Жураковська М.В., Павленко Т.О.
Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України, м. Харків
У системі лікування онкологічних хворих однією з важливих ланок є хіміотерапія. В останні роки в медичній практиці широко застосовують антибіотики антрациклінового ряду, які займають в хіміотерапії онкологічних захворювань особливе місце як по ефективності, так й по спектру дії. У вітчизняній фармацевтичній промисловості при виробництві цих препаратів задіяна велика кількість робітників. Саме тому вельми актуальним є розробка профілактичних заходів щодо створення безпечних умов праці, яка передбачає, в першу чергу, гігієнічне регламентування протипухлинних засобів даної групи в повітрі робочої зони.
Мета. Визначення особливостей токсичного впливу антрациклінових антибіотиків доксорубіцину гідрохлориду (ДГ) та ідарубіцину гідрохлориду (ІГ) на організм щурів при епікутанному надходженні.
Матеріали та методи. Дослідження були проведені на 60 безпорідних білих щурах-самцях вагою 180-240 г. Лікарські засоби наносили на депільовану ділянку шкіри спини розміром 4 х 4 см у вигляді олійної емульсії впродовж 10 діб у дозах, що складали 1/20 від розрахункової LD50при нашкірному надходженні та становили для ДГ — 93 мг/кг, а для ІГ — 0,95 мг/кг маси тіла. Тваринам контрольної групи наносили на шкіру соняшникову олію.
У щурів реєстрували масу тіла в динаміці, коефіцієнти маси внутрішніх органів, досліджували функціональний стан ЦНС та серцево-судинної системи, визначали деякі біохімічні та гематологічні показники. Статистичний аналіз одержаних параметричних даних проведено за методом Ст'юдента (t-критерій), а непараметричних — за методом Манна-Уітні (U-тест).
Результати. Впродовж експерименту змін зовнішнього вигляду, стану шкіри в місці нанесення препаратів, поведінки, апетиту та маси тіла піддослідних щурів в порівнянні з контрольною групою не відмічено. У тварин, що отримували Д Г, зафіксовано вірогідне збільшення коефіцієнта маси (Km) легень та наднирників (Р < 0,05). У групи, якій наносили І Г, виявлено збільшення Km печінки, нирок та наднирників (Р < 0,05). Ці зміни, ймовірно, обумовлені токсичним впливом обох досліджуваних сполук на загальнотрофічні процеси при епікутанному нанесенні.
При аналізі електрокардіограм щурів з групи, що отримувала І Г, виявлені ознаки негативного впливу на серцево-судинну систему у вигляді вірогідного зменшення тривалості інтервалів QRS, Q T, RR, та відповідного збільшення показника ЧСС (Р < 0,05). Отримані дані свідчать про виникнення синусової тахікардії, яка є першою ознакою серцевої недостатності. Це корелює зі статистично значущим підвищенням активності АсАТ у сироватці крові тварин даної групи (Р < 0,05).
З боку показників функціонального стану печінки зафіксовано вірогідне зменшення рівня загального білка у сироватці крові та збільшення рівня глікогену у печінці (піддослідна група, що отримувала ІГ), зниження у сироватці крові активності АлАТ. Підвищення вмісту ДК та МДА в печінці тварин, які отримували Д Г, може бути наслідком інтенсифікації процесів ПОЛ в органі. У щурів обох груп виявлено зменшення рівня сечовини та збільшення рівня креатиніну у сироватці крові (Р < 0,05). Це може свідчити про пригнічення білоксинтезуючої функції печінки, що є проявом гепатотоскичної дії даних сполук. Відмічено також вірогідне збільшення концентрації середньомолекулярних пептидів у сироватці крові щурів обох груп, що є одним з показників розвитку ендогенної інтоксикації в організмі.
Висновки. За умов нашкірних аплікацій ДГ та ІГ здатні проникати через непошкоджену шкіру щурів та чинити токсичний вплив на загальну трофіку, функціональний стан серцево-судинної системи та печінки тварин.