Басалаєва Л.В.
Український НДІ медицини транспорту, м. Одеса, Україна

Хімічний комплекс України представляє істотну ланку хімічного потенціалу на Європейському континенті. Його продукція оцінюється в еквіваленті 10-15 млрд. грн. на рік. Галузі, пов'язані із синтезом і застосуванням полімерних, синтетичних, у тому числі лакофарбових, матеріалів сумарно складають приблизно до 30% виробництв хімічного комплексу, а щорічний приріст випуску в світі оцінюється величиною близько 4-6%. Науково-технічний прогрес і. зокрема, розширення обсягів виробництва транспортних засобів (автомобілів, залізничних вагонів, локомотивів, автобусів, тощо) вивели промисловість по виробництву полімерних матеріалів і пластичних мас у розвинутих країнах та Україні на рівень провідних галузей Полімерні матеріали (ПМ) транспортного призначення містять хімічні сполуки, які систематично виділяються в процесі синтез)', переробки і експлуатації виробів, забруднюючи виробниче і оточуюче середовище, питну воду, продукти харчування і можуть негативно впливати на здоров'я працюючих у виробництві ПМ, пасажирів транспортних засобів при експлуатації транспорту, причому номенклатура цих летючих з'єднань включає десятки найменувань. Розробка нових добавок до пластичних мас є одним з найбільших технічних досягнень останнього десятиріччя. До них відносяться: пластифікатори, наповнювачі, модифікатори, стабілізатори, антипірени, антиоксиданти, антимікробні добавки. Ці небезпечні чинники ПМ дозволяють розглядати їх як провідні забруднювачі у виробництві, на транспорті і в побуті. Актуальність проблеми зростає у теперішній час. про що свідчать багаточисленні публікації в Україні, Росії та за кордоном, у яких розкриваються все нові аспекти біохімії, токсикології, екології цієї групи токсикантів.

Полімерні матеріали вносять суттєвий вклад у формування умов праці, життєдіяльності робітників і населення, хімічну небезпеку на транспорті. За останні роки суттєво змінилися склад і співвідношення низькомолекулярних хімічних речовин, що мігрують з полімерів та виробів з них у контактуючі середовища. Практично відсутні дані, які стосуються специфіки застосування полімерів на транспорті і прояв токсичних властивостей небезпечних компонентів, а комбінована дія їх компонентів залишається майже не вивченою. Концепція гігієнічної оцінки полімерів, що склалася ще у 70-80-х роках минулого сторіччя, потребує суттєвої переробки з урахуванням досягнень сучасної хімії та токсикології. Авторами проекту був виконаний значний етап науково-дослідних робіт, який включав лабораторні випробування і комплексну гігієнічну оцінку 241 нових полімерних матеріалів транспортного призначення, дослідження 71 полімерного матеріала на токсичність продуктів горіння; натурні хіміко-аналітичні та гігієнічні дослідження на 15 об'єктах залізничного, водного, автомобільного і громадського транспорту (пасажирські вагони Одеської залізниці, судна ДП "Укркомфлоту", легкові та вантажні автомобілі, автобуси та тролейбуси). Визначено, що окрім традиційних хімічних компонентів у повітряному середовищі транспортних об'єктів знайдені високотоксичні алкілбензоли С9-С12. бенз(а)пирен. 2.4.6-трис-(диаміно-метил)фенол. ціанати та диізоціанати. 2-метилтіо-4-тетрабутиламіно-6-циклопропіламін-з-триазін. 2-метокси-1-метилетилацетат, 1.2.2.6.6-пентаметил-пиперидин, бром- та фосфоровмісні речовини. На основі проведених досліджень розроблені 3 типові схеми для вивчення комбінованої дії небезпечних компонентів. Експериментальні токсикологічні, біохімічні, фізіологічні та морфологічні дослідження проведені на більш ніж 200 білих мишах, щурах, кролях. Практично вперше в гігієнічній практиці за результатами комплексних хіміко-аналітичних та експериментальних токсикологічних досліджень іп vivo та іп vitro обгрунтовано внесок важких металів в небезпечні для людини властивості полімерів, сформульовано гіпотезу щодо їх можливої ролі у "полімерному металотоксикозі".