 хв. відмічаються явища гіперкоагуляції, сприяючи утворенню мікротромбів у капілярах. При зміні цієї фази на фазу гіпокоагуляції — реальною стає загроза кровотеч (носові, шлунково-кишкові, гематурія).
При постановці діагнозу слід спиратися на наступне: а) дані анамнезу — ствердження або підозра на укус змії, швидке виникнення болю у місті укусу, зміна присмаку (металевий присмак у роті), зміна ментального стану (тривога, паніка тощо), нудота та блювання, порушення з боку серцево-судинної системи (нахильність до запаморочення); б) дані фізичного обстеження — наявність слідів укусу, місцеві припухлість та набряк (необхідно відмічати розповсюдження припухлості кожні 15 хвилин; швидке розповсюдження набряку свідчить про тяжке отруєння). Розвиток ерітеми, пухирів.
Невідкладну допомогу слід розділити на 1) етап догоспітальної допомоги та 2) госпітальної спеціалізованої допомоги.
1) Хворий укладається у зручне положення, виключивши стискання кінцівки, що укушена, взуттям або одягом. Кінцівці придається припідняте положення, бажана її фіксація шиною. Місце укусу обробляється антисептиками. На ранку накладається циркулярна, злегка давлюча пов'язка. Застосування жгуту протипоказано через можливі численні ускладнення. При тяжкому перебігу отруєння хворий оцінюється на необхідність застосування реанімаційних засобів за принципом АВС. Налагоджується венний доступ, розпочинається інфузія.
2) При огляді хворого у стаціонарі, повторно оцінюється його статус, обробляється місце укусу, проводиться профілактика правцю, продовжується інфузійна терапія, призначаються антибіотики, спектр дії яких перекриває грампозитивну та грамнегативну флору, бактероїди, анаероби. Препарати гормональної дії. Гемостатики при загрозі кровотечі та гепарини, засоби реологічної дії, якщо переважає фаза гіперкоагуляції. Жодного смертельного випадку не зареєстровано. Особливих переваг при застосуванні протизміїної сироватки (при укусах гадюк) нами також не помічено.
Висновки. Укуси отруйних змій можуть призводити до потенційно життєзагрожуючих станів. Своєчасне надання кваліфікованої спеціалізованої медичної допомоги дозволяє зменшити кількість ускладнень і термін перебування постраждалих у ВІТ.