Подрушняк А.Є., Самчук А.І.1, Строй А.М., Худайкулова О.О., Щуцька Т.О., Іванова Л.П.
Інститут екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя МОЗ України, м. Київ, Україна
1Інститут геохімії, мінералогії і рудоутворення НАН України, м. Київ, Україна
Селен є незамінним елементом в життєдіяльності людини і тварин, входить до складу більшості гормонів і ферментів, відповідає за генетичне успадкування організму, репродуктивність, процеси розвитку і старіння. Такий широкий спектр його функціональних можливостей обумовлений антиоксидантними властивостями. Зокрема селен бере участь у побудові та функціонуванні глутатіонпероксидази — одного з ключових антиоксидантних ферментів, який запобігає накопиченню в тканинах вільних радикалів, що ініціюють перекисне окислення білків, ліпідів, нуклеїнових кислот та інших сполук. Активні центри багатьох гормонів і ферментів складаються з чотирьох атомів селену. Він підвищує імунітет організму, підтримує нормальне функціонування ендокринної системи та зору. Встановлено, що при дефіциті селену в організмі, створюються умови для появи і розмноження атипових клітин. Якщо вводити достатню кількість селену, то ферменти встигають цю атипову клітину "вирахувати" і знищити. Тобто вони не лише перешкоджають утворенню цих клітин, але й знищують ті, що вже утворилися. Така позитивна дія селену спостерігається при всіх пухлинних процесах, в тому числі, при захворюваннях крові і деяких доброякісних новоутвореннях.
В той же час, в певних дозах він є достатньо токсичним елементом. Найбільш небезпечними є його сполуки з важкими елементами, галогеніди селену, двоокис селену і селенистий водень. Згідно стандарту США його безпечний рівень вмісту у добовому раціоні людини складає від 50 до 200 мкг/кг, токсичність селену проявляється у кількостях, які перевищують 3000 мкг/день.
В біосфері Se надзвичайно рухливий, і завдяки міграційній здатності він активно накопичується в грунтах. В районах із вологим кліматом селен окислюється ґрунтовими водами і виноситься із грунту, в супераквальних ландшафтах він відновлюється і частково відкладається і накопичується в рослинах, в яких заміщає сірку білків. В грунтах з підвищеним вмістом Se знаходиться у формі селенітів та селенатів. Джерелом забруднення навколишнього середовища селеном є різні види промислового виробництва: мідно-електролітичне, сірчанокислотне, целюлозно-паперове, а також анодні шлами. Із антропогенних джерел в атмосферу Se надходить біля 1200 т на рік.
Проведеними в багатьох країнах світу дослідженнями виявлена пряма залежність між нерівномірністю розподілу цього елемента в різних регіонах земної кулі та рівнем захворюваності в результаті дефіциту цього елемента в продуктах харчування населення цих регіонів. За наявністю селену в об'єктах довкілля та організмі людини можна передбачити виникнення на тій чи іншій території захворювань, що характерні для його дефіциту, або навпаки, за моніторингом характерних захворювань можна припустити відсутність у раціоні харчування необхідної добової потреби цього елемента.
Нашими дослідження мінерального складу рослин показано, що найбільш високим рівнем біоакумуляції селену є зелена маса суниці, малини, петрушки, чорниці, часнику, а також грецькі та земляні горіхи і плодові тіла їстівних грибів, зокрема, білих (Boletus edulis). В результаті проведеної нами роботи встановлено дефіцит селену у раціоні харчування мешканців, що проживають на території Київської, Житомирської та Чернігівської областей України, що дозволило з наукової точки зору обґрунтувати гігієнічні рекомендації з використання вітчизняної рослинної селеновмісної сировини при створенні рецептур дієтичних добавок, які є джерелом додаткового надходження селену в організм людини.