ДП « Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І.Медведя МОЗ України», м. Київ, Україна

РЕЗЮМЕ. В статті наведено різні типи сучасного пакування для харчових продуктів, його переваги та можливі ризики в процесі використання. Також розглянуті питання безпечного застосування і необхідність контролю пакувальних матеріалів.
Описано дослідження деяких пакувальних виробів за показниками безпечності для здоров’я людини.

Велике значення надається питанню виготовлення  пакувальної продукції, яка не буде джерелом забруднення навколишнього середовища. Наведено переваги інноваційної упаковки ламістеру на основі алюмінієвої фольги та поліпропіленової плівки у порівнянні з консервною тарою що виготовлена з жерсті або скла. В статі представлено основні сфери використання цього матеріалу для пакування різних типів харчових продуктів.

Проведені дослідження різних типів пакувань з метою оцінки їх ризику та негативного впливу на організм людини. В рамках досліджень вивчали особливості міграції токсичних речовин та елементів із матеріалу пакування в модельні розчини, що імітують харчові продукти. Досліджували сировину (скло, дерево, папір, картон) за радіологічними показниками, що застосовуються для виробництва пакувальних матеріалів для підтвердження її якості.

Ключові слова: сучасне пакування, ризики для здоров’я, контроль за безпечністю.

У сучасному світі важко уявити харчову промисловість без використання різноманітного пакування. На сьогодні пакування для харчових продуктів представлено великою групою матеріалів, виготовлених за новими технологіями на сучасному рівні. Це картони, папір, полімерні матеріали (поліолефіни, полістирол, поліамід, полікарбонат, поліетилен-ерефталат), біо-полімери, скло, дерево, алюмінієва фольга, жерсть та ін. Полімерні матеріали останнім часом посідають перше місце серед інших матеріалів, їхнє використання зростає зі швидкістю 8% на рік. Це пов’язане з тим, що мають дуже широкий діапазон властивостей: вони застосовуються для виготовлення, пакування, тари, посуду, столового приладдя, зберігання, перевезення, реалізації та використання харчових продуктів у складі технологічного обладнання, приборів і пристроїв. Все це дозволяє економити традиційні натуральні матеріали, такі як папір, дерево, метал, скло. При цьому з’являються нові можливості подовження термінів зберігання і зниження втрат харчових продуктів, а також забезпечення більш високих споживчих властивостей упакованої продукції та створення нових зразків кухонних і столових приладів.

Велике значення надається питанню виготовлення пакувальної продукції, яка не буде джерелом забруднення довкілля. Так, наприклад, у зв’язку з труднощами, пов’язаними з утилізацією полімерних матеріалів, виникла потреба у використанні біополімерів для виробництва пакування, яке б розкладалося безпечно для довкілля і за менш тривалий строк. Це досягається шляхом введення спеціальних добавок нового покоління безпосередньо при виготовленні пакування.

Прикладом може бути біорозчинний поліетилен, який не відрізняється за своїми властивостями від звичайного поліетилену: водонепроникністю, прозорістю та ін. Основна відмінність у тому, що біороз-чинний поліетилен розкладається через 3 роки на воду, вуглекислий газ і біомасу. Це відбувається завдяки включенню до матеріалу оксо-біодобавки d2w, яка є абсолютно не шкідливою, що підтверджено міжнародними сертифікатами якості. Поліетилен з оксо-біодобавкою d2w може використовуватися при пакуванні харчових продуктів згідно з Директивою 2002/72 ЄС і прийнятих до неї поправок. Ще одна важлива перевага біорозчинного поліетилену в його несуттєво більшій вартості в порівнянні із звичайним. Технологія d2w базується на використанні добавки, яка за звичай становить 1% у співвідношенні із поліетиленом безпосередньо при виробництві плівки (видуві, екструзії). За такою малою часткою включення добавки готовий виріб зберігає всі якості звичайного поліетилену. Однією із унікальних властивостей цієї добавки є те, що можна задати необхідний термін до того, як поліетилен почне розпадатися. Процес розпаду викликає будь-яка комбінація високої температури, світла і тиску, що діє як каталізатор і визначає швидкість і відповідно час розпаду. Як тільки процес розпаду почався, його неможливо зупинити, процес не залежить від місця знаходження виробу, будь-то під землею, у воді чи на поверхні. Поліетилен, із добавкою d2w може піддаватися вторинній переробці.

Особливо цікавим варіантом для виготовлення біопакування є крохмаль — як найбільш дешевий вид сировини, головним джерелом отримання якого є картопля, пшениця, кукурудза, рис, маїс та деякі інші рослини. Завдяки тому, що крохмаль є типовим гідрофільним полімером, він може містити до 40% зв’язаної вологи, що дозволяє використовувати воду як один з найдоступніших пластифікаторів крохмалю. Така пластифікація проводиться за одночасного впливу температури і механічних напруг. У результаті відбуваються значні зміни фізичних та механічних властивостей крохмалю. Далі методами компресійного пресування та екструзії формують термопластичні матеріали одноразового чи нетривалого застосування.

Яскравим прикладом інноваційної упаковки, що має цілий ряд переваг у порівнянні з консервною тарою, що виготовлена із жерсті або скла, є ламістер або стерла-ком. трьохшаровий комбінований матеріал, що складається із алюмінієвої лакованої фольги і поліпропіленової плівки, що з’єднані між собою клеєм. Також упаковка має в 5 разів меншу вагу, зберігає герметичність навіть при деформації, не окислюється при зберіганні продукту.

Однією із найбільш цінних якостей є унікальна антибактеріальна поверхня, яка запобігає можливому розмноженню бактерій. Контейнери із харчової алюмінієвої фольги особливо привабливі відсутністю будь-яких від’ємних властивостей і характеристик. Пакування із фольги є екологічним, не є шкідливим для довкілля, адже може перероблятися безкінечну кількість разів.

Основні сфери використання ламістеру: рибні та м’ясні консерви з різними видами соусу; м’ясо з гарніром; овочеві консерви; ікра рибна; фруктове пюре; каші; плов; паштети; молочні продукти; соки; джеми; мед та інш.

Таким чином, сучасні упаковки містять функціональні домішки: поглиначі газів, вологи, ароматизатори, антимікробні препарати, що забезпечують зберігання харчових продуктів без порушення їхніх органолептичних властивостей протягом тривалого часу. Тим не менше сучасні технології виробництва та виготовлення пакувальних матеріалів з використанням інноваційних підходів не виключають можливості виділення токсичних елементів їхнього складу в об’єкти довкілля, харчові продукти і напої, отже, чинити негативний вплив на організм людини.

Ризик негативного впливу токсикантів може значно зменшуватися за умови використання упаковки лише за призначенням із дотриманням умов її експлуатації та зберігання. Обґрунтування вибору тих чи інших нових технологічних рішень щодо використання пакування для харчових продуктів повинно підтверджуватися санітарно-гігієнічними дослідженнями, мета яких виявлення потенційної небезпеки матеріалу, що використовується.

Матеріали та методи. Нами були проведені дослідження одноразового посуду (контейнерів), виготовлених із харчової алюмінієвої фольги, виробництва компанії «Студіо Пак Україна Лімітед». У рамках досліджень вивчали особливості міграції токсичних речовин та елементів із матеріалу пакування до модельних розчинів, що імітують харчові продукти залежно від тривалості контакту. Такі дослідження дозволили встановити: виділяє чи ні досліджуваний матеріал (виріб) речовини інгредієнт-ного складу, чи інші, які утворюються в процесі переробки та експлуатації виробів. Дослідження дозволили також одержати якісну і кількісну характеристику компонентів, що виділяються, встановити рівні міграції хімічних речовин та елементів до модельних середовищ. Варто відзначити, що при цьому не було виявлено ніяких ризиків, які підтверджують можливість використання одноразового посуду, виготовленого з алюмінієвої фольги.

Різні види пакувань потребують не тільки стандартних досліджень на якість, але й враховування специфіки виготовлення кожного, підхід має бути індивідуальним, щоб запобігли ризикам безпеки.

З метою оцінки ризику деяких пакувальних матеріалів (скла, дерева, паперу, картону) та попередження їхнього негативного впливу на організм людини були проведені радіологічні дослідження, результати яких наведені в табл.

У досліджених зразках не було виявлено перевищення вмісту радіонуклідів цезій-137 та стронцій-90. Отримані дані свідчать про використання якісної сировини для виробництва пакувальних матеріалів, стабільність радіаційної ситуації. З огляду на завезення сировини для виробництва харчових продуктів та пакувальних матеріалів з різних країн світу і виключення ризиків негативного впливу шкідливих хімічних речовин та радіонуклідів необхідно проводити якісний контроль постійно.

ВИСНОВКИ

1. Таким чином, остаточні висновки щодо можливості використання тих чи інших матеріалів і виробів для контакту з певними харчовими продуктами можна зробити лише після проведення комплексу досліджень: органолептичних, санітарно-хімічних, мікробіологічних, радіологічних та інш. самої упаковки і харчових продуктів, що в неї пакуються.

2. Більш розширений обсяг досліджень передбачається для синтетичних матеріалів, вироблених з використанням нових інгредієнтів і технологій. При цьому обов’язковим етапом експертизи є санітарно-токсикологічна оцінка токсичності, специфічних і віддалених наслідків за участю лабораторних тварин та інших біологічних об’єктів. Даний етап проводиться для виключення шкідливого впливу на організм: інтоксикації, порушень функцій органів і систем, обміну речовин, сенсибілізації, гонадотоксичності, тератогенності, ембріотоксичності, канцерогенності, мутагенності потенційно небезпечних речовин, що мігрують до харчового продукту з нового матеріалу. При встаннов-ленні будь-якого з перерахованих ефектів досліджуваний зразок синтетичного матеріалу не підлягає використанню для контакту з харчовими продуктами.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кривошей В.М. Реторт-пакеты или банки из жести. Что выбрать? / Кривошей В.М. // Упаковка. – 2015. – №1. – С. 41–45.

2. Зенцов А.И. Рациональное применение фольги для упаковки / А.И. Зенцов // Цветные металлы. – 2012. – №1. – С.77.

3. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). Державні гігієнічні нормативи ДГН 6.6.1.-6.5.001-98. – Київ. – 1998.

4. Норми радіаційної безпеки України. Доповнення. Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення (НРБУ-97/Д-2000).

5. Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України. Державні санітарні правила 6.177205-09-02. – Київ. – 2005.

REFERENCES

1.    Krivoshei V. M. Retort bags of tin cans. What is the choice? / Krivoshei V. M. // Packaging. – 2015. – No. 1. – P. 41-45.

2.    Zentsov A. I. Smart use of foil for packaging / A. I. Zentsov // Non-ferrous metals – 2012. – No. 1. – P.77

3.    Radiation safety standards of Ukraine (NRBU-97). State hygienic standards DHS 6.6.1.-6.5.001-98. – Kyiv. – 1998.

4.    Radiation safety standards of Ukraine. Supplement. Radiation protection from the sources of potential radiation (NRBU 97/D-2000).)

5.    Principal sanitary rules of radiation safety of Ukraine. State sanitary rules 6.177-205-09-02. – Kyiv. – 2005.

Надійшла до редакції 13.12.2018 р.