EFFECTS OF HEAVY METALS — MERCURY, LEAD AND MANGANESE, ON THE DEVELOPMENT OF ADAPTATION RESPONSES IN RATS OF DIFFERENT AGE GROUPS

  • Authors: I.M. Trakhtenberg, T.K. Korolenko
Download attachments:

Трахтенберг І.М, Короленко Т.К.
ДУ "Інститут медицини праці АМН України", м. Київ

У мозаїці виявів токсичного ефекту, викликаного дією зовнішньо-середовищних факторів хімічної природи на живий організм , ознаки " полому" переплітаються з ознаками " фізіологічної міри" проти патогенного начала. При цьому до певної межі " полом" стимулює розвиток й удосконалення системи " фізіологічної міри", що перешкоджає подальшому розвитку " полому", трансформації його у незворотній стан. За таких умов можна вести мову про адаптацію (в широкому сенсі), включаючи компенсацію початкових ознак патології. Проте за умов продовження дії негативного чинника тієї самої інтенсивності, при збільшенні рівня експозиції або приєднання до діючого додаткових факторів (еквівалентом чого може виступати функціональне навантаження — фізична напруга, голод, брак кисню, кровопускання) можливості адаптації виявляються недостатніми й ознаки пошкодження починають прогресувати процес зі стадії компенсованої патології чи передпатології переходить у стадію явної початкової патології.

Результати експериментальних досліджень з вивчення впливу низьких доз хлориду ртуті (II), ацетату свинцю та хлориду марганцю (II) при внутрішньоочеревинному введенні на деякі показники стану піддослідних тварин у віковому аспекті були отримані при постановці різних серій дослідів на 1270 нелінійних білих щурах (самцях) масою (140-160) г — молоді та (300-350) г — старі.

Дослідження процесу гліколізу у тканині печінки молодих і старих щурів, які були піддані дії малих доз зазначених вище токсикантів (10, 30, 45, 60 введень 5 разі в на тиждень) виявило зниження активності цього процесу як на ранніх (10 введень), так і на пізніх стадіях (60 введень), більш значиме у старих тварин. Одночасно були виявлені значні відхилення в активності лужної фосфатази печінки, які мали специфіку для кожного токсиканту. Глибина і динаміка змін були більш значними у старих тварин при дії солей свинцю і ртуті, але менш помітними у випадку дії марганцю.

Хронічна дія солей важких металів викликає зміни функціонального стану ЦНС експериментальних тварин: пригнічення пізнавально-рефлекторної діяльності внаслідок переваги гальмівних процесів в корі головного мозгу. Більш значні зміні характерні для старих тварин, що може бути обумовлено виснаженням впродовж віку адаптаційно- пристосувальних реакцій.

Хлорид марганцю (доза 1/100 ЛД50) протягом 2 міс у молодих і старих щурів за даними ЕКГ призводить до тахікардії (збільшення частоти серцевих скорочень), появі ознак погіршення провідності, розвитку дифузних пошкоджень міокарду (подовження інтервалу QT) і порушення розслаблення серцевого м'язу (скорочення діастоли). Зазначені зміни були вираженішими і стійкими у старих тварин. Ознаки можливої патологічної на на серцево-судиннну систему (ССС) ацетату свинцю і хлориду ртуті (гіпокальціємія у дорослих щурів, дифузне ушкодження міокарду у старих тварин, а також порушення провідності і скорочення діастоли у тварин обох вікових груп) були виражені у ранні терміни (10 введень) і слабшали з плином експерименту.

Одержаний експериментальний матеріал свідчить про розвиток адаптаційних процесів з боку ЦНС, показників фагоцитозу, ССС, морфологічної структури внутрішніх органів та їхніх особливостях при дії важких металів на організ " старих" тварин.