За останні десятиріччя в структурі гострих отруєнь пестицидами серед сільськогосподарських робітників України провідне місце посідають отруєння гербіцидами на основі 2,4-дихлорфеноксіоцтової кислоти (2,4-Д), причиною яких, на жаль, в усіх випадках є грубе порушення гігієнічних регламентів. При розслідуванні етіології отруєнь гербіцидами на основі 2,4-Д у робітників сільського господарства в різних регіонах країни спостерігався недостатній рівень знань лікарів дільничних і районних лікарень по ранній діагностиці, раціональному лікуванню і профілактиці отруєнь даними гербіцидами. З метою надання допомоги практичній охороні здоров'я для підвищення знань медичних працівників публікуються методичні рекомендації "Профілактика, клініка, діагностика та лікування гострих отруєнь гербіцидами на основі 2,4-дихлорфеноксіоцтової кислоти у робітників сільського господарства", складені на основі узагальнення багаторічного досвіду роботи співробітників інституту.

1. Загальні положення. Проблема гострих отруєнь гербіцидами на основі 2,4-дихлорфеноксіоцтової кислоти
Гербіциди на основі 2,4 дихлорфеноксіоцтової (2,4-Д) кислоти широко використовуються у всьому світі та в Україні для боротьби з бур'янами переважно зернових культур (пшениці, ячменю, кукурудзи та ін.). Висока ефективність і відносна низька ціна гербіцидів на основі 2,4-Д-кислоти обумовлює їх широке застосування у сільському господарстві. Цьому сприяють не тільки виражені гербіцидні і арборицидні властивості цих сполук, але і порівняно невисока токсичність — більшість препаратів відносяться до 2-3 класу небезпечності зі слабо вираженими кумулятивними властивостями. Дотримання гігієнічних вимог при їх застосуванні, як правило, не супроводжується токсичною дією на працюючих. На жаль, серед робітників сільського господарства укорінилася думка про малу токсичність похідних 2,4-Д-кислоти, у зв'язку з чим нерідко допускаються грубі порушення техніки безпеки і недотримання заходів особистого захисту, що призводить до розвитку інтоксикацій як у робітників, зайнятих виробництвом цих препаратів, так і при їх застосуванні у сільськогосподарській практиці. Небезпека несприятливої дії на здоров'я людей 2,4-Д-гербіцидів може бути пов'язана як із впливом на професійний контингент, зайнятий захистом сільськогосподарських культур, так і на рільників, виконуючих у цей час ручні операції на сусідніх полях [1, 13, 14].

Великий об'єм використання гербіцидів на основі 2,4-Д-кислоти в Україні (4-6 тисяч тон щорічно) є потенційно небезпечними у випадку порушення технології їх використання і може призводити до розвитку гострих отруєнь даними препаратами у сільськогосподарських робітників. Тільки за останні 10-15 років зареєстровано близько 10 випадків групових гострих отруєнь у рільників. У загальній структурі гострих отруєнь пестицидами у рільників отруєння гербіцидами на основі 2,4-Д-кислоти становлять понад 60 %, нерідко супроводжуються зниженням або втратою професійної працездатності з інвалідизацією, завдаючи тим самим значних соціально-економічних збитків.

Практичне значення методичних рекомендацій обумовлене необхідністю удосконалення сучасних принципів діагностики, лікування, експертизи працездатності з урахуванням особливостей клінічних проявів гострих отруєнь гербіцидами на основі 2,4-Д-кислоти.

Методичні рекомендації розроблені з урахуванням результатів обстеження, динамічного спостереження і лікування понад 300 рільників, що перенесли гостре отруєння гербіцидами на основі 2,4-Д-кислоти і аналізу літературних даних. Представлена характеристика основних синдромів інтоксикації, критеріїв їх діагностики і оцінки ступеня тяжкості. Надані раціональні методи лікування і профілактики отруєнь.

Методичні рекомендації призначені для санітарних лікарів, профпатологів, лікарів лікувальних закладів (дільничних, районних, обласних лікарень), експертів МСЕК, фахівців Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

2. Причини гострих отруєнь гербіцидами на основі 2,4-Д у сільськогосподарських робітників
Вивчення причин розвитку гострих отруєнь гербіцидами на основі 2,4-Д-кислоти показало, що всі випадки групових отруєнь у рільників виникли внаслідок грубих порушень гігієнічних вимог по їх використанню. У всіх випадках отруєння гербіцидами на основі 2,4-Д-кислоти виникли у буряківників внаслідок інгаляційного і транскутанного впливу підвищених концентрацій гербіцидів на основі 2,4-Д-кислоти внаслідок їх зносу із сусідніх полів з зерновими культурами, що оброблялися у цей час фермерами з використанням тракторних обприскувачів. Підвищені концентрації гербіцидів були визначені у повітрі робочої зони постраждалих буряківників та виявлені у їх біосередовищах.

Існуюча сільськогосподарська практика свідчить про можливість застосування пестицидів некваліфікованими користувачами. В ряді випадків у фермерів відсутні посвідчення на право виконання робіт з пестицидами і агрохімікатами, а їх плани і графіки робіт по застосуванню пестицидів не погоджені з територіальною державною санітарно-епідеміологічною службою, з сусідніми землекористувачами та населенням, садиби або сільгоспугіддя яких знаходяться у безпосередній близькості. Відсутність системи взаємосповіщення про застосування пестицидів на полях серед землекористувачів є основною причиною виникнення гострих отруєнь гербіцидами на основі 2,4-Д-кислоти у рільників і свідчить про необхідність удосконалення заходів по їх попередженню.

3 Клініка, діагностика і лікування гострих отруєнь гербіцидами на основі 2,4-Д
3.1. Основні напрямки токсичної дії гербіцидів на основі 2,4-Д
Експериментальні і клінічні дослідження свідчать, що високі дози гербіцидів на основі 2,4-Д-кислоти мають загально токсичну дію, можуть викликати гострі отруєння з розвитком неврологічних порушень, гепато-, кардіо- і нефротоксичних ефектів [1]. Основними напрямками токсичної дії даних гербіцидів на теплокровних вважають порушення метаболізму ацетил-КоА, яке приводить до змін функціонування циклу трикарбонових кислот, підсилення β-окислення жирних кислот і порушення процесів окислення і фосфорилювання. Причому дана група сполук порушує процеси окислювального фосфорилювання, пригнічуючи як транспорт електронів, так і естерифікацію неорганічного фосфору. Окислювальне фосфорилювання при цьому пригнічується у більшому ступені, ніж процеси тканинного дихання, ще до часткового роз'єднання окислення від фосфорилювання [2]. Відмічена можливість утворення цими гербіцидами холінових ефірів і виникнення імітаторів ацетилхоліну, що приводить до порушення холінергічної передачі. Важливий внесок у токсичну дію цих сполук вносить їх мембранотоксичний ефект, що проявляється у порушеннях функцій іонних каналів, при цьому 2,4-Д переважно взаємодіє з полярними групами ліпідів мембран [2]. Взаємодія з ліпідним матриксом реалізується в параболічній концентраційній залежності без рецепторного впливу даних гербіцидів на Мg²⁺, Са²⁺ — АТФазну активність плазматичних мембран клітин. Токсичні ефекти даних гербіцидів підсилюють різні органічні розчинники (етиленгліколь, трихлоретилен, спирти та ін.), емульгатори, поверхневоактивні речовини, що використовуються як на виробництві гербіцидів, так і для утворення препаративних форм. Крім того, технічні препарати 2,4-Д можуть містити різні токсичні мікродомішки (2,4-дихлорфенол, 2,4,6,-трихлорфенол, N-нітрозаміни, диметил-N-нітрозамін) і навіть мікродомішки дибензодіоксинів і дибензофуранів [1].

3.2 Синдромологія гострих отруєнь гербіцидами на основі 2,4-Д кислоти.
Аналіз клінічних проявів у хворих (8 випадків групових отруєнь — більше ніж 400 чоловік) з гострим отруєнням гербіцидами на основі 2,4 Д кислоти показав, що основними скаргами потерпілих є подразнення шкіри обличчя, губ, язика, різь в очах, оніміння дилянки навколо рота, кистей і ступнів, головний біль, запаморочення, нудота, блювання, різка слабкість у м'язах кінцівок, особливо при ходьбі, серцебиття, інколи — задуха, болі в області серця, правому підребер'ї. В окремих випадках спостерігалася короткочасна втрата свідомості. При отруєннях амінною сіллю 2,4-Д характерне зниження гостроти нюх у, а при отруєннях дикотексом — зелений колір сечі і запах із рота, який нагадує йодоформний. Жодного разу не відмічалися: гіперсалівація, сльозотеча, бронхорея, судоми, міоз, пригнічення холінестерази, що дозволило виключити отруєння фосфорорганічними сполуками. Основними клінічними проявами отруєння гербіцидами на основі 2,4-Д є неврологічні порушення, серед яких переважають астено-вегетативний синдром (АВС) — у 85-90 % випадків, вегетативно-сенсорна поліневропатія верхніх і нижніх кінцівок у 60-70 % випадків, в окремих випадках розвивається токсична енцефалопатія (ЕП) (табл. 3.1). Майже у третини хворих діагностуються синдроми токсичної кардіо- і гепатопатії, у поодиноких випадках — гіпохромна анемія і гострий ерозивний гастрит. Серед постраждалих переважає легка (І ст.) і середня (ІІ ст.) інтоксикації [13, 14].

Таблиця 3.1

Частота основних клінічних синдромів у хворих з гострим отруєнням гербіцидами на основі 2,4-Д-кислоти

Легкий ступінь отруєння характеризується головним пульсуючим болем переважно в скроневих ділянках, відчуттям важкості в голові, запамороченням, загальною слабкістю і слабкістю в м'язах кінцівок, різзю в очах, сухістю і відчуттям шкрябання у горлі, відчуттям оніміння язика, нудотою, рідше блюванням. Об'єктивно відмічаються інтенсивна гіперемія обличчя і блідість шкірних покривів тулуба, можлива судинна гіпотонія, схильність до брадикардії (в окремих випадках спостерігалась тахікардія).

Інтоксикація середнього ступеня тяжкості супроводжується інтенсивним головним болем, запамороченням, різкою загальною слабкістю і особливо інтенсивною слабкістю м'язів нижніх кінцівок, різзю в очах, сухістю і відчуттям шкрябання в горлі, іноді осиплістю голосу, нудотою, багаторазовим блюванням, онімінням кистей і стоп. Нерідко спостерігається короткочасна втрата свідомості.

Об'єктивно у цих хворих відмічається різка гіперемія обличчя, ін'єкція судин кон'юнктиви, лабільність пульсу з переважанням тахікардії, судинна гіпотонія (лише в окремих випадках спостерігається підвищення артеріального тиску (АТ), переважно в осіб, які страждають на гіпертонічну хворобу). У більшості осіб підвищується частота дихання. Під час транспортування хворих необхідно контролювати АТ, адже може повторюватися втрата свідомості через різке падіння АТ. Дослідження крові на вміст пестицидів у перші 24-48 годин дозволяє виявити підвищення рівня гербіцидів на основі 2,4-Д.

3.3 Надання першої медичної допомоги хворим з гострим отруєнням гербіцидами на основі 2,4-Д
Специфічних антидотів для лікування гострих отруєнь гербіцидами на основі 2,4-Д немає. Тому постраждалого необхідно вивести або вивезти з небезпечної зони впливу гербіциду на повітря (не менше ніж за 1000 м від обробленого гербіцидами поля). Звільнити від одягу, адже вона може бути забруднена гербіцидом, а також для виключення стиснення дихання. Промити слизові оболонки очей і шкірні покриви під струменем води або 1-2 % розчином гідрокарбонату натрію протягом 10-15 хв., а при забрудненні розчином гербіциду шкіри — необхідно видалити пляму сухим тампоном, не розмазуючи і не втираючи, а вже потім промити проточною холодною водою з милом. Прополоскати порожнину рота і горло проточною водою або 1 % розчином гідрокарбонату натрію. При непритомному стані або втраті свідомості — вдихання нашатирного спирту (на вату декілька крапель), інгаляція кисню, підшкірні ін'єкції кардіотонічних засобів (кофеїну 10 % — 1 мл, кардіаміну — 1-2 мл).

Незалежно від шляху надходження отрути в організм необхідно промити шлунково-кишковий тракт зондовим або беззондовим методом. На догоспітальному етапі промивання може бути беззондовим: хворий випиває 10-12 склянок води, після чого викликають блювання. Цю процедуру повторюють 3-4 рази. Потім промивають шлунок 2-3 літрами теплої води з сорбентами (активоване вугілля, вуглецеві ентеросорбенти: карболонг, КАУ, СКН, СКН-2 з розрахунку 80-100,0 г на літр води) з повторним промиванням шлунка водою.

У дільничній або центральній районній лікарні рекомендується повторити зондове промивання шлунка, потім необхідно дати сольове проносне (40 г або 2 столові ложки сульфату магнію на склянку води), зробити високу сифонну клізму з гіпертонічним розчином

Після зондового промивання шлунка хворому призначається лужне пиття. У випадку тяжкого ступеня інтоксикації, призначається внутрішньовенна інфузійна терапія (до 400 мл на добу). Для інфузійної терапії застосовують фізіологічний розчин 200,0-400,0 мл, сорбілакт або реосорбілакт (200,0-400,0 мл). Подальше лікування проводять в залежності від переваги клінічних синдромів.

3.4 Особливості неврологічних порушень, їх діагностика і лікування
У хворих з гострим отруєнням гербіцидами на основі 2,4-Д-кислоти основними клінічними проявами являються неврологічні порушення. Всі хворі відмічають головний біль, запаморочення, слабкість м'язів нижніх кінцівок, парестезії в кистях і стопах, хиткість при ходьбі, в'ялість, загальмованість, сонливість. При дослідженні стану черепно-мозкових нервів виявляється превалювання порушень іннервації окомоторних нервів, що проявляється не доведенням очних яблук, послабленням акту конвергенції і акомодації. В окремих випадках відмічається легка анізокорія. Майже у третини хворих відзначається зниження корнеальних рефлексів або їх відсутність, легка гіпомімія, низькоамплітудний горизонтальний ністагм, поява субкортикальних рефлексів, нерідко спостерігається болючість точок виходу трійчастого нерва. У більшості хворих в перші дні після отруєння спостерігається похитування у позі Ромберга, помірно виражений статичний тремор пальців витягнутих рук, нечітке виконання координаторних пpoб. Майже у всіх хворих виявляються вегетативні розлади: болючість вегетативних вузлів шиї, гра вазомоторів обличчя, акрогіпотермія, акрогіпергідроз, мармуровість шкірних покривів кінцівок, у окремих хворих — помірний акроціаноз та пастозність кистей і стоп. У всіх хворих спостерігалися психоемоційні розлади: лабільність настрою, дратівливість, плаксивість, в'ялість, сонливість удень і поганий сон уночі. У більшості постраждалих при РЕГ — дослідженні виявлені порушення церебральної гемодинаміки, що характеризуються значною зміною тонусу мозкових судин і пульсового кровонаповнення з переважанням реограм гіпотонічного типу, для котрих характерно укорочення анакроти до 0,05-0,07 сек., збільшення коефіцієнта тонічного напруження до 1,8-2,5, дифузне зниження пульсового кровонаповнення в усіх судинних басейнах. Майже у третини хворих спостерігається дистонічний тип змін, який характеризується нерівномірністю та мінливістю форми РЕГ-хвилі, значними коливаннями коефіцієнта тонічної напруги до 1,3-3,0, пульсового кровонаповнення і відповідно РЕГ-індексу як у бік підвищення, так і зниження. Рідше відмічається гіпотензивний тип РЕГ з подовженням анакроти до 0,1-0,12 сек. і зниженням показника тонічної напруги судин до 1,1-1,6, реографічного індексу — до 1,1-1,3 ом. Гемодинаміка периферичних судин характеризується переважно дистонічним типом порушень. В структурі біоелектричної активності мозку постраждалих осіб зменшується питома вага α-ритму і β-активності. У осіб з токсичною енце-фалопатією переважає ЕЕГ з ознаками грубої дезорганізації.

У більшості хворих (80-85 %) діагностується астено-вегетативний синдром (АВС), переважно легкого ступеня вираженості. У чверті хворих уже протягом першого тижня з'являються вегетативні кризи з частотою 2-3 рази на тиждень, здебільшого симпато-адреналового типу. Кризи починаються з ознобу, підвищення систолічного артеріального тиску до 140-170 мм рт. ст. і діастолічного — до 100-120 мм рт. ст., у поєднанні з тахікардією, головним болем, може спостерігатися виникнення запаморочення, нудоти, досить часто блювання. Тривалість нападу від 20 хвилин до 2-3 годин. Інколи вегетативні напади повторюються 2-3 рази на добу, їх закінчення супроводжується виділенням великої кількості сечі та відчуттям загальної слабкості.

Експериментально-психологічні дослідження у хворих після гострого отруєння похідним 2,4-Д виявляють зниження таких нейропсихічних реакцій, як увага, мислення, довгострокова і асоціативна пам'ять. Виявляються у хворих також порушення взаємовідносин процесів активації і гальмування, загальне уповільнення психічних процесів, при цьому виявлено залежність наведених порушень від ступеню прояву неврологічної симптоматики. Найбільш виражені нейропсихічні порушення поведінкових реакцій спостерігаються у осіб з токсичною енцефалопатією.

У більшості хворих (до 70 % випадків) уже в перші дні виявляються ознаки вегетативно-сенсорної поліневропатії верхніх і нижніх кінцівок у вигляді порушень чутливості по поліневритичному типу — високі "рукавички" і "шкарпетки" з розвитком периферичних нейросудинних порушень, які виявляються РВГ, холодовою і пальцевою адреналіновою пробами.

АВС І ст. характеризується підвищеною стомлюваністю, головним болем, явищами дратівливої слабкості, порушенням сну. Ці розлади супроводжуються зниженням фону настрою, не частими вегетативними кризами. АВС ІІ ст. можна діагностувати у випадках, коли до зазначених симптомів приєднуються ознаки зниження або підвищення сухожильних рефлексів, млявість підошовних і черевних рефлексів та явища вираженої вегетативної дисфункції — часті (2-3 рази на тиждень) вегетативні кризи переважно симпато-адреналового типу, червоний стійкий дермографізм, гіпергідроз, браді- чи тахікардія, синусова аритмія, схильність до невротичних реакцій. Синдром токсичної енцефалопатії І ст. встановлюється у випадках із більш вираженими неврологічними порушеннями з ознаками органічного враження ЦНС: при частому інтенсивному головному болю дифузного характеру, запамороченні, при наявності десимінованої неврологічної симптоматики з активацією субкортикальних рефлексів, ознак ураження окомоторних та інших черепно-мозкових нервів, підвищення сухожильних рефлексів, анізорефлексії. Енцефалопатія ІІ ступеня встановлюється у випадках, коли до наведених симптомів приєднуються виражені ознаки ураження ЦНС з явищами пірамідизації, часті вегетативно-судинні пароксизми і порушення психо-емоційної сфери. ВСП І ст. характеризується наявністю сенсорних порушень по поліневритичному типу з помірними вегетативними розладами (акрогіпергідроз, мармуровість шкірних покривів, незначне зниження шкірної температури кінцівок). ВСП ІІ ст., крім сенсорних порушень, характеризується інтенсивними нестерпними майже постійними парестезіями, особливо в нічний час, а також вираженими периферичними нейро-судинними порушеннями.

Поряд із загальною детоксикаційною терапією при лікуванні астено-вегетативного синдрому і токсичної енцефалопатії одночасно з ноотропами (пірацетам, ноотропіл) призначаються судинні засоби (трентал, актовегін, цинаризин, компламін (ксантінолу нікотинат), вегетотропні засоби (белласпон, беллоід, беллатамінал, краплі Зеленіна, або пірроксан), а також помірні дози седативних засобів (заспокійливий чай, валеріана, настойка півонії, корвалол) або транквілізаторів (тазепам, сибазон, нозепам, фенозепам). У випадках вираженої астенії та зниженні артеріального тиску підключаються: сиднофен, сиднокарб, ацефен, аміналон або фенібут.

Лікування тяжких ступенів гострих отруєнь одночасно з інтенсивною детоксикацією потребує лікувальних заходів, спрямованих на нормалізацію метаболізму мозкової тканини, відновлення порушень окислювального фосфорилювання, а також проведення дегідратації шляхом внутрішньовенного введення 10-20 % розчину глюкози з інсуліном, калієм, АТФ, кокарбоксилазою і вітамінами групи В і С. Призначають також еуфілін, антигіпоксанти (пірацетам, ноотропіл, стугерон, аміналон, пантагам, пиридитол, інстенон, рибоксін, токоферол, галаскорбін). При цьому пірацетам застосовують внутрішньовенно, починаючи з 2-4 г і поступово підвищуючи дозу до 4-6 г на добу. Тривалість лікування та вибір індивідуальної дози проводять з урахуванням маси тіла, стану хворих і динаміки клінічних проявів отруєння. З поліпшенням загального стану переходять до прийому пірацетаму per os, починаючи з 1,2 г (по 0,4 г 3 рази на добу) і доводять дозу до 2,4 г; в окремих випадках — до 3,4 г на добу; з подальшим зниженням до 1,2 г на добу. Для нормалізації сну рекомендується діапірам (пірацетам з діазепамом), у разі перебігу інтоксикації на фоні хронічного порушення мозкового кровообігу рекомендується фезам (пірацетам з цинаризином) або ороцетам (пірацетам з оротовою кислотою) по 1-2 капс. 3 рази на день.

3.5 Особливості ураження гепа-тобіліарної системи і шлунка, їх діагностика і лікування
Після гострого отруєння 2,4-Д протягом перших 3-5 днів майже у третини постраждалих розвивається гостре токсичне ушкодження гепатобiлiарної системи i ШКТ, що може призвести до розвитку гострої токсичної гепатопатiї І i ІІ ступеня вираженості і в окремих випадках гострого ерозивного гастриту.

Поряд з цим, спостерігається загострення неспецифічної загально-соматичної патології досліджуваних систем. Токсична гепатопатія встановлюється лише у тих випадках, коли в анамнезі за даними медичної документації у хворих до отруєння була відсутня патологія гепатобіліарної системи. Гостра токсична гепатопатія І ступеня характеризується помірно вираженим цитолiтичним синдромом, що свідчить про підвищення проникливості клітинних мембран i характеризується помірним ізольованим зростанням активності АЛТ, ЛДГ i в меншій мipi АСТ. При УЗД ознак ушкодження печінки у цих хворих немає. При ІІ ступені токсичної гепатопатiї до проявів цитолiтичного синдрому приєднується помірно виражений гепатодепресивний синдром, в основі якого лежить підвищення проникливості цитоплазматичних мембран i, в певній мipi, їх руйнування. Водночас це супроводжується підвищенням активності АЛТ, АСТ, ЛДГ, помірним зниженням бiлiрубiну, протромбіну, холестерину і в більшій мірі церулоплазмiнy. УЗД виявляє помірне збільшення сагітального і вертикального розмірів печінки на 1,5-2 см, підвищення exoгенності i дрібні вогнища жирової iнфiльтрацiї. Поряд з цим, в перший час після гострого отруєння спостерігається дисбаланс в системах ПОЛ/АОЗ. Останній проявляється більшим вмicтом продуктів перекисного окислення лiпiдiв (ПОЛ), в основі яких лежать не грубі соматичні ушкодження, а тонкі обмiннi процеси, які розвиваються раніше виражених клiнiчних ознак патології. Одночасно спостерігається зниження активності ферментів приpодної системи антиоксидантного захисту: сyпероксиддисмутази, каталази i церулоплазмiну.

В поодиноких випадках гостре отруєння 2,4-Д проявляється розвитком гострого ерозивного гастрит у, який характеризується деструктивно-дистрофiчним ушкодженням слизової оболонки шлунка У вигляді гострих ерозiй — плоских поверхневих утворень з геморагiчними крапкоподiбними включеннями на поверхні. Враження слизової оболонки ШКТ відбувається внаслідок безпосереднього впливу токсичних сполук при надходженні, всмоктуванні і виведенні їх із організму.

Розвиток структурно-геморагічних ушкоджень слизової оболонки шлунка супроводжується активацією перекисного окислення лiпiдiв (ПОЛ) i зниженням активності ферментів антиоксидантного захисту (супероксиддисмутази, каталази, церулоплазмiну), що свідчить про зменшення в слизовій оболонці вмісту вітамінів Е i С, які беруть активну участь в механізмах стабілізації мембран клітин організму.

У випадку гострої токсичної гепатопатії, нaвiть з мінімальними ознаками інтоксикації показано проведення форсованого діурезу. З цією мeтoю хворим можна вводити внутрішньовенно крапельно iнфузiйнi препарати сорбiлакт або реосорбiлакт (до 200-400,0 мл на добу, протягом 5-7 днів). Обидва препарати вміщують основні катіони (Na⁺, К⁺, Са^2-, Mg²⁺), аніони Cl^-, органічний лактатанiон i сорбiтол. Сорбітол в препараті Реосорбiлакт представлений в iзоосмотичнiй концентрації по відношенню до плазми крові; в препapатi Сорбiлакт — в гiпеpтoнiчнiй концентрації, таке поєднання компонентів і їх концентpaцiй забезпечує їм повний спектр дезiнтоксикуючих засобів. Сорбiлакт, що входить до складу препаратів, підвищує діурез, сприяє корекції кислотно-лужної рівноваги плазми i нормалiзацiї енергетичного i вуглеводного обміну речовин, поліпшує фyнкцiональний стан гепатоцитiв, в яких відновлюється депо глікогену, що є вaгoмим внеском до iнтенсифiкацiї процесів природної детоксикації.

Важливим лікувальним заходом є дієта, спрямована на попередження всмоктування, прискорення бiотрансфоpмaцiї та елiмiнaцiї ксенобioтикiв і їх метаболiтiв із організму, aктивaцiї механiзмiв антиоксидaнтногo захисту, зменшення проявів гiпоксiї. Для підсилення детоксикації у 1-3 добу людям, що постраждали, peкомендується пити багато рідини, переважно дегазовані гiдрокарбонатнi мiнеральнi води. Доцільно вживання мінеральної води поєднувати з вживанням овочевих i фруктових cоків. У випадках легкого отруєння пестицидами соковою терапією (до 3-х лiтрiв на добу) можна повністю замінити форсований діурез, а при середньому ступені тяжкості підсилити його ефект. Хворим з легким i середнім ступенем отруєння з першої доби додають до дієти страви, що мають підвищену ентеросорбцiйну спроможність та здатність обволікати слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (в'язкі та слизові каші — вівсяну, гречану), овочеві та фруктові пюре (гарбузове, яблучне, бурякове, кабачкове). Однією із важливих задач є нормалізація процесів травлення, всмоктування та усунення проявів дисбактеріозу кишківника, оскільки продукти життєдiяльностi патогенної мікрофлори, які всмоктуються в кров, спричиняють токсичний вплив на печінку.

Хворим з синдромом токсичної гепатопатії I ступеня, яка проявляється лише мiнiмальними зрушеннями основних бiохiмiчних показників, поряд з дезiнтоксикацiйними, дієтичними засобами i дотриманням щадного режиму рекомендовано застосування гепатопротекторiв (бажано рослинного походження) — силiмарин per os по 70 мг 3 рази на день протягом 1 місяця. Силiмарин є діючою речовиною таких препаратів як Дарсил табл. 35 м г, Карсил др. 35 м г, Легалон др. 35, 70 мг, капс. 140мг, Лепротек др. 35 м г, Сигелон др. 35 м г, Силiбор табл. 40 м г. Механізм дії силiмарину i його основного ізомеру силiбiнiну полягає в мембраностабiлiзуючому, антиоксидантному та метаболічному ефектах, завдяки здатності зв'язувати вiльнi радикали, гальмувати утворення малонового діальдегіду i ефективно iнгiбувати ПОЛ, одночасно сприяючи збільшенню вмісту відновленого глютатiону в печiнцi i підвищенню детокси-кацiйної функції печінки.

Терапія гепатопатії середнього ступеня важкості включає щоденні внутрiшньовеннi (в/в) крапельні вливання сорбiлакту або реосорбiлакту по 200-400 мл, 300 мл 5% розчину глюкози, 5-6 iн'єкцiй на курс. 3 метою поліпшення метаболізму клітин печінки вводять вiтамiни групи В, аскорбінову та лiпоєву кислоту, кокарбоксилазу. Лікувальна доза вітаміну В₁ per os 0,01-0,02 г 3 рази на добу, або внутрiшньом'язово (в/м) вводять 1,0 мл 5 % розчину тiaміну хлориду, або 6,0 % розчин тіаміну броміду, курс лікування — 14-20 днiв. Лікувальна доза вітаміну В₁₂ — 5,0 мкг та фолiєвої кислоти 5,0 мг на добу. Вітамін B₁₂ погано всмоктується при внутрішньому застосуванні, в/м його вводять по 200 мкг, курс лікування 14-20 днiв. В/м можна вводити мальгаму по 2,0 мл (В₁, В₆, B₁₂, лiдокаїн).

Кокарбоксилазу вводять в/в або в/м в добовій дозі 50-150 м г, курс лікування 14-20 діб. Лiпоєву кислоту призначають 1-2 таблетки 3-4 рази на добу після вживання їжі протягом 30-40 днiв. Показане призначення гепатопротекторiв, які підвищують стiйкiсть клітин печінки до несприятливих ефектів та зменшують перекисне окислення лiпiдiв i являють собою стабiлiзатори бiологiчних мембран. Одним із високоактивних гепатопротекторiв, що має антитоксичний, репаративний, протизапальний та iмуномодулюючий вплив на печінку є тiотріазолiн. Тiотріазалiн призначається за такою схемою: перші 5 днiв в/м по 2 мл 2,5% розчину двiчi на день, з 5-го дня по 1 таблетці (0,1 мг) тричі на день — 20-25 днiв. 3 метою стабiлiзацiї клітинних мембран та підвищення детоксикацiйної функції печінки рекомендовано застосування гепатопротекторiв у комплексі з вiтамiнами i мікроелементами. До таких препаратів належить Симепар (Mepha ltd, Швейцарія), до складу якого входить екстракт росторопшi плямистої еквівалентно — 70 мг силімарину, водорозчинний комплекс вітамінів групи В: тіаміну гiдрохлорид (В₁), рибофлавін (В₂) та пiридоксину гiдрохлорид (В₆) — по 4 мг, 1,2 мг цiанкобаламiну (B₁₂), а також 12 мг нікотинаміду (вiтaмін РР) та 8 мг кальцію пантотенату, що забезпечує подвійну дію препарату — захист мембран та регенерацію клітин печінки i подвоює його ефективність завдяки антиоксидантній активності та протидії вільним радикалам. Симепар (Mepha ltd, Швейцарія) призначають по 1 капсулі тричі на день через 15 хвилин після прийому їжi упродовж 3 тижнів.

Для нормалiзацiї функцiї печінки призначається природний компонент метаболізму циклу метіоніну — бетаїн (гастрофект по 2 г на 1/2 склянки води від одного до трьох разів на день), а також препарати, до складу яких входить силiмарин (по 200 мг на добу) та ессенцiальнi фосфолiпiди (ессенціале Н по 3-6 капсул на добу). Для запобігання кишкового дизбiозу призначають лактулозу (люфалак) та інші препарати.

Крім того, призначаються холеретики, що містять жовчні кислоти (хологон, дехолін, аллохол, холензим, ліобіл або холерин) по 1-2 табл. під час їжі 2-3 рази на добу 2-3 тижні, або холеретики рослинного походження (фебіхол, фламін, холосас, холагол, холагогум або холафлус) 2-3 рази на добу впродовж 2-3 тижнів. У випадку гепатопатії ІІ ст. з ознаками холестазу додаються холекінетики (ксиліт, сорбіт, берберин) 2-3 рази на добу до прийому їжі протягом 2-х тижнів, а також холелітики (оліметин, одестон) по 1-2 табл. 2-3 рази на добу впродовж 2-3 тижнів (обережно при ерозивному гастриті і виразковій хворобі).

Лікування ерозивного гастриту повинно бути комплексним і впливати на різні ланки його патогенезу з вживанням лужної води у великій кiлькостi, дієта, доповнена слизовими відварами, фiзiотерапевтичнi засоби (iндуктотермiя, магнiтотерапiя), комплекс вітамінів протягом двох тижнів. Хворим з гострим ерозивним гастритом натще призначають теплий відвар насіння льону, а також iнгiбiтори протонної помпи — 20 мг омепрозолу 1 раз на ніч упродовж 7 днiв. При гiперацидному гастриті i хронічних істинних ерозiях з частим загостренням призначають лікування за стандартною схемою: омепрозол 20 мг 2 рази на день, чи лансопрозол 30 мг 2 рази на день; вicмyту цитрат 400 мг 2 рази на день плюс клоритромiцин 500 мг 2 рази на день (метронiдазол 500 мг 2 рази на день), амоксицилiн 500 мг 2 рази на день, курс лікування 2-3 тижні. Kpiм того, призначають антиоксиданти, які мають вплив на процеси репарації та епiтелiзацiї ерозiй, 50% розчин дибунолу у вигляді лiнiменту на обліпиховiй або кукурудзяній олії — внутрішньо. Показано проведення симптоматичної терапії (спазмолiтики, прокiнетики).

3.6 Особливості порушень серцево-судинної системи, їх діагностика і лікування
В основі формування токсичних кардіоміопатій при дії пестицидів (П) лежить політропний негативний вплив як безпосередньо на кардіоміоцит, мікроциркуляторне русло, так і на системи, що регулюють гемодинаміку, внаслідок чого порушується метаболізм, структура і функція міокарда [3]. До найважливіших механізмів токсичної дії ксенобіотиків на міокард відносяться порушення енергетичного обміну, гомеостазу внутрішньоклітинного кальцію, процесів синтезу білка і клітинного поділу, активація вільнорадикального окислення, пошкодження клітинних мембран кардіоміоцитів, що супроводжуються розвитком дистрофічних, запальних, ішемічних, апоптичних, некротичних і надалі фіброзних змін міокарда, а група кардіоміоцитів, що залишаються неушкодженими, компенсаторно гіпертрофуються. [3, 4]. Доведено інгібуючий вплив пестицидів на стан Са²⁺ насосу в умовах експериментальної ТКМП, який призводить до контрактури міофібрил і розладу активної діастолічної релаксації [5, 6].

Гербіциди на основі 2,4-Д викликають дестабілізацію основної функції клітинного дихання — вивільнення енергії поживних речовин і акумулювання її в макроергічних зв'язках АТФ (окисного фосфорилювання), роз'єднуючи процеси окислення і фосфорилювання через порушення метаболізму ацетил-КоА, розлад функціонування циклу Кребса і активацію бета-окислення жирних кислот. Ці сполуки також здатні утворювати імітатори ацетилхоліну, наслідком дії яких є зміни холінергічної передачі. Важливу роль в механізмі їх токсичного впливу відіграє також мембранотоксичний ефект, що проявляється в порушенні іонних каналів [2, 7, 8]. При дії 2,4-Д в експерименті виявлені фізіологічні механізми перевантаження саркоплазми кардіоміоцитів іонами Са²⁺, що призводить до електричної нестабільності міокарда і фібриляції серця, а також пригнічення пейсмекерної активності синусового і атріо-вентрикулярного (A-V) вузлів (бінодальний ефект) внаслідок надмірної активації мускаринових рецепторів з розвитком A-V блокади різного ступеня і асистолії [9, 10, 11].

Особливості клініко-функціональних порушень серцево-судинної системи при гострому отруєнні гербіцидом на основі 2,4-Д виявлені при аналізі результатів обстеження та динамічного спостереження за 160 рільниками, що перенесли гостре інгаляційне отруєння. У 56 (35 %) з них спостерігалося формування синдрому токсичної кардіоміопатії (ТКМП), що характеризується дестабілізацією електрофізіологічних процесів в провідній системі серця і скорочувальному міокарді, дисбалансом вегетативної іннервації, розвитком аритмій та діастолічною дисфункцією лівого шлуночка (ЛШ). У більшості випадків (69,6 %) розвивається ТКМП І (початкової, нейро-функціональної) стадії, яка проявляється скаргами на транзиторну кардіалгію та епізодичні перебої в серцевій діяльності, вегетативними розладами, ЕКГ-змінами переважно у вигляді функціональних порушень автоматизму і провідності — синусової брадикардії, сино-аурикулярної і атріовентрикулярної блокад, рідше збудливості міокарду — поодинокої суправентрикулярної екстрасистолії та змінами фази реполяризації з реєстрацією високих гострокінцевих зубців Т і синдрому ранньої реполяризації шлуночків (РРШ) або знижених чи ізоелектричних зубців Т, подовженням тривалості електричної систоли (інтервалу Q-T), появою функціонального синдрому слабкості синусового вузла (ФСССВ), коригованого атропіном, а також погіршенням доплер-ехокардіографічних показників діастолічного наповнення ЛШ. У осіб з ТКМП І стадії відмічається зменшення швидкості раннього діастолічного наповнення (Е), що свідчить підвищення жорсткості міокарда ЛШ та зменшення його податливості, збільшення швидкості пізнього передсердного наповнення (А) за рахунок зростання внеску систоли лівого передсердя в наповнення ЛШ та зниження їх співвідношення (Е/А) менше 1,0, подовження тривалості ізоволюметричного розслаблення міокарда (IVRT) та часу сповільнення раннього діастолічного наповнення (ДТ), що свідчить про наявність початкових розладів діастолічного наповнення ЛШ — діастолічну дисфункцію з порушенням його релаксації. Перевага кровотоку під час передсердної систоли підтверджує порушення піддатливості ЛШ, але кінцевий діастолічний тиск у ЛШ залишається на нормальному рівні, що доводить відсутність пригнічення насосної функції серця.

Рідше, в основному в поєднанні з токсичною енцефалопатією та токсичною гепатопатією, діагностується ТКМП ІІ (помірно вираженої, обмінно-структурної) стадії перебігу, яка відрізняється більш постійним больовим синдромом, серцебиттям та перебоями, задухою при фізичному навантаженні, помірними набряками чи пастозністю нижніх кінцівок, суттєвими змінами біоелектричної активності міокарда на ЕКГ — складними комбінованими порушеннями ритму (синусовою і пароксизмальною тахіаритміями, шлуночковою алоритмією), більш стійкими змінами фази реполяризації (ізоелектричність, двофазність або неглибока інверсія зубця Т, косо підіймала депресія сегмента S-Т). Зміни показників трансмітрального кровотоку при доплер-ЕХОКГ дослідженні розцінюються як "псевдонормальний" спектр діастолічної дисфункції з порушенням як релаксації, так і піддатливості ЛШ. У осіб з ТКМП ІІ стадії спостерігається зниження швидкості діастолічного наповнення у пізню передсердну фазу, що супроводжується зменшенням співвідношення Е/А < 1,0, скороченням фази ізоволюметричного розслаблення (IVRT) і часу уповільнення раннього діастолічного наповнення ЛШ (ДТ), що свідчить про більш виражений ступінь діастолічної дисфункції. "Псевдонормалізація" діастолічного наповнення пов'язана із зниженням скорочувальної спроможності лівого передсердя і значним підвищенням тиску в його порожнині, при цьому підвищується градієнт тиску між лівими відділами серця, що призводить до збільшення швидкості кровонаповнення у ранню фазу діастоли. Таким чином, при ТКМП виявляється діастолічна дисфункція міокарда, яка обумовлена збільшенням жорсткості і зниженням його піддатливості, що імовірно пов'язано з негативним впливом гербіциду 2,4-Д, як метаболічного інгібітора енергозабезпечення, за рахунок зниження синтезу фосфокреатину і АТФ та порушення функції Са²⁺ насосу.

У хворих з ТКМП І стадії спостерігається збільшення індексу кінцево-систолічного об'єму (КСО) та індексу маси міокарда (ММ) ЛШ. Але найважливіший показник глобальної скоротливості серця — фракції викиду (ФВ) і основні індекси, що характеризують геометрію камери (індекс сферичності та індекс відносної товщини стінок ЛШ в діастолу) не відрізняються від нормативних. У осіб з ТКМП ІІ стадії зростають індекси кінцево-систолічного розміру (КСР), кінцевих систолічного і діастолічного об'ємів (КСО, КДО) ЛШ, виявляється також незначне, в межах норми, зниження фракції скорочення (% ∆S) і фракції викиду (ФВ). Це свідчить, що зміни скорочувальної функції міокарда у постраждалих з ТКМП обмежуються переважно діастолічними розладами — діастолічною дисфункцією на обох стадіях та несуттєвим зниженням його загальної скоротливості з помірним збільшенням ЛШ без структурного ремоделювання при ТКМП ІІ стадії.

Таким чином, особливості ураження серцево-судинної системи при дії гербіцидів на основі 2,4-Д характеризуються формуванням майже у третини постраждалих метаболічної ТКМП з розвитком аритмій та серцевої недостатності з діастолічною дисфункцією серця, що обумовлені енергодефіцитом, розладами вегетативної регуляції, порушенням електрофізіологічних процесів в провідній системі і скорочувальному міокарді.

Найбільш інформативними тестами ранньої діагностики ТКМП при гострому отруєнні гербіцидами на основі 2,4-Д є:
а) ЕКГ-діагностика у 12 загальноприйнятих відведеннях з фармакологічними пробами (атропіну сульфат, калію хлорид) для виявлення негативного кардіотоксичного впливу на біоелектричну активність міокарда — вогнищ ектопічного автоматизму і збудливості, порушення провідності, змін фази реполяризації та електричної систоли;
б) черезстравохідна електрокардіостимуляція (ЧСЕКС) при брадикардії менше 55 ударів за хвилину з визначенням точки Венкебаха (чсс) і коригованого часу відновлення функції синусового вузла (КЧВФСВ) для дослідження функціонального стану синусового вузла та А-V з'єднання і виявлення ФСССВ;
в) доплер-ЕХОКГ-дослідження трансмітрального кровотоку з оцінкою спектру діастолічного наповнення ЛШ за параметрами співвідношення максимальної швидкості раннього і пізнього передсердного діастолічного наповнення (VЕ / VА), часу раннього уповільнення діастолічного наповнення (ДТ) і тривалості фази ізоволюметричного розслаблення ЛШ (IVRT) з урахуванням показників морфо-функціонального стану серця і параметрів внутрішньосерцевої гемодинаміки — індексів кінцевих систоло-діастолічних розмірів і об'ємів, маси міокарда (ММ) та фракції викиду (ФВ) лівого шлуночка для оцінки негативної інотропної дії і визначення найбільш раннього маркеру міокардіального пошкодження — діастолічної дисфункції (ДД) ЛШ. Клінічні особливості ТКМП обумовлюють необхідність використання препаратів, дія яких спрямована на модуляцію енергетичних реакцій, нормалізацію вегетативної іннервації, стабілізацію електрофізіологічних процесів, корекцію діастолічних розладів міокарда. Поряд з загальною детоксикаційною терапією обов'язково призначається комплекс мембранопротекторних засобів, що всебічно впливають на патологічні процеси, які беруть участь в ушкодженні мембранних структур кардіоміоцитів. Використовуються препарати, що оптимізують метаболічні процеси в кардіоміоцитах шляхом активації використання глюкози і пригнічення бета-окислення вільних жирних кислот (ВЖК) безпосереднім інгібуванням його за рахунок блокування 3-кетоацил-КоА-тіолази на внутрішній мембрані мітохондрій — триметазидин (предуктал) 20 мг 3 рази чи предуктал-МR 35 мг 2 рази на добу протягом 1-2 місяців або через гальмування транспортування ВЖК через мембрану мітохондрій завдяки зменшенню ендогенного карнітину — мілдронат 10 % розчин 5,0 в/м або в/в 1раз і далі 250 мг реr os 2 рази на добу або АТФ-лонг 20 мг сублінгвально 3-4 рази чи 1,0-2,0 мл в/м, або актовегін 5,0-10,0 мл (200-400 мг) в/в крапельно протягом 2 тижнів. Застосовуються також засоби, які стабілізують мембрани кардіоміоцитів — кверцетин 1г 2 рази на добу і препарати, які інактивують вільні радикали і ПОЛ — альфа-токоферолу ацетат (вітамін Е), емоксипін 3 % розчин 2,0-10,0 мл в/м або мексидол 5 % — 2,0 мл в/в, селеніт натрію по 1 табл. 2 рази на добу. При порушеннях ритму серця та провідності проводиться диференційована антиаритмічна терапія: при синусовій брадикардії, S-A, А-V блокадах з метою усунення надмірно активного парасимпатичного впливу — атропіноподібні препарати; при синусовій тахікардії, особливо у осіб з діастолічною дисфункцією ЛШ при відсутності або з попередньою ліквідацією набрякового синдрому — селективні бета-адреноблокатори в невеликих дозах: бісопролол 1,25 — 5 мг або егілокретард (метопролол) 12,5-50 мг 1 раз на добу, неселективний бета-адреноблокатор з антиоксидантними і вазодилятуючими властивостями — карведілол 3,125 мг 2 рази на добу протягом 2 тижнів з подальшим титруванням дози до 6,25-12,5 мг 2 рази або антагоніст кальцію — верапамілу гідрохлорид 80-120 мг на добу. У випадках пароксизмальної суправентрикулярної тахікардії верапаміл призначається у більшій добовій дозі — 120-240 мг. При шлуночковій екстрасистолії високих градацій по Лаун доцільно використовувати кордарон у добовій дозі 600-200 мг за загальноприйнятою схемою. Для покращення релаксації і скорочувальної функції міокарда при діастолічних розладах, якщо немає вираженої гіпотензії, необхідне призначення нейро-гуморальних антагоністів — інгібіторів АПФ і блокаторів ангіотензину-ІІ в мінімально ефективних дозах — еналапрілу малеату (берліприлу) 2,5-5,0 мг 2 рази, або периндоприлу 2-4 мг, кандесару 2 м г, лозапу — 12,5-25 мг 1 раз на добу. Діуретики (фуросемід 20-40 мг, верошпірон 25 мг або тріампур 50 мг на добу 1-3 дні на тиждень) призначаються з особливою обережністю в мінімально ефективних дозах при задусі і набряках, адже надмірна діуретична терапія небезпечна при серцевій недостатності з порушенням діастолічної функції ЛШ в зв'язку з існуючою загрозою різкого зниження серцевого викиду і артеріального тиску.

Профілактика міокардіофіброзу як наслідку ТКМП повинна включати обов'язкове призначення всім хворим незалежно від ступеня захворювання з метою оптимізації метаболізму, нормалізації функціонування нормалізації енергоємного Са²⁺ насосу і усунення діастолічних розладів повторного патогенетичного медикаментозного лікування кардіоцитопротекторами і антиоксидантами (предуктал, мілдронат, актовегін, АТФ-лонг, мексидол, кверцетин, емоксипін та ін.) 2-3 курси на рік протягом 1-3 місяців та за показанням — коригуючу симптоматичну терапію (ваголітики, бета-адреноблокатори, антагоністи Са, інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту, блокатори ангіотензину-ІІ, діуретики у мінімально ефективних дозах).

Динамічне спостереження протягом 5 років свідчить, що проведення своєчасної, а надалі повторної раціональної кардіоцитопротекторної і симптоматичної терапії обумовлює регредієнтний перебіг і сприятливий прогноз майже у 90 % постраждалих з ТКМП.

3.7 Імунодефіцитний стан, спричинений гербіцидами на основі 2,4-Д і його корекція
Клініко-експериментальні дані свідчать, що гербіциди на основі 2,4-Д суттєво впливають на імунну систему. Імунні порушення можуть бути виявлені шляхом визначення клініко-лабораторних проявів: пригнічення продукції антитіл до еритроцитів барана; збільшення селезінки і числа ядровмісних клітин в ній; взаємодія гербіциду з білками органів з утворенням комплексних антигенів та протитканних антитіл до них; супресія клітинного імунітету в реакції "трансплантат проти хазяїна"; зниження життєдіяльності тимоцитів; стимулювання гіперчутливості уповільненого типу [11].

Ефект пригнічення антитілоутворення та стимулювання гіперчутливості уповільненого типу залежить від ступеня токсичності похідних 2,4-Д до тимусзалежного антигену, зростає в порядку збільшення токсичності похідних 2,4-Д-кислоти (амінна сіль, діетиленгліколевий ефір, 2,4-Д-кислота, натрієва сіль, ізооктиловий і октиловий ефіри). Селективне пригнічення гуморальної відповіді пов'язують з порушенням антигенпризентації В-лімфоцитів, або зі зниженням активності Т-хелперів 2 типу (Th2). Гербіцид 2,4-Д, крім Т- та В-клітин, діє також на систему мононуклеарних фагоцитів, що приводить до вираженого зниження мембранозв'язувальних процесів: поглинальної активності фагоцитозу, Fc-залежних процесів, мікров'язкості зовнішньої мембрани.

При обстеженні фермерів, контактуючих з гербіцидами на основі 2,4-Д, встановлено зниження рівня Т-лімфоцитів (СД 3+); кількості Т-хелперів (СД 4+); Т-супресорів (СД 8+), цитотоксичних лімфоцитів (СТL), натуральних кілерів (NK), СД 8+ клітин з поверхневими антигенами HLA-DR та зниження лімфопроліферативної відповіді на міогени [12].

Проведене нами комплексне динамічне спостереження за станом гуморального та клітинного імунітету у рільників з гострим отруєнням гербіцидами на основі 2,4-Д-кислоти виявило наступні закономірності: зниження кількості Т-клітин, особливо у групі хворих з синдромом токсичної гепатопатії. При цьому порушувався баланс імунорегулюючих клітин з селективною недостатністю Т-хелперних лімфоцитів. З боку В-системи імунітету у хворих спостерігалось: підвищення рівня В-лімфоцитів, значне зниження титрів натуральних (гетерофільних) антитіл, вмісту імуноглобуліну G (70 % хворих з переважним ураженням печінки), комплементарної активності крові, підвищення кількості патогенних імунних комплексів дрібного розміру. Динамічне спостереження хворих протягом трьох років виявило зниження показників імунітету при прогредієнтному перебігу патологічного процесу в порівнянні з регредієнтним. Виявлені особливості змін в імунній системі обумовлюють доцільність включення у комплексну схему лікування і реабілітації імуномоделюючих засобів.

У легких випадках отруєння похідними 2,4-Д рекомендуються групи вітамінів А, В, С, Е. Широко використовуються комплексні препарати вітамінів і мікроелементів (центрум, супрадин, мультитабс, вітрум та інші). Для підвищення загального опору організму застосовують такі адаптогени, як екстракт родіоли рожевої, настоянки аралії, елеутерококу, лимоннику китайського, коріння женьшеню і ехінацеї. До рослинних адаптогенів також відносяться імуномод та імунотон. Ці препарати призначаються по загальноприйнятій схемі. В комплексному лікуванні хворих з отруєнням 2,4-Д, де одним із ведучих симптомів є патологія гепатобіліарної системи, використовуються пробіотики, імуномоделююча дія яких реалізується переважно на рівні слизових оболонок. Рекомендуються такі препарати, як біфідумбактерин-форте, лінекс, лактовіт-форте та ін. Серед багаточисельних імуномодуляторів найбільш ефективними при отруєннях є препарати, які поряд із значними імуностимулюючими властивостями, мають виражені детоксикуючі, антиоксидантні, мембраностабілізуючі та гепатопротекторні якості. До них належать — поліоксидоній, імунофан, а також глутоксим, що рекомендуються при імунодефіцитних станах, обумовлених хімічним фактором. Приймаються препарати по загальноприйнятій схемі.

4 Профілактика гострих отруєнь гербіцидами на основі 2,4-Д кислоти
4.1. Профілактика гострих отруєнь гербіцидами полягає в суворому дотриманні вимог Державних санітарних правил транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві (ДСП 8.8.1.2.001-98), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 03.08.98 № 1, Державних санітарних правил авіаційного застосування пестицидів і агрохімікатів в народному господарстві України (ДСП 382-96), затверджених наказом МОЗ від 18.12.96 № 382, та регламентів застосування пестицидів, наведених у Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.
4.2. Особам, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами необхідно отримати допуск (посвідчення) на право роботи, пов'язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 18.09.95 р. № 746 "Про затвердження Порядку одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов'язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами".

ЛІТЕРАТУРА

1. 2,4-Дихлорфеноксиуксусная кислота (2,4-Д). // Гигиенические критерии состояния окружающей среды. — Женева. — ВОЗ. — 1987. — 136 с.

2. Watt B.E. Cllorphenozy herbicides — mechanisms of toxicity / B.E.Watt, S.M. Bradberry, J.A. Vale // J. Toxicol. Clin. Toxicol. — 1999. — 37. — № 3. — P. 357-358.

3. Попович М.И. Токсическое и аутоиммунное повреждение миокарда. / М.И. Попович — Кишинев — 1988. —266 с.

4. Куценко Ф.А. Основы токсикологии. / Ф.А. Куценко — Санкт-Петербург. —2004. — 715 с.

5. Маковская Е.И. Кардиомиопатии, индуцированные пестицидами / Е.И. Маковская, З.А. Бескоровай-ная // 4 Съезд патологоанатомов Украины. — Донецк. — 1986. — С. 105-106.

6. Капелько В.И. Патофизиологические аспекты кардиомиопатий / В.И. Капелько, Векслер В.И., Попович М.И. // Кардиология. — 1991. — №6. — С. 5-11.

7. Duric V. Presentation of patients with pesticide poisoning / V. Duric, V. Stojanovic // Med. Pregl. — 32 (3/4). — Р. 129-133

8. Paggiaro P.L. On а case of poisoning by 2,4-dichlorophenoxyacetic acid / P.L. Paggiaro, Е. Martino // Med. lav. — 1974. — 65 (3-4). — Р. 128-135.

9. Хитров Н.К. Содержание катехоламинов и электролитный баланс миокарда кроликов при интоксикации 2,4-Д / Н.К. Хитров, В.С. Пауков, Н.И. Свистухин // Бюлл. экспериментальной биологии. — 1975. — т 79. — № 6. — С. 35-38.

10. Колбасин Н.Н. Нарушение возбудимости и проводимости при комбинированной затравке пестицидами на фоне физических нагрузок в эксперименте / Н.Н. Колбасин, В.Н. Мостовой // Труды Крымского мединстута. — 1991. — т 130. — С. 56-60.

11. Имельбаева Э.А. Оценка влияния производных 2,4-дихлорфеноксиуксусной кислоты на гуморальное и клеточное звено иммунитетаn / Э.А. Имельбаева, С.Н. Теплова, Ф.Х. Ка-милов / Журнал микроб. — 2000. — № 2. — С. 60-63.

12. Faustini A. Immunological changes among farmers exposed to phenoxy herbicides: preliminary observations / A. Faustini, L. Settimi, R. Pacifici // Occup. Environ. Med. — 1996. — Sept. 53 (9). — P. 583-585.

13. Балан Г.М. Гострі отруєння пестицидами у буряківників / Г.М. Балан, С.І. Іванова, В.А. Бабич, В.В. Вознюк // Матеріали конференції "Актуальні проблеми екогігієни і токсикології." — Київ. — 1998. — С. 32-38.

14. Балан Г.М. Острое групповое отравление гербицидом Диканитом 600 на основе 2,4-дихлорфеноксиуксусной кислоты и меры профилактики / Г.М. Балан, С.Г. Сергеев, Т.В. Мымренко // Современные проблемы токсикологии. — 2003. — № 3. — С. 52-59.

REFERENCES

1. 2,4-Dikhlorfenoksiuksusnaya kislota (2,4-D). // Gigienicheskie kriterii sostoyaniya okruzhayuschej sredy. — Zheneva. — VOZ. — 1987. — 136 s.

2. Watt B.E. Cllorphenozy herbicides — mechanisms of toxicity / B.E.Watt, S.M. Bradberry, J.A. Vale // J. Toxicol. Clin. Toxicol. — 1999. — 37. — № 3. — P. 357-358.

3. Popovich M.I. Toksicheskoe i autoimmunnoe povrezhdenie miokarda. / M.I. Popovich — Kishinev — 1988. —266 s.

4. Kucenko F.A. Osnovy toksikologii. / F.A. Kucenko — Sankt-Peterburg. —2004. — 715 s.

5. Makovskaya E.I. Kardiomiopatii, inducirovannye pesticidami / E.I. Makovskaya, Z.A. Beskorovaj-naya // 4 S'ezd patologoanatomov Ukrainy. — Doneck. — 1986. — S. 105-106.

6. Kapel'ko V.I. Patofiziologicheskie aspekty kardiomiopatij / V.I. Kapel'ko, Veksler V.I., Popovich M.I. // Kardiologiya. — 1991. — №6. — S. 5-11.

7. Duric V. Presentation of patients with pesticide poisoning / V. Duric, V. Stojanovic // Med. Pregl. — 32 (3/4). — Р. 129-133

8. Paggiaro P.L. On а case of poisoning by 2,4-dichlorophenoxyacetic acid / P.L. Paggiaro, Е. Martino // Med. lav. — 1974. — 65 (3-4). — Р. 128-135.

9. Khitrov N.K. Soderzhanie katekholaminov i elektrolitnyj balans miokarda krolikov pri intoksikacii 2,4-D / N.K. Khitrov, V.S. Paukov, N.I. Svistukhin // Byull. eksperimental'noj biologii. — 1975. — t 79. — № 6. — S. 35-38.

10. Kolbasin N.N. Narushenie vozbudimosti i provodimosti pri kombinirovannoj zatravke pesticidami na fone fizicheskikh nagruzok v eksperimente / N.N. Kolbasin, V.N. Mostovoj // Trudy Krymskogo medinstuta. — 1991. — t 130. — S. 56-60.

11. Imel'baeva E.A. Ocenka vliyaniya proizvodnykh 2,4-dikhlorfenoksiuksusnoj kisloty na gumoral'noe i kletochnoe zveno immunitetan / E.A. Imel'baeva, S.N. Teplova, F.Kh. Ka-milov / Zhurnal mikrob. — 2000. — № 2. — S. 60-63.

12. Faustini A. Immunological changes among farmers exposed to phenoxy herbicides: preliminary observations / A. Faustini, L. Settimi, R. Pacifici // Occup. Environ. Med. — 1996. — Sept. 53 (9). — P. 583-585.

13. Balan H.M. Hostri otruennya pestycydamy u buryakivnykiv / H.M. Balan, S.I. Ivanova, V.A. Babych, V.V. Voznyuk // Materialy konferencii "Aktual'ni problemy ekohihieny i toksykolohii." — Kyiv. — 1998. — S. 32-38.

14. Balan G.M. Ostroe gruppovoe otravlenie gerbicidom Dikanitom 600 na osnove 2,4-dikhlorfenoksiuksusnoj kisloty i mery profilaktiki / G.M. Balan, S.G. Sergeev, T.V. Mymrenko // Sovremennye problemy toksikologii. — 2003. — № 3. — S. 52-59.

Надійшла до редакції 29.04.2011