Шаяхметова Г.М., Бондаренко Л.Б., Блажчук І.С., Коваленко В.М.
ДУ "Інститут фармакології та токсикології НАМН України"

Охороні репродуктивного здоров'я людства, як пріоритетній галузі медицини, ВООЗ приділяє значну увагу. В світі позначається стійка тенденція до збільшення кількості андрологічних хворих і кількість безплідних шлюбів внаслідок патологій репродуктивної функції у чоловіків сягає 30-50%. Враховуючи погіршення епідемічної ситуації з туберкульозу в Україні та обмеженість даних щодо механізмів токсичної дії протитуберкульозних засобів (ПТЛЗ) стосовно чоловічої репродуктивної здатності, метою даної роботи стало дослідження впливу сумісного введення етамбутолу, ізоніазиду, піразинаміду та рифампіцину на деякі показники стану про- та антиоксидантної активності, рівень фрагментації ДНК в сім'яниках та епідидимісах самців щурів, а також на якість їх сперматозоїдів, фертильність та до- і післяімплантаційну загибель потомства.

Щури-самці лінії Вістар були розподілені на наступні групи. 1-а — внутрішньошлункове сумісне введення ПТЛЗ в 1% крохмальному гелі; 2-а — контроль (внутрішньошлункове введення 1% крохмального гелю). ПТЛЗ водили в дозах, що застосовують у клініці для короткотермінової комбінованої терапії туберкульозу з урахуванням коефіцієнта видової чутливості: етамбутол — 155 мг/кг, рифампіцин — 74,4 мг/кг, ізоніазид — 62 мг/кг, піразинамід — 217 мг/кг протягом 60 днів (період сперматогенезу з урахуванням терміну дозрівання сперматозоїдів в епідидимісі). Через 46 днів щурів обох груп парували з інтактними самицями, продовжуючи вводити їм препарати. Після закінчення терміну парування та через 24 години після останнього введення ПТЛЗ самців піддавали евтаназії та виділяли сім'яники з придатками для дослідження. Статистичний аналіз результатів експерименту проводили за допомогою системи ANOVA та з використанням тесту Тьюкі.

За умов сумісного введення ПТЛЗ показано зростання швидкості неферментативного утворення ТБК-реактантів у сім'яниках щурів (на 15%) та у суспензії сперматозоїдів з епідидимісів (на 38%) порівняно із контрольною групою. Це свідчить про стимуляцію продукції активних форм кисню (АФК), активацію перекисного окислення ліпідів та розвиток оксидативного стресу в тестикулах. Крім того, введення ПТЛЗ спричинювало зниження вмісту відновленого глутатіону (GSH) у сім'яниках на 19% та вмісту SH-груп білків на 22%. Активація ПОЛ та модуляція толового статусу супроводжувались посиленням фрагментації нуклеарної ДНК у сім'яниках щурів. Визначались дві основні фракції ланцюжків в діапазонах 1000 п.о. та 600 п.о. Одночасно відзначали наявність помітно меншої за вмістом низькомолекулярної фракції ланцюжків ДНК в діапазоні 40-30 п.о. В епідидимісах виявлено фрагментацію ДНК з основною фракцією, що містила фрагменти 20-30 п.о. та широкого набору фракцій високомолекулярних фрагментів різної довжини. Порушення про- та антиоксидантної рівноваги у сім'яниках та епідидимісах щурів за введення ПТЛЗ значним чином позначилося на функціональному стані їхніх сперматозоїдів: відсутність нормального поступального руху сперматозоїдів самців дослідної групи, а також зниження у 5 разів загального часу рухової активності статевих клітин порівняно з контролем. Життєздатність сперматозоїдів, визначена за показником осмотичної резистентності по відношенню до розчинів KCl різних концентрацій, була в 4 рази нижчою ніж в контролі. Зміни якісних параметрів сперматозоїдів призвели до фатального зменшення фертильності піддослідних щурів — їхній індекс запліднювальної здатності був у 7 разів нижчим ніж в контролі. Здатність ПТЛЗ до ушкодження ДНК у статевих клітинах та токсична дія на сперматозоїди щурів-самців призводили до зростання до- та післяімплантаційної ембріолетальності у запліднених ними самиць. Таким чином, активація ПОЛ, порушення тіолового статусу та ушкодження ДНК у сім'яниках і епідидимісах залучені до механізмів розвитку репродуктивної токсичності етамбутолу, ізоніазид у, рифампіцину та піразинаміду при їх сумісному введенні в терапевтичних дозах.