Главін О.А., Геращенко Б.І., Рябченко Н.М., Музальов І.І., Михайленко В.М
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, м. Київ, Україна
Оксиди азоту (ОА) та малі дози іонізуючої радіації (МДІР) є поширеними забруднювачами навколишнього середовища, що можуть порушувати інтенсивність вільнорадикальних процесів в тканинах і викликати пошкодження генетичного апарату.
Мета роботи. Вивчити особливості росту експериментальної пухлини карцинома Герена (КГ) за комбінованої дії ОА і МДІР та оцінити їх генотоксичні ефекти і вплив на стан вільнорадикального гомеостазу тканин організму.
Матеріали і методи. Дослідження проводили на 4-х групах експериментальних тварин (білі нелінійні щури самці масою 120-160 г): 1) інтактні щурі, яким перещеплювали КГ (контрольна група); 2) перещеплення КГ після курсу g-опромінення по 0,1 Гр раз на три доби протягом 30 діб; 3) перещеплення КГ після курсу інгаляцій ОА — 30 діб по 14 год. на добу при концентрації 150 мг/м3 по NO; 4) перещеплення КГ після курсу комбінованої дії ОА та МДІР. Відбір зразків проводили на 12-ту та 18-ту добу росту пухлин. Інтенсивність росту КГ оцінювали за розмірами пухлин з 5-ї по 18-ту добу після перещеплення. Генотоксичні ефекти визначали у мікроядерному тесті (МЯ) на фракції поліхроматофільних еритроцитів загальної фракції клітин кісткового мозку з використанням проточної ци-тофлуориметрії та за рівнем фрагментації ДНК в лімфоцитах периферичної крові (ЛПК) методом гель-електрофорезу ізольованих клітин. Утворення вільнорадикальних сполук (ВР) визначали в гепатоцитах та клітинах КГ з використанням флуоресцентного зонду діхлоро-флуоресцеїн-діацетату, а в плазмі периферичної крові за допомогою зонду N,N-діетіл-парафенілендіаміну.
Результати. Попередній вплив ОА або МДІР прискорював ріст КГ. На 12-ту добу середні розміри пухлин перевищували контрольні відповідно на 44% і 32%, а на 18-ту добу різниця досягала 55% та 107%. За комбінованої дії цих чинників ефект стимуляції росту КГ був майже відсутнім — перевищення контрольних показників на 18-ту добу лише на 23%. В той же час, найбільші генотоксичні пошкодження спостерігались за комбінованої дії ОА і МДІР. Максимальне пошкодження ДНК в ЛПК спостерігалось на 18-ту добу (перевищення контрольного рівня до 4,0 разів) як при окремому, так і комбінованому впливі ОА і МДІР. Значний генотоксичний вплив (перевищення контрольного рівня в 1,8 рази) комбінованої дії чинників за рівнем МЯ зареєстровано в поліхроматофільних еритроцитах загальної фракції клітин кісткового мозку. В інших випадках збільшення кількості МЯ складало лише 16-28% від рівня, що спостерігався у тварин з КГ.
Зміни рівня утворення ВР зафіксовані на 12-ту або 18-ту добу після закінчення впливу ОА та/або МДІР, мали характер тенденції і були більш вираженими в клітинах печінки. Інтенсивність утворення ВР зменшувалась в 1,2-1,3 рази за окремого впливу ОА в обидва терміни досліджень, однак, за комбінованого впливу ОА та МДІР їх рівень зростав в 1,3 рази на 12-ту добу.
Висновок. Інгаляційна дія екзогенних ОА або МДІР супроводжувалась пошкодженням ДНК та ростом генетичної нестабільності в ЛПК та клітинах кісткового мозку, що корелювало з прискоренням росту КГ у експериментальних тварин. Можна припустити, що відсутність значних змін росту пухлин за комбінованої дії ОА та МДІР, пов'язана з часткової загибеллю пухлинних клітин після перещеплення за значного генотоксичного впливу цих двох чинників.