Москвяк Н.В.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна

Виникнення та перебіг адаптаційно-пристосувальних реакцій дитячого організму не можна розглядати без взаємозв'язку із станом довкілля. Організм дітей знаходиться у процесі росту і розвитку, тому у значній мірі зазнає впливу найрізноманітніших чинників довкілля, дія яких не обмежується одномоментною взаємодією та виявляється на наступних етапах онтогенезу. Внаслідок вікової незрілості захисних та пристосувальних механізмів, інтенсивності обмінних процесів, структурних та функціональних характеристик діти є особливо вразливою групою населення (Вельтищев Ю.Е., 1996).

З огляду на те, що традиційні методи диспансерного та клінічного обстеження спрямовані на діагностику нозологічних форм патології і не дають можливості розпізнавати та диференціювати субклінічні рівні, метою визначення у стані здоров'я дітей первинних зрушень, котрі детерміновані навколишнім середовищем, є актуальним проведення донозологічної діагностики (Захарченко М. П., 2005).

Пропонована нами модель донозологічної діагностики передбачає визначення декількох неівазивних лабораторних показників з використанням найбільш доступних біологічних матеріалів, що дозволяє на етапі донозологічної діагностики об'єктивно оцінити адаптивні можливості дитячого організму. У сечі досліджують концентрацію дельтаамінолевулінової кислоти та середньомолекулярних сполук, а також проводять визначення мікроелементного спектру волосся.

За результатам наших досліджень у 23, 3 % обстежених молодших школярів вміст у сечі середньомолекулярних сполук є вищим за умовно нормальний рівень, а також у 33,3 % осіб концентрація дельтаамінолевулінової кислоти знаходиться на рівні верхньої межі, що вважається за норму (р<0,001). Вірогідне збільшення вмісту середніх молекул у сечі встановлено серед дітей з адаптивними порушеннями, передусім в яких спостерігається поєднання декількох супутніх захворювань (дифузний зоб 0-І ступеня, аденоїди та гіпертрофія мигдаликів). У волоссі усіх дітей відсутній йод, знижений рівень заліза, міді, кальцію, наявні свинець (у 10 % проб перевищує граничний рівень допустимої межі), кадмій, ртуть, у 70% проб — миш'як, у волоссі 30,0% дітей перевищена концентрації стронцію, що свідчить про ризик виникнення в обстеженого контингенту синдрому екологічної дезадаптації.

Отже, біомаркерами негативного впливу довкілля на організм дітей є концентрація у сечі дельтаамінолевулінової кислоти й середньомолекулярних сполук та мікроелементний склад волосся. Визначені показники можна рекомендувати як критерії донозологічної діагностики при оцінці адаптивних можливостей дитячого організму.