Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна

Резюме. Пестициди, депонуючись в ґрунті, мають здатність потрапляти до підземних і поверхневих вод з подальшим їх забрудненням. Метою дослідження була гігієнічна оцінка небезпечності забруднення ґрунту та ґрунтових вод сучасними пестицидами з різних хімічних класів, які застосовуються в системах хімічного захисту олійних культур.
Матеріали та методи. Проведено натурні дослідження з вивчення динаміки залишкових кількостей досліджуваних пестицидів у ґрунті при їх застосуванні наземним та авіаційним способами; визначено періоди напівруйнування (DT₅₀) досліджуваних діючих речовин (д.р.) у ґрунті методом математичного моделювання; оцінено імовірність міграції досліджуваних д.р. у підземні води за константою сорбції органічним вуглецем (К_ос), індексом потенційного вимивання (GUS) та індексом потенційного забруднення ґрунтових і річкових вод (LЕАСН); використано інтегральний вектор небезпечності забруднення ґрунтових вод (R) та інтегральний показник небезпечності при потраплянні пестицидів у воду (ІПНВ) для оцінки можливості негативного їх впливу на здоров’я людини.
Результати. Встановлено, що усі досліджувані д.р. за стабільністю у ґрунтах України належать до помірно (ІІІ клас) або мало (IVклас) небезпечних пестицидів (окрім піметрозину, який за максимальними значеннями DT₅₀ належить до небезпечних — II клас). Найменшу імовірність міграції у підземні води мають стробілуринові фунгіциди; найбільшу — гербіциди нікосульфурон та дикамба. Пікоксистробін та дифлуфензопір мають середній рівень небезпечності за інтегральним вектором R, небезпечні та помірно небезпечні за ІПНВ; дикамба, дифеноконазол та піметрозин мають високий рівень небезпечності за інтегральним вектором R, надзвичайно та високонебезпечні за ІПНВ. Оцінки небезпечності для людини забруднення підземних та поверхневих вод внаслідок міграції пестициду з ґрунту за різними методиками не завжди одностайні та доповнюють одна одну. Для захисту олійних культур перевагу слід надавати пестицидам з найменшим ризиком забруднення ґрунту, підземних та поверхневих водойм, а саме, пікоксистробіну, дифлуфензопіру та піраклостробіну.
Ключові слова: фунгіциди, гербіциди, інсектициди, ґрунт, підземні води, оцінка небезпечності.

Ґрунтово-кліматичні умови більшості регіонів України є придатними для вирощування стратегічно важливих сільськогосподарських культур, зокрема олійних. Однією з передумов успішного ведення сільського господарства є забезпечення ефективного захисту даних культур від шкідників, хвороб та забур’яненості шляхом застосування інсектицидів, фунгіцидів та гербіцидів. Останні, окрім корисної дії щодо збереження врожаю, несуть потенційну небезпеку для об’єктів навколишнього середовища та здоров’я людини. Основним депо пестицидів у довкіллі є ґрунт, у зв’язку з чим існує загроза потрапляння хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР) з ґрунту до підземних, передусім ґрунтових, і поверхневих вод з подальшим їх забрудненням [1]. Варто зазначити, що майже 70 % сільського населення України проживає в умовах децентралізованого водопостачання і споживає воду з колодязів, тобто ґрунтову воду, яка з найбільшою ймовірністю (порівняно з міжпластовими, зокрема артезіанськими, водами) може забруднюватись пестицидами.

Тому метою нашого дослідження була гігієнічна оцінка небезпечності забруднення ґрунту та ґрунтових вод сучасними пестицидами з різних хімічних класів, які застосовуються в системах хімічного захисту олійних культур.

Матеріали та методи. В ході роботи були досліджені: стробілуринові (азоксистробін, піраклостробін, пікоксистробін) та триазолові (дифеноконазол) фунгіциди, інсектицид піметрозин з класу піридинових азометинів, гербіциди нікосульфурон з класу сульфонілсечовин з піримідиновим гетероциклом, дикамба — похідне бензойної кислоти та семікарбазон дифлуфензопір. Препарати, до складу яких входять вищезазначені діючі речовини (д.р.), були рекомендовані для застосування в системах хімічного захисту соняшнику, кукурудзи та ріпаку (табл. 1).

Таблиця 1. Умови застосування досліджуваних препаратів та їх діючих речовин

Натурні гігієнічні експерименти з вивчення динаміки залишкових кількостей досліджуваних пестицидів у ґрунті при їх застосуванні наземним та авіаційним способами проведені в умовах Поліської (Київська, Хмельницька області) та Лісостепової (Черкаська, Чернівецька області) зон України згідно з [2].

За допомогою методу математичного моделювання, що передбачає розрахункове відтворення процесів руйнації пестицидів за фактичними даними, визначили періоди напівруйнування (DT₅₀) досліджуваних речовин у ґрунті, які дозволили спрогнозувати їх персистентність.

Клас небезпечності досліджуваних речовин за стабільністю у ґрунті визначали згідно з ДСанПін 8.8.1.002-98 (І клас — високостійкі пестициди (DT₅₀ більше 60 діб), ІІ — стійкі (31–60 діб), ІІІ — помірно стійкі (11–30 діб) та IV — малостійкі (менше 11 діб)) та за Міжнародною класифікацію IUPAC (І клас — високостійкі (DT₅₀ більше 100 діб), II — помірно стійкі (30–100 діб), III — малостійкі (менше 30 діб)) [3, 4].

Потенційний ризик досліджуваних пестицидів для навколишнього середовища оцінювали за методикою Мельникова Н.Н. [5] шляхом розрахунку величини екотоксичності (екотоксу) за формулою:

де Е — екотоксикологічна небезпечність, умовні одиниці; Р — період напіврозпаду у ґрунті, тижні; LD₅₀ — середньосмертельна доза речовини при пероральному надходженні в організм білих щурів, мг/кг.

Екотокс дозволяє порівняти екотоксичність досліджуваної речовини та інсектициду діхлордифенілтрихлоретану (ДДТ) і оцінити відносну небезпеку забруднення ґрунту даною речовиною, оскільки екотоксикологічна небезпечність ДДТ (при нормі витрат 1 кг/га, персистентності — 312 тижнів і LD₅₀ — 300 мг/кг) прийнята за умовну одиницю (у.о.) екотокс.

Імовірність міграції досліджуваних д.р. у підземні води в різних ґрунтово-кліматичних умовах України прогнозували за наступними показниками: константа сорбції органічним вуглецем (К_ос — organic-carbon sorption constant), індекс потенційного вимивання (GUS — Groundwater Ubiquity Score) та індекс потенційного забруднення ґрунтових і річкових вод (LEACH).

Для оцінки міграційної здатності за константою К_ос використали Міжнародну класифікацію SSLRC (Soil Survey and land research centre), згідно з якою всі речовини поділяють на 5 класів: І — дуже мобільні (К_ос менше 15 мл/г), ІІ — мобільні (1574 мл/г), ІІІ — помірно мобільні (75499 мл/г), ГУ — маломобільні (500–4000 мл/г), V — немобільні (більше 4000 мл/г) [6].

GUS розрахували за формулою [7]:

GUS = lg DT₅₀ х (4 – lg К_ос)

де: DT₅₀ — період напівруйнування речовини у ґрунті, доба; К_ос — константа сорбції органічним вуглецем, мл/г.

Якщо величина GUS>2,8 — пестицид ймовірно вимивається у ґрунтові води; якщо <1,8 — пестицид ймовірно не вимивається в ґрунтові води; 1,8–2,8 — ймовірність вимивання пестициду в ґрунтові води незначна. Якщо GUS>4,0 можливість вимивання вважається дуже високою (І клас), 3,0–4,0 — високою (ІІ), 2,0–3,0 — помірною (ІІІ), 1,0–2,0 — низькою (ІУ), 0,1–1,0 — дуже низькою (V), <0,1 — надзвичайно низькою [7].

LEACH розрахували за формулою [8]:

де: S_w— розчинність речовини у воді, мг/л; DT_50field — період напівруйнування речовини у ґрунті в натурних умовах, доба; K_оc — константа сорбції органічним вуглецем.

Якщо LEACH>2,0 ризик забруднення поверхневих та підземних вод вважається високим (І клас), 1,1–2,0 — помірним (ІІ) та 0,0–1,0 — низьким (ІІІ).

Розрахунки показників GUS та LEACH проводили, виходячи з даних літератури стосовно коефіцієнтів сорбції K_oc та розчинності у воді [9]; щодо періодів напівруйнування досліджуваних речовин у ґрунті використовували результати власних натурних досліджень у ґрунтово-кліматичних умовах України.

Оскільки всі вищеперераховані показники дозволяють оцінити лише можливість потрапляння досліджуваних пестицидів у ґрунтові води, для розуміння небезпечності такого надходження для здоров’я людини використали інтегральний вектор небезпечності забруднення ґрунтових вод (R) згідно з методикою С.Г. Сергєєва з співавт. [10] та інтегральний показник небезпечності при потраплянні пестицидів у воду (ІПНВ) згідно з розробленим за нашої участі способом прогнозування негативного впливу на здоров’я населення пестицидів при їх надходженні в організм з водою [11]. Обидва показники інтегрують 3 характеристики: здатність сполуки до міграції з ґрунту у підземні води, тривалість забруднення води за періодом напівруй-нування внаслідок гідролізу (τ₅₀) та токсичність і кумулятивність речовини. У той же час для оцінки можливості міграції речовини з ґрунту у підземні води за методикою [10] використовується значення GUS, а за методикою [11] — показник LEACH, який визначає можливість забруднення не лише підземних, а й поверхневих вод (зокрема, річок) та враховує, крім коефіцієнта К_ос, і періоду напівруйнації речовини у ґрунті ще й розчинність речовини у воді. Для оцінки токсичності та кумулятивності пестициду за методикою [10] використовується зона біологічної дії (Z_biol.ef.), а за методикою [11] — значення допустимої добової дози (ДДД).

Розрахунок зони біологічної дії (Z_biol.ef.) провели за формулою:

Z_biol.ef. = LD₅₀ / Lim_ch,

де: LD₅₀ — середньосмертельна доза для щурів при одноразовому введенні в шлунок, мг/кг; Lim_ch — поріг хронічної дії при пероральному надходженні в організм щурів, мг/кг.

Оцінку індексу GUS, τ₅₀ у воді та зони біологічної дії провели згідно з [10] за шкалою, яка передбачає 4 рівні небезпечності: низький (30 балів), середній (50), високий (80) і дуже високий (100).

Інтегральній вектор небезпечності (R) розрахували за формулою:

де x, y, z — бальна оцінка індексу потенційного вимивання, періоду напівруйнації внаслідок гідролізу у воді та зони біологічної дії відповідно.

Для розрахунку інтегрального показника небезпечності при потраплянні у воду (ШНВ) значення LEACH, τ₅₀ у воді та ДДД оцінили в балах за шкалою, яка передбачає 4 градації [11], та застосували формулу:

ШНВ = LEACH* + τ₅₀* + ДДД*,

де: LEACH*, τ₅₀*, ДДД* — бальна оцінка індексу LEACH, τ₅₀ у воді (для ґрунтових вод — внаслідок гідролізу при рН=7, для поверхневих вод — у водній фазі системи «вода–осад») та ДДД відповідно.

При величині ШНВ 3–4 бали речовина визнається малонебезпечною для людини при міграції в системі «ґрунт–вода» (4 клас), 5–6 — помірно небезпечною (3 клас), 7–8 — небезпечною (2 клас), 9–10 — високонебезпечною (1Б клас), 11–12 — надзвичайно небезпечною (1А клас).

Результати дослідження та їх обговорення. За результатами математичного моделювання процесів деградації досліджуваних речовин у натурних умовах України встановлено, що найменший період напі-вруйнування в ґрунті (3,4±0,5 доби) має дифлуфензопір (табл. 2). Дифеноконазол (DT₅₀ 29,1±5,6 доби) та піметрозин (27,2±3,3 доби) є найстійкішими серед досліджуваних д.р.. Згідно з українською класифікацією пестицидів за ступенем небезпечності [3] за середнім значенням DT₅₀ у ґрунтах України досліджувані речовини належать до помірно (III клас) або мало (IV клас) стійких (відповідно до помірно або малонебезпечних) пестицидів. У той же час за максимальними значеннями DT₅₀ у певних ґрунтово-кліматичних умовах азоксистробін, дифеноконазол і піметрозин виявились стійкими (небезпечними — II клас). Згідно з класифікацією IUPAC [4] азоксистробін, дифеноконазол і піметрозин — помірно стійкі (II клас), решта речовин — малостійкі (III клас).

Результати натурних досліджень у ґрунтово-кліматичних умовах України щодо персистентності у ґрунті піраклостробіну, пікоксистробіну, нікосульфурону, дикамби, дифлуфензопіру та піметрозину збігаються з даними інших авторів, отриманими в умовах країн Європи; щодо азокси-стробіну, то дана речовина в Україні виявилась менш стійкою (табл. 2).

Для оцінки потенційного ризику використання досліджуваних пестицидів для наземних екосистем за результатами власних досліджень розрахували їх екотоксикологічну небезпечність (екотокс). Встановили, що величина екотоксу в ґрунтово-кліматичних умовах України коливається в межах від 8,55x10^–6 (дифлуфензопір) до 5,19х10^–4 (дифеноконазол), тобто, екотоксикологічна небезпечність досліджуваних пестицидів для біоценозів на 4–6 порядків нижча, ніж ДДТ (табл. 2).

Таблиця 2. Стабільність у ґрунті та екотоксикологічна небезпечність досліджуваних пестицидів

Серед із домінуючих чинників, які визначають швидкість детоксикації та інтенсивність міграції ХЗЗР, є сорбційно-десорбційна рівновага в системі пестицид–ґрунт. Досліджувані речовини по різному сорбуються ґрунтом. За середніми значеннями константи сорбції К_ос(табл. 3) дикамба належить до дуже мобільних пестицидів (I клас), нікосульфурон — до мобільних (II клас), азоксистробін та дифлуфензопір — до помірномобільних (III клас), пікоксистробін, дифеноконазол та піметрозин — до маломобільних (IV клас), піраклостробін — до немобільних (V).

Водночас прогноз забруднення ґрунтових вод лише за К_ос не можна вважати остаточним, оскільки потенційна небезпека підвищується за тривалої персистентності речовини у ґрунті, її високій розчинності у воді та значній гідролітичній стабільності. Тому оцінку ймовірності забруднення підземних та поверхневих вод досліджуваними д.р. було проведено за GUS та LEACH.

Встановлено (табл. 3), що в ґрунтово-кліматичних умовах Україні існує висока ймовірність вимивання в ґрунтові води лише нікосульфурону (середня величина GUS становить 3,06, максимальна — 3,97, ІІ клас). За середніми значеннями GUS можливість вимивання азоксистробіну, пікоксистробіну, дикамби, дифлуфензопіру та піметрозину є низькою — IV клас; дифеноконазолу — дуже низькою (V клас), піраклостробіну — надзвичайно низькою (VІ клас). За найгірших умов можливість вимивання азоксистробіну, дифеноконазолу, дикамби і піметрозину є помірною (ІІІ клас).

Таблиця 3. Мобільність досліджуваних пестицидів у ґрунті

Результати, які отримані нами стосовно ймовірності забруднення підземних вод досліджуваними пестицидами, або збігаються з оцінкою інших фахівців (нікосульфурон, пікоксистробін), або свідчать про меншу небезпеку забруднення підземних вод в ґрунтово-кліматичних умовах України (дифлуфензопір) (табл. 3). Виняток становлять піметрозин, який в умовах України має від низької до помірної (ІІІ–XV клас), а не дуже низьку (V клас), можливість вимивання, та дифеноконазол і дикамба, які за агравованих умов мають помірну (ІІІ клас), а не дуже низьку та низьку можливість вимивання відповідно.

Оцінюючи потенційне вимивання за показником LEACH, встановлено: нікосульфурону, дикамбі, дифлуфензопіру та піметрозину притаманний високий ризик вимивання в ґрунтові та поверхневі води (І клас). Це пов’язано, в першу чергу, з високою розчинністю (Sw) досліджуваних речовин у воді (табл. 3). Решті д.р. — азоксистробіну, піраклостробіну, пікоксистробіну та дифеноконазолу, притаманний низький ризик забруднення (ІІІ клас), що пов’язано з низькою розчинністю у воді порівняно з такою для вищеперерахованих пестицидів.

Таким чином, серед досліджуваних пестицидів найменшу імовірність міграції у підземні води в ґрунтово-кліматичних умовах України мають стробілуринові фунгіциди. Так, піраклостробін та пікоксистробін вирізняються малою мобільністю за К_ос, низькою можливістю вимивання у ґрунтові води за GUS та низьким ризиком забруднення підземних і поверхневих вод за LEACH; азоксистробін — помірно мобільний, з низькою/помірною можливістю вимивання та низьким ризиком забруднення підземних і поверхневих вод за К_ос, GUS та LEACH відповідно.

Найбільшу імовірність міграції у системі «ґрунт–вода» серед досліджуваних пестицидів мають гербіциди нікосульфурон та дикамба, які є дуже мобільними за К_ос, мають високий ризик забруднення підземних і поверхневих вод за LEACH, а нікосульфурон ще й високу можливість вимивання за GUS. Одержані нами дані щодо оцінки міграційної здатності азоксистробіну, піраклостробіну, нікосульфурону та дифеноконазолу збігаються з результатами досліджень, які були проведені в інші вегетаційні сезони при застосуванні інших препаративних форм для захисту інших сільськогосподарських культур [12, 13].

Слід підкреслити, що усі 3 застосовані нами критерії дозволили оцінити ризик потрапляння досліджуваних пестицидів у ґрунтові води, але жодний з них не дав відповідь на питання, наскільки це небезпечно для здоров’я людини. Саме тому на наступному етапі було застосовано методику розрахунку інтегрального вектора небезпечності (R) [10] та інтегрального показника небезпечності при потраплянні пестицидів у воду (ІПНВ) [11]. При цьому, спираючись на принцип агравації — один з ключових принципів гігієнічної регламентації та оцінки потенційно небезпечних чинників навколишнього середовища, для розрахунку R та ІПНВ використали максимальні значення GUS та LEACH, що були отримані на попередньому етапі дослідження для екстремальних ґрунтово-кліматичних умов України, в яких досліджувані речовини продемонстрували найбільшу стабільність (максимальні значення DT₅₀) при найменшій сорбційній здатності (мінімальні значення К_ос).

Встановлено, що за даними [9] усі досліджувані пестициди, окрім дифлуфензопіру та пікоксистробіну, гідролітично стабільні та у стерильних буферних розчинах з рН 7 при 20 °С майже не руйнуються впродовж 30 діб (табл. 4). За гідролітичною стабільністю рівень небезпечності усіх досліджуваних пестицидів, окрім дифлуфензопіру та пікоксистробіну, високий [10].

Згідно з [10] за індексом GUS рівень небезпечності пікоксистробіну, піраклостробіну та дифлуфензопіру низький, нікосульфурону — дуже високий, азоксистробіну, дифеноконазолу, дикамби та піметрозину — середній (табл. 4).

Таблиця 4. Оцінка небезпечності для людини забруднення підземних та поверхневих вод внаслідок міграції пестицидів з грунту

Досліджувані пестициди малотоксичні при одноразовому введенні у шлунок і, згідно з гігієнічною класифікацією пестицидів за ступенем небезпечності (ДСанПіН 8.8.1.002-98), за значенням LD₅₀ при пероральному надходженні (табл. 2) є малонебезпечними. В той же час за зоною біологічної дії піраклостробін і піметрозин — високонебезпечні, азоксистробін, пікоксистробін і дифлуфензопір — середньонебезпечні, і лише нікосульфурон, дифеноконазол та дикамба — малонебезпечні (табл. 4).

Інтегральний вектор небезпечності (R) досліджуваних пестицидів (табл. 4) зменшується у ряду: нікосульфурон—>піметрозин—>піраклостробін—>азоксистробін—>дифеноконазол, дикамба—>пікоксистробін, дифлуфензопір та згідно з оціночною шкалою, запропонованою в [10], свідчить про високий рівень небезпечності (окрім пікоксистробіну та дифлуфензопіру, для яких він середній) для здоров’я населення потенційного забруднення підземних вод внаслідок вертикальної міграції з ґрунту.

Інтегральний показник небезпечності (ІПНВ) при потраплянні досліджуваних пестицидів до підземних вод (табл. 4) зменшується у ряду: дифеноконазол, дикамба, піметрозин (надзвичайно небезпечні)—>азоксистробін, нікосульфурон (високо небезпечні)—>дифлуфензопір, пікоксистробін (небезпечні)—>піраклостробін (помірно небезпечний) [11]. ІПНВ при потраплянні більшості досліджуваних пестицидів до поверхневих водойм нижчий, ніж до підземних, оскільки їх зникнення з водної фази системи «вода–осад» відбувається швидше, ніж руйнація внаслідок гідролізу у буферному розчині з рН=7. ІПНВ при надходженні у поверхневі води зменшується у ряду: дикамба, (надзвичайно небезпечний)—>дифеноконазол, нікосульфурон, піметрозин (високо небезпечні)—>азоксистробін (небезпечний)—>пікоксистробін (помірно небезпечний)—>піраклостробін (мало небезпечний). Отримані нами дані щодо оцінки інтегрального показнику небезпечності (ІПНВ) при потраплянні у воду азоксистробіну та піраклостробіну добре кореспондуються з результатами раніше проведених досліджень [12].

Порівняльний аналіз результатів, отриманих на підставі обох методик з інтегральної оцінки небезпечності для здоров’я населення забруднення підземних та поверхневих вод внаслідок міграції з грунту, свідчить, що серед досліджуваних пестицидів найменш небезпечними є пікоксистробін та дифлуфензопір, а найбільш небезпечними — дикамба, дифеноконазол та піметрозин. У той же час оцінки за обома методиками не завжди одностайні. Так, рівень небезпечності для населення забруднення підземних вод піраклостробіном за інтегральним вектором R високий, а за показником ІПНВ піраклостробін помірно небезпечний при забрудненні підземних вод та мало небезпечний при забрудненні поверхневих водойм. Крім того, жодна з методик не враховує норми витрат та кратність використання пестициду, не передбачає визначення можливої концентрації сполуки у підземних та поверхневих водах, а тому не дозволяє спрогнозувати та оцінити можливе добове надходження пестициду в організм людини у разі забруднення джерел водопостачання.

Висновки
1. Встановлено, що усі досліджувані речовини за стабільністю у ґрунтах України належать до помірно (ІІІ клас) або мало (IV клас) небезпечних пестицидів, і лише піметрозин за максимальними значеннями періоду напівруйнування — до небезпечних (ІІ клас). Серед усіх досліджуваних пестицидів найдовше персистує в ґрунті представник піридинових азометинів піметрозин; найшвидше зникає з ґрунту представник семікарбазонів дифлуфензопір.
2. Визначили, що екотоксикологічна небезпечність досліджуваних пестицидів для наземних біоценозів України коливається в межах від 8,55х10^–6 до 5,19х10^–4 та є на 4–5 порядків нижчою, ніж екотоксичність ДДТ.
3. Серед досліджуваних пестицидів найменшу імовірність міграції у підземні води в ґрунтово-кліматичних умовах України мають стробілуринові фунгіциди, серед яких піраклостробін та пікоксистробін вирізняються малою мобільністю за К_ос, низькою можливістю вимивання у ґрунтові води за GUS та низьким ризиком забруднення підземних і поверхневих вод за LEACH; азоксистробін — помірно мобільний, з низькою/помірною можливістю вимивання та низьким ризиком забруднення підземних і поверхневих вод за К_ос, GUS та LEACH відповідно. Найбільшу імовірність міграції у системі «ґрунт–вода» мають гербіциди нікосульфурон та дикамба, які є дуже мобільними за К_ос, мають високий ризик забруднення підземних і поверхневих вод за LEACH, а нікосульфурон ще й високу можливість вимивання за GUS.
4. Встановлено, що за інтегральними оцінками небезпечності для людини забруднення підземних та поверхневих вод найменш небезпечними серед досліджуваних пестицидів є пікоксистробін та дифлуфензопір (середній рівень небезпечності за інтегральним вектором R, небезпечні та помірно небезпечні за ІПНВ), найбільш небезпечними — дикамба, дифеноконазол та піметрозин (високий рівень небезпечності за інтегральним вектором R, надзвичайно та високо небезпечні за ІПНВ).
5. Оцінки небезпечності для людини забруднення підземних та поверхневих вод внаслідок міграції пестициду з грунту за різними методиками не завжди одностайні та доповнюють одна одну.
6. При захисті олійних культур застосування препаратів на основі дикамби, дифеноконазолу, піметрозину та нікосульфурону на територіях з ґрунтами легкого механічного складу, високим стоянням ґрунтових вод та близьким розташуванням поверхневих водойм необхідно обмежувати. Перевагу слід надавати пестицидам з найменшим ризиком забруднення ґрунту, підземних та поверхневих водойм — пікоксистробіну, дифлуфензопіру, піраклостробіну.

Література

1. Ибрагимов Э.Э. Оценка экологической опасности остаточных количеств пестицидов широко применяемых в земледелии Крыма / Э.Э. Ибрагимов // Культура народов Причерноморья. —2005. —№ 73. —С. 151–155.

2. Методические указания по гигиенической оценке новых пестицидов: МУ № 4263-87. —[Утв. 13.03.87]. —К.: М-во здравоохранения СССР, 1988. —210 с.

3. Пестициди. Класифікація за ступенем небезпечності: ДСанПіН 8.8.1.002-98 // Зб. важливих офіційних матеріалів з санітарних і протиепідемічних питань. —Київ, 2000. —Т. 9. —Ч. 1. —С. 249–266.

4. NPIC: National Pesticide Information Center. —[Електронний ресурс]. —OSU Extension Pesticide Properties Database. —Режим доступу: http://npic.orst.edu/ingred/ppdmove.htm. —Назва з екрану.

5. Мельников Н.Н. К вопросу о загрязнении почвы хлорорганическими соединениями / Н.Н. Мельников. —Агрохимия. —1996. —№ 10. —С. 72–74.

6. Agricultural Substances Databases Agriculture & Environment Research Unit. —[Електронний ресурс]. —University of Hertfordshire. —Режим доступу: http://sitem.herts.ac.uk/aeru/iupac/docs/Background_and_Support.pdf. —Назва з екрану.

7. Gustafson D.I. Groundwater ubiquity score: a simple method for assessing pesticide leachability // Environmental Toxicology and Chemistry. —1989. —№ 8. —Р. 339–357.

8. Claudia A. Spadotto. Screening method for assessing pesticide leaching potential // Pesticidas: R. Ecotoxicol. —Curitiba. —2002. —V. 12. —Р. 69–78.

9. PPDB: Pesticide Properties Data Base. —[Електронний ресурс]. —IUPAC. —Режим доступу: http: //sitem.herts.ac.uk/aeru/ppdb/en/atoz.htm. —Назва з екрану.

10. Индикаторные критерии и прогноз опасности загрязнения подземных вод гербицидами на основе эфиров кислот / Сергеев С.Г. [и др.] // Современные проблемы токсикологии. —2010. —№ 2–3. —С. 76–79.

11. Пат. 105428 Україна, МПКА61В 10/00. Спосіб прогнозування негативного впливу на здоров’я населення пестицидів при їх потраплянні в організм з водою / Антоненко А.М., Вавріневич О.П., Коршун М.М., Омельчук С.Т., Бардов В.Г.; власник Національний медичний університет імені О.О. Богомольця. —№ u201506527; заявл. 03.07.2015; опубл. 25.03.2016, Бюл. № 6.

12. Antonenko A. Prediction of pesticide risks to human health by drinking water extracted from underground sources / A. Antonenko, O. Vavrinevych, S. Omelchuk, M. Korshun // Georgian Medical News. —2015. —№ 7–8 (244–245). —P. 99–106.

13. Predicting of risks of groundwater and surface water pollution with different classes of herbicides in soil in Eastern Europe climate conditions / M. Korshun, O. Dema, O. Kucherenko [et al.] // Georgian Medical News. —2016. —№ 11 (260). —P. 86–90.

REFERENCES

1. Ibragimov E.E. Ocenka ekologicheskoj opasnosti ostatochnykh kolichestv pesticidov shiroko primenyaemykh v zemledelii Kryma / E.E. Ibragimov // Kul'tura narodov Prichernomor'ya. —2005. —№ 73. —C. 151–155.

2. Metodicheskie ukazaniya po gigienicheskoj ocenke novykh pesticidov: MU № 4263-87. —[Utv. 13.03.87]. —K.: M-vo zdravookhraneniya SSSR, 1988. —210 s.

3. Pestycydy. Klasyfikaciya za stupenem nebezpechnosti: DSanPiN 8.8.1.002-98 // Zb. vazhlyvykh oficijnykh materialiv z sanitarnykh i protyepidemichnykh pytan'. —Kyiv, 2000. —T. 9. —Ch. 1. —S. 249–266.

4. NPIC: National Pesticide Information Center. — OSU Extension Pesticide Properties Database. — http://npic.orst.edu/ingred/ppdmove.htm

5. Mel'nikov N.N. K voprosu o zagryaznenii pochvy khlororganicheskimi soedineniyami / N.N. Mel'nikov. —Agrokhimiya. —1996. —№ 10. —S. 72–74.

6. Agricultural Substances Databases Agriculture & Environment Research Unit. — University of Hertfordshire. — http://sitem.herts.ac.uk/aeru/iupac/docs/Background_and_Support.pdf

7. Gustafson D.I. Groundwater ubiquity score: a simple method for assessing pesticide leachability // Environmental Toxicology and Chemistry. —1989. —№ 8. —Р. 339–357.

8. Claudia A. Spadotto. Screening method for assessing pesticide leaching potential // Pesticidas: R. Ecotoxicol. —Curitiba. —2002. —V. 12. —Р. 69–78.

9. PPDB: Pesticide Properties Data Base. — IUPAC. —http://sitem.herts.ac.uk/aeru/ppdb/en/atoz.htm

10. Indikatornye kriterii i prognoz opasnosti zagryazneniya podzemnykh vod gerbicidami na osnove efirov kislot / Sergeev S.G. [i dr.] // Sovremennye problemy toksikologii. —2010. —№ 2–3. —S. 76–79.

11. Pat. 105428 Ukraina, MPKA61V 10/00. Sposib prohnozuvannya nehatyvnoho vplyvu na zdorov’ya naselennya pestycydiv pry ikh potraplyanni v orhanizm z vodoyu / Antonenko A.M., Vavrinevych O.P., Korshun M.M., Omel'chuk S.T., Bardov V.H.; vlasnyk Nacional'nyj medychnyj universytet imeni O.O. Bohomol'cya. —№ u2015 06527; zayavl. 03.07.2015; opubl. 25.03.2016, Byul. № 6.

12. Antonenko A. Prediction of pesticide risks to human health by drinking water extracted from underground sources / A. Antonenko, O. Vavrinevych, S. Omelchuk, M. Korshun // Georgian Medical News. —2015. —№ 7–8 (244–245). —P. 99–106.

13. Predicting of risks of groundwater and surface water pollution with different classes of herbicides in soil in Eastern Europe climate conditions / M. Korshun, O. Dema, O. Kucherenko [et al.] // Georgian Medical News. —2016. —№ 11 (260). —P. 86–90.

Надійшла до редакції 3.04.2017 р./Received on April 3, 2017