Сумський державний університет, м. Суми, Україна
Резюме. Представлено аналіз харчування населення України за період 1990–2017 рр., а також охарактеризовано нутрієнтний склад мінімального набору продуктів харчування (споживчого продуктового кошика) для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення. Вивчення харчування населення ґрунтувалося на методі балансових розрахунків. Встановлено особливості харчування населення України, а також позитивні та негативні тенденції змін у харчуванні.
Ключові слова: Україна, харчування населення, аліментарно залежна патологія, продуктовий споживчий кошик, харчові продукти, харчові речовини.
Вступ. Харчування, засноване на біологічних законах природи, є важливим фактором збереження індивідуального і популяційного здоров'я. Порушення фундаментальних основ харчування неминуче призводить до захворювань, втрати працездатності, скорочення терміну життя і навіть смерті. За даними Європейського регіонального бюро ВООЗ, близько 80 % всіх захворювань так чи інакше пов'язані з харчуванням, а для 41 % з них харчування є провідним фактором ризику [10]. Серед цих хвороб — захворювання системи кровообігу та новоутворення, які надзвичайно поширені в Україні. За даними офіційної статистики, на захворювання системи кровообігу страждає кожний 23-й житель країни і кожний 46-й українець знаходиться на диспансерному обліку з приводу онкологічної патології.
Хвороби, що пов'язані з аліментарними чинниками ризику, завдають значних економічних збитків державі. Так, річні економічні збитки лише внаслідок тимчасової непрацездатності, інвалідності та передчасної смерті від хвороб системи кровообігу в Україні перевищують 2 мільярди гривень [6]. У Німеччині величина додаткових річних економічних витрат, які пов'язані лише з діагностикою, лікуванням та реабілітацією хворих з аліментарно залежною патологією, дорівнює 30 % від загальних витрат у системі охорони здоров'я, у США цей показник сягає 137 млрд. дол. [3], у Великобританії — десятки млн. фунтів стерлінгів [12]. У цих умовах інтерес щодо вивчення харчування населення України є цілком природним.
Мета дослідження — провести аналіз особливостей харчування населення України за період 1990–2017 рр. та нутрієнтного складу продуктового споживчого кошика українців, встановити ступінь відповідності рівня та характеру харчування фізіологічним потребам у динаміці за 27 років, з'ясувати особливості харчування населення України в сучасних умовах.
Матеріали і методи. Харчування населення вивчали за допомогою балансового методу, який полягає у вивченні споживання харчових продуктів у середньому на душу населення в динаміці за роками. Данні щодо споживання продуктів та харчових речовин отримували зі статистичних щорічників Держкомітету статистики України "Баланси та споживання продуктів харчування населенням України" за період 1990–2016 рр. Розраховували добові рівні споживання харчових продуктів і надходження з їжею нутрієнтів.
Склад продуктового споживчого кошика населення України вивчали за даними Постанови Кабінету Міністрів України від 11.10. 2016 р. № 780 "Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення". Розраховували добову кількість харчових продуктів споживчого кошика на одну людину, а за допомогою стандартних таблиць хімічного складу харчових продуктів — їхній нутрієнтний склад.
Отримані в ході дослідження данні порівнювали з науково обґрунтованими фізіологічними нормами харчування, прийнятими ВООЗ, національними нормами споживання і директивами європейських країн в галузі здорового харчування (табл. 1).
Визначали відповідність продуктового і нутрієнтного складу продовольчого споживчого кошика фізіологічним потребам людини. Встановлювали відмінності у харчуванні населення України та інших країн, порівнюючи з найкращими демографічними показниками. Інформацію про вживання продуктів харчування в інших країнах за період 2000–2013 рр. одержували з офіційного сайту Продовольчої та сільськогосподарської організації об'єднаних націй (FAO) [11]. З метою визначення надходження в організм поліненасичених жирних кислот родин омега-6 і омега-3 (далі омега-6 і омега-3 ПНЖК) використовували інформацію про вміст цих нутрієнтів у продуктах харчування з електронного довідника Міністерства сільського господарства США [14]. Для визначення рівнів споживання транс-жирів населенням України використовували дані офіційного сайту державної статистики України щодо споживання маргаринів, спредів, кондитерських виробів, а дані щодо вмісту транс-жирів у цих продуктах отримували з відкритого електронного ресурсу Науково-дослідницького центру незалежних споживчих експертиз "ТЕСТ" [7].
Таблиця 1. Норми добового споживання продуктів харчування
1) Порогові значення встановлені Законом України «Про продовольчу безпеку України», який Верховна Рада України прийняла наприкінці 2011 р., але 05.07.2012 р. відхилила з ініціативи Президента України. Відхилення Закону обґрунтоване рядом причин, у т.ч. не визначеністю у повній мірі складу продуктів, що мають включатися до продовольчого кошика.
2) Відповідно до продуктового набору, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2000 р. № 656.
3) Відповідно до продуктового набору, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 р. № 780.
4) World Health Organization (2000) CINDI Dietary Guide. World Health Organization, Geneva, Switzerland. http://www.euro.who.int/document/e70041.pdf (accessed August 2013).
5) Враховували також цукор, який міститься у кондитерських виробах.
6) Показник розрахований нами з урахуванням рекомендацій ВООЗ.
Результати та обговорення. У 90-х роках минулого століття усереднений добовий раціон харчування українців відрізнявся значно високим, ніж зараз, вмістом продуктів енергетичного і пластичного призначення. Середньостатистичний українець щоденно вживав близько 730 г зернових і картоплі, 200 г м'яса і риби, більше 1 літра молока і молочних продуктів (у перерахунку на молоко), 1 яйце і 30 г рослинного масла. Добове споживання овочів і фруктів — продуктів регуляторного значення — становило в ті роки 410 г/добу, що дещо перевищувало мінімальне порогове значення цього показника, рекомендованого ВООЗ, і, разом з цим, було значно вищим, ніж у більшості європейських країн. Наприклад, середнє споживання овочів і фруктів у Німеччині, Данії, Нідерландах, Чехії, Великобританії в цей період було менше 300 г на добу [1]. Енергетична цінність усередненого раціону харчування українців наприкінці 20-го століття становила 3597 ккал на добу, що відповідало енергетичним потребам населення 4-го класу праці (тяжка праця) за сучасною класифікацією. Проте соціально-економічні перетворення, які виникли у наступні роки, насамперед небувалий темп урбанізації, економічні кризи і військові конфлікти призвели до змінення способу життя українців, погіршення їхнього матеріального стану і доступності окремих видів їжі. Це істотно вплинуло на кількісні та якісні характеристики харчування жителів країни. Станом на 2016 р. споживання м'яса зменшилось на 25 %, хліба та зернових продуктів — на 24 %, молока — на 44 %, цукру — на 28,5 %, одночасно з цим збільшилось вживання населенням овочів на 28 % (Табл. 2).
Таблиця 2. Динаміка змін у споживанні продуктів харчування у період 1990–2016 рр., у грамах їстівної частини
На тлі кількісних змін у продуктовому наборі українців майже на чверть (на 855 ккал) знизилась калорійність добового раціону, нині вона перебуває на рівні енергетичних потреб населення 2-го класу праці — 2742 ккал/добу. Мінімальне значення цього показника спостерігалось у 2000 р. — 2661 ккал/добу. Дані щодо калорійності харчування, одержані нами з використанням балансового методу, цілком відповідають результатам іншого вітчизняного дослідження харчування населення, проведеного з використанням анкетно-опитувального методу [4].
Слід зауважити, що європейський показник середньої добової калорійності раціону харчування набагато вищий — він становить 3301,6 ккал/добу, проте зменшення калорійності добового раціону харчування в Україні нам не здається критичним, адже це відбувалося паралельно зі змінами в структурі економічної зайнятості населення: у період 1990–2016 рр. кількість робітників, зайнятих тяжкими видами праці (у промисловості, сільському господарстві та будівництві) знизилась з 60,2 % до 36,8 % [2] .
В наслідок змін у продуктовому наборі змінився також нутрієнтний склад раціону харчування. Кількість білків у ньому зменшилась на 20 % — зі 105 г на добу у 1990 р. до 84 г на добу у 2016 р., проте їхня енергетична квота добової калорійності їжі протягом усього періоду варіювала у межах 11,2–12,6 % і не виходила за межі відомих оптимальних величин щодо раціонального харчування (табл. 3). Однак більш детальний аналіз показав, що у період з 1995 по 2005 рр. українці зазнавали дефіцит тваринних білків — джерел незамінних амінокислот та легкозасвоюваного заліза.
Таблиця 3. Характеристика нутрієнтного складу усереднених добових раціонів харчування українців у період 1990–2016 рр.
Це не могло не позначитися на стані здоров'я населення країни — саме у ці роки спостерігалось різке погіршення популяційного здоровья і зростання низки хвороб, зокрема, серцево-судинних, неврологічних, онкологічних, для яких харчування є вагомим фактором ризику. Відомо, наприклад, що нестача у харчуванні тваринних білків і, як наслідок — деяких есенціальних амінокислот, а саме метіоніну, триптофану і валіну, може негативно вплинути на біосинтез гемоглобіну і призвести до розвитку гіпоксичних станів і пов'язаних з цим порушень функціонування нервової і серцево-судинної систем [5]. Також доведено, що дефіцит білків у харчуванні призводить до збільшення всмоктування ксенобіотиків та послаблює імунобіологічну реактивність організму.
Певні позитивні зміни відбулися у споживанні населенням жирів. Наприкінці 20-го століття їхня енергетична частка у харчуванні українців була занадто високою — вона становила майже 38 % від кількості спожитих за добу калорій. Це забезпечувалось за рахунок високого вмісту в їжі насичених жирів тваринного походження. Занепад тваринництва у період економічної кризи в країні призвів до суттєвого зменшення споживання населенням свинини, яловичини та молока, а кількість жирів у добовому раціоні скоротилась більш, ніж на третину — з 146,1 г до 92 г на добу, а їх частка у калорійності добового раціону досягла майже оптимальних величин. Починаючи з 2000 р. внесок насичених жирів у добову калорійність харчового раціону зменшився до 8,16–10,8 % при рекомендованому значенні — до 10 %. Разом з тим, енергетична частка полінена-сичених жирів завжди була високою — вона знаходилась у межах 10,5–14,6 % від добової кількості спожитих калорій при рекомендованому значенні цього показника від 6–10 %.
Поліненасичені жири не синтезуються в організмі людини і тому повинні надходити з їжею. В їхній структурі виділяють жирні кислоти родин омега-6 та омега-3 (далі омега-6 ПНЖК і омега-3 ПНЖК). Відомо, що вони не є взаємозамінними, відрізняються між собою за функцією і метаболізмом і часто мають протилежні фізіологічні ефекти, тому їх баланс в організмі надзвичайно важливий. Існують докази [16], що еволюція людства відбувалася в умовах, які забезпечували надходження до організму цих жирних кислот у співвідношенні 1:1. Однак, агрокультурна революція 19–20 століть і розвиток агробізнесу призвели до змінення пропорції омега-6 і омега-3 ПНЖК в їжі у бік зменшення останніх. Тепер у більшості західних дієт співвідношення цих жирних кислот становить 15:1 — 20:1 [17, 18]. Вивчення структури поліненасичених жирних кислот у харчуванні українців виявило ще більш суттєвий дисбаланс цих нутрієнтів — співвідношення омега-6 до омега-3 ПНЖК протягом останніх 27 років варіювало у межах від 77:1 до 91:1 з деяким збільшенням, починаючі з 2000 р. (табл. 4). Тим часом, науково обґрунтоване значення цього показника становить лише 1:1–5:1. Вважають, що його зростання може ініціювати патогенез багатьох хронічних захворювань, у тому числі серцево-судинних, онкологічних, запальних та аутоімунних [16, 8]. Основною причиною значної диспропорції омега-6 і омега-3 ПНЖК у харчуванні українців є істотний дефіцит у раціоні харчових джерел омега-3 ПНЖК — добова норма споживання жирних кислот цієї родини становить 2–3 г/добу, проте їх фактичне надходження за даними нашого дослідження, як мінімум, у 4,5–5 разів менше. Рослинні джерела надходження до організму омега-3 ПНЖК — соя, ріпак, лляна, оливкова та рапсова олія — мало популярні в Україні. Основним джерелом споживання цих жирних кислот у нашій країні є жирна морська риба, насамперед оселедець та скумбрія, проте їх споживання в нашій країні протягом останніх трьох десятиліть було занадто малим — лише 2,5–10 г/добу в середньому на 1 людину, це набагато менше, ніж у країнах з кращими показниками популяційного здоров'я: у 8–10 разів менше, ніж у країнах ЄС, та у 18 разів менше, ніж у Японії.
Таблиця 4. Динаміка надходження до організму ПНЖК родин ω-6 і ω-3 та їх співвідношення у харчуванні населення України у період 1990–2015 рр.
Небезпечним компонентом харчових жирів є транс-ізомери жирних кислот, або, так звані, транс-жири. З їх надлишком у харчуванні пов'язують високі рівні смертності від серцево-судинних захворювань. У незначній кількості транс-жири завжди присутні у природних продуктах харчування тваринного походження — молоці та м'ясі, де вони утворюються внаслідок життєдіяльності бактерій багатокамерного шлунка жуйних тварин. Транс-жирні кислоти добре зберігаються в м'ясних і молочних продуктах, проте їх природна кількість, як правило, не перевищує 5–8 %. Харчову небезпеку мають транс-жири промислового виробництва, які утворюються під час гідрогенізації (виготовлення маргаринів) і дезодорації рослинних олій, а також харчові продукти, які їх містять, насамперед кондитерські вироби. Проте вміст транс-жирів в Україні нормується далеко не в усіх продуктах, норма включена лише до стандартів на маргарини і спреди, в них повинно міститися не більше 8 % транс-жирів. За даними науково-дослідницького центру незалежних споживчих експертиз "ТЕСТ" середній вміст транс-жирів у маргаринах становив 6,56±0,89 г/100 г, тим часом у кондитерських виробах він був набагато вищий — 28,4±5,09 г/100 г.
Проведений нами аналіз показав, що в 2012–2017 рр. українці споживали в середньому 11,5–13,3 г/добу маргаринів і 12,0–47,5 г/добу кондитерських виробів, рівні щоденного надходження транс-жирів лише у складі цих продуктів становили 14,1–3,4 г на одну особу, а їх енергетична частка у загальній калорійності раціону харчування коливалась у межах 4,4–1,9 % (табл. 5). Слід зазначити, що ці данні є далеко не повними через відсутність інформації про надходження транс-жирів з іншими продуктами харчування (сирами, вершковим маслом, майонезами тощо). У зв'язку з цим реальні рівні надходження до організму транс-жирів є набагато вищими.
Таблиця 5. Рівні споживання транс-жирів населенням України у 2012–2017 рр. у розрахунку на 1 особу
Цікаво, що з 2015 р. в Україні з'явилася тенденція до скорочення попиту населення на кондитерські вироби, що має скоріше позитивне значення для здоров'я населення, оскільки сприяє зменшенню споживання не тільки транс-жирів, а й простих вуглеводів. Однак цій сприятливій тенденції протистоять активні прагнення економістів і виробників наповнити вітчизняний ринок кондитерських виробів, який, на їхню думку, є далеким від свого насичення [1].
Слід зазначити, що в зв'язку з накопиченням у світі великої кількості даних про негативний вплив транс-жирів на здоров'я людини, ВООЗ спочатку рекомендувала обмежити споживання частково гідрогенізованих жирів та масел, які є джерелами транс-жирів, до 1 % від енергетичної цінності раціону харчування, а в 2009 році закликала країни до повної елімінації з харчування промислових джерел транс-жирів [13]. У січні 2004 р. Данія стала першою країною у світі, яка законодавчо врегулювала вміст штучних транс-жирів у харчових продуктах. Державними заходами цієї країни вдалося практично ліквідувати вміст штучних транс-жирів у продуктах харчування, в наслідок цього вже у наступні три роки рівень смертності від захворювань системи кровообігу знизився на 14,5 на 100 тис. населення [15], а у 2012 р. цей показник зниження становив приблизно 31 %.
Щодо вуглеводів, то їхня кількість у добовому раціоні українців протягом трьох десятиліть зменшилась лише на 15 % — з 439 г/добу у 1990 р. до 372 г/добу у 2015 р., проте суттєві зміни торкнулися шляхів і джерел їхнього потрапляння до організму. В 1990 р. головними продуктами-постачальниками вуглеводів до організму були зернові та картопля, їх щоденне споживання населенням України становило 372 г/добу і 358 г/добу відповідно. Споживання інших джерел вуглеводів — овочів та фруктів — знаходилось на рівні 280 г/на добу і 130 г/добу відповідно. Кількість цукрового піску у щоденному раціоні харчування була дуже значною і досягала 140 г/добу. У 2015 р. ситуація змінилася: споживання продуктів із зерна зменшилось на 25 %, цукрового піску — на 35 %, а кількість овочів у раціоні, навпаки, зросла на 60 %. Такі зміни, з одного боку, спричинили збільшення надходження до організму простих вуглеводів і клітковини, а також калію, аскорбінової кислоти і бета-каротину, які містяться в овочах у великій кількості, а з іншого — призвели до зменшення надходження з їжею крохмалю, токоферолу, тіаміну, нікотинової кислоти, яких більше у зернових продуктах. Добове споживання фруктів за 27 років майже не змінилось і нині становить 136 г проти 130 г у 1990 р., проте ці рівні набагато менші оптимальних величин: за рекомендаціями ВООЗ за добових енерговитрат понад 2800 ккал оптимальним є щоденне вживання не менше 400 г фруктів, у разі менших енерговитрат, на рівні 2200–2800 ккал, оптимальна кількість споживання фруктів становить 300 г/добу.
На особливу увагу заслуговує споживання доданого цукру (цукрового піску), який є джерелом "порожніх" калорій: його добове надходження до організму протягом майже трьох десятиліть знизилось зі 140 г до 91 г, а енергетична квота у загальній калорійності раціону зменшилась з 15 % до 13,6 %. Проте навіть таку кількість його споживання слід вважати занадто високою. У зв'язку з тим, що доданий цукор вважається важливим фактором ризику розвитку багатьох захворювань, включаючи ожиріння, карієс, цукровий діабет, ВООЗ рекомендує щоденне його надходження у кількості, яка не перевищує 5–10 % від добових енергетичних витрат [9], що з урахуванням середніх енерговитрат українців становить приблизно 34–67 г/добу. Слід зазначити, що за даними FAO споживання доданого цукру в Україні значно вище, ніж у розвинутих країнах світу: на 70 % вище, ніж у Японії, на 25 % — ніж у Італії і Норвегії, на 13 % —ніж у Франції та Німеччині.
Певні зміни спостерігаються у споживанні населенням України вітамінів та мінеральних речовин. Через скорочення споживання молока і м'яса у раціоні харчування українців вміст кальцію знизився з 1362 г/добу у 1990 р. до 901 г у 2016 р., а вміст заліза — з 25 г/добу у 1990 р. до 20,1 г/добу у 2015 р., проте ці рівні не виходять за рамки науково-обґрунтованих добових потреб. Зменшення вживання населенням ретинолу, тіаміну, рибофлавіну, ніацину яке обумовлене скороченням вживання яловичини та зернових продуктів, також не є критичним (табл. 6).
Таблиця 6. Динаміка споживання мінеральних речовин та вітамінів в Україні у період 1990–2016 рр., грами на добу
Одним з механізмів регулювання політики харчування населення в Україні є розробка мінімального набору продуктів харчування (споживчого продуктового кошика) для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення. Цей мінімальний набор продуктів харчування, згідно з чинним законодавством, повинен забезпечувати нормальне функціонування організму і збереження здоров'я населення. Величина продуктового набору визначає розміри прожиткового мінімуму громадян і тому є здоров'я формуючим фактором, який набуває особливого значення в сучасних умовах серйозного погіршення популяційного здоров'я. Продуктовий споживчий кошик затверджується Кабінетом Міністрів України і переглядається кожні 5 років. Як показали результати вивчення нутрієнтного складу мінімального продуктового набору українців (табл. 7), його калорійність становить 2724 ккал/добу, а співвідношення в ньому білків, жирів та вуглеводів у цілому відповідає відомим принципам раціонального харчування.
Продуктовий споживчий кошик містить майже достатню кількість тваринних (повноцінних) білків — 48 % від загальної кількості білків. Співвідношення омега-6 ПНЖК до омега-3 ПНЖК у мінімальному добовому наборі продуктів традиційно є високим — 59:1. Кількість транс-жирів — щонайменше 10,46 г/добу, їх внесок у загальну калорійність продуктів кошика дорівнює 3,6 %. Питома вага простих вуглеводів становить 43 % (149 г/добу) від загальної кількості вуглеводів продуктового набору, що у 2 рази перевищує оптимальної норми їх споживання. Не менше ніж 60 % (89 г/добу) простих вуглеводів у складі набору продуктів споживчого кошику припадає на рафіновані вуглеводи кондитерських виробів (щонайменше 23 г — приховані вуглеводи) і цукрового піску (66 г), це перевищує науково обґрунтований рівень споживання доданого цукру майже на 33 %. У складі споживчого продуктового кошика міститься 301 г/добу овочів (крім картоплі) і 164 г/добу фруктів та ягід — у сумі 465 г/добу. Це більше мінімального порогового значення, встановленого ВООЗ (400 г/добу), але менше оптимальної кількості у добовому раціоні за даної його калорійності.
Таблиця 7. Нутриціологічна характеристика мінімального добового набору продуктів харчування українців (продуктового споживчого кошика)
Привертає увагу той факт, що для нут-рієнтного складу продуктового споживчого кошика характерні такі ж особливості, що й для усередненого добового раціону фактичного харчування. Очевидно, це пов'язано з тим, що склад продуктового споживчого кошика встановлюється з урахуванням попиту населення на продукти харчування, а не на основи науково обґрунтованого набору продуктів.
Висновки. Динаміка змін у харчуванні населення України у період 1990–2017 рр. має як позитивні, так і негативні риси. Сприятливими тенденціями є зменшення в порівнянні з 1990 р. споживання жирів, у т.ч. насичених, до їх оптимальних рівнів, а також збільшення у раціоні в порівнянні з періодом 1995–2005 рр. тваринних білків до їх оптимальної кількості. Негативними показниками харчування є занадто високі рівні надходження з їжею доданого цукру і транс-жирів, суттєвий дисбаланс омега-6 і омега-3 ПНЖК, а також дефіцит споживання фруктів.
Нутрієнтний склад споживчого продуктового кошика, затвердженого Кабінетом Міністрів України, має свої особливості. Але встановлені нами дані щодо фактичного харчування свідчить про відсутність в Україні науково обґрунтованої політики державного регулювання у сфері здорового харчування населення.
Подальші дослідження будуть спрямовані на встановлення найбільш ефективних сценаріїв змінення харчування населення з метою поліпшення популяційного здоров'я.
Література
1. Демяненко К.А Тенденції розвитку кондитерського ринку України в сучасних умовах/ К.А. Демяненко // Молодий вчений. —2016. —№ 9 (36). —С. 45–50.
2. Дяконенко О.І. Сучасні тенденції продуктивної зайнятості населення в Україні / О.І. Дяконенко // Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. —2011. —№ 4 (49). —С. 85–88.
3. Лінник С.О. Реалізація в Україні міжнародних стратегій щодо здорового харчування населення / С.О. Лінник // Університетські наукові записки. —2013. —№ 2 (46). —С. 21–26.
4. Палко А.І. Особливості харчування населення Закарпатської області та їх вплив на розвиток патології органів травлення / А.І. Палко, А.О. Карецман // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Медицина. —2013. —Вип. 1 (46). —С. 171–174.
5. Смоляр В.І. Стан фактичного харчування населення незалежної України / В.І. Смоляр // Проблеми харчування. —2012. —№ 1– 2. —С. 5–9.
6. Указ Президента України "Про програму профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні" від 4 лютого 1999 р. № 117/99/ Верховна Рада України. —Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/117/99. —Назва з екрану.
7. Центр Експертиз ТЕСТ. Режим доступу: https://test.org.ua/tests/food. — Назва з екрану.
8. Intake of saturated and trans unsaturated fatty acids and risk of all cause mortality, cardiovascular disease, and type 2 diabetes: systematic review and meta-analysis of observational studies / R.J. de Souza , A. Mente, A. Maroleanu [et al.] // BMJ. —2015. —351:h3978.
9. Guideline: Sugars intake for adults and children. Geneva: World Health Organization; 2015. —49 p.
10. Food and health in Europe: a new basis for action. WHO regional publications. European series. —2004. —No. 96. —405 p.
11. Food and Agriculture Organization of the United Nations. Faostat. Food Balance Sheets. —Режим доступу: http://www.fao.org/faostat/ru/#data/FBS. —Назва з екрану.
12. Peter Scarborough. The economic burden of ill health due to diet, physical inactivity, smoking, alcohol and obesity in the UK: an update to 2006-07 NHS costs/ Peter Scarborough, Prachi Bhatnagar, Kremlin K. Wickramasinghe [et al.] // Journal of Public Health —2011. —V. 33, Issue 4. —P. 527 —535.
13. WHO Scientific Update on trans fatty acids: summary and conclusions / R. Uauy, A. Aro, R. Clarke [et al.] // European Journal of Clinical Nutrition. —2009. —№ 63. —P. 68–75.
14. United States Department of Agriculture. Agricultural Research Service. Nutrient Data Laboratory: Beltsville, MD. Режим доступу: https://www.ars.usda.gov/northeast-area/beltsville-md-bhnrc/beltsville-human-nutrition-research-center/nutrient-data-laboratory . — Назва з екрану.
15. Restrepo B.J. Denmark's Policy on Artificial Trans Fat and Cardiovascular Disease / B.J. Restrepo, M. Rieger // Am. J. Prev. Med. —2016. —№ 50 (1). —P. 69–76.
16. Simopoulos A.P. The importance of the omega-6/omega-3 Fatty Acid ratio in cardiovascular disease and other chronic diseases / A.P. Simopoulos // Exp. Biol. Med. —2008. —№ 233. —P. 674–688.
17. Simopoulos A.P. Dietary Omega-3 Fatty Acid Deficiency and High Fructose Intake in the Development of Metabolic Syndrome, Brain Metabolic Abnormalities, and NonAlcoholic Fatty Liver Disease / A.P. Simopoulos// Nutrients. —2013. —№ 5. —P. 2901–2923.
18. Simopoulos A.P. An Increase in the Omega-6/Omega-3 Fatty Acid Ratio Increases the Risk for Obesity / A.P. Simopoulos // Nutrients. —2016. —№ 8(3). —P. 128.
REFERENCES
1. Demianenko K. A. Trends in the development of confectionery market in Ukraine under current conditions / K. A. Demianenko// Young Scientist – 2016. – No. 9 (36). – P. 45–50.
2. Diakonenko O. I. Current trends in productive employment of population in Ukraine/O. I. Diakonenko// Scientific bulletin of Poltava University of Economics and Trade. – 2011. – No. 4 (49). – P. 85 – 88.
3. Linnyk S. O. Implementation of international strategies in Ukraine in terms of healthy nutrition of population / S. O. Linnyk// University Scientific Notes. – 2013. – No. 2 (46). – P. 21 –26.
4. Palko A. I. Peculiarities of nutrition of population in the Region of Zakarpattia and their effect on the development of gastrointestinal conditions/ A. I. Palko, A. O. Karetsman// Scientific bulletin of Uzhhorod University Series: Medytsyna. – 2013. – Ed. 1 (46). – P. 171–174.
5. Smoliar V. I. State of actual nutrition of the population of independent Ukraine/ V. I. Smoliar// Topics of nutrition. – 2012. – No. 1–2. – P. 5-9.
6. Order of the President of Ukraine “On the Program of Prevention and Treatment of Arterial Hypertension in Ukraine” as of February 04, 1999 No. 117/99/ The Verkhovna Rada of Ukraine. – Available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/117/99.– Title from the screen.
7. Expert Evaluation Centre TEST. Available at: https://test.org.ua/tests/food. —Title from the screen.
8. Intake of saturated and trans unsaturated fatty acids and risk of all cause mortality, cardiovascular disease, and type 2 diabetes: systematic review and meta-analysis of observational studies/R.J. de Souza , A. Mente, A. Maroleanu [et al.]// BMJ. – 2015. – 351:h3978.
9. Guideline: Sugars intake for adults and children. Geneva: World Health Organization; 2015. – 49 p.
10. Food and health in Europe: a new basis for action. WHO regional publications. European series. – 2004. – No. 96. – 405 p.
11. Food and Agriculture Organization of the United Nations. Faostat. Food Balance Sheets. – Available at: http://www.fao.org/faostat/ru/#data/FBS . —Title from the screen.
12. Peter Scarborough. The economic burden of ill health due to diet, physical inactivity, smoking, alcohol and obesity in the UK: an update to 2006–07 NHS costs/ Peter Scarborough, Prachi Bhatnagar, Kremlin K. Wickramasinghe [et al.]// Journal of Public Health – 2011. – V. 33, Issue 4. – P. 527 – 535.
13. WHO Scientific Update on trans fatty acids: ummary and conclusions/ R. Uauy, A. Aro, R. Clarke [et al.]// European Journal of Clinical Nutrition. –2009. – No. 63. – P. 68-75.
14. United States Department of Agriculture. Agricultural Research Service. Nutrient Data Laboratory: Beltsville, MD. Available at: https://www.ars.usda.gov/northeast-area/beltsville-md-bhnrc/beltsville-human-nutrition-research-center/nutrient-data-laboratory . —Title from the screen.
15. Restrepo B.J. Denmark's Policy on Artificial Trans Fat and Cardiovascular Disease / B.J. Restrepo, M. Rieger//Am. J. Prev. Med. – 2016. – No. 50 (1). – P. 69–76.
16. Simopoulos A.P. The importance of the omega-6/omega-3 Fatty Acid ratio in cardiovascular disease and other chronic diseases/ A.P. Simopoulos// Exp. Biol. Med. – 2008. – No. 233. – P. 674 – 688.
17. Simopoulos A.P. Dietary Omega-3 Fatty Acid Deficiency and High Fructose Intake in the Development of Metabolic Syndrome, Brain Metabolic Abnormalities, and Non-Alcoholic Fatty Liver Disease/ A.P. Simopoulos// Nutrients. – 2013. – No. 5. – P. 2901-2923.
18. Simopoulos A.P. An Increase in the Omega-6/Omega-3 Fatty Acid Ratio Increases the Risk for Obesity/ A.P. Simopoulos// Nutrients. – 2016. – No. 8(3). – P.128.
Надійшла до редакції 11.06.2018 р.