Серед сучасних хімічних засобів захисту рослин найбільш перспективними є препарати, що відносяться до класу сульфонілсечовини (СС), що мають високу гербіцидну активність при низьких нормах використання [1- 4].
Калієва сіль хлорсульфурону (К-сіль ХС) — похідна СС, синтезована в Науково-дослідному інституті хімічних засобів захисту рослин (НДІ ХЗЗР, м. Москва, РФ), рекомендується до застосування у сільському господарстві в якості гербіциду на зернових культурах та на льоні [5]. Технічний продукт містить 92% діючої речовини (калієвої солі 2-хлор[(N-4-метокси-6-метил-1,3,5-триазин-2-іл) аміно-карбоніл] бензол сульфаміду).
Попередніми дослідженнями встановлено, що К-сіль ХС за параметрами гострої пероральної та дермальної токсичності відноситься до малонебезпечних речовин (4 клас небезпечності згідно з ДСанПіН 8.8.1.002-98), не подразнює шкіру та слизову оболонку очей. Показано, що в механізмі гострої токсичної дії К-солі ХС на організм щурів важливу роль відіграє розвиток гіпоксії внаслідок інтенсифікації процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), зниження рівня дихальних ферментів, зміщення кислотно-основного стану (КОС) у бік компенсаторного ацидозу [6]. Специфічною дією є порушення вуглеводного обміну та функції щитоподібної залози, що характерно і для інших представників класу сульфонілсечовини [7-9].
У той же час, в літературі відсутні дані щодо дії К-солі ХС на організм тварин при хронічному пероральному впливові, що ускладнює всебічну токсикологічну оцінку даної речовини.
Метою досліджень було визначення характеру токсичної дії К-солі ХС при хронічному пероральному надходженні в організм білих щурів та встановлення її недіючого рівня.
Матеріали та методи
Дослідження характеру токсичної дії К-солі ХС при хронічній пероральній дії проводили на білих щурах самцях масою тіла 130-140 г. Речовину вводили в шлунок у вигляді водної емульсії з ОП-7 в дозах 55,8 мг/кг, 5,58 мг/кг і 0,558 мг/кг (1/100, 1/1000 та 1/10000 ЛД50 відповідно) протягом 9 місяців.
Упродовж всього експерименту тварин утримували на стандартному харчовому раціоні в умовах віварію. Контрольні групи тварин одержували аналогічну кількість відстояної води з міського водогону (ГОСТ 2874-82). Дослідження проводили у відповідності з принципами біоетики та вимогами гуманного поводження з тваринами.
Через 1, 3, 6 та 9 місяців вивчали інтегральні, фізіологічні та біохімічні показники, що характеризують стан організму щурів. При відборі тестів для встановлення характеру токсичної дії та недіючої дози К-солі ХС при багаторазовому пероральному впливові керувалися результатами досліджень, що були отримані при вивченні функціонального стану систем та органів організму білих щурів при одноразовому впливові К-солі ХС в дозі 2790 мг/кг (1/2 ЛД50) та даних літератури щодо токсичних властивостей похідних СС.
В якості інтегральних показників досліджували терміни розвитку інтоксикації, поведінку тварин, динаміку маси тіла щурів [10].
Функціональний стан нервової системи тварин оцінювали за орієнтовною реакцією та "норковим" рефлексом [11].
Стан периферичної системи крові визначали за загальною кількістю лейкоцитів, еритроцитів та вмістом гемоглобіну. Кількість еритроцитів та лейкоцитів підраховували за допомогою електронного приладу "Целлоскоп-134" (Швеція); вміст гемоглобіну в крові визначали за уніфікованим геміглобінціанідним методом [12].
Функціональний стан печінки оцінювали за активністю аланінаміно-трансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ) та лужної фосфатази в сироватці крові [13]. Оскільки похідні СС виявляють гіпоглікеміючу дію [14], то стан вуглеводного обміну визначали за вмістом глюкози в крові О-толуїдиновим методом [15].
Відомо, що метаболізм більшості ліпофільних ксенобіотиків проходить за участю монооксигеназної гідроксилюючої системи (МОГС) печінки. Дані щодо активності МОГС можуть бути використані як для оцінки детоксикаційної функції печінки, так і для встановлення ролі цієї системи в метаболізмі речовин, їх токсичності, адаптаційних процесах. У зв'зку з цим, активність N-деметилази амідопірину в надосадочній постмітохондріальній фракції печінки визначали методом Mazel та Axelrod за кількістю формальдегіду (ФА) [16].
Під впливом значної кількості ксенобіотиків може змінюватись перекисне окислення ліпідів (ПОЛ), що веде до накопичення токсичних продуктів, наприклад, алонового діальдегіду (МДА). Продукти ПОЛ можуть ініціювати вільнорадікальні процеси, в результаті чого накопичується шкідливий для організму перекис водню, розклад якого каталізує фермент каталаза. У зв'язку з цим, активність ліпідпереокислення у мітохондріальній фракції печінки оцінювали за вмістом МДА [17], стан окислювально-відновлювальних процесів — за зміною активності каталази крові [18], а також за вмістом нікотинамідних коферментів: окислювальному та відновленому нікотинамід-аденіндинуклеотиду (НАД та НАДН відповідно) в тканині печінки [19].
Для оцінки функціонального стану нирок визначали: діурез при водному навантаженні, відносну щільність сечі рефрактометричним методом, рН сечі, вміст сечовини в сечі і в сироватці крові, а також вміст загального білка в сечі [13].
Фізико-хімічний гомеостаз організму щурів оцінювали за кислотно-основним станом крові (КОС) та електролітним обміном. Для цього на приладі "Мікро-Аструп" фірми "Радіометр" (Данія) в крові визначали парціальний тиск вуглекислого газу (рCO2), рН крові; за допомогою номограми Зиггард-Андрсена-Энгеля розраховували кількість загального СО2 (ТCO2), дійсного (АВ) та стандартного (SB) гідрокарбонату, вміст буферних основ (ВВ) та зміщення буферних основ крові (ВЕ- надлишок основ, ВД — дефіцит основ) [20].
Мінеральний обмін в організмі щурів вивчали за вмістом електролітів (Nа+, Cl-, К+) у сироватці крові та сечі. Вміст електролітів (К+ та Nа+) у сироватці крові і добовій сечі визначали методом полум'яної фотометрії за інтенсивністю світіння відповідної ділянки спектру [21]. Концентрацію хлоридів в крові і сечі визначали меркуриметричним методом з використанням індикатору дифенілкарбазону [15].
Оскільки похідні сечовини виявляють антитиреоїдну дію [14], в кінці експерименту досліджували вплив К-солі ХС на функціональну активність щитоподібної залози за вмістом гормонів тироксину та трийодтироніну в сироватці крові за методом радіоконкурентного аналізу [22, 23]. Радіоактивні мітки підраховували на стаціонарному сцинтиляційному лічильнику "Гамма-1".
По закінченню експерименту загальноприйнятими методами проводили патоморфологічні дослідження таких органів: головного мозку, щитоподібної залози, легень, серця, печінки, селезінки, нирок, наднирників, гонад [24].
У токсикологічних дослідженнях були використані прилади: ФЕК-56 М, спектрофотометр СФ-16, мікроскопи МБІ-1, Біолам та Axioskop (Австрія), електронний автоматичний лічильник клітин крові "Cеlloscope-134" (Швеція), рефрактометр, сцинтиляційний лічильник "Бета -1", прилад "Мікро-Аструп" (Данія).
Статистичну обробку результатів досліджень проводили з використанням мікро-ЕВМ і програми Excel [25, 26]. Визначали середньоарифметичну (Х), критерій Ст'юдента (t) та вірогідність отриманих даних (Р), різниця між групами статистично вірогідна при Р < 0,05.
Результати досліджень.
Встановлено, що при хронічному пероральному впливові К-солі ХС в дозах 55,8 мг/кг, 5,58 мг/кг та 0,558 мг/кг (1/100, 1/1000 та 1/10000 ЛД50 відповідно) упродовж всього експерименту симптомів інтоксикації, загибелі тварин та вірогідних змін приросту маси тіла не спостерігалось.
Вплив К-солі ХС на функціональний стан центральної нервової системи проявлявся в дозі 55,8 мг/кг через 1 місяць вірогідним зниженням орієнтовної реакції на 74,7 % (чисельність квадратів, що перетинаються за хвилину становила у контролі — 4,15 ± 0,90, у досліді — 1,05±0,50, Р<0,05) та "норкового" рефлексу на 56,4 % (кількість заглядань у норку за 3 хвилини у контролі — 3,23±0,31, у досліді — 1,41±0,31, Р<0,05); через 9 місяців експерименту відмічено зниження "норкового" рефлексу на 55,4 % (кількість заглядань у норку за 3 хвилини у контролі — 1,93±0,45, у досліді — 0,86±0,17, Р<0,05) .
Дія речовини в дозі 5,58 мг/кг також призводила до зниження "норкового" рефлексу через 1 місяць — на 30,1 % ( кількість заглядань у норку за 3 хвилини у контролі — 3,23±0,31, у досліді — 2,26±0,14, Р<0,05) та через 3 місяці — на 54,4 % (кількість заглядань у норку за 3 хвилини у контролі — 1,60±0,17, у досліді — 0,73±0,14, Р<0,05). Одержані дані свідчать про те, що К-сіль ХС пригнічує діяльність центральної нервової системи тварин.
К-сіль ХС при тривалому пероральному надходженні до організму щурів в дозі 55,8 мг/кг впливала на систему крові, що проявлялося достовірним зниженням кількості лейкоцитів — через 1 місяць на 20,1 % , через 6 місяців — на 16,1 %, кількості еритроцитів — через 3 місяці на 19 % та вмісту гемоглобіну — через 6 місяців на 13,5 %.
Речовина в дозі 5,58 мг/кг при хронічному впливові викликала вірогідне зниження через 3 місяці — кількості еритроцитів на 9,5 % (у контролі — 8,03±0,09 10 12/л, у досліді — 7,27±0,09 10 12/л, Р<0,05), а через 6 місяців — лейкоцитів на 12,7 % (у контролі — 11,86±0,22 10 9 /л, у досліді — 10,36±0,22 10 9 /л, Р<0,05). Отже, встановлені зміни не виходили за межі фізіологічних коливань.
Як видно з даних таблиці, К-сіль ХС впливала на функціональний стан печінки: через 1 місяць експерименту у тварин, що отримували речовину в дозі 55,8 мг/кг, відмічалося певне підвищення в сироватці крові активності аспартатамінотрансферази (на 42,8 %), аланінамінотрансферази (на 30, 6 %). Через 1 та 3 місяці надходження речовини до організму щурів в даній дозі в сироватці крові зареєстровано збільшення вмісту холестерину (на 18,7 та 148 % відповідно). По закінченні експерименту (через 9 місяців) встановлено вірогідне збільшення активності аспартатaмінотрансферази (на 55,2 % ) та лужної фосфатази ( на 71,8 %).
Таблиця
Показники сироватки крові білих щурів при хронічній пероральній дії К-солі ХС, ( M±m), n=6
Результати даного досліду свідчать про то, що хронічне пероральне надходження речовини до організму щурів у дозі 55,8 мг/кг призводить переважно до порушення обміну холестерину, підвищення проникнення мембран, холестазу. В той же час можливе також ураження серця, оскільки через 9 місяців впливу спостерігається значне підвищення активності АСТ.
У дозах 5,58 мг/кг та 0,558 мг/кг вірогідних змін досліджуваних показників не встановлено.
По закінченні 9-ти місячного експерименту встановлено, що К-сіль ХС в дозі 55,8 мг/кг призводить до підвищення активності N-деметилювання амідопірину в постмітохондріальній фракції печінки — на 74,5 % (у контролі — 73,87±8,30 мкмоль ФА/г білка*год., у досліді — 128,89±8,39 мкмоль ФА/г білка*год., Р<0,05) а також інтенсивності ПОЛ: при дії речовини в дозі 55,8 мг/кг — на 500 % (у контролі — 0,456±0,15 нмоль мг/білка*30 хв., у досліді — 2,74±0,44 нмоль мг/білка*30 хв., Р<0,05), в дозі 5,58 мг/кг — на 330 % (у контролі — 0,456±0,15 нмоль мг/білка*30 хв., у досліді — 1,96±0,13 нмоль мг/білка*30 хв., Р<0,05), що свідчить про індукцію МОГС та інтенсифікацію процесів перекисного окислення ліпідів у печінці.
Упродовж всього хронічного експерименту спостерігалися різнонаправлені зміни рівня глюкози в крові щурів. К-сіль ХС в дозі 55,8 мг/кг через 1 та 3 місяці експерименту призводила до підвищення рівня глюкози в крові (на 28,5 % та на 76,5 % відповідно), через 6 та 9 місяців — до зниження на 39,4 % і на 29,3 % відповідно.
Надходження речовини до організму тварин у дозі 5,58 мг/кг упродовж 1 місяця викликало вірогідне підвищення рівня глюкози в крові на 94,3 % (у контролі — 3,50±0,10 ммоль/л, у досліді — 6,80±0,80 ммоль/л, Р<0,05), через 9 місяців призводило до її зниження на 22,3 % (у контролі — 2,70±0,10 ммоль/л, у досліді — 2,10±0,20 ммоль/л, Р<0,05 ).
Результати експерименту свідчать, що К-сіль ХС при хронічному надходженні до організму щурів на початку експерименту викликає гіперглікемію, а в кінці — гіпоглікемію, що співвідноситься з даними літератури щодо дії похідних СС на вуглеводний обмін [7, 13].
При дії К-солі в дозі 55,8 мг/кг через 9 місяців досліду відбувається зниження вмісту НАД в тканині печінки на 5,3 % ( у контролі — 345,96±37,20 мкмоль/л, у досліді — 327,67±4,39 мкмоль/л, Р<0,05), що свідчить про пригнічення окислювально-відновлювальних процесів у печінці. Активність каталази крові впродовж всього експерименту була без змін.
При дії К-солі ХС в дозі 55,8 мг/кг спостерігалися зміни показників, що характеризують функціональний стан нирок. Через місяць досліджень збільшувався діурез на 146 % (у контролі — 2,60±0,50 мл, у досліді — 6,40±0,70 мл, Р<0,05), знижувалася щільність сечі — (в контролі 1,033±0,001 ум. од, в досліді — 1,029±0,001 ум.од., Р<0,05). Через 3 місяці — зниження рН сечі (на 20 %). В усі терміни експерименту збільшувався вміст білка (на 230 %, 31,6 %, 17,3 % та 23.2 % через 1, 3 , 6 і 9 місяців відповідно) та знижувався вміст сечовини в сечі (на 59,9 %, 28,2 % та 31.1 % через 1, 3 і 6 місяців відповідно).
Зміни показників, що характеризують стан нирок, мали місце і при дії речовини в дозі 5,58 мг/кг. Через місяць надходження речовини до організму щурів в сечі спостерігалось збільшення вмісту білка ( на 147 %); через 1 і 3 місяці — зниження рН сечі на 11 % і 16,7 %; а через 1, 3 та 6 місяців — зниження вмісту сечовини в сечі на 37,5 %, 13,1 % і 22, 6 % відповідно. Ці дані можуть свідчити про порушення видільної та фільтраційної функції нирок.
При надходженні до організму К-солі ХС в дозі 55,8 мг/кг встановлено зміни показників, що характеризують КОС крові: через 1 місяць експерименту: рН — на рівні норми, збільшення рСО2 на 43,9 %, ВВ — на 11,6 %, SВ — на 30,9 %, ТСО2 — на 40,0 %, АВ — на 38,6 %, ВЕ — в 3,6 рази; через 3-и місяці — збільшення рН крові (у контролі — 7,38±0,009, у досліді -7,41±0,001, Р<0,05), зниження рСО2 на 16,4 %, ВВ — на 13,6 %, SВ — на 7,7 %, ТСО2 — на 14,3 %, АВ — на 15,5 %), ВД — в 2,08 раза; через 6 місяців — збільшення рН крові (у контролі — 7,41±0,017, у досліді — 7,46±0,010, Р< 0,05), зниження рСО2 на 33, 0 %, ВЕ — на 45,3 %, ВВ — на 16,2 %, SВ — на 23,7 5 %, ТСО2 — на 31 %, АВ — на 24,6 %; через 9 місяців — рН крові на рівні норми, зниження рСО2 на 23,2 % та збільшення ВВ — на 8, 1 %, SВ — на 14,2 %, АВ — на 13,7 %.
При дії К-солі ХС в дозі 5,58 мг/кг зберігалася та ж динаміка змін КОС крові, як і при дії речовині в дозі 55,8 мг/кг, але не така виразна.
Таким чином, на початку досліджень порушення КОС крові (парціального тиску вуглекислого газу, суми буферних основ, стандартного і дійсного бікарбонату) свідчать про розвиток в організмі тварин компенсаторного дихального ацидозу, який змінювався компенсаторним дихальним алкалозом з відновленням до контрольних величин на 9-й місяць експерименту.
Поряд з порушенням стану КОС були зміни вмісту електролітів в сироватці крові та в сечі. В сироватці крові по закінченню експерименту при дії речовини в дозі 55,8 мг/кг встановлено вірогідне збільшення вмісту Na+ (на 6,9 %), Cl — (на 45,7 %) та зниження вмісту К+ (на 23 %); в дозі 5,58 мг/кг — збільшення вмісту Cl- (на 36,5 %) і зниження вмісту К+ (на 26,5 %).
В усі терміни експерименту спостерігалося достовірне збільшення або зменшення кількості електролітів (Na+, К+) у сечі тварин. При дії речовини в дозі 55,8 мг/кг через 1 місяць впливу підвищувалась кількість Na+ на 191 % та К+ на 125,3 %. Через 3, 6 і 9 місяців вміст Na+ в сечі знижувався на 19,5 %; 51,4 % та 37,5 % відповідно, а вміст К+ підвищувався на 81,1 %; 91,2 % та 103, 3 % відповідно.
К-сіль ХС в дозі 5,58 мг/кг через 1 місяць надходження до організму щурів призводила до підвищення в сечі кількості Na+ на 168,7 % та К+ на 106 %. Через 3, 6 і 9 місяців вміст Na+ в сечі знижався на 25,4 %, 47,9 % та 28,0 % відповідно, а вміст К+ вірогідно підвищувався через 6 і 9 місяців експерименту на 54,2 % і 75, 4 % відповідно. По закінченню експерименту кількість іонів Cl- підвищувалася на 14,9 % (у контролі — 345,55±3,00 ммоль/сут, у досліді — 397,20±7,90, Р<0,05).
Зміни електролітного балансу можуть бути зумовлені порушенням видільної функції нирок тварин.
Таким чином, при хронічному впливові К-солі ХС в дозах 55,8 мг/кг і 5,58 мг/кг токсична дія речовини проявлялась переважно в порушеннях показників, що характеризують функціональний стан печінки, сердця та нирок.
К-сіль ХС в дозі 0,558 мг/кг протягом всього експерименту не викликала вірогідних змін досліджених біохімічних і фізіологічних показників.
Проведені морфологічні дослідження за умов хронічної дії К-солі ХС в дозі 55,8 мг/кг показують, що майже в усіх досліджених органах спостерігалися мікроциркуляторні розлади та лімфопроліферативні реакції, що характеризують статус організму на рівні напруги систем адаптування. Більш виразні (за ступенем ефекту) зміни фіксувалися в серці, легенях, нирках, щитоподібній залозі та наднирниках. Зокрема, в легенях (рис. 1) біля окремих кров'яних судин і бронхів відмічалися незначні лімфоїдно-клітинні та гістіоцитарні скупчення, в окремих випадках спостерігалися ділянки з периваскулярним набряком. У нирках (рис. 2) — атрофія окремих клубочків, зустрічалися осередки мікронекрозів, помірна
лімфогістіоцитарна інфільтрація коркового шару. Щитоподібна залоза (рис.3) складалася з чисельних мілких фолікулів, спостерігалася проліферація інтерфолікулярних клітин, що може бути обумовлено гіперфункцією залози. Цей факт підтверджують і результати визначення в сироватці крові щурів гормонів щитоподібної залози, зокрема, помічено тенденцію до підвищення рівня тироксину (на 9,0 %) та трийодтироніну (на 10,6 %). В наднирниках виявлялася дезорганізація клітин коркової речовини, осередкова гіпертрофія клубочкової зони та дискомплексація — пучкової, нодулярна дистрофія клітин сітчастої зони. Такі зміни в наднирниках можуть свідчити про дисфункцію коркової речовини.
Рис. 1. Зміни легень щура за дії К-сіль ХС в дозі 55,8 мг/кг. Ділянка з периваскулярним набряком та лімфоїдногістіоцитарною інфільтрацією. Фарбування гематоксиліном та еозином. Х 200.
Рис. 2. Ділянка нирок щура за дії К-сіль ХС в дозі 55,8 мг/кг. Атрофія окремих клубочків, осередки мікронекрозів. Фарбування гематоксиліном та еозином. Х 400.
Рис. 3. Гіперфункція щитоподібної залози щура за дії К-сіль ХС в дозі 55,8 мг/кг. Мілкофолікулярна структура, проліферація інтерфолікулярних клітин. Х 100. Фарбування гематоксиліном та еозином.
К-сіль в дозах 5,58 та 0,558 мг/кг не викликала морфологічних змін в досліджених органах.
Узагальнюючи результати проведеної роботи, можна зробити такі висновки:
- К-сіль ХС при хронічному впливові на організм щурів самців проявляє політропну дію з переважним ураженням нирок, печінки, серця та щитоподібної залози.
- Гепатотоксична дія К-солі ХС характеризується підвищенням активності ферментів (АСТ, АЛТ, ЛФ), індукцією МОГС, інтенсифікацією процесів перекисного окислення ліпідів.
- Специфічним для К-солі ХС, як і для інших похідних сульфонілсечовини, може бути порушення вуглеводного обміну та функції щитоподібної залози.
- Значну роль у механізмі хронічної токсичної дії К-солі ХС може відігравати розвиток гіпоксії внаслідок активації процесів перекисного окислення ліпідів, порушення КОС крові та рівня електролітів в сироватці крові та сечі.
- за загальнотоксичними показниками встановлено недіючу дозу К-солі ХС на рівні 0,558 мг/кг. Результати досліджень хронічної токсичної дії калієвої солі хлорсульфурону є підставою для розробки профілактичних заходів та засобів терапії при гострих та хронічних отруєннях.
ЛІТЕРАТУРА
1. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні : каталог / [ упоряд. С.Є.Пренцев, Д.В. Іванов, Н.В. Любач та ін.]. — К: Юнівест Маркетинг, 2008. — 448 с.
2. Алиев Т. Г. Применение гербицидов на основе сульфонилмочевины в плодовых питомниках / Т. Г. Алиев // АгроХХІ — М., 2007. — № 1-3. — С. 25-26.
3. Богословський В.Н. Агротехнологии будущего /В. Н. Богословський, Б. В. Левинский., В . Т. Сычева. — М. : Антиква, 2004. — 150 с.
4. Ларина Г.Е. Экологические аспекты сельскохозяйственного применения сульфонилмоченных гербицидов /Г. Е. Ларина, Ю. Я. Спиридонов, В. Г.Шестаков // Агрохимия. — 2002. —№ 1. — С. 53-67.
5. Поддымкина Л.М. Фитотоксичность почвы и персистентность гербицида Ленок после его применения в посевах льна / Л.М. Поддымкина, А.В.Захаренко [и др.] // Плодородие. —2003. — № 4 (13). — С. 35-37.
6. Рудая Л.А. Токсические свойства гербицида калиевой соли хлорсульфурона при однократном пероральном воздействии на организм теплокровных животных /Л.А Рудая, П.Г. Жминько. // Современные проблемы токсикологии. — 2009. —№ 2. — С. 28-35.
7.Машковский М.Д. Лекарственные средства (пособие для врачей). / М.Д. Машковский — Харьков: Торсинг, 1997. — Т.2. — С. 20-25.
8. Данилюк В. П. Токсикология новых регуляторов роста (эллипс, харэлли) и гигиеническая регламентация их применения в сельском хозяйстве: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед.наук: спец. 14.00.07 "Гігієна" / В. П. Данилюк — К.,1991. — 22 с.
9. Рудая Л.А. Токсикодинамика диэтилэтаноламинной соли хлорсульфурона при хроническом пероральном воздействии на организм белых крыс /Л.А Рудая, П.Г. Жминько., Ю.И.Лобода, Л.И. Повякель, О.В. Решавская // Клінічна та експериментальна патологія. — Т VIII, № 4 (30), 2009. — С. 68 -72.
10. Биохимические методы в токсикологическом эксперименте и клинике: методическое руководство. — К.: ВНИИГИНТОКС, 1985. — С. 20-23.
11. Балынина Е.С. К вопросу применения поведенческих реакций в токсикологических исследованиях /Е.С. Балынина, Л.А. Тимофиевская //Гигиена и санитария. — 1978. — № 7. — С. 54-58.
12. Руководство по гематологии / [ред.А.И. Воробьева] . — М.: Медицина, 1985. — т. 1-2. — 448 с.
13. Камышников В.С. Справочник по клинико-биохимической лабораторной диагностике. / В.С. Камышников — Минск, 2000. — Т.1. — 495 с.
14. Каган Ю.С. Гербициды — производные мочевины. / Ю.С. Каган., М.Ю. Климова. — М.: ЦМПГКНТ, 1988. — 55 с.
15. Методы исследований в профпатологии (биохимические) /[ред. О.А.Архипова ]. — М.: Медицина, 1988. — 208 с.
16. Методические рекомендации по определению активности оксидаз смешанной функции в ткани печени и легких при воздействии химических веществ. — М.: Москва, 1980. — 17 с.
17. Стальная И.Д. Метод определения малонового диальдегида с помощью тиобарбитуроввой кислоты / И.Д. Стальная, Т.Г. Гаришвили // Современные методы в биохимии. — М.: Медицина, 1977. — С. 66-68.
18. Горячковский А.М. Клиническая биохимия в лабораторной диагностике / А.М. Горячковский — Одесса: Экология, 2005. — 616 с.
19. Биохимические методы в токсикологическом эксперименте и клинике: методическое руководство. — К.: ВНИИГИНТОКС, 1985. — С. 20-23.
20. Siggard-Andersen O. Blood asid-base aliggnment nomogram.Scand. / O. Siggard-Andersen ;// J.Clin.Lab.Invest. — 1963. — 211 р.
21. Методы исследований в профпатологии (биохимические) /[ред. О.А. Архипова ]. — М.: Медицина, 1988. — 208 с.
22. Набор реактивов для радиоконкурентного определения тироксина в сыворотке крови. — Минск.: Полымя, 1988. — 4 с.
23. Набор реактивов для радиоконкурентного определения трийодтиронина в сыворотке крови. — Минск : Полымя,1988. — 4 с.
24. Волкова О.В. Основы гистологии и гистологической техники. / О.В. Волкова, Ю.К. Елецкий —М.: Наука, 1982. — С. 25-40.
25. Иванов Ю.И. Статистическая обработка результатов медико-биологических исследований на микрокалькуляторах по программам./ Ю.И. Иванов, О.Н. Погорелюк — М.: Медицина, 1990. — 224 с.
26. Лапач С.Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel. / С.Н Лапач., А.В Чубенко., П.Н. Бабич — К: МОРИОН, 2000 — 320 с.
REFERENCES
1. Perelik pestycydiv i ahrokhimikativ, dozvolenykh do vykorystannya v Ukraini : kataloh / [ uporyad. S.E.Prencev, D.V. Ivanov, N.V. Lyubach ta in.]. — K: Yunivest Marketynh, 2008. — 448 s.
2. Aliev T. G. Primenenie gerbicidov na osnove sul'fonilmocheviny v plodovykh pitomnikakh / T. G. Aliev // AgroKhKhІ — M., 2007. — № 1-3. — S. 25-26.
3. Bogoslovs'kij V.N. Agrotekhnologii buduschego /V. N. Bogoslovs'kij, B. V. Levinskij., V . T. Sycheva. — M. : Antikva, 2004. — 150 s.
4. Larina G.E. Ekologicheskie aspekty sel'skokhozyajstvennogo primeneniya sul'fonilmochennykh gerbicidov /G. E. Larina, Yu. Ya. Spiridonov, V. G.Shestakov // Agrokhimiya. — 2002. —№ 1. — S. 53-67.
5. Poddymkina L.M. Fitotoksichnost' pochvy i persistentnost' gerbicida Lenok posle ego primeneniya v posevakh l'na / L.M. Poddymkina, A.V.Zakharenko [i dr.] // Plodorodie. —2003. — № 4 (13). — S. 35-37.
6. Rudaya L.A. Toksicheskie svojstva gerbicida kalievoj soli khlorsul'furona pri odnokratnom peroral'nom vozdejstvii na organizm teplokrovnykh zhivotnykh /L.A Rudaya, P.G. Zhmin'ko. // Sovremennye problemy toksikologii. — 2009. —№ 2. — S. 28-35.
7.Mashkovskij M.D. Lekarstvennye sredstva (posobie dlya vrachej). / M.D. Mashkovskij — Khar'kov: Torsing, 1997. — T.2. — S. 20-25.
8. Danilyuk V. P. Toksikologiya novykh regulyatorov rosta (ellips, kharelli) i gigienicheskaya reglamentaciya ikh primeneniya v sel'skom khozyajstve: avtoref. dis. na zdobuttya nauk. stupenya kand. med.nauk: spec. 14.00.07 "Hihiena" / V. P. Danylyuk — K.,1991. — 22 s.
9. Rudaya L.A. Toksikodinamika dietiletanolaminnoj soli khlorsul'furona pri khronicheskom peroral'nom vozdejstvii na organizm belykh krys /L.A Rudaya, P.G. Zhmin'ko., Yu.I.Loboda, L.I. Povyakel', O.V. Reshavskaya // Klinichna ta eksperymental'na patolohiya. — T VIII, № 4 (30), 2009. — S. 68 -72.
10. Biokhimicheskie metody v toksikologicheskom eksperimente i klinike: metodicheskoe rukovodstvo. — K.: VNIIGINTOKS, 1985. — S. 20-23.
11. Balynina E.S. K voprosu primeneniya povedencheskikh reakcij v toksikologicheskikh issledovaniyakh /E.S. Balynina, L.A. Timofievskaya //Gigiena i sanitariya. — 1978. — № 7. — S. 54-58.
12. Rukovodstvo po gematologii / [red.A.I. Vorob'eva] . — M.: Medicina, 1985. — t. 1-2. — 448 s.
13. Kamyshnikov V.S. Spravochnik po kliniko-biokhimicheskoj laboratornoj diagnostike. / V.S. Kamyshnikov — Minsk, 2000. — T.1. — 495 s.
14. Kagan Yu.S. Gerbicidy — proizvodnye mocheviny. / Yu.S. Kagan., M.Yu. Klimova. — M.: CMPGKNT, 1988. — 55 s.
15. Metody issledovanij v profpatologii (biokhimicheskie) /[red. O.A.Arkhipova ]. — M.: Medicina, 1988. — 208 s.
16. Metodicheskie rekomendacii po opredeleniyu aktivnosti oksidaz smeshannoj funkcii v tkani pecheni i legkikh pri vozdejstvii khimicheskikh veschestv. — M.: Moskva, 1980. — 17 s.
17. Stal'naya I.D. Metod opredeleniya malonovogo dial'degida s pomosch'yu tiobarbiturovvoj kisloty / I.D. Stal'naya, T.G. Garishvili // Sovremennye metody v biokhimii. — M.: Medicina, 1977. — S. 66-68.
18. Goryachkovskij A.M. Klinicheskaya biokhimiya v laboratornoj diagnostike / A.M. Goryachkovskij — Odessa: Ekologiya, 2005. — 616 s.
19. Biokhimicheskie metody v toksikologicheskom eksperimente i klinike: metodicheskoe rukovodstvo. — K.: VNIIGINTOKS, 1985. — S. 20-23.
20. Siggard-Andersen O. Blood asid-base alignment nomogram.Scand. / O. Siggard-Andersen ;// J.Clin.Lab.Invest. — 1963. — 211 р.
21. Metody issledovanij v profpatologii (biokhimicheskie) /[red. O.A. Arkhipova ]. — M.: Medicina, 1988. — 208 s.
22. Nabor reaktivov dlya radiokonkurentnogo opredeleniya tiroksina v syvorotke krovi. — Minsk.: Polymya, 1988. — 4 s.
23. Nabor reaktivov dlya radiokonkurentnogo opredeleniya trijodtironina v syvorotke krovi. — Minsk : Polymya,1988. — 4 s.
24. Volkova O.V. Osnovy gistologii i gistologicheskoj tekhniki. / O.V. Volkova, Yu.K. Eleckij —M.: Nauka, 1982. — S. 25-40.
25. Ivanov Yu.I. Statisticheskaya obrabotka rezul'tatov mediko-biologicheskikh issledovanij na mikrokal'kulyatorakh po programmam./ Yu.I. Ivanov, O.N. Pogorelyuk — M.: Medicina, 1990. — 224 s.
26. Lapach S.N. Statisticheskie metody v mediko-biologicheskikh issledovaniyakh s ispol'zovaniem Excel. / S.N Lapach., A.V Chubenko., P.N. Babich — K: MORION, 2000 — 320 s.