Серединська Н.М.
ДУ "Інститут фармакології та токсикології АМН України", м. Київ, Україна

Ідея модуляції кальцієвого току розглядається як один із можливих шляхів фармакологічної корекції кардіотоксичних порушень, що виникають за умов інтоксикації фосфорорганічними сполуками (ФОС). Народження цієї ідеї обумовлено декількома факторами, серед яких: функціонування серцево-судинної системи — кальцій залежний процес; ФОС ініціює вивільнення кальцію із саркоплазматичного ретикулуму, що призводить до перевантаження клітин кальцієм; ФОС опосередковують кардіотоксичну дію через вплив на холіно-, адрено-, дофаміно-, гістамінергічні структури, що провокує порушення синтезу, вивільнення, метаболізму нейромедіаторів та їх співвідношення; ФОС, і біогенні аміни активують трансмембранний тік кальцію; вторинними месенджерами біохімічної відповіді клітин при стимуляції холінорецепторів ацетилхоліном, накопичення якого відбувається при отруєнні ФОС, є Са²⁺, К⁺, Na⁺, продукти метаболізму фосфатидилхоліну, цГМФ. Звідси припущення: якщо кардіотоксична дія ФОС опосередкована впливом на потенціалозалежні кальцієві канали, то за умов інтоксикації антихолінестеразними речовинами проявлятимуть ефективність антагоністи кальцію, що реалізують свій вплив через обмеження повільного входу кальцію в клітини через канали, які активуються потенціалом дії; якщо ФОС впливають на хемочутливі кальцієві канали, то певної ефективності при інтоксикації слід очікувати від активації чи блокади рецепторів нейромедіаторних систем.

Результати досліджень засвідчили посилення негативної інотропної дії, зниження кровозабезпечення серця, збільшення гіпотензивної реакції, потенціювання негативного дромотропного ефекту при застосуванні антагоністів кальцію дигідропіридинового ряду, що опосередковують свій вплив через потенціалозалежні кальцієві канали L-типу, причому суттєвої різниці у впливі різних антагоністів кальцію зазначеного хімічного ряду при інтоксикації різними ФОС не було.

Застосування агоністів та антагоністів дофаміно- та адренергічної систем, неселективна активація Н1- та Н2-рецепторів гістаміну та селективна інгібіція Н2-рецепторів з метою фармакологічної корекції кардіотоксичного впливу ФОС є неперспективним шляхом терапії їх кардіотоксичної дії через потенціювання відповідними лігандами негативних іно-, дромо-, хронотропного, гіпотензивного ефектів та зменшення коронарного кровотоку. Доведена конкурентна взаємодія ФОС з Н1-рецепторами гістаміну та ефективність блокаторів цих структур щодо нормалізації коронарного кровотоку, скорочувальної функції міокарда, загальної гемодинаміки при інтоксикації різними за класом токсичності ФОС.