Б.П. Кузьмінов, доктор мед. наук, професор, Т.С. Зазуляк, кандидат біол. наук, О.Б. Кузьмінов, Т.А. Альохіна, В.А. Туркіна, кандидат біол. наук, О.А. Брейдак
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
РЕЗЮМЕ. Приведено оцінку гострої інгаляційної токсичності антигістаміннт препаратів — діазоліну, лоратадину та дезлоратадину. Для моделювання інгаляційного шляху надходження використовували інтраназальне введення суспензії препаратів у стерильному фізіологічному розчині білим щурам-самкам.
Встановлено, що при інгаляційному шляху надходження діазолін, лоратадин та дезлоратадин не викликають розвитку клінічної картини гострого інгаляційного отруєння, однак спричиняють зміну інтегральних та специфічних показників гомеостазу білих щурів. Пороговый рівень гострої інгаляційної дії становить для діазоліну 1050 мг/м3; для лоратадину — 900 мг/м3; для дезлоратадину — 150 мг/м3. За параметрами гострої інгаляційної токсичності діазолін та лоратадин відноситься до речовин надзвичайно токсичних, дезлоратадин — до речовин високотоксичних.
Ключові слова: діазолін, лоратадин, дезлоратадин, інгаляційна токсичність.