ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя Міністерства охорони здоров'я України», м. Київ, Україна

РЕЗЮМЕ. Комбінована дія пестицидів є однією з проблем токсикології, оскільки в порівнянні з окремими діючими речовинами їх суміші можуть сприяти підвищенню токсичності та відділених ефектів дії, що є ризиком для здоров’я людини. Відомо, що регулятори росту рослин (РРР) при сумісному застосуванні з пестицидами сприяють зниженню норми витрат пестицидів, накопиченню їх і важких металів у рослинах, зменшують гостру токсичність ксенобіотиків. Комбінована дія РРР і пестицидів при тривалому надходженні до організму не досліджена, що є актуальним завданням профілактичної токсикології.

Мета досліджень. З’ясувати характер токсичного впливу Хлорпірифосу та Івіну за їх сумісної дії при субхронічному пероральному надходженнi до організму.

Матеріали і методи. Сумісна дія інсектициду Хлорпірифосу і РРР Івіну (2,6-диметил-N-оксид піридину) вивчена на щурах-самцях Wistar Han. Речовини вводили перорально, зондом упродовж 13 тижнів, Хлорпірифос — у вигляді водної емульсії з ОП-10 у дозі 5 мг/кг (1/15 ЛД₅₀), Івін — у вигляді водного розчину в дозах 13 мг/кг і 0,013 мг/кг (відповідно 1/100 і 1/100000 ЛД₅₀), контрольній групі щурів вводили воду з ОП-10. Реєстрували ознаки інтоксикації, через 4, 9 і 13 тижнів визначали масу тіла, біохімічні показники сироватки крові (активність ферментів АЛТ, АСТ, лужної фосфатази, вміст загального білка, сечовини, холестерину, тригліцеридів, глюкози з використанням наборів реактивів фірми «BioSystems» (Іспанія), активність холінестерази (ХЕ) у сироватці крові, еритроцитах і тканинах головного мозку визначали за методом Hesrtin S з використанням набору реактивів фірми «Фелісіті», (Україна).

Результати. У піддослідних груп щурів клінічних ознак інтоксикації не виявлено. За ізольованої дії Хлорпірифосу спостерігалось вірогідне зниження маси тіла, інгібування активності ХЕ в усіх біосубстратах, з найбільшим ефектом у головному мозку (на 48,8%), збільшення (через 9 і 13 тижнів) активності АЛТ і АСТ на 26,7–32,6%, 12,5–12,0%, незначне, але вірогідне підвищення рівня сечовини і глюкози у сироватці крові до 17,3% і 17,6% відповідно. При сумісній дії Хлорпірифосу та Івіну в указаних дозах маса тіла щурів була на рівні контролю, зниження активності ХЕ спостерігалось у всіх біосубстратах і було практично на рівні ізольованого впливу Хлорпірифосу. Мала місце тенденція до зменшення інгібування активності ХЕ у тканинах головного мозку, а за сумісного впливу Хлорпірифосу з Івіном у вищій дозі через 4 тижні цей ефект був вірогідним (22,15%, р < 0,05).

Висновки. Хлорпірифос при ізольованій пероральній дії упродовж 13 тижнів чинить слабку гепатотоксичну дію, про що свідчить підвищення ферментів цитолізу, рівня глюкози, сечовини в сироватці крові, і викликає помірний антихолінестеразний ефект. Івін при сумісному надходженні до організму з Хлорпірифосом нівелює гепатотоксичну дію Хлорпірифосу і зменшує його антихолінестеразний ефект у головному мозку, що сприяє більш легкому перебігу інтоксикації.

Ключові слова: Хлорпірифос, Івін, гепатотоксична дія, антихолінестеразний ефект.

Вступ. Одним із факторів впливу на організм людини є пестициди – особлива група хімічних речовин. Вони застосовуються з різною метою і за певних умов можуть підвищувати ризик щодо негативних зрушень стану навколишнього середовища і здоров'я людини. Тому і запобігання ризику такого впливу пестицидів на довкілля і здоров'я людини є однією із важливих проблем сучасної профілактичної токсикології.

Заходами попередження негативного впливу на людину і об’єкти навколишнього середовища є ідентифікація шкідливої дії пестицидів на організм, визначення ступеня ризику та наукове обґрунтування допустимої добової дози (ДДД) пестицидів для людини, їх токсиколого-гігієнічна регламентація у харчових продуктах, воді, повітрі, ґрунті. Однак, не завжди можна передбачити всі особливості біологічної дії пестицидів на організм, їх біотрансформації та вплив на довкілля, що може спричиняти забруднення води, ґрунту, повітря і наносити шкоду здоров’ю людини.

Для зменшення пресингу пестицидів на довкілля та людину спрямована низка заходів. Йдеться про пошук нових хімічних засобів захисту рослин, менш токсичних та з менш тривалою персистентністю у довкіллі, або селективних пестицидів з більш пролонговою захисною дією та меншою нормою витрат. Перспективним у цьому плані є також застосування комбінованих засобів захисту рослин та бакових сумішей, що дозволяє не тільки знизити норму витрат окремо взятого пестициду, а й завдяки розширенню діапазону і довготривалості захисної дії препаратів скоротити кількість обробок. Разом з тим негативним наслідком їх застосування, в порівнянні з окремими діючими речовинами, може бути підвищення гострої і хронічної токсичності, мутагенної активності та ембріотоксичності комбінованих препаратів для тварин, людини [1-12] і нецільових об’єктів навколишнього середовища [13-15], що потребує більш ретельних токсиколого-гігієнічних досліджень і адекватної оцінки їхньої шкідливої дії на організм.

Перспективним у цьому напрямку досліджень є вивчення характеру і механізмів комбінованої дії пестицидів і регуляторів росту рослин (РРР), що впроваджені в практику сільського господарства. Рядом наукових робіт [16-19] показано, що застосування разом з пестицидами РРР на основі метильних похідних N-оксид піридину дає можливість значно знизити норму витрат пестицидів (до 50%) без зниження захисної дії, зменшити накопичення в рослинній продукції пестицидів, важких металів і отримати більш чисту сільськогосподарську продукцію.

Нами доведено [20, 21], що сумісний однократний вплив деяких діючих речовин пестицидів і РРР на основі метильних похідних N-оксид піридину значно знижує гостру токсичність пестицидів різних хімічних груп, а також антихолінестеразну дію фосфорорганічних речовин. Вважають, що зазначені ефекти можуть бути пов’язані з антиоксидантною і мембрано-стабілізуючою дією РРР.

Комбінована дія РРР і пестицидів при тривалому надходженні до організму не досліджена. Виходячи з цього важливим завданням профілактичної токсикології є дослідження впливу пестицидів і РРР за умов сумісного тривалого надходження їх до організму, визначення характеру комбінованої дії і в разі необхідності – розробка превентивних заходів для мінімізації їхнього шкідливого впливу на людину.

Мета досліджень. З’ясувати характер токсичного впливу Хлорпірифосу і Івіну за їх сумісної дії при субхронічному пероральному надходженні до організму.

Матеріали і методи досліджень. У дослідженнях використано інсектицид Хлорпірифос технічний (97,0% чистоти) та регулятор росту рослин Івін технічний (99,5% чистоти). Хлорпірифос за хімічною структурою відноситься до фосфорорганічних речовин (ФОС) (0,0-Диетил-0-(3,5,6-трихлор-2-пірідиніл) фосфотиоат), Івін – до метильних похідних N-оксид піридину (2,6-диметил-N-оксид піридин). Обидві речовини широко використовуються в сільському господарстві України [22].

Токсикодинаміку за сумісної дії Хлорпірифосу та Івіну вивчали при пероральному введені щурам Wistar Han упродовж 13 тижнів, відповідно до OECD408 (OECD Guideline for the Testing of Chemicals: №408 «Repeated Dose 90-day Oral Toxicity Study in Rodents», 1998). Дослідження проведені відповідно до принципів біоетики та вимог гуманного ставлення до тварин (Європейська конвенція про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей, 1986).

Оскільки статевої чутливості до досліджуваних речовин не спостерігається, то дотримуючись принципів біоетики, дослідження проведені на самцях щурів. В експерименті використано 60 статевозрілих щурів-самців Wistar Han зі статусом SPF (вільних від патогенної мікрофлори). Тварини були отримані із розплідника ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені Л.І.Медведя МОЗ України» і після п’ятиденної адаптації розподілені на 4 групи. Контрольна група (1) і піддослідні групи (2, 3, 4) складалися з 15 тварин. Протягом 13 тижнів (5 днів на тиждень) щурам натщесерце вводили в шлунок Хлорпірифос у вигляді водної емульсії з емульгатором ОП-10 за допомогою металевого зонду в токсичній дозі 5 мг/кг, що відповідає 1/15 ЛД₅₀ (група 2), тваринам контрольної групи вводили дистильовану воду з ОП-10 у такому ж об’ємі. Тваринам із 3 і 4 груп вводили Хлорпірифос у дозі 5 мг/кг і Івін у дозах 13 мг/кг або 0,013 мг/кг (відповідно 1/100 і 1/100000 ЛД₅₀). Вибір дози Хлорпірифосу (5 мг/кг) базувався на його специфічній антихолінестеразній дії, за впливу якої при субхронічному пероральному надходженні до організму щурів-самців інгібування активності холінестерази (ХЕ) у крові становило 42%, а за умов хронічного впливу інгібування активності ХЕ у плазмі крові спостерігалось до 93%, еритроцитах – до 34% і тканинах мозку – до 58%, що свідчить про помірний токсичний ефект [23]. Виходячи з принципів біоетики щодо захисту хребетних тварин, ізольована дія Івіну не досліджувалась, оскільки вибрані дози Івіну 13 мг/кг і 0,013 мг/кг є нетоксичними для щурів, але спроможні знижувати перекисне окислення ліпідів і чинити мембрано-стабілізуючу дію [20].

Піддослідних тварин обстежували щодня. Враховували зміну поведінки, ознаки інтоксикації, загибель тварин. Масу тіла реєстрували 1 раз на тиждень і відповідно до маси тіла проводили корекцію доз досліджуваних речовин. Для біохімічних досліджень кров забирали із стегнової вени щурів після попереднього знеболювання вуглекислим газом. Кров збирали в центрифужні пробірки. Для отримання сироватки кров центрифугували на центрифузі Elmi CM-6M протягом 10 хвилин при 1500 об/хв.

Для з’ясування характеру сумісної дії Хлорпірифосу та Івіну в динаміці (через 4, 9 і 13 тижнів експозиції) у сироватці крові визначали активність ферментів цитолізу аланінамінотрансферази (АЛТ) і аспартатамінотрансферази (АСТ), а також лужної фосфатази (ЛФ), вміст загального білка, сечовини, загального холестерину, тригліцеридів, глюкози. Дослідження проводили на біохімічному аналізаторі VitalabFlexorE з набором реактивів фірми BioSystems, Іспанія.

Оскільки бутирилхолінестераза (EC 3.1.1.8, БХЕ) і ацетилхолінестераза (EC 3.1.1.7, АХЕ) є інформативними біомаркерами впливу ФОС [24, 25], то специфічну дію Хлорпірифосу і його комбінацій з Івіном визначали за активністю БХЕ у сироватці крові, АХЕ в еритроцитах і тканинах головного мозку за методом Hesrtin S.[26] з використанням набору реактивів фірми «Фелісіті», Україна.

Статистичну обробку результатів досліджень проводили стандартними методами варіаційної статистики з використанням t-критерію Стьюдента [27], Проводили розрахунок середньої арифметичної (М), помилки репрезентативності (m), критерію "t" Стьюдента та ймовірної різниці одержаних результатів (Р).

Результати дослідження та їх обговорення. При субхронічній пероральній ізольованій дії Хлорпірифосу і сумісній дії Хлорпірифосу та Івіну на організм щурів самців Wistar Han у досліджених дозах клінічних симптомів інтоксикації, загибелі тварин не відзначалося в усі терміни спостережень. Поведінка піддослідних тварин не відрізнялась від контролю. Вживання корму і води були тотожні контролю.

Динаміка маси тіла тварин наведена на рисунку, з якого видно, що за ізольованого впливу Хлорпірифосу з 4 по 8 тиждень спостерігалось вірогідне зниження маси тіла щурів з найбільшим ефектом на 4 тижні (на 10,41%). Приріст маси тіла тварин через 4 і 8 тижнів був зниженим на 21,1% і 9,6% відповідно (Р≤0,05). Маса тіла та її приріст за сумісного впливу Хлорпірифосу та Івіну на організм щурів у різних дозах не відрізнялись від контролю.

Рис. Динаміка маси тіла щурів-самців за сумісного субхронічного перорального впливу Хлорпірифосу та Івіну (n=5).

Примітки: n – кількість тварин у групі; * – Р≤0,05.

Результати досліджень біохімічних показників сироватки крові за ізольованої дії Хлорпірифосу і сумісної дії Хлорпірифосу та Івіну в субхронічному експерименті надані в табл. 1.

Таблиця 1

Біохімічні показники сироватки крові щурів самців за сумісного субхронічного перорального впливу Хлорпірифосу та Івіну (n=5)

Як видно із табл. 1, за ізольованого впливу Хлорпірифосу в дозі 5 мг/кг маси тіла на день через 4 тижні досліджень спостерігалось вірогідне збільшення рівня сечовини і глюкози у сироватці крові на 9,9% і 16,6% відповідно. На 9 тижні досліджень виявлено вірогідне збільшення активності ферментів цитолізу (АЛТ і АСТ) на 26,7%, 12,5%, рівня сечовини і глюкози у сироватці крові на 17,3% і 17,6% відповідно. Через 13 тижнів відбувались аналогічні зміни вказаних показників: вірогідне збільшення активності АЛТ, АСТ, рівня сечовини і глюкози у сироватці крові на 32,6%, 12,0%, 14,3%, 13,7% відповідно. В усі терміни досліджень спостерігалась тенденція до зниження вмісту холестерину з найбільшим ефектом наприкінці досліджень на 15,8%.

Зниження активності ХЕ (табл. 2) мало місце в усі терміни дослідження в усіх біосубстратах. Інгібування ХЕ в сироватці крові через 4, 9 і 13 тижнів становило 34,10%; 29,61% і 41,29 %, в еритроцитах – 39,28%; 42,12% і 45,54%, в головному мозку – 48,86%, 43,49% і 43,64% відповідно.

Як видно із наведених даних, Хлорпірифос у дозі 5 мг/кг викликає інгібування ХЕ в усіх досліджених біосубстратах з найбільшим ефектом в еритроцитах і головному мозку. Щодо вираженості антихолінестеразного ефекту, викликаного Хлорпірифосом у дозі 5 мг/кг, отримані дані співвідносяться з даними літератури [23] і свідчать, що за специфічною дією Хлорпірифос викликає слабку функціональну кумуляцію. Не виражені, але стабільні зміни відбувались у активності ферментів переамінування амінокислот АЛТ і АСТ, вмісту сечовини і глюкози, що свідчить про слабку гепатотоксичну дію та порушення вуглеводного обміну.

За сумісного впливу Хлорпірифосу в дозі 5 мг/кг і Івіну в дозі 13 мг/кг вірогідних змін активності амінотрансфераз АЛТ і АСТ і вмісту глюкози у сироватці крові в порівнянні з контролем не спостерігалось, підвищення рівня сечовини в сироватці крові через 9 і 13 тижнів становило 16,7% і 18,52% відповідно. По відношенню до ізольованої дії Хлорпірифосу через 4 тижні відбувалось вірогідне зниження вмісту сечовини в сироватці крові на 9,6%, а також через 13 тижнів підвищення рівня холестерину на 34,5%. Отримані дані свідчить про те, що Івін сприяє нормалізації змін вказаних показників, викликаних Хлорпірифосом.

Зниження активності ХЕ в сироватці крові та еритроцитах було практично на рівні ізольованого впливу Хлорпірифосу, але в гловному мозку дещо меншим. Інгібування ХЕ в сироватці крові при сумісному надходженні досліджуваних речовин через 4, 9 і 13 тижнів становило 24,87%; 24,54% і 43,76%, в еритроцитах – 27,60%; 40,32% і 40,04%, в головному мозку – 26,71%, 29,19% і 36,13% відповідно.

У порівнянні з ізольованою дією Хлорпірифосу при сумісній дії Хлорпірифосу й Івіну інгібування ферменту ХЕ через 4, 9 і 13 тижнів становило в сироватці крові: на 9,23%; 5,07% менше і на 2,47% більше відповідно, в еритроцитах – менше на 11,68%; 2,0% і 5,50% відповідно, в головному мозку – менше на 22,15% (P˂0,05), 14,30% і 7,51%. Як видно із наведених даних, при сумісному надходженні до організму щурів Хлорпірифосу й Івіну вірогідні відмінності в активності ХЕ, щодо ізольованого впливу Хлорпірифосу, спостерігались через 4 тижні досліджень у головному мозку. Це може свідчити про те, що за сумісного впливу Хлорпірифосу з Івіном, у цей період, Хлорпірифос імовірно повільніше долає гемато-енцефалічний бар’єр до мішені біологічної дії ацетилхолінестерази.

За сумісного впливу Хлорпірифосу в дозі 5 мг/кг й Івіну в дозі 0,013 мг/кг вірогідних змін активності АЛТ і АСТ і вмісту глюкози у сироватці крові, порівняно з контролем також не спостерігалось. Підвищення рівня сечовини в сироватці крові виявлено в усі терміни досліджень на рівні ізольованої дії Хлорпірифосу. По відношенню до ізольованої дії Хлорпірифосу через 13 тижнів відбувалось вірогідне підвищення активності лужної фосфатази на 14,5% і вмісту холестерину у сироватці крові на 28,07%, але надані зміни вказаних показників достовірно не відрізнялись від контролю.

Зниження активності ХЕ спостерігалось в усіх біосубстратах і було практично на тому ж рівні, що й за ізольованої дії Хлорпірифосу, за винятком головного мозку, де активність ХЕ на 10,72% була вищою за сумісної дії, ніж за ізольованої дії Хлорпірифосу.

Отже, отримані дані свідчать про те, що Івін у дозах 13 мг/кг і 0,013 мг/кг полегшує перебіг інтоксикації Хлорпірифосом, про що свідчить нормалізація маси тіла, активності ферментів цитолізу, рівня глюкози, холестерину в сироватці крові, а також зменшення інгібування активності АХЕ в головному мозку.

Дані щодо зменшення інгібування АХЕ в тканинах головного мозку за субхронічного впливу Хлорпірифосу з Івіном співвідносяться з раніше отриманими результатами за гострої послідовної дії Івіну в дозі 13 мг/кг (1/100 ЛД₅₀) і Хлорпірифосу в дозі 75 мг/кг (ЛД₅₀) [20] щодо зниження токсичного ефекту Хлорпірифосу. Отже, як показано в роботі [20], при послідовному одноразовому пероральному впливові Хлорпірифосу й Івіну в указаних дозах знижувалася загибель тварин, холінергічних симптомів інтоксикації, характерних для Хлорпірифосу, не спостерігалось. Пригнічення активності ХЕ в сироватці крові, еритроцитах і головному мозку було менш виражене, а відновлення активності ХЕ відбувалося швидше ніж за ізольованої дії Хлорпірифосу.

Як випливає із отриманих раніше даних [20], за субхронічної ізольованої пероральної дії Івіну на організм щурів у дозах 13 мг/кг і 0,013 мг/кг найбільш виражене зниження рівня малонового діальдегіду (кінцевого продукту переокислення ліпідів) у мембранах мітохондрій гепатоцитів спостерігалось через 1 місяць досліджень, це співпадає зі зменшенням токсичного ефекту в цей період за сумісної дії Івіну з Хлорпірифосом. Виявлений факт свідчить про те, що зменшення токсичної дії Хлорпірифосу за сумісної дії з Івіном може бути обумовлене антиоксидантними і мембрано-стабілізуючими властивостями останнього, що потребує подальших досліджень.

Висновки

1. Хлорпірифос при ізольованій пероральній дії упродовж 13 тижнів чинить слабку гепатотоксичну дію, про що свідчить збільшення ферментів цитолізу, рівня глюкози, холестерину в сироватці крові і викликає помірний антихолінестеразний ефект.

2. Івін при сумісному надходженні до організму з Хлорпірифосом нівелює гепатотоксичну дію Хлорпірифосу і зменшує його антихолінестеразну дію в головному мозку, що сприяє більш легкому перебігу інтоксикації.

Подяка.

Автор висловлює щиру подяку старшому лаборанту Дідур Н.В., старщому лаборанту з вищою освітою Ключинській Т.І., провідному інженеру Надточій О.П. за допомогу в проведенні даного експериментального дослідження.

ЛІТЕРАТУРА

1. Moser VC, Casey M, Hamm A, Carter WHJr, Simmons JE, Gennings C. Neurotoxicological and Statistical Analyses of a Mixture of Five Organophosphorus Pesticides Using a Ray Design. Toxicological Sciences. 2005; 86(1): 101–15, https://doi.org/10.1093/toxsci/kfi163

2. Mansour SA, Heikal TM, Mossa AH. and Refaie AA. Toxic effects of five insecticides and their mixture on male albino rats. J. Egypt. Soc. Toxicol. 2008; 39: 85–94.

3. Байгонова КС, Сапарбеков МК. Особенности изменения биохимических показателей крови и оценка риска при комбинированном действии пестицидов (Суми-альфа, Лонтрим, табачная пыль) в эксперименте. Здоровье и болезнь. 2008; 4(70): 29–30.

4. Vera Lu ́cia Scherholz de Castroa, Selma Heloı ́sa Chiorato. Effects of separate and combined exposure to the pesticidesmethamidophos and chlorothalonil on the development of suckling rats. Int. J. Hyg. Environ.-Health. 2007; 210 (2): 169–176. https://doi.org/10.1016/j.ijheh.2006.09.003.

5. Palkhade R, Yadav S, Mishra S, Muhamed J. Acuteoral toxicity of pesticide combination (acephate 50% and imidacloprid 1.8% as active ingredients) in Sprague-Dawley rats, Veterinary World. 11(9): 1291-97. doi:10.14202/vetworld. 2018; 1291–97.

6. Ракитский ВН, Синицкая ТА, Батищев ИС. Комбинированное действие пестицида и антидота производственного назначения. Токсикологический вестник, 2011; 2(107): 2-5.

7. Abhishek A, Ansari NG, Shankhwar SN, Jain A, Singh V. In vitro toxicity evaluation of low doses of pesticides in individual and mixed condition on human keratinocyte cell line, Bioinformation, 2014; 10(12): 716-720.DOI:10.6026/97320630010716.

8. Пельо IМ, Омельчук СТ, Бардов ВГ, Сасінович ЛМ. Функціональний стан і структура печінки щурів за умов субхронічної дії сумішей пестицидів, що застосовуються в овочівництві. Довкілля та здоров’я. 2010; 1: 22-6.

9. Пельо ІМ. Проблема резистентності шкодочинних агентів до дії пестицидів, які застосовуються в овочівництві та способи її усунення (аналітичний огляд літератури). Гігієна населених місць. 2015; 66: 95–103.

10. Rizzatia V , Briand O , Guilloua H , Gamet-Payrastrea L. Effects of pesticide mixtures in human and animal models: An update of the recent literature. Chemico-biological interactions. 2016; 254: DOI: 10.1016/j.cbi.2016.06.003.

11. Kocaman AY, Topaktas M. Genotoxic effects of a particular mixture of acetomiprid and alpha-cypermetrin on chromosome aberration? Sister chromatid exchange? And micronucle us formation in human peripheral blood lymphocytes, Environmental Toxicology. 2010; 25(2): 157–68. DOI: https://doi.org/10.1002/tox.20485

12. Илюшина НА, Ревазова ЮA. Генотоксическая активность смесей пестицидов. Токсикологический весник. 2020; 3: 9–13. https://doi.org/10.36946/0869-7922-2020-3-9-13

13. Zhu W, Schmehl DR, Mullin CA, Frazier JL. Four common pesticides, their mixtures and a formulation solvent in the hive environment have high oral toxicity to honey bee larvae .PLoS ONE. 2014; 9(1): e77547. doi:10.1371/journal.pone.0077547

14. Chen J, Saleem M, Wang C, Liang W, Zhang Q. Individual and combined effects of herbicide tribenuron-methyl and fungicide tebuconazole on soil earthworm Eiseniafetida. Sci Rep. 2018; 8: 2967. https://doi.org/10.1038/s41598-018-21288-y

15. Yanhua Wang, Chao Xu, Dou Wang, Hongbiao Weng, Guiling Yang, Dongmei Guo, Ruixian Yu, Xinquan Wang, Qiang Wang. Combined toxic effects of fludioxonil and triadimefon on embryonic development of zebrafish (Danio rerio). Environmental Pollution . 2020; 260 : 114105. https://doi.org/10.1016/j.envpol.2020.114105

16. New plant growth regulators: basic research and technologyes of application. Monograph. Editors. Ponomarenko SP, Iutynska HO. Kyiv, Nichlava. 2011. 210 с.

17. Титов ВН, Смыслов ДГ, Дмитриева ГА, Болотова ВИ. Регуляторы роста растений как биологический фактор снижения уровня тяжелых металлов в растении. Вестник ОрелГАУ. 2011; 31(4): 4–6.

18. Коротченко ИС., Кириенко НН. Влияние регулятора роста растений «Рибав-Экстра» на степень токсичности тяжелых металлов для тест-растений. Вестник КрасГАУ. 2013; 9: 117–22.

19. Рябченко НА, Мочалов ВВ, Лисицкая СМ. Влияние регуляторов роста растений на возможность снижения инсектицидной нагрузки в агроценозах озимой пшеницы. Вісник Дніпропетровського університету. Біологія, екологія. 2006; 14(1): 160–4.

20. Васецкая ОП, Жминько ПГ. "Парадоксальные" эффекты в токсикологии, механизмы и методические подходы к их прогнозированию (по данным литературы и собственных исследований). Сучасні проблеми токсикології, харчової та хімічної безпеки. 2015; 1–2: 54–66.

21. Васецкая ОП. Комбинированное действие регуляторов роста растений на основе производных N-оксид пиридина и некоторых пестицидов различных химических групп. Сучасні проблеми токс., харч. та хім. безпеки. 2017; 3: 26–33.

22. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні (Офіційне видання). Київ: Юнівест Медіа. 2018; 1040.

23. IPCS INCHEM Home. Pesticide residues in food. CHLORPYRIFOS. Toxicological evaluations., Rome, 20-29 September 1999. http://www.inchem.org/documents/jmpr/jmpmono/v99pr03.htm

24. Makhaeva GF, Rudakova ЕV, Sigolaeva LV. Investigation of Esterase Status as a Complex Biomarker of Exposure to Оrganophosphorus Compounds. Toxicological Problems [editor: Christophor Dishovsky and Julia Radenkova-Saeva]. Bulgarian Toxicological Society. Military Publishing House, Sofia, Bulgaria. 2014; 15–26.

25. Федченко ОВ, Жмінько ПГ. Біомаркери експозиції та ефекту фосфорорганічних сполук (огляд даних літератури та результати власних досліджень). Український журнал сучасних проблем токсикології. 2018; 4: 19–35.

26. Hestrin S. The reaction of acetilcholine and other carboxylic acid derivatives with hydroxyiamine and its analytical application. J.Biol. Chem. 1949; 180: 249–62.

27. Лапач СН, Губенко AВ., Бабич ПН. Статистика в науке и бизнесе. Киев: Mорион. 2002.

Received 07.07.2020