Зімба О.О.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна

Вступ. Етіологія вузликового поліартериїту, як і більшості системних васкулітів є не відомою. Існують різні гіпотези, що розглядають роль інфекційних агентів (вірусів, бактерій), генетичної схильності у виникненні цих захворювань. У літературі відсутня достатня інформація про значення хронічного впливу ксенобіотиків, зокрема отрутохімікатів, у розвитку системних васкулітів.

Метою роботи є дослідження впливу професійних шкідливостей на виникнення вузликового поліартериїту. Матеріал та методи. Проведений аналіз 40 летальних випадків вузликового поліартериїту. Серед померлих переважали чоловіки, віком від 30 до 50 років. Професійний склад померлих, в основному — робітничі спеціальності (86,0%). Найчастіше зустрічались професії, при яких є контакт з ксенобіотиками: пестицидами (працівники сільського господарства); важкими металами (працівники транспорту: шофера, трактористи, механізатори); важкими металами та розчинниками (будівельно-ремонтні робітники: маляри, слюсарі, шахтарі, кочегари, вантажники, котельщики, некваліфіковані працівники). У той же час професії, що не пов'язані з професійними шкідливостями були поодинокими (14,0%). Окрім детального аналізу професійного маршруту, підтвердженням контакту з ксенобіотиками, стало виявлення у внутрішніх органах деяких померлих від вузликового поліартериїту залишків пестицидів. Наводимо два секційних спостереження вузликового поліартериїту у колгоспників, що тривалий час працювали з отрутохімікатами. Чоловік 34 років, поступив у хірургічне відділення зі скаргами на приступоподібний біль у животі. Стан хворого різько погіршувався, з'явились ознаки "гострого живота". Під час лапаротомії діагностовано некротично-виразкові зміни в шлунково-кишковому тракті ускладнені перфорацією тонкої кишки та перитонітом. Незважаючи на проведене лікування хворий помер. Паталогоанатомічний діагноз: вузликовий поліартериїт з переважним ураженням шлунково-кишкового тракту; множинні виразки шлунка, некротично-виразковий ентероколіт з перфорацією виразок, розлитий перитоніт; стан після резекції тонкої кишки. Оскільки з анамнезу було відомо, що професійна діяльність померлого була пов'язана з отрутохімікатами, його органи було досліджено на вміст пестицидів та важких металів. Виявлено органічну хлорвмісну речовину, природу якої через малу кількість не вдалось встановити. Чоловік 46 років, госпіталізований зі скаргами на біль в животі та гомілкових м'язах, підвищення температури до 38°С. Паталогоанатомічний діагноз: вузликовий поліартериїт з ураженням артерій серця, нирок, тонкої кишки, ніг; тромбоз мезентеріальних судин, вогнищеві некрози петель тонкої кишки. Розлитий перитоніт. Судово-хімічне дослідження показало наявність у внутрішніх органах фосфорорганічної сполуки. Присутність вказаних ксенобіотиків у організмі померлих не свідчить про гостре отруєння, оскільки виявлені патоморфологічні зміни у судинах вказують на тривалий вплив і перебіг патологічного процесу. Висновок. Наведені клінічні випадки наглядно продемонстрували, що хронічний вплив вказаних токсикантів став етіологічним стимулом для виникнення вузликового поліартериїту. Ксенобіотики відігають роль гаптенів, що при потрапленні в організм людини стають повноцінними антигенами, які здатні викликати імунопатологічний процес з ураженням судинного русла. Знання етіологічних стимулів системних васкулітів дозволить покращити первинну профілактику та розробити етіологічно спрямоване лікування. Особи, професія яких передбачає контакти з ксенобіотиками повинні забеспечуватись засобами індивідуального захисту та знаходитись під постійним диспансерним медичним спостереженням.