Л.І. Кобилінська¹, кандидат мед. наук, І.П. Патерега³, кандидат вет. наук, А.О. Рябцева², кандидат хім.наук, Н.Є. Мітіна², кандидат хім. наук, О.С. Заіченко², кандидат хім. наук, І.Я. Коцюмбас³, доктор вет. наук, професор, член-кор. НААН України, Б.С. Зіменковський¹, доктор фарм. наук, професор, член-кор. НАМН України, Р.С. Стойка⁴, доктор біол. наук, професор, член-кор. НАН України

¹Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів
²Національний університет «Львівська Політехніка», м. Львів
³ДНДКІ ветпрепаратів і кормових добавок, м. Львів
⁴Інститут біології клітини НАН України, м. Львів

SUMMARY. Specicfic aim of our study was to evaluate an acute toxicity of nanosized drug delivery system based on PEGylated comb-like carrier in white laboratory rats and mice under single application.
Materials and methods. The applied carrier was designed and synthesized at the Department of Organic Chemistry of Lviv National Polytechnic University. The carrier is a water-soluble comb-like polymer poly(VEP-co-GMA)-graft-PEG designated as A24PEG. It has the main chain on the basis of co-polymer of unsaturiedperoxide of 2-tret-butylperaxy-2-methyl-5-hexen-3-in (VEP) andglycidil-metacrylate (GMA) with polyethylenglycole (PEG) side chains. Water solution of A24PEG carrier was prepared by transferring of the polymerfrom the organic phase into the inorganic one with its further ultrasound treatmentfor 20 sec. The molar mass of A24PEG was 245 000 g/mole, and the diameter of the particles was 61 nm according to a transmissive electron microscopy. Experiments were conducted on white laboratory mice of 3-4 months age with 18–24 g body mass and white rats of Wstar line of 3–4 months age with 143–255g body mass. A24PEG carrier was daily injected to mice intraparentaly in 0,1, 0,3, 0,5 and 10 ml doses, and to rats — 1,0, 3,0, 5,0 and 10.0 ml doses. The highest dose of the carrier preparation (10,0ml — for rats and 1,0 ml — for mice) was injected to 6 animals of each species repeatedly, lml ofsuch preparation contained 9,9 mg of A24PEGpolymeric carrier.
Results. It was found thatA24PEG carrier injected intraparentaly did not possess toxic effect towards white laboratory rats in 440 mg/kg dose in 10 ml volume and in white laboratory mice in 470 mg/kg dose in 1 ml volume. Thus, the A24PEG PEG-containing carrier can be attributed to the 4th class of toxicity, since we could not define its LC50 neither in the laboratory rats, nor laboratory mice.
Conclusions. A24PEG PEG-containing carrier injected intraparentaly in noted doses can be attributed to the 4th class of toxicity (low toxic substances) for the laboratory rats and mice.
Key words: nanosized drug delivery system, polyethylenglycole, polymeric carrier, acute toxicity.

На сьогодні гостро стоїть завдання усунення чи хоча б зниження негативних побічних ефектів низки фармацевтичних препаратів, зокрема протипухлинних, які характеризуються загальною токсичною дією в організмі та значно обмежують застосування деяких фармакологічних засобів [1, 2, 3, 4, 5]. Одним із ефективних шляхів розв'язання цієї проблеми є використання багатофункціональних носіїв лікарських засобів, здатних зв’язувати токсичну субстанцію до моменту її адресної доставки до точки прикладання у клітинах-мішенях специфічних органів чи тканин [4, 6, 7]. Перспективними для цього сьогодні вважають наночастинки (розміром від 0,1 до 100 нм), малий розмір яких, структура, велика площа поверхні та форма — це ті властивості, які надають наноносіям переваг над іншими матеріалами [5, 8, 9]. За допомогою наночастинок можливо оптимізувати ефективність, звести до мінімуму побічні ефекти та покращити комплайєнс [8, 9]. Ті ліки, які не мали успіху раніше через високу токсичність, сьогодні можуть отримати шанс на друге життя, завдяки включенню у системи доставки з покращеною біодоступністю та їх контрольованим вивільненням. Такі комплекси легко проникають крізь природні бар'єри чи навіть мембрани окремих клітин. Велика площа поверхні наночастинок зумовлює можливість утворювати комплекси з чисельними біомолекулами, що робить реальністю цільову доставку лікарського препарату до органа-мішені, призводить до значного обмеження або навіть повної відсутності побічних ефектів, дає змогу збільшити разову дозу медикаменту, підвищує ефективність препаратів, надає нового поштовху в розвитку так званої персоналізованої фармакотерапії. Окрім цього, наночастинки можуть інкапсулювати або зв'язувати молекули, що підвищує розчинність, стабільність, а також абсорбцію деяких препаратів [9, 10, 11, 7]. До систем доставки ліків висувають такі вимоги, як пролонгована циркуляція у крові, здатність до акумуляції у зоні патологічного процесу, ефективно переносити молекули діючої речовини в клітину та окремі органели. Вони повинні бути стабільними і зберігати хімічну структуру протягом певного періоду часу і водночас бути здатними до біодеградації [12, 13].

Полімерні наноносії — одні з найперспективніших у сучасній нанофармакології, оскільки вони володіють цілою низкою специфічних фізико-хімічних і біологічних властивостей, які забезпечують їхню біосумісність, біодеградабельність, можливість додаткової функціоналізації спеціальними біоелементами, необхідними для доставки фармацевтичних препаратів в організмі [6, 7, 8, 11]. Встановлено, що лікарські форми, у яких активна діюча речовина кон’югована з полімерним носієм, мають нижчу токсичність, покращені фармакокінетичні параметри і вищу ефективність терапевтичної дії [6, 12]. Тому одним із головних завдань сучасної біофармацевтики є розробка безпечних нанорозмірних носіїв із заданим розміром, низькою токсичністю, фізичною стабільністю у крові, сумісністю з метаболітами організму, регульованим впливом на пошкодження, можливостями спрямованої доставки ліків до мішені дії [8, 12, 13, 14]. Важливим є також конструювання водорозчинних комплексів полімерів, які були б універсальними носіями лікарських засобів і водночас безпечними для організму. Найчастіше для цього використовують нейон-ний поліетиленгліколь (ПЕГ) [6, 7, 8]. Його приєднання підвищує розчинність гідрофобних лікарських засобів, продовжує час циркуляції, мінімізує неспецифічне поглинання, забезпечує конкретне цільове фокусування пухлини і тенденцію до акумулювання ліків у тканині пухлини [6, 7, 8].

Токсикологічні аспекти застосування полімерних наноносіїв у фармації та медицині залишаються недостатньо вивченими. Тому стадії клінічного застосування досягли лише носії протипухлинних препаратів на основі ліпосом [9]. Лікарський комплекс Doxil містить у своєму складі, крім відомого протипухлинного препарату доксорубіцину, ще й поліетиленгліколь (ПЕГ), який перешкоджає передчасному видаленню названого комплексу фагоцитуючими клітинами, зокрема макрофагами [13, 15]. Прикладами розроблених на сьогодні нанопрепаратів із протипухлинною активністю є Саеіух (ліпосомний доксорубіцин), Atragen (ліпосомний третиноїн), DaunoXome (ліпосомний даунорубіцин) [8, 13]. Яскравим прикладом сумісного застосування наночастинок з протипухлинними препаратами є кон'югат доксорубіцину з біодеградувальним дендримером, ефективність якого вивчали на прищепленій мишам карциномі С-26 товстої кишки,. Під час довенного введення, цей препарат у 9 разів ефективніше поглинався клітинами пухлини, ніж вільний доксорубіцин. Одноразове його введення у дозі 20 мг/кг викликало повний регрес пухлини і 100% виживання тварин, тоді як максимальна токсична доза вільного доксорубіцину для мишей становить 6 мг/кг і не спричиняє бажаного терапевтичного ефекту [16].

Малодослідженою також є проблема залежності токсичності від форми і розмірів молекули наноносія та його вплив на метаболічні процеси в організмі. Зазначені вище проблеми є ключовими у контексті безпечності новостворених лікарських засобів та обмежують їх використання у медичній практиці. Тому з’ясування безпечності різних систем доставки ліків, зокрема їхньої гострої токсичності, є одним із важливих етапів розробки нових лікарських засобів.

Мета роботи. Раніше авторами роботи було продемонстровано високу ефективність застосування носія A24PEG для доставки доксорубіцину [14] і рутеній-вмісного протипухлинного препарату КР-1019 [6] з метою пригнічення росту пухлинних клітин in vitro та у лабораторних мишей. Метою наших досліджень було встановлення гострої токсичності ПЕГ-вмісного носія A24PEG у лабораторних тварин (білі щури і миші) за умови його одноразового введення.

Матеріали і методи дослідження. Синтез, структура і коротка характеристика ПЕГ-вмісного носія A24PEG. У роботі використовували носій, сконструйований і синтезований на кафедрі органічної хімії Національного університету «Львівська Політехніка». Носієм є водорозчинний гребенеподібний полімер полі(ВЕП-ко-ГМА)-графт-ПЕГ (позначений як A24PEG) із основним ланцюгом на основі кополімеру ненасиченого пероксиду 2-трет-бутилперокси-2-метил-5-гексен-3-ін (ВЕП) і гліцидил метакрилату (ГМА) та поліетиленгліколевими (ПЕГ) бічними ланцюгами [7]. На рис. 1 представлено структурну формулу носія A24PEG.

Рис. 1. Формула ПЕГ-вмісного носія A24PEG, де "п", "І" і "т" означають кількість відповідних структурних компонентів, вміст яких у молекулі носія наведено у та6л. 1.

Синтез полімерного носія A24PEG здійснювали у дві стадії. На першій стадії шляхом радикальної полімеризації ВЕП та ГМА отримували лінійний кополімер полі(ВЕП-ко-ГМА). На другій стадії синтезу даний кополімер був модифікований монометиловим етером поліетиленгліколю (мПЕГ) молекулярної маси 750 г/моль, завдяки взаємодії епоксидних груп кополімеру із гідроксильними групами мПЕГ. Молекулярну масу кополімеру полі(ВЕП-ко-ГМА) визначали за допомогою гель-проникної хроматографії, використовуючи для цього стирогелеві колонки на рідинному хроматографі „Waters GPC/HPLC”. Елюентом слугував тетрагідрофуран, швидкість елюцій під час хроматографії становила 0,3 мл/хв.

Водний препарат носія A24PEG готували шляхом переводу полімеру з органічної фази у неорганічну, для чого наважку кополімеру розчиняли у диметилсульфоксиді (ДМСО) і додавали краплинами при перемішуванні до фізіологічного розчину. Отриманий розчин піддавали дії ультразвуку протягом 20 с.

Молярна маса носія A24PEG розрахована, виходячи з молярної маси вихідного кополімеру полі(ВЕП-ко-ГМА) (61 000 г/моль) і ступеня конверсії епоксидних груп, наявних на початку реакції полімеризації, і становить 245 000 г/моль. Відсутність в отриманому продукті залишкових епоксидних груп було підтверджено за допомогою ¹H-ЯМР спектроскопії. Склад і молекулярно-масові характеристики синтезованого гребенеподібного полімеру A24PEG наведено у табл. 1.

Таблиця 1.
Молекулярно-масові характеристики ПЕГ-вмісного носія A24PEG

Діаметр частинок носія A24PEG за даними трансмісивної електронної мікроскопії (ТЕМ) становив 61 нм (рис. 2). ТЕМ-зображення міцелоподібних структур у водних препаратах полімеру одержано на електронному мікроскопі JEM-200A фірми “JEOL” при прискорювальній напрузі 200 кВ. Як підкладку використовували тонку аморфну вуглецеву плівку, нанесену на мідну сітку.

Рис. 2. ТЕМ-зображення міцелоподібних структур, утворених ПЕГ-вмісним полімерним носієм A24PEG.

Вказаний розмір міцелоподібних частинок у їх водному препараті підтверджено за допомогою методу динамічного світлорозсіяння із використанням приладу Zetasizer Nano (Malvern) і технології неінвазивного зворотного розсіяння за температури 25 °С. Застосування цього методу також дозволило визначити дзета-потенціал частинок носія A24PEG у його водному препараті, що дорівнював 0,11 мВ [7].

Вивчення гострої токсичності ПЕГ-вмісного носія A24PEG. Досліди проводили на білих лабораторних мишах 3–4-місячного віку з масою тіла 20–22 г і на білих щурах лінії Вістар 3–4-місячного віку з масою тіла 170–190 г. У роботі дотримувалися Наказу МОЗ України №944 від 14.12.2009 р. «Про затвердження порядку проведення доклінічного вивчення лікарських засобів та експертизи матеріалів доклінічного вивчення лікарських засобів», а також Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей (Страсбург, 1986) і Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» [1, 2, 5, 17, 18, 19, 20].

Носій A24PEG вводили піддослідним тваринам щоденно, ін’єкційно, доочеревинно. Всього було використано 24 білих щурів і 24 білих мишей. Мишам наноносій вводили в дозі 0,1, 0,3, 0,5 і 1,0 мл, а щурам — 1,0, 3,0, 5,0 та 10,0 мл. Найвищу дозу препарату (10,0 мл) вводили повторно 6-ти щурам і 1,0 мл — 6-ти мишам. 1 мл препарату містив 9,9 мг полімерного носія A24PEG. Контрольній групі тварин вводили фізіологічний розчин в аналогічному об’ємі.

Зважування піддослідних тварин проводили на 5, 8 і 14 добу за допомогою ваги ВР-02 МСУ. Після введення носія A24PEG лабораторним тваринам спостереження за ними вели протягом 14 діб. При цьому враховували такі показники: зовнішній вигляд, особливості поведінки тварин, інтенсивність і характер рухової активності, а також оцінювали прийом корму і води, визначали масу тварин, стан шерсті, видимих слизових оболонок, ритм, частоту дихання, час виникнення та характер інтоксикації, її важкість, перебіг, час загибелі тварин або їх видужування. Під час досліду реєстрували загибель лабораторних тварин.

Статистичну обробку результатів дослідження проводили, використовуючи загальноприйняті методи варіаційної статистики за допомогою комп’ютерної програми MS Excel із визначенням t-критерію Стьюдента.

Статистично вірогідною вважали різницю за умови, що р<0,05.

Результати дослідження та їх обговорення. За умов доочеревинного введення полімерного наноносія A24PEG встановлено короткочасне пригнічення фізіологічної активності лабораторних тварин, які одержували цей препарат у найвищих дозах (1 мл і 10 мл, відповідно), що можливо пов’язане із надходженням в організм тварин великого об’єму препарату. Проте вже на наступну добу після ін’єкції змін у поведінці та фізіологічному стані тварин дослідних груп не спостерігали. Такі ж результати були одержані при повторному введенні наноносія A24PEG щурам (доза 10,0 мл, що відповідає 99 мг препарату A24PEG) і мишам (доза 1,0 мл, що відповідає 9,9 мг препарату A24PEG).

Маса тіла тварин, яким вводили наноносій A24PEG у вказаних дозах, практично не відрізнялася від маси тіла тварин перед введенням препарату і після закінчення експерименту (табл. 2 і 3). З даних таблиць 2 і 3 видно, що за використаних доз наноносія A24PEG він не володів вираженою токсичною дією щодо лабораторних тварин (у визначеному інтервалі доз не відбулося загибелі жодної тварини).

Таблиця 2.
Показники токсичності ПЕГ-вмісного носія A24PEG на щурах лінії Вістар (14-та доба)

Таблиця 3.
Показники токсичності ПЕГ-вмісного носія A24PEG на лабораторних мишах (14-та доба)

Оскільки нам не вдалося встановити ЛД₅₀ ПЕГ-вмісного наноносія A24PEG ні у лабораторних щурів, ні у лабораторних мишей, то враховуючи шлях введення і відповідно до класифікації речовин за токсичністю, цей полімерний наноносій можна віднести до 4-го класу токсичності, а саме до малотоксичних сполук [1, 2, 5, 18]. Необхідно зазначити, що використані нами дози препарату наноносія (1 і 10 мл на щура) і у випадку його дії на мишей (0,1 і 1 мл на мишу) перевищували дози, які ми раніше застосовували під час лікування мишей із лімфомою NK/Ly чи з лейкозом L1210 доксорубіцином, іммобілізованим на цьому ж наноносії [6, 14].

Наявність хімічного зв’язку —О— у структурі бічних ланцюгів полімерного наноносія A24PEG дозволяла нам припускати відщеплення ПЕГ внаслідок ензиматичних реакцій в організмі піддослідних тварин [7]. Відомо, що етиленгліколь викликає гостру інтоксикацію у людей при перевищенні рівня 500 мг/л у крові, а мінімальна смертельна доза для людини становить 50 г чистого етиленгліколю per os [21]. У той же час ПЕГ (полімерна форма етиленгліколю) є малотоксичною і його допустимою дозою для тварин вважають 10 мг/кг ваги [21]. Етиленгліколь швидко всмоктується у кишці, у крові виявляється через 1–2 год, а період його напіврозпаду — близько 3 год. Він підлягає метаболічним перетворенням у печінці за участю алкогольдегідрогенази, тоді як решта (20–50%) виділяється із сечею у незміненому вигляді [21]. Основними токсичними метаболітами етиленгліколю є органічні кислоти (гліколева, гліоксалева, щавлева, мурашина), дія яких призводить до метаболічного ацидозу і нефротоксичних ефектів [21]. Окрім цього, під впливом етиленгліколю знижується співвідношення НАД⁺/НАДН, пригнічується активність глюконеогенезу у печінці, що призводить до зростання рівня лактату і поглиблення метаболічного ацидозу [21]. За дії етиленгліколю в організмі порушується електролітний баланс, зокрема отруєння етиленгліколем часто супроводжує гіпокальціємія, яка розвивається внаслідок хелатного ефекту щавелевої кислоти щодо йонів кальцію. При цьому утворюється малорозчинний оксалат кальцію, який кристалізується у нирках, що обумовлює зниження концентрації катіонів Са у плазмі крові [21].

Інший потенційно небезпечний хімічний компонент у структурі носія A24PEG — це пероксидна група —О—О— у частині бічних ланцюгів полімера (рис. 1). Раніше автори роботи показали високу термостабільність дитретинної пероксидної групи, яка входить до складу структури носія A24PEG, причому її вміст не перевищує 1% [22]. Якщо б такої стабільності цього пероксиду не існувало, це неминуче призвело б до змін на ензиматичному рівні, тоді як ми їх не спостерігали [4]. Навпаки, перебування доксорубіцину у комплексі з наноносієм A24PEG запобігало проявам кардіотоксичної дії цього протипухлинного препарату в організмі лабораторних щурів. Адже відомо, що саме активні форми кисню є відповідальними за значну кардіотоксичну дію доксорубіцину, що є серйозною перешкодою у збільшенні масштабів його використання у протипухлинній хіміотерапії [4, 23].

Висновки. ПЕГ-вмісний наноносій A24PEG, за умов його доочеревинного введення, не має токсичного впливу на білих лабораторних щурів (доза 440 мг/кг ваги, об’єм — 10 мл) та білих лабораторних мишей (доза 470 мг/кг ваги, об’єм — 1 мл). На цій підставі вказаний полімерний наноносій можна віднести до 4-го класу токсичності (малотоксичні речовини).

Раніше авторами роботи було продемонстровано високу ефективність доставки протипухлинних препаратів наноносієм A24PEG у злоякісні клітини мишей, що разом з результатами даного дослідження, вказує на перспективність його подальшого використання [6Д4].

ЛІТЕРАТУРА

1. Доклінічні дослідження ветеринарних лікарських засобів / за ред. І.Я. Коцюмбаса. — Львів, 2006. — 359 с.

2. Доклінічні дослідження лікарських засобів. Методичні рекомендації / за ред. О.В. Стефанова. — К., 2001. — 527 с.

3. Дослідження гострої токсичності та кумулятивних властивостей у щурів нових похідних 4-тіазолідонів із потенційною антинеопластичною активністю / JI.I. Кобилінська, Д.Я. Гаврилюк, І.П. Патерега [та ін.] // Сучасні проблеми токсикології, харчової та хімічної безпеки. — 2013. — №4 (63). — С. 38–43.

4. Дослідження біохімічних показників кардіотоксичної дії нових протипухлинних похідних 4-тіазолідинонів і доксорубіцину у комплексах із поліетиленглікольвмісним полімерним носієм у сироватці крові щурів / JI.I. Кобилінська, Д.Я. Гаврилюк, А.О. Рябцева [та ін.] // Укр. біохім. журн. — № 3. — 2014.

5. Методические указания по изучению общетоксического действия фармакологических средств / Е.В. Арзамасцев, Т.А. Гуськова, И.В. Березовская [и др.] // Руководство по экспериментальному (доклиническому) изучению нових фармакологических веществ. — М., 2000. — С. 18–26.

6. Nanoformulation Improves Activity of the (pre)Clinical Anticancer Ruthenium Complex KP1019 / P. Heffeter, A. Riabtseva, Y. Senkiv [et al.] // J. Biomed. Nanotechnol. — 2013. — Vol. 9. — P. 1–8.

7. Structural and Colloidal-Chemical Characteristics of Nanosized Drug Delivery Systems Based on Pegylated Comb-like Carriers / A. Riabtseva, N. Mitina, N. Boiko [et al.] // Chemistry and Chem. Technol. — 2012. — Vol. 6, №3. — P. 291–295.

8. Нанолекарства. Концепции доставки лекарств в нанонауке / гл. ред. А. Лампрехт. — М.: Научный мир, 2010. — 232 с.

9. Buse J. Properties, engineering and applications of lipid-based nanoparticle drug-delivery systems: current research and advances / J. Buse, A. El-Aneed // Nanomedicine (Lond). — 2010. — Vol. 5, № 8. — P. 1237–1260.

10. Jin S.E. Multiscale observation of biological interactions of nanocarriers: from nano to macro / S.E. Jin, J.W. Bae, S. Hong // Microsc. Res. Tech. — 2010. — Vol. 73, № 9. — P. 813–823.

11. Nanoparticles bearing polyethyleneglycol-coupled transferring as gene carriers: preparation and in vitro evaluation / Y. Li, M. Ogris, E. W&gner [et al.] // Int. J. Pharm. — 2003 — Vol. 259. — P. 93–101.

12. Igarashi E. Factors affecting toxicity and efficacy of polymeric nanomedicines // Toxicology and Applied Pharmacology. — 2008. — Vol. 229. — P. 121–134.

13. Zhang J. Polymeric nano-assemblies as emerging delivery carriers for therapeutic applications: a review of recent patents / J. Zhang, S. Li, X. Li // Recent Pat Nanotechnol. — 2009. — Vol. З, № 3. — Р. 225–231.

14. Enhanced Anticancer Activity and Circumvention of Resistance Mechanisms by Novel Polymeric/Phospholipidic Nanocarriers of Doxorubicin / Senkiv Yu., Riabtseva A., Heffeter P. [et al.] // J. of Biomed. Nanotechnol. — 2014. — Vol. 10, №7. — P. 1–13.

15. Doxorubicin-induced cardiomiopathy: from molecular mechanisms to therapeutic strategies / Y. Octavia, C.G. Tocchetti, K.L. Gabrielson [et al.] // J. Mol. Cell. Cardiol. — 2012. — 52(6). — P. 1213–1225.

16. A single dose of doxorubicin-functionalized bow-tie dendrimer cures mice bearing C-26 colon carcinomas / C.C. Lee, E. R. Gillies, M. E. Fox [et al.] // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. — 2006. — Vol. 103, № 45. — Р. 16649–16654.

17. Про затвердження порядку проведення доклінічного вивчення лікарських засобів та експертизи матеріалів доклінічного вивчення лікарських засобів: наказ МОЗ України від 14.12.2009 № 944 — Режим доступу http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws/ main.cgi?nreg=z0053–10/

18. Європейська конвенція про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей (Страсбург, 18 березня 1986 року). — Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_137

19. Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження». — Режим доступу http://zakon4.rada.gov.ua/laws/

20. Токсикологічний контроль нових засобів захисту тварин: Методичні рекомендації / М.В. Косенко, О.Г. Малик, І.Я. Коцюмбас та ін. — К., 1997. — 34 с.

21.Топчиева И.Н. Применение полиэтиленгликоля в биохимии / И.Н. Топчиева // Успехи химии. — 1980. — T.XLIX, вып. 3. — С. 494–517.

22. Zaichenko A., Voronov S., Shevchuk O., Vasiliev V., Kuzaev A. Kinetic Features and Molecular — Weight Characteristics of Terpolymerization Products of the Systems Based on Vinyl Acetate and 2-tert-Butyl-регоху-2-Metyl-5-Hexene-3-yne. // Journal of Applied Polymer Science. — 1997. — Vol. 67. — P. 1061–1066.

23. Mechanisms and management of doxorubicin cardiotoxicity / Shi Y., Moon M., Dawood S. [et al.] // Herz. — 2011. — 36(4). — P. 296–305.

REFERENCES

1. Doklinichni doslidzhennya veterynarnykh likars'kykh zasobiv / za red. I.Ya. Kocyumbasa. — L'viv, 2006. — 359 s.

2. Doklinichni doslidzhennya likars'kykh zasobiv. Metodychni rekomendacii / za red. O.V. Stefanova. — K., 2001. — 527 s.

3. Doslidzhennya gostroi toksychnosti ta kumulyatyvnykh vlastyvostej u schuriv novykh pokhidnykh 4-tiazolidoniv iz potencijnoyu antyneoplastychnoyu aktyvnistyu / JI.I. Kobylins'ka, D.Ya. Gavrylyuk, I.P. Paterega [ta in.] // Suchasni problemy toksykologii, kharchovoi ta khimichnoi bezpeky. — 2013. — №4 (63). — S. 38–43.

4. Doslidzhennya biokhimichnykh pokaznykiv kardiotoksychnoi dii novykh protypukhlynnykh pokhidnykh 4-tiazolidynoniv i doksorubicynu u kompleksakh iz polietylenglikol'vmisnym polimernym nosiyem u syrovatci krovi schuriv / JI.I. Kobylins'ka, D.Ya. Gavrylyuk, A.O. Ryabceva [ta in.] // Ukr. biokhim. zhurn. — № 3. — 2014.

5. Metodicheskie ukazaniya po izucheniyu obschetoksicheskogo dejstviya farmakologicheskikh sredstv / E.V. Arzamascev, T.A. Gus'kova, I.V. Berezovskaya [i dr.] // Rukovodstvo po eksperimental'nomu (doklinicheskomu) izucheniyu novikh farmakologicheskikh veschestv. — M., 2000. — S. 18–26.

6. Nanoformulation Improves Activity of the (pre)Clinical Anticancer Ruthenium Complex KP1019 / P. Heffeter, A. Riabtseva, Y. Senkiv [et al.] // J. Biomed. Nanotechnol. — 2013. — Vol. 9. — P. 1–8.

7. Structural and Colloidal-Chemical Characteristics of Nanosized Drug Delivery Systems Based on Pegylated Comb-like Carriers / A. Riabtseva, N. Mitina, N. Boiko [et al.] // Chemistry and Chem. Technol. — 2012. — Vol. 6, №3. — P. 291–295.

8. Nanolekarstva. Koncepcii dostavki lekarstv v nanonauke / gl. red. A. Lamprekht. — M.: Nauchnyj mir, 2010. — 232 s.

9. Buse J. Properties, engineering and applications of lipid-based nanoparticle drug-delivery systems: current research and advances / J. Buse, A. El-Aneed // Nanomedicine (Lond). — 2010. — Vol. 5, № 8. — P. 1237–1260.

10. Jin S.E. Multiscale observation of biological interactions of nanocarriers: from nano to macro / S.E. Jin, J.W. Bae, S. Hong // Microsc. Res. Tech. — 2010. — Vol. 73, № 9. — P. 813–823.

11. Nanoparticles bearing polyethyleneglycol-coupled transferring as gene carriers: preparation and in vitro evaluation / Y. Li, M. Ogris, E. W&gner [et al.] // Int. J. Pharm. — 2003 — Vol. 259. — P. 93–101.

12. Igarashi E. Factors affecting toxicity and efficacy of polymeric nanomedicines // Toxicology and Applied Pharmacology. — 2008. — Vol. 229. — P. 121–134.

13. Zhang J. Polymeric nano-assemblies as emerging delivery carriers for therapeutic applications: a review of recent patents / J. Zhang, S. Li, X. Li // Recent Pat Nanotechnol. — 2009. — Vol. З, № 3. — Р. 225–231.

14. Enhanced Anticancer Activity and Circumvention of Resistance Mechanisms by Novel Polymeric/Phospholipidic Nanocarriers of Doxorubicin / Senkiv Yu., Riabtseva A., Heffeter P. [et al.] // J. of Biomed. Nanotechnol. — 2014. — Vol. 10, №7. — P. 1–13.

15. Doxorubicin-induced cardiomiopathy: from molecular mechanisms to therapeutic strategies / Y. Octavia, C.G. Tocchetti, K.L. Gabrielson [et al.] // J. Mol. Cell. Cardiol. — 2012. — 52(6). — P. 1213–1225.

16. A single dose of doxorubicin-functionalized bow-tie dendrimer cures mice bearing C-26 colon carcinomas / C.C. Lee, E. R. Gillies, M. E. Fox [et al.] // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. — 2006. — Vol. 103, № 45. — Р. 16649–16654.

17. Pro zatverdzhennya poryadku provedennya doklinichnogo vyvchennya likars'kykh zasobiv ta ekspertyzy materialiv doklinichnogo vyvchennya likars'kykh zasobiv: nakaz MOZ Ukrainy vid 14.12.2009 № 944 — Rezhym dostupu http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws/ main.cgi?nreg=z0053–10/

18. Yevropejs'ka konvenciya pro zakhyst khrebetnykh tvaryn, scho vykorystovuyut'sya dlya doslidnykh ta inshykh naukovykh cilej (Strasburg, 18 bereznya 1986 roku). — Rezhym dostupu http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_137

19. Zakon Ukrainy «Pro zakhyst tvaryn vid zhorstokogo povodzhennya». — Rezhym dostupu http://zakon4.rada.gov.ua/laws/

20. Toksykologichnyj kontrol' novykh zasobiv zakhystu tvaryn: Metodychni rekomendacii / M.V. Kosenko, O.G. Malyk, I.Ya. Kocyumbas ta in. — K., 1997. — 34 s.

21.Topchieva I.N. Primenenie polietilenglikolya v biokhimii / I.N. Topchieva // Uspekhi khimii. — 1980. — T.XLIX, vyp. 3. — S. 494–517.

22. Zaichenko A., Voronov S., Shevchuk O., Vasiliev V., Kuzaev A. Kinetic Features and Molecular — Weight Characteristics of Terpolymerization Products of the Systems Based on Vinyl Acetate and 2-tert-Butyl-регоху-2-Metyl-5-Hexene-3-yne. // Journal of Applied Polymer Science. — 1997. — Vol. 67. — P. 1061–1066.

23. Mechanisms and management of doxorubicin cardiotoxicity / Shi Y., Moon M., Dawood S. [et al.] // Herz. — 2011. — 36(4). — P. 296–305.

Надійшла до редакції 10.07.2014 p.