Бобильова О.О., Повякель Л.І., Лобода Ю.І.
Інститут екогігієни і токсикології ім. Л.І.Медведя МОЗ України, м. Київ
Серед різних видів відходів — медичні відходи (МВ) є фактором ризику в середовищі життєдіяльності людини. Серед складових МВ значну кількість складають відходи фармацевтичних підприємств, фальсифіковані і конфісковані лікарські препарати (ЛП), а також серед побутових відходів — із закінченим терміном придатності або невикористані населенням ЛП.
Виробництво і синтез нових ЛП постійно зростає. Споживання тільки одних антибіотиків кожного року складає 100-200 тисяч тонн. На відміну від інших хімічних токсикантів забруднення об'єктів природного середовища різними формами ЛП внаслідок їх широкого індивідуального використання населенням постійне і безконтрольне.
Володіючи високою і специфічною біологічною активністю, стійкістю до деградації особливу небезпеку представляють цитотоксичні препарати, антибіотики і дезінфектанти, гормональні препарати, а також препарати із психотропною і наркотичною дією. Неблагоприємний наслідок дії антибіотиків проявляється розвитком мультирезистентності у патогенній флорі, що є серйозною медичною проблемою у всьому світі.
До таких відходів в залежності від їх класу небезпеки і складових інгредієнтів повинні пред'являтися різні вимоги по збору, тимчасовому зберіганню і транспортуванню. Змішування відходів різних класів на всіх етапах поводження з ними недопустимо. При складанні плану збору і видаленну таких відходів повинні виконуватись всі заходи, що гарантують безпеку людини та довкілля.
Із існуючих методів видалення широко використовується термічний. Але ж, слід враховувати і той факт, що при використанні термічного методу у випадку порушення температурного режиму і неповному згоранні МВ можливе попадання у повітря летких токсичних речовин, аерозольних форм ЛП, що може супроводжуватись несприятливим впливом на населення і природні системи. Нами проводились санітарно-епідеміологічна оцінка експериментальних установок при відпрацюванні технології по термічному видаленні медичних відходів. Дослідження вмісту ПХДД і ПХДФ в екстрактах проб попелу та повітрі проводили з використанням імуно-ферментного методу з використанням Dioxin/Furan набору для імунологічного аналізу. Цей набір використовується при проведенні скринінгового аналізу ПХДД/Ф.
При роботі печей-інсинераторів (спалювання медичних відходів) вміст ПХДД і ПХДФ в димових газах складав 1,5 нг/ м3, що не відповідав європейським стандартам емісії, але ж не перевищує величини нормативів, прийнятих в Японії. Також встановлена наявність діоксинів в попелі, що залишався після спалювання на рівні 1300 нг/кг при фоновому рівні в грунті 100-1000 нг/кг. Були виказані рекомендації відносно доробки системи доочищення вихідних газів і розробки методики повторної очистки шлаків, що утворюються в процесі спалювання.
Представляється доцільним, з метою попередження повторного використання і зниження накопичення МВ, передбачити розробку і здійснення програмних заходів по поводженню з ними. В першу чергу, повинні бути розроблені технологія і основні специалізовані принципи збору, транспортування і видалення таких відходів:
• технологія повинна мати системний характер: всі її ланки повинні відповідати єдиній нормативній базі і бути зв'язані між собою;
• необхідно визначити структуру системи збору, транспортування і видалення МВ;
• технологія збору і транспортування відходів повинна повністю виключати можливість контакту з ними і їх попадання у навколишнє середовище, повинна бути зведена до мінімуму кількість операцій, пов'язаних з ручним транспортуванням відходів;
• будівництво комплексів по видаленню МВ;
• санітарно-епідеміологічна експертиза пілотних проектів по технологіям видалення МВ;
• розробка методів попередження, обмеження, розповсюдження і локалізації небезпечних речовин в місцях накопичення і видалення МВ;
• проведення семінарів, лекцій по питанням оцінки ризику при поводженні з МВ, підвищення рівню освіти і побутової культури.