Коршун М.М., Семененко В.М.
Кафедра гігієни та екології, Інститут гігієни та екології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна

Значних збитків майбутньому врожаю в яблуневих насадженнях завдають шкідники та збудники хвороб на початку вегетації в ранньовесняний період. В боротьбі з ними провідна роль належить хімічному методу, а саме використанню інсектицидів та інсекто-акарицидів, серед яких — сучасний препарат Масай виробництва фірми БАСФ, Німеччина. Діючою речовиною цього інсекто-акарициду є тебуфенпірад — сполука з класу піразолових карбоксамідів, препарати на основі якої раніше в Україні не застосовували.

Мета роботи — токсиколого-гігієнічна оцінка тебуфенпіраду та наукове обґрунтування його допустимої добової дози для людини.

Проведена експертно-аналітична оцінка матеріалів досьє, даних літератури та Інтернет-сайтів щодо токсичності для лабораторних тварин різних видів в дослідах різної тривалості, метаболізму, токсикокінетики та віддалених наслідків дії тебуфенпіраду.

Встановлено, що тебуфенпірад при одноразовому введенні у шлунок та нанесенні на шкіру є малотоксичним і згідно з ДСанПіН 8.8.1.002-98 "Пестициди. Класифікація за ступенем небезпечності" відноситься до IV класу небезпечності. Розбіжностей у чутливості тварин різної статі до тебуфенпіраду при одноразовому надходженні у шлунок на рівні смертельних доз не спостерігали: коефіцієнт статевої чутливості становить 1,7 для щурів та 1,1 для мишей. Одночасно щури виявились більш резистентними до тебуфенпіраду, ніж миші: коефіцієнт видової чутливості становить 3,6 і свідчить про виражену видову чутливість. За гострою інгаляційною токсичністю тебуфенпірад можна віднести до II класу небезпечності. Речовина не подразнює шкіру (IV клас), слабко подразнює слизові оболонки (III клас) та є слабким алергеном (III клас).

Багаторазове надходження в організм тварин тебуфенпіраду спричинює анемізуючий ефект та структурно-функціональні зміни печінки. При цьому виявлено виражену видову чутливість: найчутливішим видом тварин в субхронічному та хронічному експериментах, на відміну від гострого досліду, виявились щури, далі — собаки та миші.

Тебуфенпірад не має генотоксичного потенціалу, не проявив канцерогенної активності в експерименті на мишах, але спричинив підвищення частоти доброякісних пухлин у щурів-самців в дозах на рівні та вище максимально переносної за критерієм зниження маси тіла. Це дозволило віднести тебуфенпірад за мутагенною активністю до ІV класу небезпечності, за канцерогенною активністю — до ІІІ класу. Речовина не впливала на репродуктивні параметри та не чинила тератогенної дії.

Інтегральний клас небезпечності тебуфенпіраду — II (лімітуючий показник — інгаляційна токсичність). Згідно з класифікацією ВООЗ, тебуфенпірад віднесено до III класу небезпечності, згідно з класифікацією US EPA (Агенція з охорони навколишнього середовища США) — до II класу (лімітуючий критерій — гостра пероральна токсичність для мишей).

Найменший NOAEL тебуфенпіраду встановлений за системною токсичністю в хронічному експерименті на щурах на рівні 5 ppm (0,21 мг/кг для самців та 0,26 мг/кг для самок). Враховуючи те, що віддалені ефекти дії тебуфенпіраду не є лімітуючими, при екстраполяції експериментальних даних з тварини на людину був застосований коефіцієнт запасу 100, що дозволило обґрунтувати ДДД на рівні 0,002 мг/кг, що в 5 разів нижче за аналогічний регламент ADI (Acceptabl Daily Intake), прийнятий в ЕС.