Оксид азоту (NO) — це простий двохатомний радикал, основне навантаження на організм якого протягом кількох десятиліть асоціювали із забрудненням атмосфери та тютюнопалінням [1]. Роль NO була описана у багатьох сферах, починаючи від забруднення атмосфери до регуляторних функцій в організмі, включаючи механізми серцево-судинних захворювань, канцерогенезу, пухлинної прогресії, генотоксичності та ангіогенезу. Молекула NO відносно інертна і вступає у взаємодію тільки з металами та високореак-тивними радикалами [2]. Однак за аеробних умов NO може реагувати з киснем, формуючи реактивні оксиди азоту (ОА), NO₂ та N₂O₃ [2]. Діоксид азоту (NO₂) — головний компонент смогу, що викликає легеневу токсичність вже при концентрації одна частина на мільйон частин повітря. Екзогенний NO потрапляє в організм переважно через легені, звідки надходить у кров. Там він зв'язується із гемоглобіном, альбуміном та іншими залізо- та SH-вмісними білками і сполуками, транспортується по судинах до різних тканин і органів [3]. NO може окислюватись до нітритів та/або нітратів, які зазвичай виводяться з організму. Як і молекули кисню, молекула NO легко дифундує крізь клітинні мембрани, що забезпечує його дію без посередництва клітинних рецепторів. Частина NO може зворотньо зв'язуватись з біологічними молекулами, утворюючи S-нітрозотіоли (RS^–-NO⁺) і динітрозовані комплекси негемового заліза ((RS^–)2Fe⁺(NO⁺)₂), що здійснюють його стабілізацію та перенесення від клітин-донорів до клітин-мішеней [4, 5]. Нітрозотіолам відводиться важлива роль у посттрансляційній модифікації сигнальних каскадів клітини і в модуляції біологічних процесів і патологічних станів [6, 7].

Різноманіття хімічних реакцій за участю ОА може бути умовно розділено на прямі та непрямі. До прямих реакцій відносять ті, в яких NO безпосередньо реагує з біологічними мішенями, включаючи молекули металів та високореактивні радикали. А от, непрямі реакції відбуваються за участі O₂ або O^-₂, що призводить до генерації N₂O₃, NO₂, та ONOO^-, які можуть реагувати з різними біомакромолекулами та модифікувати їхні функції. Утворення таких реактивних форм азоту (РФА) є обов'язковою складовою розвитку нітрозативного та оксидативного стресу. Крім того, N₂O₃ бере участь у синтезі канцерогенних нітрозамінів. У той же час, ONOO^- — потужний оксидант, який швидко перетворюється на NO₂ і може викликати окислення ліпідів та утворення токсичних похідних. До них відносять 4-гідроксиноненал, який може викликати пошкодження ДНК та впливає на роботу сигнальних каскадів [8, 9]. Таким чином, було показано, що високі рівні NO, які виникають в організмі при його інгаляційному надходженні або ж виділяються ендогенно активованими макрофагами та гепатоцитами, можуть призвести до нітрозативного або оксидативного стресу [10].

Біологічні ефекти NO різноманітні, частина з них опосередкована системою гуанідинциклаза/цГМФ. Завдяки ліпофільним властивостям NO, проникаючи в клітину, розчиняється в цитозолі та активує гуанідинциклазу шляхом зв'язування із гемовим залізом, виводячи залізо із порфіринового кільця у тканинах [11]. Надлишок NO інактивує й інші залізовмісні білки, до числа яких входять трансферин (ТФ), дихальні ферменти мітохондрій, інгібуючи таким чином ріст і розмноження клітин.

Екзо- і ендогенний ОА в організмі можуть взаємодіяти, що особливо проявляється за різних патологічних станів. Показано, що екзогенний NO може пригнічувати вивільнення ендогенного NO in vitro та in vivo [12] і відіграє важливу регуляторну роль за фізіологічних умов із залученням механізму зворотнього зв'язку щодо ендогенного NO. Так, інгібування синтезу NO у макрофагах знижувало протипухлинну резистентність організму. У ряді досліджень показано важливу роль NO в захисті організму від раку, однак деякі дослідження вказують на те, що NO може активізувати ріст пухлин [13]. Показано, що NO стимулює пухлинний ріст шляхом регулювання процесів життєдіяльності пухлини, зокрема шляхом підвищення проникності судин пухлин. Екзогенний монооксид азоту здатний стимулювати проліферацію ендотеліальних клітин, зокрема шляхом активації протеїн-кіназного каскаду [14]. Вплив NO суттєво інгібує проліферацію Т-лімфоцитів, що обумовлює його негативну роль при онкологічних захворюваннях, а також стимулює синтез простогландинів, які пригнічують цитотоксичну активність макрофагів [13]. Відомо, що екзогенний NO відіграє важливу роль в апоптозі [15], може як інгібувати апоптоз шляхом тіол-опосередкованої інактивації каспаз [16, 17], так й індукувати його через пошкодження ДНК та акумуляцію р53 [18, 19].

Монооксид азоту легко реагує з іншими вільними радикалами, що призводить до генерування нових надзвичайно токсичних форм, або до їх нейтралізації, що, в свою чергу, спричинює посилене пошкодження клітин або виконує захисну функцію. З'єднуючись з вільними кисневими радикалами, NO утворює токсичні пероксинітрити, які разом з NO викликають пошкодження ДНК і мутації. Пероксинітрит — сильний окислювач, здатний окислювати NH- і SH-групи білків, що призводить, зокрема до інактивації β-інгібітора протеїназ, тканинного інгібітора металопротеїнази й інших протеаз. Завдяки електрон-донорним властивостям, NO може також зменшувати наслідки оксидативного стресу шляхом гасіння ліпідних перекисів та інших радикалів [20].

Системна дія високих концентрацій ОА, що можуть утворюватись в організмі як внаслідок ендогенного синтезу, так і при його надходженні інгаляційним шляхом, пов'язана з розвитком нітрозативного стресу. За цих умов відбувається нітрозування та зміна функціональної активності біологічних тіолів, пептидів та білків, інгібування репарації ДНК [13]. Можливим є утворення канцерогенних нітрозосполук in vivo. Надпродукція NO може бути причиною не тільки загибелі мікроорганізмів при запальному процесі, але й пошкодження клітин і тканин у місці продукції NO [21]. До цього часу залишається мало дослідженою роль саме екзогенного ОА у формуванні нітрозативного стресу в організмі.

Оксидам азоту притаманна генотоксична, мутагенна і тератогенна активність, що пов'язано з характером взаємодії з ДНК. Численними дослідженнями показано, що ці сполуки та їх похідні, так само як і реактивні форми кисню, можуть ініціювати мутації та початкові стадії канцерогенезу [22]. Ці дані підтверджуються дослідженнями як in vitro, так і in vivo [23]. Оксид азоту та РФА можуть також модифікувати ДНК, спричинюючи деамінування шляхом нітрозування [2, 24 ]. Routledge з колегами [25] з`ясували, що NO викликає переважно транзиційні порушення структури ДНК. Навпаки, виникнення трансверсій пов'язане з впливом оксидантів та алкілюючих агентів. При дії нітрозамінів спостерігаються як трансверсії, так і транзиції. З цих експериментів можна зробити висновок, що нітрозативний стрес викликає переважно транзиції, у той час як оксидативний — трансверсії.

Молекула NO впливає на ДНК не лише безпосередньо, але й модифікує білки, які беруть участь у підтриманні цілісності цієї макромолекули. Специфічні білки репарації ДНК, такі як алкілтрансфераза, лігаза та Fpg виявляють диференціальну активність за умов нітрозативного стресу [26].

Надходження екзогенних ОА в організм інгаляційним шляхом запускає каскад фізіологічно важливих реакцій, пов'язаних із зв'язуванням з гемом гемоглобіну через утворення R- і Т- конформерних нітрозильних комплексів гемоглобін-NO (ГБ-NO) та метгемоглобіну (метГБ). Останній нездатний оборотно функціонувати як переносник кисню. Підвищення його вмісту пов'язане зі зменшенням кількості та деструкцією оксигемоглобіну, що призводить до розвитку гемічної гіпоксії. Паралельно відбувається утворення нітрозильних комплексів з білками сироватки крові та низькомолекулярними лігандами [27, 28]. До цих комплексів включається лабільне залізо, яке є перехідною транспортною формою при обміні між ТФ і феритином. Зв'язуючись з циркулюючим гемоглобіном, NO може здійснювати свій вплив поза межами легенів, зокрема спричиняючи метгемоглобінемію, гіпоксію, блокування агрегації тромбоцитів тощо [29].

В організмі функціонують різні антиоксидантні системи захисту від надлишку продуктів вільнорадикальних реакцій, які активуються при розвитку нітрозативного стресу. Одним із елементів такої системи є церулоплазмін (ЦП) — головний зовнішньоклітинний антиоксидант, механізм дії якого відрізняється від природних та синтетичних антиоксидантів. ЦП є мідьвмісною оксидазою α2-глобулінової фракції плазми крові ссавців (феро-О₂-оксидоредуктаза, КФ 1.16.3.1) мультифункціональний білок, що здійснює неспецифічний захист організму і є специфічним переносником і регулятором обміну міді в печінці, мозку та інших органах. Як фероксидаза, ЦП функціонально пов'язаний з кровотворною системою, каталізує перетворення Fe²⁺ в Fe³⁺ і включення його в апотрансферин. З одного боку, антиоксидантні властивості ЦП забезпечуються фероксидазною активністю, що дозволяє йому пригнічувати формування ^-ОН з Н₂О² у реакції Фентона та процеси перекисного окислення ліпідів (ПОЛ). Існує також припущення, що ЦП здатний розкладати пероксиди ліпідів. З іншого боку, ЦП може діяти як антиоксидант за механізмом, не пов'язаним із фероксидазною активністю шляхом прямої взаємодії гідроксил-радикалу з амінокислотними залишками, а саме з тіоловими групами білків [30].

Трансферин — одноланцюговий залізовмісний глікопротеїн β-глобулінової фракції сироватки крові ссавців. Його основна функція полягає в перенесенні та регуляції обміну заліза в органах і тканинах, він безпосередньо бере участь у процесах еритропоезу і гемопоезу. Оскільки ЦП каталізує окислення Fe²⁺ до Fe³⁺, цей білок забезпечує насичення залізом молекули ТФ та мобілізацію заліза з ретикулоендотеліальної системи. У свою чергу, ТФ транспортує залізо до кісткового мозку, де відбувається синтез гему. Таким чином, в клітині виникає можливість для взаємоперетворення динітрозильних комплексів заліза і нітрозотіолів (RS-NO), та їх взаємодії у системі, що включає NO, тіоли і залізо. Залізо відіграє роль каталізатора, який забезпечує як перетворення NO в NO⁺ і тим самим можливість S-нітрозування тіолів, так і розпад RS-NO. Показано, що S-нітрозування гемоглобіну відбувається при контакті низькомолекулярних RS-NO з еритроцитами [31]. ЦП в комплексі з ТФ мають значний вплив на антиокислювальний потенціал крові. Сумарна антиокислювальна активність (АОА) системи ЦП-ТФ пропорційна величині їх відношення [32].

Метою даного дослідження є оцінка ролі екзогенних ОА і перитонеальних макрофагів (ПМФ) в розвитку нітрозативного стресу та його характеристика за вмістом нітрозотіолів і нітрозильних комплексів гемоглобіну, а також вивчення стану антиоксидантної системи організму щурів за рівнем ЦП і ТФ при інгаляційному надходженні ОА.

Матеріали та методи досліджень

Дослідження виконано на неінбредних самцях щурів вагою 120-140 г з розплідника віварію Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України згідно з вимогами Державного комітету з етики [33]. Було сформовано 4 експериментальні групи: 1 — інтактний контроль (ІК); 2 — тварини, які зазнавали інгаляційного впливу ОА протягом 1 місяця по 16 годин на добу при середній концентрації ОА 150 мг/м³ повітря (ОА); 3 — тварини, яким перещеплювали суспензію клітин карциноми Герена (КГ); 4 — тварини, яким перещеплювали пухлинні клітини після зазначеного впливу ОА (ОА+КГ). Перещеплення КГ щурам здійснювали шляхом введення під шкіру стегна 0.5 мл 20% суспензії клітин (5х106 клітин/мл) солідної КГ у фізіологічному розчині.

Інгаляційний вплив ОА на щурів проводили у герметичній камері об'ємом 0,1 м³, до якої при інтенсивному перемішуванні з повітрям подавався очищений газоподібний NO. Подачу повітря здійснювали з швидкістю, що забезпечувала в камері 5-разовий газообмін за годину. При виході з камери частка NO становила 40%, NO₂ — 60%, а сумарна концентрація ОАх в камері — 150 мг/м³ повітря в перерахунку на NО. Вміст NO визначали з використанням аналізатора термальної енергії (ТЕА)" [34].

Відбір зразків проводили одразу після дії ОА, а також на 12-ту (КГ12) та 18-у (КГ18) добу пухлинного росту. Зразки цільної крові для ЕПР-спектроскопії готували безпосередньо після взяття крові з використанням стандартної пресформи, заморожували і зберігали в рідкому азоті. Спектри ЕПР реєстрували в умовах низькотемпературної стабілізації (77К) на радіоспектрометрах РЕ-1307 (СРСР) та Е-109 (Varian, USA). Оцінку показників проводили, вимірюючи амплітуду сигналу ЕПР з певним g-фактором, з урахуванням сигналу внутрішнього стандарту, що дає сигнал ЕПР певної інтенсивності залежно від умов запису і резонансних властивостей досліджуваного зразка. Результати виражали у відносних одиницях (в.о.) як частку від величини сигналу ЕПР зразка і стандарту [35].

Вміст метГБ, ГБ-NO, ЦП та ТФ у цільній крові щурів визначали як величину, пропорційну амплітуді лінії поглинання ЕПР-сигналу з g-факторами, рівними 6,0; 2,01; 2,05 і 4,3 відповідно [32, 36, 37]. Концентрацію нітрозотіолів визначали у сироватці крові щурів і виражали в нМ [38]. Визначення активності ПМФ проводили за допомогою НСТ-тесту [39], результати виражали у %. Статистичну обробку результатів проводили з використанням t-критерію Стьюдента [40].

Результати та їх обговорення

Тривале інгаляційне надходження в організм щурів екзогенних ОА супроводжувалось утворенням в еритроцитах значної кількості метГБ, нітрозильних комплексів гемоглобіну та підвищенням рівня нітрозотіолів у сироватці крові тварин. Утворення метГБ відбувається при перетворенні заліза гему із закисної форми на окисну, при цьому реєструється сигнал ЕПР з g=6.0.

Внаслідок реакцій ОА з гемоглобіном утворюється нітрозильний комплекс ГБ-NO з g=2.01 (рис. 1).

Рис. 1. Типові спектри ЕПР крові щурів контрольної групи (1) та тварин, що зазнали інгаляційного впливу екзогенних ОА (2).

Порівняння контрольних зразків з еритроцитами щурів, що знаходились в умовах тривалого інгаляційного впливу ОА, свідчить про утворення значної кількості метГБ та ГБ-NO. Кров експериментальних тварин досліджували менш ніж за 1 год. після припинення впливу ОА, чим пояснюється надзвичайно високий рівень метГБ, який у 67,7 раза перевищував значення у контрольній групі (рис. 2).

Рис. 2. Вміст метГБ в еритроцитах щурів при дії екзогенних ОА та пухлинному рості.

Вміст нітрозильних комплексів ГБ-NO у зразках цільної крові щурів при дії ОА зростав у 3,6 раза (рис. 3). Концентрацію нітрозотіолів визначали в сироватці крові щурів після інгаляційної дії ОА, а також на різних етапах розвитку КГ. Показано, що у крові інтактних тварин присутній певний рівень нітрозотіолів. Але у щурів, які протягом 1 місяця знаходились в умовах постійного інгаляційного навантаження ОА, рівень нітрозотіолів у 9,5 раза перевищував контрольний, що свідчить про виникнення в організмі тварин нітрозативного стресу (рис. 3).

Рис. 3. Вміст Гб-NO (□- в.о.) в еритроцитах та RS-NO (Щ- нМ) в сироватці крові щурів при дії екзогенних ОА та пухлинному рості.

Розвиток КГ на ранній стадії (12 діб) не впливав на вміст нітрозильних комплексів ГБ-NO та рівень метГБ у крові щурів як у групах із дією ОА, так і без такої. Проте на пізньому етапі (18-та доба) розвитку пухлини спостерігалося статистично достовірне підвищення рівня метГБ в 1,8 раза і ГБ-NO у 1,5 раза у порівнянні як з контролем, так і з групою КГ12 (рис. 2-3). Перещеплення та ріст КГ також супроводжувались зростанням концентрації нітрозотіолів у крові щурів у 1,7 раза на 12-у добу та в 1,8 раза на 18-у добу розвитку пухлин (рис. 3).

Необхідно зазначити, що у тварин, які попередньо знаходились в умовах інгаляційного навантаження ОА, вміст метГБ і ГБ-NO був меншим, ніж у відповідних групах щурів без впливу ОА, особливо на пізньому етапі росту КГ. Так, на 18-у добу розвитку пухлини рівень метГБ достовірно знижувався у 2 рази у порівнянні з тваринами без впливу ОА. Протилежна тенденція спостерігалась із вмістом ГБ-NO та нітрозотіолів. Показано, що в процесі росту пухлини вміст ГБ-NO у крові щурів групи ОА+КГ на 18-ту добу у 1,3 раза перевищував аналогічний показник на 12-у добу. Рівень нітрозотіолів у крові достовірно відрізнявся від значень у контрольній групі (у 2 та 2,5 раза на 12-у та 18-у добу росту КГ), а також на рівні тенденції від відповідних значень у щурів з КГ без впливу ОА (рис. 2-3).

Підвищення рівнів ГБ-NO та нітрозотіолів у процесі росту пухлини добре корелює із зміною метаболічної активності ПМФ (рис. 4). Так, тривала дія екзогенних ОА призводила до незначного підвищення активності ПМФ (0,05 < р <0,1). На 12-у добу після прищеплення пухлинних клітин інтактним щурам спостерігали тенденцію до підвищення функціональної активності ПМФ на 72% порівняно з інтактним контролем. За умов прогресування пухлинного процесу (18-20 доба), активація ПМФ була статистично достовірною порівняно з інтактними тваринами.

Рис. 4. Метаболічна активність ПМФ у щурів при дії екзогенних ОА та пухлинному рості.

Розвиток КГ у тварин, що зазнали інгаляційного впливу ОА, супроводжувався значним ростом функціональної активності ПМФ, яка була в 4,9 раза більшою, ніж у інтактних тварин (p < 0,001) і в 3 рази (p < 0,001) більшою, ніж у щурів, які не зазнавали нітрозативного стресу. Таким чином, феномен посилення поглинальної та загальної окисно-відновної активності ПМФ щурів, які зазнавали інгаляційного впливу ОА, на тлі росту карциноми Герена не тільки зберігався, але й підсилювався. У тварин 4 групи на 18-у добу активність ПМФ в НСТ-тесті була найвищою серед експериментальних груп, що дає підставу говорити про тривалу гіперактивацію цієї популяції ефекторів природної резистентності.

Динаміка змін вмісту метГБ та ГБ-NO, корелює зі змінами рівня ЦП та ТФ у крові дослідних тварин (рис. 5). Так, інгаляційне надходження ОА призвело до стрімкого зростання рівня ЦП у 6,2 раза, а рівня ТФ у 7,4 раза в крові щурів. На ранньому етапі розвитку пухлини рівень ЦП та ТФ у крові не відрізнявся від контрольного. Однак на 18-у добу росту КГ вміст ТФ у 1,6 раза, а ЦП у 2,2 раза статистично достовірно перевищував їх значення у контрольних щурів. Для пізнього етапу росту КГ характерним виявилось перевищення вмісту ТФ і ЦП у 1,5 і 2,1 раза порівняно з раннім етапом росту пухлини.

Рис. 5. Вміст ТФ (□- в.о.) і ЦП (Ш- в.о.) в сироватці крові щурів при дії екзогенних ОА та пухлинному рості.

Слід відзначити, що розвиток пухлини в організмі тварин з попереднім впливом ОА по-різному впливав на вміст ТФ та ЦП. Так, рівень ЦП в крові щурів групи ОА+КГ12 лише на 20% перевищував його вміст у групах ІК та КГ12.

На пізньому етапі росту КГ його вміст достовірно не змінювався порівняно з 12-ю добою, однак був в 1,6 раза нижчим, ніж у групі КГ18. Більш значні зміни характерні для вмісту ТФ у крові щурів, які попередньо знаходились в умовах інгаляційного навантаження ОА. Так, на 12-у добу росту КГ рівень ТФ у 2,4 раза перевищував його значення в групах ІК та КГ12. Вміст ТФ залишався значно підвищеним (у 2 рази) і на 18-у добу росту пухлини порівняно з ІК, але він виявився на 20% нижчим за його рівень на ранньому етапі росту КГ (рис. 6).

Рис. 6. Сумарна антиокислювальна активність системи ЦП-ТФ у щурів при дії екзогенних ОА та пухлинному рості.

Вважається, що в сироватці крові ЦП спільно з ТФ утворює антиоксидантну систему, що регулює не тільки концентрацію відновлених іонів заліза, а й вільнорадикальний баланс в системі оксидант-антиоксидант. Сумарну АОА крові визначали за співвідношенням концентрацій активних центрів ЦП-ТФ у плазмі крові, яка є пропорційною величині їх відношення. Тривале інгаляційне надходження ОА супроводжувалось незначним (20%) зниженням співвідношення ЦП/ТФ, що вказує на зниження АОА плазми крові.

Перещеплення та ранні етапи росту КГ не впливали на вміст ТФ та ЦП, відповідно співвідношення ЦП/ТФ не відрізнялось від значення у контрольних тварин. Проте, на пізньому етапі росту КГ співвідношення ЦП-ТФ зростало на 40%, в основному за рахунок збільшення вмісту ЦП порівняно із ТФ, що свідчить про деяке посилення активності антиоксидантної системи у відповідь на патологічний процес. Така реакція з боку системи ЦП-ТФ вказує на збереження резервних можливостей антиоксидантної системи крові.

Протилежна картина спостерігається при рості КГ у тварин, які зазнали впливу ОА. Вже на 12 добу після перещеплення КГ співвідношення ЦП-ТФ зменшилось у 2 рази у порівнянні як з інтактними тваринами, так і групою КГ12. Подібна тенденція зберігалась і на пізньому етапі росту пухлини, коли співвідношення ЦП/ТФ було в 1,4 раза меншим за значення в контролі та в 2 рази меншим, ніж у щурів з пухлиною на 18 добу Таке зниження АОА відбувалось за рахунок стабільного рівня ЦП при значному збільшенні рівня ТФ в плазмі крові. Ці дані вказують як на наявність оксидативного стресу, так і на виснаження резервних можливостей антиоксидантної системи організму при дії ОА.

Підсумовуючи одержані результати, спрямованість змін за їх характером можна розділити на два етапи. Перший — одразу після закінчення хронічної дії ОА за наявності токсичного впливу на організм. Тривале інгаляційне надходження екзогенних ОА супроводжувалось розвитком в організмі щурів нітрозативного стресу, який проявлявся в утворенні великої кількості метГБ, нітрозильних комплексів із гемоглобіном, альбуміном й іншими залізо- та SH-вмісними білками і сполуками та підвищенні рівня нітрозотіолів у крові тварин. Оскільки утворення комплексів ГБ-NO відбувається одночасно з окисленням гемоглобіну до метГБ, то при високих рівнях у крові ГБ-NO може виникати гемічна гіпоксія. В організмі NO може не тільки окислюватись до нітритів та/або нітратів, але і відновлюватись із цих сполук. У реакції відновлення іонів NO₂^- до NO основну роль відіграє сам гемоглобін крові, оскільки О₂ у крові взаємодіє в першу чергу з ним. При взаємодії іонів NO₂^- з дезоксигемоглобіном відбувається окисно-відновна реакція, в ході якої дезоксигемоглобін окислюється до метГБ, а NO₂^-відновлюється до NO

(Hb₂⁺ + NO₂ +2H⁺ —> метГБ + NO + H₂O).

Другий етап характеризувався збільшенням рівня нітрозотіолів та активності ПМФ, особливо у тварин 4 групи (ОА + КГ) у порівнянні з щурами що не зазнали попереднього впливу ОА. Завдяки зворотньому зв'язуванню NO з біологічними молекулами і утворенню більш стабільних S-нітрозотіолів (RS -NO), а також комплексів негемового заліза ((RS)₂Fe⁺(NO⁺)₂) забезпечується перенесення NO до різних тканин і органів де за певних умов він може вивільнятись [4, 5]. Утворення комплексів ГБ-NO та нітрозотіолів у крові щурів було найвищим одразу після дії ОА, після чого їх вміст зменшувався і на 12-у добу майже не відрізнявся від контролю. Але, достовірне підвищення рівня ГБ-NO та нітрозотіолів також спостерігалось в організмі щурів і на пізніх етапах росту КГ. Малоймовірно, щоб це відбувалося за рахунок екзогенних ОА, оскільки від закінчення інгаляцій до часу проведення дослідження минуло 12 або 18 діб. Більш ймовірним є посилення ендогенного утворення NO як результат впливу екзогенних ОА та пухлинного процесу на організм щурів. Це підтверджується гіперактивацією функціональної активності ПМФ на пізньому етапі росту КГ у тварин, що попередньо знаходились в умовах інгаляційного навантаження ОА. Так, тривала інгаляційна дія NO призводила до незначного підвищення активності ефекторів природної резистентності — ПМФ. Відомо, що за наявності токсичного впливу на організм чинників різної природи спостерігається компенсаторна активація моноцитарної ланки імунної системи [41]. Ріст КГ у інтактних щурів супроводжувався помірною активацією ПМФ, що відображає ранню відповідь організму на прищеплення пухлинних клітин. Така реакція імунної системи є типовою для щурів з прищепленою модельною пухлиною [39]. Проте у групі тварин, яким КГ перещепили після інгаляційної дії ОА, спостерігалась гіперактивація макрофагів у порівнянні з інтакними тваринами (показник НСТ-тесту зростав у 4,9-5,6 раза).

Виявлені зміни рівня метГБ, ГБ-NO і нітрозотіолів корелювали зі змінами рівня ТФ і ЦП у крові дослідних тварин. Так, тривала інгаляційна дія ОА призвела до зростання рівня ТФ більше, ніж у 7 разів. Таке значне зростання рівня ТФ у крові дослідних тварин може бути пов'язане з підсиленням обміну заліза, як компенсаторної реакції у відповідь на порушення, спричинені тривалою дією ОА, особливо у тварин з КГ.

Надзвичайно важливою є роль ЦП, який виступає в якості головного зовнішньоклітинного антиоксиданту. Значне підвищення його вмісту (у 6 разів) у крові тварин після дії ОА є реакцією на нітрозативний стрес, який характеризується значним порушенням вільнорадикального гомеостазу в організмі щурів. Паралельно знижувалась сумарна АОА, визначена за співвідношенням концентрацій активних центрів ЦП-ТФ у плазмі крові. Відомо, що фероксидазна активність ЦП дозволяє йому пригнічувати стимульоване іонами Fe₂⁺ формування гідроксил радикалу (^-ОН) з Н₂О, а також процеси ПОЛ, що в результаті зменшує утворення активних форм кисню. Крім того, ЦП здатен напряму змінювати взаємодію гідрок-сил-радикалу з амінокислотними залишками, де він може конкурувати з ОА [42]. Вміст ЦП також підвищувався в організмі тварин з перещепленою КГ, особливо на пізньому етапі росту пухлини. Але, у тварин, які зазнали інгаляційного навантаження ОА, вміст ЦП знижувався на 60% з 12 по 18 у добу росту КГ, що супроводжувалось зменшенням співвідношення ЦП/ТФ і свідчить про зниження антиоксидного захисту організму. Таке зниження АОА відбувалось за рахунок збільшенні рівня ТФ у плазмі крові, що вказує як на наявність оксидативного стресу, так і на виснаження резервних можливостей антиоксидантної системи організму при дії ОА.

Значне зниження вмісту ЦП на фоні підвищених концентрацій екзогенних ОА і утворення значної кількості нітрозотіолів внаслідок надлишкового синтезу NO активованими макрофагами, мало призвести до пошкодження тканин вільнорадикальними формами і зниження імунного опору організму у відповідь на розвиток пухлин, що корелювало з більш інтенсивним ростом КГ у тварин цієї групи [43].

Таким чином, інгаляційне надходження ОА супроводжується порушенням вільнорадикального гомеостазу шляхом підвищення рівня ГБ-NO і MетГБ, активації ПМФ і збільшення кількості нітрозотіолів, зміни вмісту ТФ і ЦП у крові щурів, що сприяє розвитку нітрозативного стресу в організмі тварин. Циркуляція підвищеної кількості нітрозильних комплексів гемоглобіну, а також високо- та низькомолекулярних нітрозотіолів призводить до зниження АОА в організмі завдяки впливу на ключові елементи антиоксидантної системи крові, що виражається, зокрема, у зменшенні співвідношення ЦП/ТФ. Крім того, екзогенні ОА впливають на процеси, пов'язані із продукцією ендогенного NO, шляхом гіперактивації макрофагів та зростання вмісту нітрозотіолів, особливо у тварин з прогресуючим пухлинним процесом, що призводить до виснаження резервних можливостей антиоксидантної системи організму. Зазначені зміни можуть бути використані в якості маркерів при розвитку нітрозативного стресу в організмі, що знаходиться в умовах тривалого впливу підвищених концентрацій екзогенних ОА.

ЛІТЕРАТУРА

1. Schwartz, S.E. Trace Atmospheric Constituents / S. E. Schwartz, W. H. White. Properties, Transformation and Fates — John Wiley and Sons, New York, 1983. — P. 1—117.

2. Nitric oxide protects against cellular damage and cytotoxicity from reactive oxygen species / D. A. Wink, I. Hanbauer, M. C. Krishna, [et al.] // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. — 1993. — 90. — P. 9813—9817.

3. Formation of nanomolar concentrations of S-nitroso-albumin in human plasma by nitric oxide / R. Marley, R.P. Patel, N. Orie [et al.] // Free Radic Biol Med. — 2001, Sep 1. — 31(5) — P. 688—696.

4. Ванин А.Ф. Динитрозильные комплексы железа и S-нитрозотиолы — две возможные формы стабилизации и транспорта оксида азота в биосистемах / А. Ф. Ванин // Биохимия. — 1998. — Т. 63, вып. 7. — С. 924—938.

5. ;Ванин А.Ф. Оксид азота — регулятор клеточного метаболизма. / А. Ф. Ванин // Соросовский образовательный журнал. — 2001. — Т. 7, № 11. — С. 7—12.

6. Jourd'heuil D. Oxidation and nitrosation of thiols at low micromolar exposure to nitric oxide. Evidence for a free radical mechanism / D. Jourd'heuil, F. L. Jourd'heuil, M. Feelisch // J. Biol. Chem. — 2003. — 278 (18). — P. 15720—15726.

7. Yang Y. S-nitrosoprotein formation and localization in endothelial cells. / Y. Yang, J. Loscalzo // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. —2005, Jan 4. — 102(1). — P. 117—22.

8. Malondialdehyde adducts in DNA arrest transcription by T7 RNA polymerase and mammalian RNA polymerase II / S.D. Cline, J.N. Riggins, S. Tornaletti [et al.] // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. — 2004. — 101. — P. 7275—7280.

9. Induction of apoptosis in colorectal carcinoma cells treated with 4-hydroxy-2-nonenal and structurally related aldehydic products of lipid peroxidation [Тext] / J. D. West, C. Ji, S. T. Duncan [et al.] // Chem. Res. Toxicol. — 2004. — 17. — P. 453—462.

10. Nitric Oxide (NO) and Cancer. Prognosis, Prevention, and Therapy / Benjamin Bonavida Editor. — Springer. New York, Dordrecht, Heidelberg, London, 2010. — 513 р.

11. Arnold W. P. Nitric oxide activates guanylate cyclise and increases guanosine 3:5-cyclic monophosphate levels in various tissue preparations / W. P. Arnold, C. K. Mittal, S. Katsuki, F. Murad // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. — 1977. — 74. — P. 3203—3207.

12. Exogenous NO inhibits basal NO release from vascular endothelium in vitro and in vivo. / X.L. Ma, B.L. Lopez, T.A. Christopher, [et al.] // Am J. Physiol Heart Circ. Physiol. — 1996. — Vol. 271. — P. 2045—2051.

13. Значение химических свойств оксида азота для лечения онкологических заболеваний / [Д.А. Винк, Й. Водовоз, Дж.А. Кук и др.] — Биохимия. — 1998. — Т.63, вып.7. — С. 948—957.

14. Zheng J. Exogenous nitric oxide stimulates sell proliferation via activation of a mitogen-activated protein kinase pathway in ovine fetoplacental artery endothelial cells / J. Zheng, Y.X. Wen, J.L. Austin, D. Chen // Biology of Reproduction. —2006. — Vol. 74. — P. 375—382.

15. Brune B. Nitric oxide and its role in apoptosis / B. Brune, A. Knethen, K. B. Sandau // Eur. J. Pharmacol. — 1998. — Vol. 351. — P. 261—272.

16. Potter C. L. Exogenous nitric oxide inhibits apoptosis in guinea pig gastric mucous cells / C.L. Potter, P.J. Hanson // Gut. — 2000. — Vol. 46. — P. 156—162.

17. Inhaled nitric oxide attenuates apoptosis in ischemia-reperfu-sion injury of the rabbit lung / H. Yamashita, S. Akamine, Y. Sumida [et al.] // Ann. Thorac. Surg. — 2004. — Vol. 78. — P. 292—297.

18. Exogenous nitric oxide enhances neutrophil cell death and DNA fragmentation / J.D. Fortenberry, M.L. Owens, M.R. Brown [et al.] // Am. J. Respir. Cell Mol. Biol. — 1998. — Vol. 18, № 3. — P. 421—428.

19. Nitric oxide mediates apoptosis induction selectively in transformed fibroblasts compared to nontransformed fibroblasts / S. Heigold, C. Sers, W. Bechtel [et al.] // Carcinogenesis. — 2002. — Vol. 23, № 6. — Р. 929—941.

20. Nitric oxide dissociates lipid oxidation from apoptosis and phosphatidylserine externalization during oxidative stress / J.P. Fabisiac, V.A.Tyurin, Y.Y. Tyurina [et al.] // Biochemistry. — 2000. — Vol. 39, № 1. — Р. 127—138.

21. Tidball J. G. Inflammatory processes in muscle injury and repair / J.G. Tidball // Am. J. Physiol. Regul. Integr. Comp. Physiol. —2005, Feb. — 288(2). — P. 345—53.

22. Felley-Bosco E. Role of nitric oxide in genotoxicity: implication for carcinogenesis / E. Felley-Bosco // Cancer Metastasis Rev. —1998. — 17, №1. — Р. 25—37.

23. Study on DNA strand breaks induced by sodium nitroprusside, a nitric oxide donor, in vivo and in vitro / W. Lin, X. Wei, H. Xue [et al.] // Mutat. Res. — 2000. — 466, №2. — Р. 187—95.

24. DNA damage and mutation in human cells exposed to nitric oxide / T. Nguyen, D. Brunson, C.L. Crespi [et al.] // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. — 1992. — 89. — P. 3030—3034.

25. Nitrite-induced mutations in a forward mutation assay: influence of nitrite concentration and pH / M.N. Routledge, F.J. Mirsky, D.A. Wink [et al.] // Mutat. Res. — 1994a. — 322. — P. 341-346.

26. Laval F. A discussion of mechanisms of NO genotoxicity. Implication of inhibition of DNA repair proteins / F. Laval, D. A. Wink, J. Laval // Rev. Physiol. Biochem. Pharmacol. — 1996. — 131. — P. 175—191.

27. Herold S. Reactions of deoxy-, oxy-, and methemoglobin with nitrogen monoxide. / Mechanistic studies of the S-nitrosothiol formation under different mixing conditions /S. Herold // J. Biol. Chem. — 2003, Feb. 28. — 278(9). — P. 6623—6634.

28. Gow A.J. Reactions between nitric oxide and haemoglobin under physiological conditions / S. Herold, G. Rock // Nature. 1998, Jan 8. — 391(6663). — P.169—73.

29. Weinberger B. The toxicology of inhaled nitric oxide / B. Weinberger, D. L. Laskin, D.E. Eck, J.D. Laskin // Toxicological Sciences. — 2001. — Vol. 59. — P. 5—16.

30. Соотношение церулоплазмин-трансферрин и трансферрин-метгемоглобин в прогнозировании послеоперационных осложнений у больных с внутричерепными внемозговыми краниобазальними опухолями / Л.П. Чепкий, Е.П. Сидорик [и др.] // Український нейрохірургічний журнал. — 2001. — №3. — C. 65—73.

31. Jia L. S-nitrosohaemoglobin: a dynamic activity of blood involved in vascular control / L. Jia, C. Bonaventura, J. Bonaventura, J.S. Stamler // Nature, 1996, Mar 21. ;-380(6571). — P. 221—226.

32. Пулатова М. К. Электронный парамагнитный резонанс в радиобиологии / М.К. Пулатова, Г.Т. Рихирева, З.В. Куроптева. — М. : Енергоатомиздат, 1989. — 226 с.

33. Кожем'якін Ю. М. Науково-практичні рекомендації з утримання лабораторних тварин та роботи з ними / Ю.М. Кожем'якін, О.С. Хромов, М.А. Філоненко, Г. А. Сайфетдінова. — К.: Авіцена, 2002. — 156 с.

34. Fine D. H. Analysis of volatile N-nitroso compounds by combined cas chromatography and thermal energy analysis / D.H. Fine, D.P. Rounbehler // Environmental N-nitroso compounds, analysis and formation. — IARC Sci. Publ., 1976. — 14 . — Р. 117—127.

35. Ажипа Я. И. Медико-биологические аспекты применения метода ЭПР [Текст] / Я. И. Ажипа. — М. : Наука, 1983. — 528 с.

36. Шинкаренко Л. И. Применение метода электронного парамагнитного резонанса в изучении регуляторной роли ЦП и ТФ сыворотки крови животных в условиях действия гипербарической оксигенации / Л. И. Шинкаренко, Н. И. Гольдштейн, А. В. Козлов, О. А. Азизова // Кислородные радикалы в химии, биологии и медицине. — Рига: Зинатне, 1989. — С. 190— 201.

37. Mouithys-Mickalad A. An electron spin resonance (ESR) study on the mechanism of ascorbic radical production by metal-binding proteins / A. Mouithys-Mickalad, N. Debu, G. Deby-Dupont, M. Lamy // Biometals. — 1998. — 11, N2. — P. 81—88.

38. Kostka P. Fluorometric detection of S-Nitrosothiols / P. Kostka, J.K.J. Park // Methods in Enzymology. — 1999. — 301. — Р. 227—235.

39. Изменение противоопухолевой резистентности крыс Вистар при длительном облучении в зоне отчуждения ЧАЭС / З.Д. Савцова, Н.И. Федосова, И.М. Воейкова [и др.] // Эксперим онкология. — 2001. — 23. — С. 183—188.

40. Лакин Г. Ф. Биометрия / Г. Ф. Лакин. — М. : Высшая школа, 1990. — 352 с.

41. Савцова З. Д. Вплив радіоактивного випромінювання на імунну систему живих організмів / З.Д. Савцова, Н.І. Джаман // Чорнобиль. Зона Відчуження. : [зб. наук. пр.]. — К. : Наукова думка. — с. 410—422.

42. Direct evidence of ceruloplasmin antioxidant properties / R.L. Atansi, D. Stea, M.A. Mateescu [et al.] // Mol. and cellular biochem. — 1998. — 189. — P. 127—135.

43. Effect of environmental nitric oxides on the antitumor resistance of rats / V.M. Mikhailenko, Z.D. Savtsova, O.A. Glavin [et al.] // Exp. Oncol. — 2005. — 27, №1. — P. 65—70.

REFERENCES

1. Schwartz, S.E. Trace Atmospheric Constituents / S. E. Schwartz, W. H. White. Properties, Transformation and Fates — John Wiley and Sons, New York, 1983. — P. 1—117.

2. Nitric oxide protects against cellular damage and cytotoxicity from reactive oxygen species / D. A. Wink, I. Hanbauer, M. C. Krishna, [et al.] // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. — 1993. — 90. — P. 9813—9817.

3. Formation of nanomolar concentrations of S-nitroso-albumin in human plasma by nitric oxide / R. Marley, R.P. Patel, N. Orie [et al.] // Free Radic Biol Med. — 2001, Sep 1. — 31(5) — P. 688—696.

4. Vanin A.F. Dinitrozil'nye kompleksy zheleza i S-nitrozotioly — dve vozmozhnye formy stabilizacii i transporta oksida azota v biosistemakh / A. F. Vanin // Biokhimiya. — 1998. — T. 63, vyp. 7. — S. 924—938.

5. ;Vanin A.F. Oksid azota — regulyator kletochnogo metabolizma. / A. F. Vanin // Sorosovskij obrazovatel'nyj zhurnal. — 2001. — T. 7, № 11. — S. 7—12.

6. Jourd'heuil D. Oxidation and nitrosation of thiols at low micromolar exposure to nitric oxide. Evidence for a free radical mechanism / D. Jourd'heuil, F. L. Jourd'heuil, M. Feelisch // J. Biol. Chem. — 2003. — 278 (18). — P. 15720—15726.

7. Yang Y. S-nitrosoprotein formation and localization in endothelial cells. / Y. Yang, J. Loscalzo // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. —2005, Jan 4. — 102(1). — P. 117—22.

8. Malondialdehyde adducts in DNA arrest transcription by T7 RNA polymerase and mammalian RNA polymerase II / S.D. Cline, J.N. Riggins, S. Tornaletti [et al.] // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. — 2004. — 101. — P. 7275—7280.

9. Induction of apoptosis in colorectal carcinoma cells treated with 4-hydroxy-2-nonenal and structurally related aldehydic products of lipid peroxidation [Тext] / J. D. West, C. Ji, S. T. Duncan [et al.] // Chem. Res. Toxicol. — 2004. — 17. — P. 453—462.
10. Nitric Oxide (NO) and Cancer. Prognosis, Prevention, and Therapy / Benjamin Bonavida Editor. — Springer. New York, Dordrecht, Heidelberg, London, 2010. — 513 р.

11. Arnold W. P. Nitric oxide activates guanylate cyclise and increases guanosine 3:5-cyclic monophosphate levels in various tissue preparations / W. P. Arnold, C. K. Mittal, S. Katsuki, F. Murad // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. — 1977. — 74. — P. 3203—3207.

12. Exogenous NO inhibits basal NO release from vascular endothelium in vitro and in vivo. / X.L. Ma, B.L. Lopez, T.A. Christopher, [et al.] // Am J. Physiol Heart Circ. Physiol. — 1996. — Vol. 271. — P. 2045—2051.

13. Znachenie khimicheskikh svojstv oksida azota dlya lecheniya onkologicheskikh zabolevanij / [D.A. Vink, J. Vodovoz, Dzh.A. Kuk i dr.] — Biokhimiya. — 1998. — T.63, vyp.7. — S. 948—957.

14. Zheng J. Exogenous nitric oxide stimulates sell proliferation via activation of a mitogen-activated protein kinase pathway in ovine fetoplacental artery endothelial cells / J. Zheng, Y.X. Wen, J.L. Austin, D. Chen // Biology of Reproduction. —2006. — Vol. 74. — P. 375—382.

15. Brune B. Nitric oxide and its role in apoptosis / B. Brune, A. Knethen, K. B. Sandau // Eur. J. Pharmacol. — 1998. — Vol. 351. — P. 261—272.

16. Potter C. L. Exogenous nitric oxide inhibits apoptosis in guinea pig gastric mucous cells / C.L. Potter, P.J. Hanson // Gut. — 2000. — Vol. 46. — P. 156—162.

17. Inhaled nitric oxide attenuates apoptosis in ischemia-reperfu-sion injury of the rabbit lung / H. Yamashita, S. Akamine, Y. Sumida [et al.] // Ann. Thorac. Surg. — 2004. — Vol. 78. — P. 292—297.

18. Exogenous nitric oxide enhances neutrophil cell death and DNA fragmentation / J.D. Fortenberry, M.L. Owens, M.R. Brown [et al.] // Am. J. Respir. Cell Mol. Biol. — 1998. — Vol. 18, № 3. — P. 421—428.

19. Nitric oxide mediates apoptosis induction selectively in transformed fibroblasts compared to nontransformed fibroblasts / S. Heigold, C. Sers, W. Bechtel [et al.] // Carcinogenesis. — 2002. — Vol. 23, № 6. — Р. 929—941.

20. Nitric oxide dissociates lipid oxidation from apoptosis and phosphatidylserine externalization during oxidative stress / J.P. Fabisiac, V.A.Tyurin, Y.Y. Tyurina [et al.] // Biochemistry. — 2000. — Vol. 39, № 1. — Р. 127—138.

21. Tidball J. G. Inflammatory processes in muscle injury and repair / J.G. Tidball // Am. J. Physiol. Regul. Integr. Comp. Physiol. —2005, Feb. — 288(2). — P. 345—53.

22. Felley-Bosco E. Role of nitric oxide in genotoxicity: implication for carcinogenesis / E. Felley-Bosco // Cancer Metastasis Rev. —1998. — 17, №1. — Р. 25—37.

23. Study on DNA strand breaks induced by sodium nitroprusside, a nitric oxide donor, in vivo and in vitro / W. Lin, X. Wei, H. Xue [et al.] // Mutat. Res. — 2000. — 466, №2. — Р. 187—95.

24. DNA damage and mutation in human cells exposed to nitric oxide / T. Nguyen, D. Brunson, C.L. Crespi [et al.] // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. — 1992. — 89. — P. 3030—3034.

25. Nitrite-induced mutations in a forward mutation assay: influence of nitrite concentration and pH / M.N. Routledge, F.J. Mirsky, D.A. Wink [et al.] // Mutat. Res. — 1994a. — 322. — P. 341-346.

26. Laval F. A discussion of mechanisms of NO genotoxicity. Implication of inhibition of DNA repair proteins / F. Laval, D. A. Wink, J. Laval // Rev. Physiol. Biochem. Pharmacol. — 1996. — 131. — P. 175—191.

27. Herold S. Reactions of deoxy-, oxy-, and methemoglobin with nitrogen monoxide. / Mechanistic studies of the S-nitrosothiol formation under different mixing conditions /S. Herold // J. Biol. Chem. — 2003, Feb. 28. — 278(9). — P. 6623—6634.

28. Gow A.J. Reactions between nitric oxide and haemoglobin under physiological conditions / S. Herold, G. Rock // Nature. 1998, Jan 8. — 391(6663). — P.169—73.

29. Weinberger B. The toxicology of inhaled nitric oxide / B. Weinberger, D. L. Laskin, D.E. Eck, J.D. Laskin // Toxicological Sciences. — 2001. — Vol. 59. — P. 5—16.

30. Sootnoshenie ceruloplazmin-transferrin i transferrin-metgemoglobin v prognozirovanii posleoperacionnykh oslozhnenij u bol'nykh s vnutricherepnymi vnemozgovymi kraniobazal'nimi opukholyami / L.P. Chepkij, E.P. Sidorik [i dr.] // Ukrains'kyj nejrokhirurhichnyj zhurnal. — 2001. — №3. — C. 65—73.

31. Jia L. S-nitrosohaemoglobin: a dynamic activity of blood involved in vascular control / L. Jia, C. Bonaventura, J. Bonaventura, J.S. Stamler // Nature, 1996, Mar 21. ;-380(6571). — P. 221—226.

32. Pulatova M. K. Elektronnyj paramagnitnyj rezonans v radiobiologii / M.K. Pulatova, G.T. Rikhireva, Z.V. Kuropteva. — M. : Energoatomizdat, 1989. — 226 s.

33. Kozhem'yakin Yu. M. Naukovo-praktychni rekomendacii z utrymannya laboratornykh tvaryn ta roboty z nymy / Yu.M. Kozhem'yakin, O.S. Khromov, M.A. Filonenko, H. A. Sajfetdinova. — K.: Avicena, 2002. — 156 s.

34. Fine D. H. Analysis of volatile N-nitroso compounds by combined cas chromatography and thermal energy analysis / D.H. Fine, D.P. Rounbehler // Environmental N-nitroso compounds, analysis and formation. — IARC Sci. Publ., 1976. — 14 . — Р. 117—127.

35. Azhipa Ya. I. Mediko-biologicheskie aspekty primeneniya metoda EPR [Tekst] / Ya. I. Azhipa. — M. : Nauka, 1983. — 528 s.

36. Shinkarenko L. I. Primenenie metoda elektronnogo paramagnitnogo rezonansa v izuchenii regulyatornoj roli CP i TF syvorotki krovi zhivotnykh v usloviyakh dejstviya giperbaricheskoj oksigenacii / L. I. Shinkarenko, N. I. Gol'dshtejn, A. V. Kozlov, O. A. Azizova // Kislorodnye radikaly v khimii, biologii i medicine. — Riga: Zinatne, 1989. — S. 190— 201.

37. Mouithys-Mickalad A. An electron spin resonance (ESR) study on the mechanism of ascorbic radical production by metal-binding proteins / A. Mouithys-Mickalad, N. Debu, G. Deby-Dupont, M. Lamy // Biometals. — 1998. — 11, N2. — P. 81—88.

38. Kostka P. Fluorometric detection of S-Nitrosothiols / P. Kostka, J.K.J. Park // Methods in Enzymology. — 1999. — 301. — Р. 227—235.

39. Izmenenie protivoopukholevoj rezistentnosti krys Vistar pri dlitel'nom obluchenii v zone otchuzhdeniya ChAES / Z.D. Savcova, N.I. Fedosova, I.M. Voejkova [i dr.] // Eksperim onkologiya. — 2001. — 23. — S. 183—188.

40. Lakin G. F. Biometriya / G. F. Lakin. — M. : Vysshaya shkola, 1990. — 352 s.

41. Savcova Z. D. Vplyv radioaktyvnoho vyprominyuvannya na imunnu systemu zhyvykh orhanizmiv / Z.D. Savcova, N.I. Dzhaman // Chornobyl'. Zona Vidchuzhennya. : [zb. nauk. pr.]. — K. : Naukova dumka. — s. 410—422.

42. Direct evidence of ceruloplasmin antioxidant properties / R.L. Atansi, D. Stea, M.A. Mateescu [et al.] // Mol. and cellular biochem. — 1998. — 189. — P. 127—135.

43. Effect of environmental nitric oxides on the antitumor resistance of rats / V.M. Mikhailenko, Z.D. Savtsova, O.A. Glavin [et al.] // Exp. Oncol. — 2005. — 27, №1. — P. 65—70.

Надійшла до редакції 29.09.2011 р.