Загороднюк К.Ю., Омельчук С.Т., Нікіпєлова О.М.*, Загороднюк Ю.В.**
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, кафедра гігієни та екології, м. Київ, Україна;
*Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології УкрНДІ МР та К;
**Громадська організація "Фонд розвитку водоочисних технологій"

Вода, особливо не очищена, чи недостатньо очищена — потенційне джерело надходження до організму шкідливих хімічних речовин, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини. Тому існуючі способи очищення і підготовки питної води повинні гарантувати постачання населенню безпечної та якісної питної води.

Метою нашого дослідження було визначення безпечності та якості питної води Західної фільтрувальної станції ТОВ "Луганськвода" (ЗФС) до та після її стабілізаційної обробки препаратом "Sea-Quest", емпірична формула Na₃₅H₅P₂₆O₈₅.

В задачі дослідження входили: токсикологічна оцінка питної води ЗФС, шляхом визначення у ній речовин, лімітуючою ознакою шкідливості для яких є санітарно-токсикологічна, визначення інтегрального впливу питної води ЗФС на основні системи та органи організму лабораторних тварин, проведення порівняльного аналізу інтегральної біологічної дії питної води ЗФС до та після стабілізаційної обробки препаратом "Sea-Quest".

Інтегральну токсикологічну оцінку вод проводили в умовах лабораторного експерименту на 25 білих щурах з масою тіла 180,0–200,0 г без урахування їх статі. Під час експерименту тварини знаходилися на постійному харчовому та питному режимі згідно правил утримання експериментальних тварин. Питну воду, яка досліджувалась, вводили у шлунок м'яким зондом з оливкою, один раз на добу, у дозі 1 % від маси тіла тварини, у вечірній час, враховуючи особливості добового біоритму.

Отримані результати фізико-хімічних досліджень питної води показали, що підготовлена на ЗФС вода не відповідає вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" за наступними показниками: загальним солевмістом — 1134 мг/дм³ (ГДК — 1000 мг/дм³), жорсткістю — 10,1 моль/м³ (ГДК — 7,0 моль/м³), вмістом сульфатів — 364 мг/дм³ (ГДК — 250 мг/дм³), вмістом дибромхлорметану 69 мкг/дм³ (ГДК — 10 мкг/дм³).

Вміст хлороформу у воді наближався до ГДК (60 мкг/дм³) і складав 58 мкг/дм³. Індекс стабільності цієї води становить — 1,03 (як за лужністю, так і за pH), що говорить про перенасиченість води солями кальцію, її нездатність виконувати функції розчинника та схильність до утворення сольових відкладень. Середньоінтегральна швидкість корозії становила — 0,252 мм/ рік (аварійна), що говорить про надзвичайно високу агресивність води (здатність до окислення).

Після обробки підготовленої на ЗФС води препаратом "Sea-Quest", хімічний склад води майже не змінився. Дещо збільшився вміст поліфосфатів (3,63 мг/дм³ при ГДК — 3,5 мг/дм³). Проте, в позитивну сторону змінилися індекс стабільності обробленої води, що становив — 0,98 за лужністю та 0,99 за pH, тобто вода повернула собі здатність розчиняти солі кальцію, і значно зменшилася середньоінтег-ральна швидкість корозії — < 0,01 мм/рік (практично відсутня).

При цьому курсове застосування питної води ЗФС після стабілізаційної обробки препаратом "Sea-Quest" у порівнянні з контролем покращувало емоційний стан тварин та підвищувало їх орієнтувально-дослідницьку активність, підвищувало рівень загального імунітету (в першу чергу за рахунок клітинної ланки) та детоксикаційну функцію печінки, позитивно впливало на функціональний стан нирок.

Враховуючи наведені данні, можна зробити висновок, що стабілізаційна обробка питної води Західної фільтувальної станції препаратом "Sea-Quest" позитивно впливає на фізіологічні, біохімічні, імунологічні показники життєдіяльності піддослідних тварин.

На нашу думку, це може бути пов'язано із покращенням таких показників як стабільність та корозійна агресивність, що відображають здатність чи нездатність питної води відігравати роль розчинника солей.

В будь-якому випадку даний факт вимагає проведення подальших досліджень.