Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги, відділення інтенсивної терапії та екстракорпоральної детоксикації, м. Київ, Україна

РЕЗЮМЕ. Останніми роками почастішали випадки комбінованих отруєнь метадона гідрохлоридом і етанолом, ускладнені розвитком гострої ниркової недостатності, що обумовило пошук нових більш ефективних методів діагностики та лікування даної категорії хворих.

Мета: дослідити особливості клінічних, біохімічних показників і гематологічних індексів токсичності у пацієнтів з комбінованими отруєннями метадона гідрохлоридом важкого ступеня та оцінити їх прогностичну значимість у формуванні ускладнень (гострої ниркової недостатності).

Матеріал і методи. Проведено комплексне клінічне, біохімічне і токсикологічне дослідження 77 пацієнтів з гострими отруєннями метадона гідрохлоридом, що проходили лікування у 2016–2018рр. у Київському токсикологічному центрі. Вивчалися гематологічні індекси токсичності (ядерний, гематологічний, лейкоцитарний, реактивності системної відповіді, сенсибілізації) через 24, 48 та 72 години після поступлення. Оцінка достовірності показників в групах дослідження проводилася за t-критерієм Стьюдента з рівнем значущостір<0,05; для перевірки ступеню впливу параметрів токсичності на терміни лікування застосовували коефіцієнт детермінації — R².

Результати. Серед пацієнтів(п=77), чоловіків було 72 (93,51%), жінок — 5 (6,49%) віком від 20 до 42років. Пацієнти були розділені на 3 групи. До першої групи ввійшли 31 пацієнт з моноотруєнням метадона гідрохлоридом; до другої групи — 25 пацієнтів з комбінованим отруєнням метадона гідрохлоридом і етанолом; до третьої групи — 21 пацієнт з комбінованим отруєнням метадона гідрохлоридом і етанолом на фоні гострої ниркової недостатності. Встановлено, що на відміну від біохімічних і клінічних показників, гематологічні індекси інтоксикації мали високий ступінь кореляційного зв’язку з показником тривалості лікування. В перші 24 години високий рівень гематологічних показників токсичності свідчив про високу потенційну загрозу розвитку небезпечних ускладнень (гострої ниркової недостатності, сепсису тощо), що підтверджували високі рівні коефіцієнту детермінації (R² >0,5) між показниками та тривалістю лікування. Рівень зв’язку між показником тривалості лікування та показниками центральної гемодинаміки і біохімічними показниками був низький (R²<0,5), що не дозволяло використовувати їх як прогностичні.

Висновки. Встановлено, що чутливими маркерами токсичного процесу при комбінованих отруєннях метадона гідрохлоридом є розрахункові гематологічні індекси токсичності, що можуть бути покладені в основу при прогнозуванні раннього розвитку гострої ниркової недостатності, а також прийняття рішення щодо раннього застосування гемодіалізу.

Ключові слова: гостре отруєння, гематологічні індекси, метадона гідрохлорид.

Вступ

Попередніми дослідженнями встановлено, що постійне зростання чисельності випадків гострих отруєнь метадона гідрохлоридом (далі — МГ) серед молоді в Києві та в інших містах центральних регіонів України і фатальні наслідки таких отруєнь є актуальною медико-соціальною проблемою [10–12]. Так, за даними Київського міського токсикологічного центру за період 2011–2018 рр. кількість випадків отруєнь МГ зросла в 150 разів, а протягом останніх 5-ти років — в 2,5 разу, що є безпрецедентним явищем серед отруєнь хімічної етіології.

Особливістю останніх років є комбіновані отруєння МГ, зокрема в поєднанні з етиловим алкоголем [1, 3, 8]. На фоні комбінованих отруєнь все частіше виникають небезпечні для життя ускладнення (синдром тривалої компресії м'яких тканин, гостра ниркова недостатність, пневмонія, сепсис), що потребують тривалого та високовартісного лікування [2, 4–7, 18, 19, 21, 22]. У таких випадках, окрім стандартних клініко-лабораторних досліджень можуть бути застосовані сучасні методи оцінки токсичного процесу з використанням розрахункових гематологічних індексів токсичності [9, 13–17].

Дане наукове дослідження здійснювалося у 2018 році в рамках завдань НДР «Наукове обґрунтування безпечності для здоров’я людини пестицидів та агрохімікатів, нових технологій, речовин, матеріалів, виробів, об’єктів довкілля, харчових продуктів та продовольчої сировини; розробка відповідних медичних критеріїв і показників (санітарних та епідеміологічних); санітарно-хімічна, токсиколого-гігієнічна оцінка, регламентація, нормування» (номер державної реєстрації 0112U001133). За науковою методологією дане дослідження є продовженням системних досліджень токсичного процесу, що здійснювався в ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України» в період 2013 — 2017 рр. під керівництвом д.мед.н., проф. Б.С. Шеймана. За результатами досліджень було науково доведено: проведення комплексної оцінки механізмів продукції токсинів, ступеня виразності лабораторної маніфестації токсемії, реакцій антитоксичних адаптаційних систем плазми крові, стану фізіологічних систем елімінації токсинів та гостроти фізіологічних порушень дозволяє обґрунтувати показання до вибору методів еферентної терапії (гемодіалізу, гемодіафільтрації, плазмаферезу тощо) для заміщення втрачених детоксикаційних функцій органів та систем людини[13–17].

Мета дослідження: визначити маркери токсичного процесу (біохімічні показники і гематологічні індекси токсичності) у пацієнтів з комбінованими отруєннями МГ важкого ступеня та їх прогностичну значимість.

Матеріал і методи. З метою дослідження проведено аналіз щорічних звітів токсикологічного відділення, токсикологічної лабораторії, відділення інтенсивної терапії та екстракорпоральної детоксикації Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги за період 2005–2018 рр. Проведено ретроспективну оцінку загального масиву спостережень, що становив 1367 випадків гострих отруєнь МГ (моно- та комбіновані отруєння). Детально проаналізовані дані вибірки — 77 пацієнтів, що лікувалися в період 2016–2018 рр. Використовували епідеміологічні, клінічні, функціональні, лабораторні та токсикологічні методи дослідження.

Для збору та подальшої обробки результатів досліджень була побудована база даних у форматі Microsoft Excel 2007.

Оцінка достовірності значень показників у групах дослідження проводилася за t-критерієм Стьюдента з рівнем значущості р <0,05;для перевірки ступеня впливу параметрів токсичності на терміни лікування застосовували коефіцієнт детермінації — R².

Дослідження були розподілені на 3 етапи. На першому етапі вивчено та систематизовано ретроспективні дані про чисельність отруєнь МГ, динаміку, віковий та гендерний склад хворих, результати лікування, причини госпітальної летальності за період 2005–2018 рр. Всім хворим під час госпіталізації, на підставі даних анамнезу захворювання та клінічного обстеження, було встановлено діагноз гострого отруєння МГ важкого ступеня. В усіх хворих якісними методами діагностували наявність МГ в крові та за допомогою анамнезу захворювання оцінювали прийняту дозу МГ. Концентрацію етанолу в крові визначали кількісним методом (газова хроматографія, Хром–5). Систематизували та аналізували терміни експозиції прийнятої речовини (час від моменту потрапляння до організму і до госпіталізації та початку надання медичної допомоги), наявність та характер супутніх захворювань.

На другому етапі досліджень нами була проведена оцінка тяжкості стану постраждалих за відповідною міжнародною шкалою (англ. — Poisoning Severity Score, далі — PSS), або шкалою Персона (Persson H.E., 1998), що рекомендована Європейською асоціацією токсикологічних центрів (англ. — The European Association of Poisons Centres and Clinical Toxicologists, EAPCCT). Міжнародна бальна шкала PSS передбачає оцінку функції багатьох органів та системна основі синдромологічного підходу з одночасним урахуванням кількісних (лабораторних) та якісних (клінічних) показників [20]. Так, за шкалою PSS здійснюється оцінка наступних органів та систем: шлунково-кишкового тракту (ШКТ), нервової системи (НС), дихальної системи (ДС), серцево-судинної системи (ССС), метаболічних показників (кислотно-лужного стану і електролітного стану, рівня глюкози), печінки (АСТ, АЛТ), нирок (протеїнурії, сечовини, креатиніну, діурезу), крові (гемолізу, метгемоглобінемії), м’язів (КФК крові), шкіри (наявність подразнення, опіку, компресії), органів зору (подразнення слизових, деструкція), наявності локальних уражень (біль, подразнення, набряк, некроз).

Під час госпіталізації та проведення лікувальних заходів у хворих з важким перебігом гострого отруєння визначали клініко-лабораторні показники за стандартними методиками, що затверджені наказами МОЗ України та уніфікованими клінічними протоколами [9, 17]. Відбір крові для проведення лабораторних досліджень здійснювали при надходженні хворого у відділення інтенсивної терапії та в динаміці лікування через 24, 48 та 72 години. УЗД органів черевної порожнини, комп’ютерну томографію голови та рентгенологічні дослідження органів грудної клітки в прямій проекції виконували однократно усім хворим у перші 6 годин перебування пацієнтів у лікарні.

На третьому етапі дослідження були вивчені гематологічні показники крові хворих з метою оцінки характеру і ступеня виразності токсичного процесу. Вивчалися параметри токсикозу, тип реактогенності системної відповіді та наявність сенсибілізації у хворих з гострими отруєннями МГ при надходженні до відділення та в процесі лікування (через 24, 48 та 72 години).

Дослідження проводили за допомогою розрахункових індексів (ядерного, гематологічного та лейкоцитарного індексу інтоксикації; індексу реактивності системної відповіді та сенсибілізації) та прямих методів визначення токсичної речовини в біологічних рідинних середовищах постраждалих.

Лейкоцитарний індекс інтоксикації, запропонований Я. Кальф-Каліфом, визначали за формулою:

ЛІІ = (4М+3Ю+2П+С) х (Пл.+1) : (Л+Мо) х (Е+1),

де М — мієлоцити; Ю — юні; П — паличкоядерні; Пл. — плазмоцити; С — сегментоядерні лейкоцити; Л — лімфоцити; Мо — моноцити; Е — еозинофіли.

Гематологічний індекс інтоксикації визначали за формулою:

ГІІ = ЛІІ х К_шое х К_л,

де ЛІІ — лейкоцитарний індекс інтоксикації за Я. Кальф-Каліфом; К_шое — поправний коефіцієнт, який визначають за показниками ШОЕ за таблицею; К_л — поправний коефіцієнт, який визначають за кількістю лейкоцитів в 1 мкл крові за таблицею.

Ядерний індекс інтоксикації визначали за формулою:

ЯІІ = (Мо + Ю + П) : С,

де Мо — моноцити; Ю — юні; П — паличкоядерні; С — сегментоядерні лейкоцити.

Отримані результати досліджень з використанням розрахункових методів у подальшому інтерпретували наступним чином.

Лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) у здорової людини становить 1,5 од. Підвищення у понад 1,5 од. вказує на наявність токсемії (у більшості випадків бактеріального походження).

Ядерний індекс інтоксикації (ЯІІ) у здорової людини становить менше 0,1 од. Підвищення у понад 0,1 од. вказує на наявність токсемії (у більшості випадків на її важкий перебіг з грубими порушеннями клітинних структур).

Гематологічний індекс інтоксикації (ГІІ) у здорової людини становить 0,8 од. Підвищення у понад 0,8 од. вказує на наявність токсемії.

Індекс реактивності системної відповіді (ІР) у межах від 13 до 23 од. вказує на нормальний тип відповіді; менше 13 од. — на гіперергічний; більше 23 од. — сповільнений.

Індекс сенсибілізації (ІС) менше 2 од. вказує на відсутність сенсибілізації організму; більше 2 од. — на її наявність.

Генеральна сукупність становила — 1368 випадків (N = 1368), шляхом простого випадкового вибору була сформована вибірка — 77 пацієнтів (п=77), чоловіків 72 (93,51%), жінок — 5 (6,49%) віком від 20 до 42 років, що є репрезентативною.

У відповідності до отриманих результатів токсикологічних досліджень на наявність МГ та етанолу в крові всіх хворих було розділено на 3 групи — першу, другу та третю.

До складу першої групи ввійшов31 хворий з моноотруєнням МГ віком від 20 до 40 років, з них 28 осіб чоловічої статі (09,32%) та 3 особи жіночої статі (9,68%).

У складі другої групи — 25 пацієнтів з комбінованим отруєнням МГ та етанолом віком від 24 до 39 років, з них 23 особи чоловічої статі (92,00%) та 2 особи жіночої статі (8,00%).

У третій групі — 21 пацієнт з комбінованим отруєнням МГ в поєднанні з гострою нирковою недостатністю (ГНН) віком від 24 до 42 років, з них 21 особа чоловічої статі (29,8 %). Пацієнти третьої групи, окрім загальноприйнятої терапії, отримували додаткові заходи детоксикації (гемодіаліз) та фармацевтичної корекції, які були індивідуалізовані за результатами клініко-лабораторних, токсикологічних та функціональних досліджень.

Результати дослідження. На першому етапі досліджень вивчено клінічні та лабораторні показники у пацієнтів першої, другої та третьої груп. Порівняльна характеристика клінічних показників та результатів бальної оцінки тяжкості отруєння МГ у групах дослідження на початку лікування представлена в табл. 1.

Аналізуючи вік хворих у групах, було встановлено, що достовірних відмінностей не було, вік становив від 30–32 до 33–37 років. Також не відрізнялися достовірно показники дози токсичної речовини — МГ, що знаходилась у межах 178,75 — 190,51 мг. Концентрація етанолу в крові пацієнтів другої та третьої груп коливалися від 1,31 — 1,51 проміле.

Не відрізнялися достовірно показники гемодинаміки і дихання в першій, другій та третій групах. Лабораторне дослідження крові пацієнтів при поступленні не дало достовірної різниці між показниками лейкоцитів крові та біохімічними показниками, однак у другій групі спостерігалися найвищі показники гематокриту та ознаки зневоднення.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика клінічних показників та результатів бальної оцінки тяжкості отруєння МГ у групах дослідження на початку лікування

Примітка:¹ — різниця між показниками першої і другої груп достовірна (р<0,05); ² — різниця між показниками другої і третьої груп достовірна (р<0,05).

 

На другому етапі дослідження проводилася бальна оцінка тяжкості отруєння за шкалою Персона. Слід зазначити, що мала місце достовірна різниця між показниками бальної оцінки тяжкості отруєння за шкалою Персона між першою, другою та третьою групами (р<0,05). Найбільшими ці показники були в третій групі у пацієнтів з тяжкими отруєннями, що були ускладнені синдромом тривалої компресії м’яких тканин. Також в зазначеній групі реєструвалися найбільші показники термінів лікування — понад 10 діб. Показник за шкалою, що перевищує 20 балів, свідчить про вкрай тяжкий стан хворого, що супроводжується багатьма патологічними синдромами. Порівняльна характеристика показників бальної оцінки пацієнтів за шкалою PSS також представлена в табл. 1.

На третьому етапі проведено дослідження крові в динаміці через 24, 48 та 72 години після надходження до відділення інтенсивної терапії та екстракорпоральної детоксикації. На даному етапі були вивчені розрахункові гематологічні показники крові хворих з метою оцінки характеру і ступеня виразності токсичного процесу. Вивчалися параметри токсикозу, тип реактогенності системної відповіді та наявність сенсибілізації у хворих з гострими отруєннями МГ у пацієнтів кожної групи. Результати дослідження розрахункових індексів інтоксикації представлені в табл. 2.

Таблиця 2

Динаміка рівнів розрахункових гематологічних індексів токсичності на етапах лікування у хворих з гострим отруєнням МГ (М=77)

Примітка: ¹ — різниця в групах по відношенню до норми достовірна (р<0,05); ЛІ — лейкоцитарний індекс; ЯІ — ядерний індекс; ГІ — гематологічний індекс; РІ — індекс реактивності системної відповіді; СІ — індекс сенсибілізації.

 

Стан хворих першої групи при надходженні до стаціонару супроводжувався незначним підвищенням показників загальної токсичності (рівнів ЛІІ, ГІІ, ЯІІ), помірним гіперергічним типом реактивності системної відповіді на дію етіологічного чинника та відсутністю ознак сенсибілізації. У процесі лікування не спостерігалася достовірна зміна показників. Але, протягом всього періоду лікування мали місце ознаки сенсибілізації організму.

Стан хворих другої групи при надходженні до стаціонару супроводжувався значним підвищенням показників загальної токсичності (рівнів ЛІІ, ГІІ, ЯІІ), виразним гіперергічним типом реактивності системної відповіді та ознаками сенсибілізації. В процесі лікування відбувалися позитивні зміни: через 24 та 48 годин спостерігається достовірна динаміка до нормалізації рівнів ЛІІ у порівнянні з вихідним значенням. Але показники ЯІІ і ГІІ залишалися практично незмінними протягом 48 годин; через 72 годин з’явилася тенденція до нормалізації рівнів ГІІ, ЯІІ, РІ при стабільному показнику рівня сенсібілізації — СІ.

Стан хворих третьої групи при надходженні до стаціонару супроводжувався критичним підвищенням показників загальної токсичності (рівнів ЛІІ, ГІІ, ЯІІ), гіперергічним типом реактивності системної відповіді на дію етіологічного чинника та значними ознаками сенсибілізації. У процесі лікування відбувалися позитивні зміни у досліджуваних показниках: через 48 та 72 години — незначна динаміка рівнів ЛІІ і ЯІІ у порівнянні з вихідним значенням, через 72 години — динаміка до нормалізації рівнів ГІІ.

Досліджуючи динаміку індексу реактивності системної відповіді (ІР), встановлено, що в процесі лікування відбувалися наступні зміни: при надходженні до стаціонару мав місце переважно гіпоергічний тип системної відповіді на дію етіологічного чинника; через 48 і 72 години від початку лікування рівні ІР поступово нормалізуються.

На наступному етапі дослідження вивчався спільний вплив факторів моделі (розрахункових індексів інтоксикації) на варіацію результативного показника — тривалості лікування у пацієнтів третьої групи (комбіноване отруєння МГ + етанол + ГНН). На рис. 1 —7демонструються результати оцінки коефіцієнту детермінації — R² між індексами токсичності та тривалістю лікування у пацієнтів з отруєнням МГ, ускладненим СТМТ (п=21). Встановлено, що показник коефіцієнту детермінації між терміном лікування та показником лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІ), (рис. 1) становить R² = 0,2634, що свідчить про низький рівень зв’язку між показниками. Ступінь зв’язку між терміном лікування та показником гематологічного індексу інтоксикації (ГІІ) становить R²=0,5662, що свідчить про високий рівень детермінації або тісний зв’язок між показниками (рис. 2). Ступінь зв’язку між терміном лікування та показником ядерного індексу інтоксикації (ЯІІ) становить R²=0,5267, що також свідчить про високий рівень детермінації або тісний зв’язок між показниками (рис. 3). Ступінь зв’язку між терміном лікування та показником індексу сенсибілізації (ІСІ) становить R²=0,5459, що також свідчить про високий рівень детермінації або тісний зв’язок між показниками (рис. 4). Ступінь зв’язку між терміном лікування та показником індексу реактогенності (ІРІ) становить R²=0,0647, що вказує на низький ступінь детермінації або відсутність загального зв’язку (впливу) між показниками (рис. 5).

Таким чином, за результатами оцінки індексів токсичності встановлено, що високий рівень детермінації між тривалістю лікування і розрахунковими гематологічними індексами токсичності виявився серед наступних індексів: ГІ — R²=0,566 (гематологічного), ЯІ — R²=0,526 (ядерного) та СІ — R²=0,545 (сенсибілізації).

Перевищення показника R²>0,5 свідчить про наступне: високі показники зазначених розрахункових гематологічних індексів прогнозують тривалу госпіталізацію у пацієнтів з тяжкими формами отруєння МГ. Навпаки, R²<0,5 вказує на відсутність зв’язку між показниками (артеріальний тиск, добовий діурез, біохімічні показники), а також на відсутність їх прогностичного значення щодо оцінки розвитку анурії і ГНН, сепсису та інших життєво небезпечних ускладнень.

Прогностичне значення індексів інтоксикації дозволяє формувати індивідуалізовану стратегію лікування, яка передбачає ранній початок застосування методів штучної детоксикації (гемодіалізу, гемодіа-фільтрації) та налаштовує лікаря на тривалий процес лікування та реабілітації навіть тоді, коли в першу добу надходження до відділення інтенсивної терапії пацієнт ще немає явних клінічних ознак гострої ниркової недостатності і сепсису.

Рис. 1. Ступінь зв’язку (коефіцієнта детермінації — R²) між терміном лікування та показником лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІ).

 

Рис. 2. Ступінь зв’язку (коефіцієнта детермінації — R²) між терміном лікування та показником гематологічного індексу інтоксикації (ГІ).

 

Рис. 3. Ступінь зв’язку (коефіцієнта детермінації — R²) між терміном лікування та показником ядерного індексу інтоксикації (ЯІ).

 

Рис. 4. Ступінь зв’язку (коефіцієнта детермінації — R²) між терміном лікування та показником індексу сенсибілізації (СІ).

 

Рис. 5. Ступінь зв’язку (коефіцієнта детермінації — R²) між терміном лікування та показником індексу реактогенності (ІРІ).

 

Висновки

Встановлено, що чутливими маркерами токсичного процесу при комбінованих отруєннях метадона гідрохлоридом і етанолом, що ускладнені розвитком гострої ниркової недостатності, є розрахункові гематологічні індекси інтоксикації (ядерний, гематологічний та лейкоцитарний; індекс реактивності системної відповіді та сенсибілізації), що можуть стати підґрунтям при прогнозуванні перебігу соматогенної фази отруєння і прийняття рішення щодо раннього застосування методів штучної детоксикації організму.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрющенко В.В. Особливості комбінованих отруєнь «вуличним» метадоном /В.В. Андрющенко, М.М. Калиш, Н.В. Курділь // Медицина неотложных состояний. — 2018. — №1(88). — С. 136–141. DOI:http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.1.88.2018.124981.

2. Андрющенко В.В. Структура ускладнень, причини летальності та клініко-морфологічні паралелі при гострих отруєннях метадону гідрохлоридом /В.В. Андрющенко, М.М. Калиш, Н.В. Курділь // Медицина неотложных состояний. — 2018. — №2(89). — С.104–09. DOI:10.22141/2224-0586.2.89.2018.1 26611.

3. Андрющенко В.В. Проблемні питання діагностики й інтенсивної терапії гострих комбінованих отруєнь наркотичними речовинами / В.В. Андрющенко, М.М. Калиш, н.В. Курділь // «Медицина неотложных состояний» №5(92), 2018. doi:http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.5.92.2018.143262

4. Іващенко О.В. Сучасні підходи до комплексної діагностики та лікування пацієнтів з комбінованими отруєннями метадоном в умовах спеціалізованого токсикологічного центру / О.В. Іващенко, В.В. Андрющенко, A. Г. Богомол, М.М. Калиш, Н.В. Курділь //Український медичний часопис. — 2018. — № 2 (124). — Т–2–Ш/ГУ. —С. 34–37.

5. Андрющенко В.В. Синдромологічний підхід до диференційної діагностики та антидотної терапії при комбінованих отруєннях наркотичними речовинами на догоспітальному етапі: у фокусі метадон / В.В. Андрющенко, С.М. Гарбар, О.В. Іващенко, М.М. Калиш, B. М. Падалка // «Гострі та невідкладні стани у практиці лікаря». — 2018. — № 2–3 (71–72). — С.50–52. (Матеріали VI Міжнародного медичного конгресу «Впровадження сучасних досягнень медичної науки у практику охорони здоров’я України». — Київ, 24–26 травня 2018).

6. Андрющенко В.В. Етіопатогенетичні чинники формування летальних наслідків при гострих отруєннях метадоном / В.В. Андрющенко // Матеріали дев’ятого британсько-українського симпозіуму «Гострі та невідкладні стани у практиці лікаря». — Київ, 2018. — С.55–56.

7. Андрющенко В.В. Особливості сучасної структури гострих отруєнь психоактивними речовинами та лікарськими засобами серед дорослих / В.В. Андрющенко, С.М. Гарбар, О.В. Іващенко, М.М. Калиш, В.М. Падалка // Матеріали VII Міжнародного медичного конгресу «Впровадження сучасних досягнень медичної науки у практику охорони здоров’я України». —Київ, 25 — 27 квітня 2018. — С. 127.

8. Васильєв Г.О. Синдром травматичного здавлювання/ роздавлювання (краш-синдром)/ Г.О.Васильєв, А.Г. Васильєв, С.М. Недашківський//Медицина неотложных состояний. — 2013. — №7 (54). — С.15–21.

9. Зозуля І.С. Стандарти діагностики і лікування гострих отруєнь: методичні рекомендації / І.С. Зозуля, О.В. Іващенко, Г.М. Проданчук. — К., 2003. — С. 20–23.

10. Іващенко О.В. Особливості клініки, діагностики й лікування при отруєнні метадоном /О.В. Іващенко, С.М. Недашківський // «Медицина неотложных состояний».—2009. — №5(24). Електронна версія. Режим доступу: http://www.mif-ua.eom/archive/artide/11160.

11. Кучма А.Б. Аналіз навантаження на відділення інтенсивної терапії та госпітальний етап невідкладної допомоги за рахунок пацієнтів з гострим отруєнням метадоном / А.Б. Кучма, В.Ф. Струк, В.М. Падалка // «Медицина неотложных состояний». — 2016. — № 4 (75). Електронна версія. Режим доступу: http://www.mif-ua.com/archive/artide/43204.

12. Недашківський С.М. Гостра ниркова недостатність при тяжких отруєннях метадоном / С.М. Недашківський // «Медицина неотложных состояний». — 2015. — № 1 (64). Електронна версія. Режим доступу: http://www.mif-ua.com/archive/article/40225.

13. Пат. 74280 України, G 01 N 33/48, A 61B 10/00. Спосіб вибору методу детоксикаційної терапії / М.Г. Проданчук, Б.С. Шейман, О.І. Осадча, Н.О. Волошина (Україна); заявник і власник патенту Ін-т екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя. — № 74280; заявл. 22.01.04; опубл. 15.11.05. Бюл. № 11.

14. Пат. 76227 України, G 01 N 33/48, A 61B 10/00. Спосіб діагностики етіологічного чинника токсемії / М.Г. Проданчук, Б.С. Шейман, О.І. Осадча, Н.О. Волошина (Україна); заявник і власник патенту Ін-т екогігієни і токсикології ім. л.І. Медведя. — № 76227; заявл. 19.05.04; опубл. 17.07.06. Бюл. № 7.

15. Проданчук М.Г. Спосіб вибору методу детоксикаційної терапії / М.Г. Проданчук, Б.С. Шейман, О.І. Осадча, Н.О. Волошина // Реєстр галузевих нововведень. —2006. — № 24–25. — С. 151–152.

16. Проданчук М.Г. Спосіб діагностики та лікування ендотоксикозу / М.Г. Проданчук, Б.С. Шейман, О.І. Осадча, Н.О. Волошина // Реєстр галузевих нововведень. —2006— № 22–23. — С. 113.

17. Шейман Б.С. Клінічні настанови з використання методів екстракорпоральної терапії для лікування гострих отруєнь / Б.С. Шейман. — К.: МОЗ України, 2011. — 120 с.

18. Madden M.E. The methadone epidemic: methadone-related deaths on the rise in Vermont /M.E. Madden, S.L. Shapiro //Am J Forensic Med Pathol. — 2011, Jun. —№32(2). — Р.131–5.

19. Methadone-related deaths — epidemiological, pathohistological, and toxicological traits in 10–year retrospective study in Vojvodina, Serbia /V. Mijatovic, I. Samojlik, N. Ajducovich, [at al.]. // J Forensic Sci. — 2014, Sep. —№ 59 (5). — Р.1280–5.

20. Poisoning Severity Score: Gradingo facute poisoning / H. Persson, G. Sjoberg, J. Haines [at al.] // J Toxicology —Clinical Toxicology. — 1998. — № 36. — Р. 205–13.

21. Methadone overdose causing acute cerebrellitisand multiorgan damage / J. Rando, S. Szari, G. Kumar [at al.]. // Am J Emerg Med. — 2016, Feb. — №34 (2). — Р.343.

22. Methadone toxicity in a poisoning referral center / M. Moudi, N. Eizadi-Mood, F. Gheshlaghi, [at al.]. // J Res Pharm Pract. 2013. Jul. — №2(3). — Р. 130–4.

23. Methadone-related deaths. A ten-year overview / C. Vignali, C. Stramesi, L. Morini, [at al.]. // Forensic Sci Int. 2005. Dec. 257. — Р. 172–6.

 

REFERENCES

1. Andriushchenko V.V. Osoblyvosti kombinovanykh otruien «vulychnym» metadonom /V.V. Andriushchenko, M.M. Kalysh, N.V. Kurdil // Medycyna neotlozhnыkh sostoianyi. — 2018. — №1(88). — S. 136–141. DOI:http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.1.88.2018.124981.

2. Andriushchenko V.V. Struktura uskladnen, prychyny letalnosti ta kliniko-morfolohichni paraleli pry hostrykh otruienniakh metadonu hidrokhlorydom /V.V. Andriushchenko, M.M. Kalysh, N.V. Kurdil // Medycyna neotlozhnыkh sostoianyi. — 2018. — №2(89). — S.104–09. DOI:10.22141/2224-0586.2.89.2018.1 26611.

3. Andriushchenko V.V. Problemni pytannia diahnostyky i intensyvnoi terapii hostrykh kombinovanykh otruien narkotychnymy rechovynamy / V.V. Andriushchenko, M.M. Kalysh, n.V. Kurdil // «Medycyna neotlozhnыkh sostoianyi» №5(92), 2018. doi:http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.5.92.2018.143262

4. Ivashchenko O.V. Suchasni pidkhody do kompleksnoi diahnostyky ta likuvannia paciientiv z kombinovanymy otruienniamy metadonom v umovakh specializovanoho toksykolohichnoho centru / O.V. Ivashchenko, V.V. Andriushchenko, A. H. Bohomol, M.M. Kalysh, N.V. Kurdil //Ukrainskyi medychnyi chasopys. — 2018. — № 2 (124). — T–2–Sh/HU. —S. 34–37.

5. Andriushchenko V.V. Syndromolohichnyi pidkhid do dyferenciinoi diahnostyky ta antydotnoi terapii pry kombinovanykh otruienniakh narkotychnymy rechovynamy na dohospitalnomu etapi: u fokusi metadon / V.V. Andriushchenko, S.M. Harbar, O.V. Ivashchenko, M.M. Kalysh, B. M. Padalka // «Hostri ta nevidkladni stany u praktyci likaria». — 2018. — № 2–3 (71–72). — S.50–52. (Materialy VI Mizhnarodnoho medychnoho konhresu «Vprovadzhennia suchasnykh dosiahnen medychnoi nauky u praktyku okhorony zdorov’ia Ukrainy». — Kyiv, 24–26 travnia 2018).

6. Andriushchenko V.V. Etiopatohenetychni chynnyky formuvannia letalnykh naslidkiv pry hostrykh otruienniakh metadonom / V.V. Andriushchenko // Materialy dev’iatoho brytansko-ukrainskoho sympoziumu «Hostri ta nevidkladni stany u praktyci likaria». — Kyiv, 2018. — S.55–56.

7. Andriushchenko V.V. Osoblyvosti suchasnoi struktury hostrykh otruien psykhoaktyvnymy rechovynamy ta likarskymy zasobamy sered doroslykh / V.V. Andriushchenko, S.M. Harbar, O.V. Ivashchenko, M.M. Kalysh, V.M. Padalka // Materialy VII  Mizhnarodnoho medychnoho konhresu «Vprovadzhennia suchasnykh dosiahnen medychnoi nauky u praktyku okhorony zdorov’ia Ukrainy». —Kyiv, 25 — 27 kvitnia 2018. — S. 127.

8. Vasyliev H.O. Syndrom travmatychnoho zdavliuvannia/ rozdavliuvannia (krash-syndrom)/ H.O.Vasyliev, A.H. Vasyliev, S.M. Nedashkivskyi//Medycyna neotlozhnыkh sostoianyi. — 2013. — №7 (54). — S.15–21.

9. Zozulia I.S. Standarty diahnostyky i likuvannia hostrykh otruien: metodychni rekomendacii / I.S. Zozulia, O.V. Ivashchenko, H.M. Prodanchuk. — K., 2003. — S. 20–23.

10. Ivashchenko O.V. Osoblyvosti kliniky, diahnostyky i likuvannia pry otruienni metadonom / O.V. Ivashchenko, S.M. Nedashkivskyi // «Medycyna neotlozhnыkh sostoianyi».—2009. — №5(24). Elektronna versiia. Rezhym dostupu: http://www.mif-ua.eom/archive/artide/11160.

11. Kuchma A.B. Analiz navantazhennia na viddilennia intensyvnoi terapii ta hospitalnyi etap nevidkladnoi dopomohy za rakhunok paciientiv z hostrym otruienniam metadonom / A.B. Kuchma, V.F. Struk, V.M. Padalka // «Medycyna neotlozhnыkh sostoianyi». — 2016. — № 4 (75). Elektronna versiia. Rezhym dostupu: http://www.mif-ua.com/archive/artide/43204.

12. Nedashkivskyi S.M. Hostra nyrkova nedostatnist pry tiazhkykh otruienniakh metadonom / S.M. Nedashkivskyi // «Medycyna neotlozhnыkh sostoianyi». — 2015. — № 1 (64). Elektronna versiia. Rezhym dostupu: http://www.mif-ua.com/archive/article/40225.

13. Pat. 74280 Ukrainy, G 01 N 33/48, A 61B 10/00. Sposib vyboru metodu detoksykaciinoi terapii / M.H. Prodanchuk, B.S. Sheiman, O.I. Osadcha, N.O. Voloshyna (Ukraina); zaiavnyk i vlasnyk patentu In-t ekohihiieny i toksykolohii im. L.I. Medvedia. — № 74280; zaiavl. 22.01.04; opubl. 15.11.05. Biul. № 11.

14. Pat. 76227 Ukrainy, G 01 N 33/48, A 61B 10/00. Sposib diahnostyky etiolohichnoho chynnyka toksemii / M.H. Prodanchuk, B.S. Sheiman, O.I. Osadcha, N.O. Voloshyna (Ukraina); zaiavnyk i vlasnyk patentu In-t ekohihiieny i toksykolohii im. l.I. Medvedia. — № 76227; zaiavl. 19.05.04; opubl. 17.07.06. Biul. № 7.

15. Prodanchuk M.H. Sposib vyboru metodu detoksykaciinoi terapii / M.H. Prodanchuk, B.S. Sheiman, O.I. Osadcha, N.O. Voloshyna // Reiestr haluzevykh novovveden. — 2006. — № 24–25. — S. 151–152.

16. Prodanchuk M.H. Sposib diahnostyky ta likuvannia endotoksykozu / M.H. Prodanchuk, B.S. Sheiman, O.I. Osadcha, N.O. Voloshyna // Reiestr haluzevykh novovveden. — 2006 — № 22–23. — S. 113.

17. Sheiman B.S. Klinichni nastanovy z vykorystannia metodiv ekstrakorporalnoi terapii dlia likuvannia hostrykh otruien / B.S. Sheiman. — K.: MOZ Ukrainy, 2011. — 120 s.

18. Madden M.E. The methadone epidemic: methadone-related deaths on the rise in Vermont /M.E. Madden, S.L. Shapiro // Am J Forensic Med Pathol. — 2011, Jun. —№32(2). — R.131–5.

19. Methadone-related deaths — epidemiological, pathohistological, and toxicological traits in 10–year retrospective study in Vojvodina, Serbia /V. Mijatovic, I. Samojlik, N. Ajducovich, [at al.]. // J Forensic Sci. — 2014, Sep. —№ 59 (5). — R.1280–5.

20. Poisoning Severity Score: Gradingo facute poisoning / H. Persson, G. Sjoberg, J. Haines [at al.] // J Toxicology —Clinical Toxicology. — 1998. — № 36. — R. 205–13.

21. Methadone overdose causing acute cerebrellitisand multiorgan damage / J. Rando, S. Szari, G. Kumar [at al.]. // Am J Emerg Med. — 2016, Feb. — №34 (2). — R.343.

22. Methadone toxicity in a poisoning referral center / M. Moudi, N. Eizadi-Mood, F. Gheshlaghi, [at al.]. // J Res Pharm Pract. 2013. Jul. — №2(3). — R. 130–4.

23. Methadone-related deaths. A ten-year overview / C. Vignali, C. Stramesi, L. Morini, [at al.]. // Forensic Sci Int. 2005. Dec. 257. — R. 172–6.

 

Надійшла до редакції 20.05.2019 р.