Штриголь С.Ю., Дроговоз С.М., Луцак І.В., Жиляєв С.О., Шатілов О.В., Щокіна К.Г., Подольський І.М., Колісник С.В., Штриголь Д.В., Мерзлікін С.І., Шатілова О.А.
Національний фармацевтичний університет, м. Харків, Україна
Національний університет внутрішніх справ, м. Харків, Україна

Отруєння алкоголем та його сурогатами належать до найбільш поширених інтоксикацій. Статистичні дані свідчать, що смертність від причин, пов`язаних із вживанням алкоголю, зростає. Внесок алкоголю в загальну смертність складає 8-10%. В Україні щороку від причин, пов'язаних з алкоголем, гине понад 40 000 громадян. 60% всіх отруєнь серед дітей в Україні викликані алкоголем. У РФ в 2007 р. зафіксована найвища в світі смертність від алкогольних інтоксикацій. Тому профілактика та лікування алкогольних отруєнь є однією з актуальних медичних і соціальних проблем.

Етиловий спирт є нейротоксином. Як ліпофільна речовина він розчиняється в ліпідних компонентах мембран нейронів і змінює їх властивості: впливає на іонні канали, втручається в роботу багатьох нейромедіаторних систем, знижує нейрональну активність.

Однією з груп лікарських препаратів, які підвищують стійкість мозку до токсичних чинників, у тому числі етанолу, є ноотропні препарати. При алкогольних ураженнях ЦНС широко використовується пірацетам. За численними даними, він покращує пластичний та енергетичний обмін у головному мозку, покращує церебральний кровообіг, зменшує гостру алкогольну інтоксикацію та прояви алкогольної енцефалопатії.

Проте в попередніх експериментах нами виявлено, що на моделі алкогольного наркозу в мишей (5,5 г/кг внутрішньоочеревинно у вигляді 12,5% розчину) пірацетам (200 мг/кг внутрішньом'язово або внутрішньоочеревинно одноразово чи коротким курсом) лише незначно та невірогідно (в 1,3 рази) зменшує тривалість наркозу або навіть збільшує її, не впливаючи на кількість тварин, у яких після введення етанолу настало бічне положення. Отже, пірацетам не володіє стабільною алкопротекторною дією.

З метою пошуку нових підходів до зменшення нейротоксичності етанолу виконано досліди на зазначеній моделі гострої алкогольної інтоксикації. Проведено скринінг відомих лікарських препаратів із різних груп та нових синтетичних сполук і продуктів рослинного походження. В результаті виявлено низку потенційних алкопротекторів.

Значно знижують латентний період бічного положення та тривалість алкогольного наркозу позбавлений спирту екстракт родіоли рідкий (1 мл/кг) та новий фармакологічний препарат адаптогенної дії — екстракт кори осики (1 г/кг) після курсового введення.

Перспективними алкопротекторами є препарати кверцетину — водорозчинний корвітин і ліпосомальний ліпофлавон у діапазоні доз 5-15 мг/кг за кверцетином, які виявляють антиалкогольну дію при одноразовому введенні.

Оригінальний протидіабетичний засіб — похідне бензімідазолу діакамф (25 мг/кг) чинить яскраво виражену антиалкогольну дію: зменшує кількість тварин, що впали до наркозу, в 9 разів, а тривалість бічного положення — в 57 разів. Важливо, що діакамф не тільки не посилює типову для гострої алкогольної інтоксикації гіпоглікемію, але й усуває її. Алкопротекторну дію діакамфу підтверджує зменшення летальності мишей до 29% проти 100% у контролі (p<0,001) після введення етанолу в дозі 7,5 г/кг.

Виявлено потенційні алкопротектори серед оригінальних похідних 2-оксоіндолін-3-гліоксилової кислоти, 3-амінометил-2-метилхінолін-4-онів.

Нами встановлено, що при гострому алкогольному отруєнні вдвічі збільшується вміст інтерлейкіну-1 (ІЛ-1) у крові. Для з'ясування ролі антицитокінового механізму в лікуванні алкогольної інтоксикації вивчено вплив рекомбінантного антагоністу рецепторів інтерлейкіну-1 (15 мг/кг), який у 3 рази знижує тривалість алкогольного наркозу та на відміну від пірацетаму значно зменшує вміст ІЛ-1 у крові.

Подальший пошук алкопротекторів і вивчення механізмів їх дії є перспективним джерелом для розробки нових підходів до лікування гострої алкогольної інтоксикації.